Справа № 357/2116/22
2/357/1765/22
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24.03.2022 суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О.В., оглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунальної установи «Центр з надання соціальних послуг» Узинської міської ради, про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
21.02.2022 ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку (зареєстрований судом 18.03.2022), в якому просить скасувати наказ Комунальної установи «Центр з надання соціальних послуг» Узинської міської ради №20-К від 28.01.2022 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість, крім іншого, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 відповідає вимогам встановленим ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
В порушення вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України, в позовній заяві не зазначено докази, що підтверджують кожну обставину, зокрема, щодо розміру встановленого позивачу посадового окладу, інших доплат, що входять до структури заробітної плати, а відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів), не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).
Аналогічна правова позиція визначена і у статті 23 Цивільного кодексу України.
При цьому, пунктом 4 Постанови від 31 березня 1995 року визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, окрім вказівки на те, у чому полягає ця шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві. У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправі залишити позовну заяву без руху.
Таким чином, заява має містити відомості про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням та докази, що підтверджують позов, отже до заяви повинні бути додані необхідні документи, наприклад, докази причино-наслідкового зв`язку між станом стражданнями позивача та діями, бездіяльністю або рішеннями відповідача, зокрема, докази погіршення фізичного та душевного здоров`я, втрати ділової активності, спокою та рівноваги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Однак, заявляючи позовні вимоги майнового характеру, які підлягають грошовій оцінці (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди) позивачем не зазначено ціну позову, крім того, прохальна частина позовної заяви (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) не містить конкретної суми, яку позивач просить стягнути з відповідача, не наведено обґрунтованого розрахунку цієї суми.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначається Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року складає 2481 гривня.
Відповідно до пп. 1, п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви майнового характеру фізичною особою складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не менше 992,40 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не більше 12405,00 грн.).
Відповідно до пп. 2, п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви немайнового характеру фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто судовий збір складає 992,40 грн..
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимоги про скасування наказу про відсторонення від роботи, як похідна вимога - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Таким чином, позивачем заявлено вимогу немайнового характеру (про скасування наказу про відсторонення) та вимоги майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи та моральної шкоди).
Позивач при зверненні до суду з вказаною позовною заявою просить звільнити її від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Однак, посилання позивача на п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору за зазначеними позовними вимогами є безпідставним, оскільки, починаючи з 01.09.2015 позивачі у справах за вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком двох категорій позовів: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 23.05.2018 у справі №733/1962/16-ц).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оспорює наказ про відсторонення її від роботи та фактично порушує питання про її допуск до роботи, адже позивач не звільнена з роботи, а лише відсторонена. За відсутності наказу про звільнення з роботи відсторонення від виконання посадових обов`язків не є звільненням з роботи, а стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - не є стягненням заробітної плати.
Основні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності і господарювання та структуру заробітної плати визначає Закон України «Про оплату праці» та Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5.
Згідно ч. 1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» та Інструкції заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, наведено у пункті 3 Інструкції.
Тобто, виплата за рішенням суду середнього заробітку працівнику за час вимушеного прогулу не відноситься до виплат, пов`язаних з оплатою праці, перелічених в Інструкції.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях (постанова Верховного Суду від 30.01.2019 р. у справі №910/4518/16).
Отже, оскільки предметом цього позову є оскарження наказу про відсторонення позивача від роботи (а не про звільнення з роботи) та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пільги щодо сплати судового збору, передбачені ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на ці вимоги не поширюються.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору за позовну вимогу немайнового характеру в розмірі 992,40 грн. та оригінал квитанції про сплату судового збору за позовну вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботита моральної шкоди) в розмірі 1% ціни позову (яку має вказати позивач), але не менше 992,40 грн. та не більше 12405,00 грн., або надати до суду документ, який звільняє від сплати судового збору. Задля встановлення ціни позову позивачу слід визначити розмір середнього заробітку.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у Київ.обл/Білоцерків. міс/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA188999980313101206000010776, код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Разом з тим, положеннями ч. 3 ст. 177 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності (у разі неможливості самостійно надати докази) до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача, зокрема, про витребування доказів, в порядку ст. 84 ЦПК України та про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, в порядку ст. 136 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Крім того, слід зазначити, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).
Тому, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
Отже, позивачу надається строк для усунення зазначених вище недоліків, в іншому випадку вона буде вважатись неподаною і повернута позивачу.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунальної установи «Центр з надання соціальних послуг» Узинської міської ради, про скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у зазначений вище строк, заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяО. В. Бондаренко
Суд | Білоцерківський міськрайонний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 23.03.2022 |
Оприлюднено | 24.06.2022 |
Номер документу | 103808638 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них |
Цивільне
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Бондаренко О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні