Постанова

від 21.03.2022 по справі 161/15088/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/15088/21 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М. Провадження № 22-ц/802/327/22 Категорія: 60 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

секретаря Кіт А. Д.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_5 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2021 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_6 . Відповідач ОСОБА_4 є вдовою спадкодавця, а відповідач ОСОБА_5 його сином, які разом проживали та були зареєстровані з ним на час відкриття спадщини. За життя спадкодавець склав заповіт, у якому розпорядився належну йому частку квартири за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 0722883700:08:000:3591, а також земельні ділянки площею 1,15 га на території Княгининівської сільської ради заповів позивачу.

Оскільки позивач не була обізнана про наявність заповіту, вона не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини протягом 6 місяців з дня її відкриття. Просить суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини в один місяць.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визначено ОСОБА_3 додатковий строк в один місяць для прийняття спадщини, рахуючи з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає його незаконним через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, та таким, що ухвалене з порушенням норми процесуального та матеріального права, просить рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, заслухавши представника позивача та представника відповідача, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, тимчасова непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємця, складні умови праці, які пов`язані із тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними, перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України, відбування покарання, з чим пов`язана неможливість прийняття спадщини тощо.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_6 (а.с. 6).

Відповідач ОСОБА_4 є вдовою спадкодавця, а відповідач ОСОБА_5 його сином, які разом проживали та були зареєстровані з ним на час відкриття спадщини.

За життя, а саме 26 березня 2018 року, спадкодавець склав заповіт, у якому розпорядився належну йому частку квартири за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 0722883700:08:000:3591, а також земельні ділянки площею 1,15 га на території Княгининівської сільської ради заповів позивачу (а.с. 10) .

З матеріалів справи слідує, що жоден зі спадкоємців із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, спадкова справа не заводилися, у зв`язку з цим нотаріусом і не здійснювалися будь-які дії стосовно закликання спадкоємців до спадкування, в тому числі і за заповітом.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Відповідно до положень статті 63 Закону України Про нотаріат нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 7, 209, 188, 214 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за N 283/8882, довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та ін.) видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також органам, переліченим в абзаці третьому пункту 7, та спадкоємцям за законом тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва про його смерть. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині. Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Отже, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач є спадкоємцем за законом першої черги, а тому мала б у будь-якому випадку вчасно подати заяву про прийняття спадщини, суд відхиляє, оскільки матеріалами справи не підтверджено бажання позивача здійснювати спадкування саме за законом, яке б, у випадку його здійснення, відбувалося між трьома спадкоємцями за законом з визначенням рівних часток між ними, що могло не відповідати інтересам позивача відхиляються апеляційним судом, оскільки суд при розгляді справи дотримався вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Судом вірно встановлено, що позивач не була обізнана про наявність заповіту, складеного на її користь, оскільки спадкова справа після смерті спадкодавця не заводилася, й відповідно не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, що свідчить про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення її додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Одержавши інформацію про заповіт, позивач обґрунтовано отримала інтерес здійснити спадкування саме за ним, тобто, отримавши значно більшу частку спадкової маси. Такий інтерес є законним, спрямований на виконання розпорядження спадкодавця, а тому суд вважає, що права позивача підлягають захисту, в незалежності від того, що вона є спадкоємцем першої черги за законом.

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту свідчить також судова практика, зокрема, про це зазначено у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №642/2539/18-ц та від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17, а також від 28 жовтня 2019 року у справі №761/42165/17, від 6 червня 2018 року у справі №315/765/14-ц.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачці було відомо про наявність заповіту, не підтверджуються будь-якими доказами.

Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви, були предметом дослідження судом першої інстанції та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 грудня 2021 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 березня 2022 року.

Головуючий

Судді :