Постанова

від 01.08.2022 по справі 260/4171/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/4171/21 пров. № А/857/7508/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Пліша М.А.,

за участі секретаря судового засідання Рибачука А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2022 року (суддя Рейті С.І., м. Ужгород, повне судове рішення складено 30 березня 2022 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у вересні 2021 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі - Закарпатське ОУЛМГ), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Закарпатського ОУЛМГ Гоголюк Я.Я. від 03.08.2021№ 35 Про звільнення ОСОБА_1 (далі Наказ) з посади завідувача сектору мисливського господарства Закарпатського ОУЛМГ відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України); поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору мисливського господарства Закарпатського ОУЛМГ або на посаду, рівнозначній тій, яку він займав до його звільнення; стягнути з Закарпатського ОУЛМГ на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 06.08.2021по день постановлення судового рішення.В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно спірного наказу позивача неправомірно звільнено із займаної посади завідувача сектору мисливського господарства Закарпатського ОУЛМГ. Вважає, що відповідачем не було запропоновано йому всі наявні вакантні посади, що свідчить про недотримання вимог законодавства при такому звільненні з роботи. Крім того, відповідач звільнив позивача без попередження про наступне його звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»(далі - Закон № 889-VIII), що у свою чергу свідчить про порушення порядку звільнення з роботи.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ т.в.о. начальника Закарпатського ОУЛМГГоголюк Я.Я. від 03.08.2021 № 35 «Про звільнення ОСОБА_1 ».Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору мисливського господарства Закарпатського ОУЛМГ з 07.08.2021.Стягнуто із Закарпатського ОУЛМГ на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.08.2021 по 29.03.2021, в розмірі 74964,82грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, фактично в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що покликання суду першої інстанції, що оскаржений наказ містить посилання на пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889-VІІІ, а в повідомленні зазначено підставу для звільнення пункт 6 частини першої статті 83 Закону, якими регулюються різні підстави припинення державної службиє надмірним формалізмом, оскільки всіх прав позивача було дотримано шляхом пропонування іншої вакантної посади. Також зазначає, що ним з метою дотримання положень статті 116 КЗпП України ним було завчасно видано наказ про звільнення для його подальшого направлення до Державної казначейської служби України для здійснення своєчасного та повного розрахунку звільненого працівника 06.08.2021.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що наказом Закарпатського ОУЛМГ від 15.06.2021 № 39 «Про введення в дію структури та штатного розпису апарату Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства», відповідно до Закону України «Про державну службу» та змін внесених в структуру апарату та штатного розпису Закарпатського ОУЛМГ, введено в дію з 16.06.2021структуру та штатний розпис Закарпатського ОУЛМГ.

Листом Закарпатського ОУЛМГ від 05.07.2021 № 06-14/1096 повідомлено державного службовця ОСОБА_1 про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VІІІ з дотриманням 30 календарних днів та про те, що у разі незгоди із запропонованою посадою він буде звільнений на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону №889-VІІІ в установлений законодавством строк.

Так, позивачу було запропоновано відповідно до його кваліфікації вакантну посаду головного спеціаліста відділу лісового та мисливського господарства, від якої останній відмовився.

03.08.2021 спірним Наказом звільнено ОСОБА_1 завідувача сектору мисливського господарства 06.08.2021 із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VІІІ.

Не погоджуючись із таким наказом, позивач звернувся до суду з позовом.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено процедуру припинення державної служби.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

Кодекс законів про працю України (далі КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до частин першої - третьої статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Статтею 43 Закону № 889-VIII визначено, що зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов`язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Відтак, статтею 43 Закону №889-VІІІ встановлено вичерпний перелік випадків, наявність яких свідчить про зміну істотних умов державної служби.

Як встановлено матеріалами справи, листом від 05.07.2021 Закарпатське ОУЛМГ повідомило позивача , що у зв`язку із введенням в дію нової структури та штатного розпису з 16.06.2021 року, відповідно до наказу від 15.06.2021 року № 39 «Про введення в дію структури та штатного розпису Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства з 16.06.2021», відповідно до ч.3 ст. 87 та п. 3 ст. 43 Закону України «Про державну службу», Закарпатське ОУЛМГ пропонує вакантну посаду, на яку можна перевести, а саме: головний спеціаліст відділу лісового та мисливського господарства. Одночасно попереджено, що у разі незгоди із запропонованою посадою позивача буде звільнено на підставі п.6 ч.1 ст. 83 Закону в установлений законодавством строк.

Підстави для припинення державної служби визначено частиною першою статті 83 Закону №889-VІІІ, відповідно до пункту 6 якої державна служба припиняється у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону).

Згідно з частиною третьою статті 83 Закону №889-VІІІ у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 6 і 7 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати. Вихідна допомога державному службовцю, який звільняється на підставі пункту 7 частини першої цієї статті, виплачується одноразово за його бажанням у разі виходу на пенсію або досягнення 65-річного віку.

Як зазначив суд першої інстанції з чим погоджується колегія суддів, що аналіз абзацу 2 частини четвертої статті 43 Закону № 889-VIII у системному зв`язку із пунктом 6 частини першої статті 83 Закону №889-VІІІ свідчить, що у випадку коли державний службовець не згідний на зміну істотних умов державної служби (у разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби) і він подав заяву про відповідне звільнення, таке звільнення відбувається на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону №889-VІІІ.

Тобто, для застосування пункту 6 частини першої статті 83 Закону № 889-VІІІ як підстави для припинення державної служби, має бути сукупність двох обставин:

- незгода державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби;

- подання державним службовцем заяви на звільнення на підставі пункту 6 частини першої 1 статті 83 Закону № 889-VІІІ.

Разом з цим, аналіз абзацу 2 частини четвертої статті 43 Закону № 889-VІІІ дає підстави стверджувати, що подання заяви про звільнення або про переведення на іншу запропоновану йому посаду є правом, а не обов`язком державного службовця.

Також апеляційний суд зазначає, що як встановлено матеріалами справи і не заперечується сторонами позивач не подавав заяви про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону №889-VІІІ, відтак правових підстав на застосування даної норми не було.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

У разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (частина четверта статті 87 Закону №889-VІІІ).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з положеннями статті 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

-про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

-у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

-не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Аналізуючи положення статті 43 Закону № 889-VIII колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміна структури Закарпатського ОУЛМГ не віднесена до обставин, з якими законодавець пов`язує зміну істотних умов праці.

Натомість, наслідком зміни структури Закарпатського ОУЛМГ є скорочення штату або чисельності працівників та означає, що посада, яку раніше обіймав працівник, виводиться із штатного розпису, що є однією із підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, передбаченою пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VІІІ.

Як встановлено матеріалами справи, 03.08.2021 спірним наказом звільнено ОСОБА_1 , завідувача сектору мисливського господарства 06.08.2021 із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Суд першої інстанції правильно зазначає, що оскаржений наказ містить посилання на пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889-VІІІ, а в повідомленні зазначено підставу для звільнення пункт 6 частини першої статті 83 Закону, якими регулюються різні підстави припинення державної служби.

Вказує, що за своєю юридичною природою такі норми (пункт 6 частини першої статті 83 Закону №889-VІІІ та пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889-VІІІ) передбачають різні підстави для припинення державної служби, кожна з вказаних норм є самостійною підставою для припинення державної служби та не можуть існувати одночасно.

Апелянт покликається на те, що такі висновки суду першої інстанції є надмірним формалізмом, оскільки всіх прав позивача було дотримано шляхом пропонування іншої вакантної посади.

Апеляційний суд зазначає, що процедура звільнення працівника прописана в законодавстві України, суд першої інстанції в даному випадку для вирішення справи повинен був перевірити дотримання апелянтом такої процедури. Апеляційний суд вважає, що чітке та неухильне дотримання роботодавцем процедури звільнення є гарантією законності такого звільнення. І встановлення судом першої інстанції недотримання апелянтом такої процедури не може свідчити про надмірний формалізм, а лише свідчить про недотримання роботодавцем передбачених законом обов`язків.

Відтак, суд першої інстанції вірно встановив що була недотримана процедура звільнення позивача.

Також, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 43 Закону № 889-VІІІ, якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці 2 цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби, тобто останнім днем, коли позивач міг подавати зазначені в абзаці 2 частини четвертої статті 43 Закону №889-VІІІ заяви, було 05.08.2021, однак відповідачем видано спірний наказ 03.08.2021.

З приводу цього апелянт вказує, що з метою дотримання положень статті 116 КЗпП України ним було завчасно видано наказ про звільнення для його подальшого направлення до Державної казначейської служби України для здійснення своєчасного та повного розрахунку звільненого працівника 06.08.2021.

Апеляційний суд зазначає, що процедури звільнення та процедури розрахунку звільненого працівника є різними за змістом процедурами та з різним законодавчим регулюванням. Відтак, посилання апелянта на те, що ним було порушено процедуру звільнення працівника задля належного проведення розрахунку при звільненні не можуть братися до уваги судом.

Покликання на процес особливості апелянта не може слугувати виправданням для порушення процедури звільнення яка передбачена законодавством України.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про поновлення позивача на займаній на час звільнення посаді завідувача сектору мисливського господарства Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства з 07.08.2021.

Крім цього суд першої інстанції правильно розрахував середній заробіток за час вимушеного прогулу у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати та стягнув такий на користь позивача з відповідача.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2022 рокув справі №260/4171/21 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 03 серпня 2022 року