Рішення

від 28.03.2022 по справі 260/4171/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2022 року м. Ужгород№ 260/4171/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Ватлін Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 березня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 30 березня 2022 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі - відповідач, Закарпатське ОУЛМГ), яким просить: визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Гоголюк Я.Я. за № 35 від 03.08.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору мисливського господарства Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 КЗпП України та поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору мисливського господарства Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства або на посаду, рівнозначній тій, яку він займав до йог звільнення та стягнути з Закарпатського ОУЛМГ на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 06.08.2021 року по день постановлення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно спірним наказом позивача неправомірно звільнено із займаної посади завідувача сектору мисливського господарства Закарпатського ОУЛМГ відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 КЗпП України, у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Так, згідно із відповіді від 01.09.2021 року на адвокатський запит, відповідач повідомив, що позивачу запропоновано посаду головного спеціаліста відділу лісового та мисливського господарства. Крім того, у даній відповіді зазначено перелік вакантних посад на день звільнення позивача, а саме: начальник управління, заступник начальника управління, головний спеціаліст відділу лісового та мисливського господарства, провідний спеціаліст відділу лісового та мисливського господарства, головний спеціаліст відділу бухгалтерського обліку та звітності, провідний спеціаліст відділу бухгалтерського обліку та звітності, провідний спеціаліст економіки та фінансів. Таким чином, на думку позивача, відповідачем не було запропоновано йому всі наявні вакантні посади, що свідчить про недотримання вище вказаних вимог при такому звільненні з роботи. Крім того, відповідач звільнив позивача без попередження про наступне його звільнення на підставі п. 1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», що у свою чергу свідчить про порушення порядку звільнення з роботи.

Ухвалою судді від 20.09.2021 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін 26.10.2021 року.

25.10.2021 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що Закарпатське ОУЛМГ не погоджується з вимогами позовної заяви, вважає їх необґрунтованими та зазначає, що відповідно до нової структури відповідача було введено нову посаду заступника начальника управління з організаційних питань та виключено сектор мисливського господарства. Листом від 05.07.2021 року № 06-14/1096 Закарпатське ОУЛМГ запропонувало для переведення ОСОБА_1 вакантну посаду головного спеціаліста відділу лісового та мисливського господарства. Примірник вказаного листа ОСОБА_1 одержав 06.07.2021 року, а 04.08.2021 року письмово повідомив про незгоду із переведенням на запропоновану посаду, в зв`язку з чим, спірним наказом позивача було звільнено із займаної посади. Зазначає, що Закарпатським ОУЛМГ при прийнятті оскарженого наказу від 03.08.2021 № 35 «Про звільнення ОСОБА_1 » повністю дотримано вимоги спеціального закону, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби. Водночас, твердження в позовній заяві про порушення Закарпатським ОУЛМГ норм КЗпП України не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки, як зазначалося вище, спеціальним законом який регулює спірні правовідносини є Закон України «Про державну службу», норми якого не передбачають обов`язку роботодавця запропонувати всі наявні вакантні посади, а як зазначалося вище ч.3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» встановлено, що одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентності. Інші вакантні посади (головний спеціаліст відділу бухгалтерського обліку та звітності, провідний спеціаліст відділу бухгалтерського обліку та звітності, провідний спеціаліст економіки та фінансів) не були запропоновані позивачу, оскільки містять інші вимоги до професійної підготовки та професійної компетентності. Позивач займав посаду завідувача сектору мисливського господарства і йому було запропоновано вакантну посаду головного спеціаліста відділу лісового та мисливського господарства. Враховуючи вищенаведене, вважають, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 26.10.2021 року (внесеною до протоколу судового засідання) витребувано від Закарпатського ОУЛМГ належним чином засвідчені копії наступних документів: перелік усіх вакантних на день повідомлення про наступне вивільнення та день звільнення ОСОБА_1 посад в Закарпатському ОУЛМГ; Довідку про середньоденний та середньомісячний заробіток ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню, розрахований згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Ухвалою суду від 16.11.2021 року повторно витребувано від Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства необхідні для всебічного та об`єктивного розгляду справи докази.

24.11.2021 року відповідачем надано витребувані судом докази.

В судове засідання представники сторін не з`явилися, натомість, 07.12.2021 року представником відповідача, а 09.12.2021 року представником позивача заявлені клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За змістом ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Зважаючи на викладене, суд не вбачає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні за відсутності представників сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом Закарпатського ОУЛМГ 15.06.2021 року за № 39 «Про введення в дію структури та штатного розпису апарату Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства», відповідно до Закону України «Про державну службу» та змін внесених в структуру апарату та штатного розпису Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства, введено в дію з 16.06.2021 року структуру та штатний розпис Закарпатського ОУЛМГ.

Листом Закарпатського ОУЛМГ від 05.07.2021 року № 06-14/1096 повідомлено державного службовця ОСОБА_1 про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» з дотриманням 30 календарних днів та про те, що у разі незгоди із запропонованою посадою він буде звільнений на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» в установлений законодавством строк.

Так, ОСОБА_1 було запропоновано відповідно до його кваліфікації вакантну посаду головного спеціаліста відділу лісового та мисливського господарства, від якої останній відмовився.

03.08.2021 року наказом Закарпатського ОУЛМГ за № 35 «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 завідувача сектору мисливського господарства 06.08.2021 року із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду із вказаним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до частин 1-3 статті 5 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодаства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Статтею 43 Закону № 889-VIII визначено, що зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов`язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Отже, статтею 43 Закону №889-VІІІ встановлено вичерпний перелік випадків, наявність яких свідчить про зміну істотних умов державної служби.

Листом від 05.07.2021 року Закарпатське ОУЛМГ повідомило ОСОБА_1 , що у зв`язку із введенням в дію нової структури та штатного розпису з 16.06.2021 року, відповідно до наказу від 15.06.2021 року № 39 «Про введення в дію структури та штатного розпису Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства з 16.06.2021», відповідно до ч.3 ст. 87 та п. 3 ст. 43 Закону України «Про державну службу», Закарпатське ОУЛМГ пропонує вакантну посаду, на яку можна перевести, а саме: головний спеціаліст відділу лісового та мисливського господарства. Одночасно попереджено, що у разі незгоди із запропонованою посадою ОСОБА_1 буде звільнено на підставі п.6 ч.1 ст. 83 Закону в установлений законодавством строк.

Підстави для припинення державної служби визначено частиною 1 статті 83 Закону №889-VІІІ, відповідно до пункту 6 якої державна служба припиняється у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (ст. 43 цього Закону).

Згідно з частиною 3 статті 83 Закону №889-VІІІ у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 6 і 7 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати. Вихідна допомога державному службовцю, який звільняється на підставі пункту 7 частини першої цієї статті, виплачується одноразово за його бажанням у разі виходу на пенсію або досягнення 65-річного віку..

Аналіз абзацу 2 частини 4 статті 43 у системному зв`язку із пунктом 6 частини 1 статті 83 Закону №889-VІІІ свідчить, що у випадку, коли державний службовець не згідний на зміну істотних умов державної служби (у разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби) і він подав заяву про відповідне звільнення, таке звільнення відбувається на підставі пункту 6 частини 1 статті 83 Закону №889-VІІІ.

Тобто, для застосування пункту 6 частини 1 статті 83 Закону №889-VІІІ як підстави для припинення державної служби, має бути сукупність двох обставин: - незгода державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби; - подання державним службовцем заяви на звільнення на підставі пункту 6 частини 1 статті 83 Закону №889-VІІІ.

При цьому, абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону №889-VІІІ дає підстави для висновку, що подання заяви про звільнення або про переведення на іншу запропоновану йому посаду є правом, а не обов`язком державного службовця.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до частини 3 статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (частини 4 статті 87 Закону №889-VІІІ).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з положеннями статті 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

- у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

- не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Тобто, суду для прийняття законного та обґрунтованого рішення необхідно з`ясувати чи була підстава для припинення державної служби позивача та чи дотримана процедура звільнення.

З урахуванням положень статті 43 Закону № 889-VIII суд вважає, що зміна структури Закарпатського ОУЛМГ не віднесена до обставин, з якими законодавець пов`язує зміну істотних умов праці. Натомість, наслідком зміни структури Закарпатського ОУЛМГ є скорочення штату або чисельності працівників та означає, що посада, яку раніше обіймав працівник, виводиться із штатного розпису, що є однією із підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, передбаченою п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону №889-VІІІ.

Як встановлено судом, 03.08.2021 року наказом Закарпатського ОУЛМГ за № 35 «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 завідувача сектору мисливського господарства 06.08.2021 року із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Таким чином, оскаржений наказ містить посилання на пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889-VІІІ, а в повідомленні зазначено підставу для звільнення пункт 6 частини 1 статті 83 Закону, якими регулюються різні підстави припинення державної служби.

При цьому, за своєю юридичною природою такі норми (п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону №889-VІІІ та п.1 ч.1 ст. 87 Закону №889-VІІІ) передбачають різні підстави для припинення державної служби, кожна з вказаних норм є самостійною підставою для припинення державної служби та не можуть існувати одночасно.

Крім того, дослідивши штатний розпис Закарпатського ОУЛМГ, який вводиться в дію з 01.01.2021 року (затверджений 22.01.2021 року), та штатний розпис, який вводиться в дію з 16.06.2021 року (затверджений 08.08.2021 року) - суд дійшов висновку про створення нових управлінь та відділів, хоча при цьому збереглася вся чисельність штатних одиниць.

Також, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 43 Закону № 889-VІІІ, якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абз. 2 цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби, тобто останнім днем, коли позивач міг подавати зазначені в абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону №889-VІІІ заяви, було 05.08.2021 року, однак відповідачем видано спірний наказ 03.08.2021 року.

Оскільки відповідачем порушено процедуру припинення державної служби, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для скасування наказу т.в.о. начальника Закарпатського ОУЛМГ Гоголюк Я.Я. за № 35 від 03.08.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору мисливського господарства Закарпатського ОУЛМГ за п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до положень частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Позовна вимога про поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено, є похідною від вимоги про оскарження наказу т.в.о. начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Гоголюк Я.Я. за № 35 від 03.08.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору мисливського господарства Закарпатського ОУЛМГ за п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Зважаючи на висновок суду про протиправність наказу № 35 від 03.08.2021 року та його скасування, позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого його було звільнено.

Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначених у частині першій статті 235, отже встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд приймає рішення про поновлення працівника на попередній роботі.

Поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. При цьому повноваження суду при вирішенні трудового спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця.

Отже, наказ т.в.о. начальника Закарпатського ОУЛМГ Гоголюк Я.Я. за № 35 від 03.08.2021 року про звільнення з 06.08.2021 року ОСОБА_1 з посади завідувача сектору мисливського господарства Закарпатського ОУЛМГ за п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а ОСОБА_1 підлягає поновленню на займаній на час звільнення посаді завідувача сектору мисливського господарства Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства з 07.08.2021 року із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, позовна вимога про поновлення на посаді підлягає частковому задоволенню.

Положеннями частини 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 року порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, підпунктом «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року (далі Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 цього ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства № 06-22/2106 від 24.11.2021 року заробітна плата позивача за червень 2021 року складала 7120,39 грн., за липень 2021 року - 12435,52 грн. Середньомісячна заробітна плата становить - 9777,95 грн. Середньоденна заробітна плата - 465,62 грн.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 12.08.2020 року № 3501-06/219 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік» кількість робочих днів у серпні - 21 день, у вересні - 22 дні, у жовтні - 20 днів, у листопаді - 22 дні, у грудні - 22 дні.

Згідно листа Міністерства економіки України від 12.08.2021 року № 47-03/520 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2022 рік» кількість робочих днів у січні - 19 днів, у лютому - 20 днів, у березні - 20 днів.

Таким чином, загальна кількість робочих днів за період вимушеного прогулу з 07.08.2021 року по 29.03.2022 року становить 161 днів, а середня заробітна плата за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача складає 74964,82 грн. (161 дні х 465,62 грн.) із утриманням із цієї суми належних податків та зборів.

Пунктами 2 та 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно з абзацом 5 пункту 6 Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України та як страхувальник згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зобов`язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті податки та інші обов`язкові платежі.

Отже, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору мисливського господарства Закарпатського ОУЛМГ та стягнення із Закарпатського ОУЛМГ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 9777,95 грн. із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів - підлягає до негайного виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності оскарженого наказу т.в.о. начальника Закарпатського ОУЛМГ Гоголюк Я.Я. за № 35 від 03.08.2021 року, позовні вимоги щодо визнання вказаного наказу протиправним та його скасування підтверджені належними та допустити доказами, в зв`язку з чим позов в зазначеній частині позовних вимог підлягає до задоволення та слід визнати протиправними та скасувати наказ т.в.о. начальника Закарпатського ОУЛМГ Гоголюк Я.Я. за № 35 від 03.08.2021 року, поновити позивача на займаній на час звільнення посаді завідувача сектору мисливського господарства Закарпатського ОУЛМГ, стягнути на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, відмовивши при цьому в задоволенні позову в частині вимоги про поновлення його на рівнозначній посаді тій, яку він обіймав на час звільнення, за безпідставністю такої вимоги.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 5 ст. 139 КАС України та в зв`язку з відсутністю судових витрат сторонами, судові витрати у справі не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 241-246, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 156 код ЄДРПОУ 35231628) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Гоголюк Я.Я. від 03 серпня 2021 року № 35 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору мисливського господарства Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства з 07 серпня 2021 року.

4. Стягнути із Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 серпня 2021 року по 29 березня 2021 року, в розмірі 74964,82 грн. (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят чотири гривні вісімдесят дві копійки), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

5. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

6. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору мисливського господарства Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9777,95 грн. (дев`ять тисяч сімсот сімдесят сім гривень дев`яносто п`ять копійок) підлягає до негайного виконання.

7. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяС.І. Рейті