Рішення

від 30.03.2022 по справі 500/370/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/370/22

31 березня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника - адвоката Кушнірчука Віталія Михайловича звернувся до суду з позовом до Тернопільської міської ради, в якому просить зобов`язати Тернопільську міську раду присвоїти закінченому будівництвом житловому будинку, розташованому на земельній ділянці з кадастровим номером 6110200000:11:004:0075, належному в рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , адресу: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказує, що за результатами розгляду заяви позивача про присвоєння адреси закінченому будівництвом об`єкту, Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради відмовило у присвоєнні адреси через наявність суперечностей у правовстановлюючих документах, а саме: власником земельної ділянки з кадастровим номером 6110200000:11:004:0075 є одна особа (позивач), а в Декларації про готовність об`єкта за амністією, замовниками зазначено дві фізичні особи (позивача та його дружину). Також зауважено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем, тобто право на забудову земельної ділянки має невідчужуваний характер: його реалізує або власник землі або землекористувач. Законодавством не передбачено дозвільних норм, які утворюють здатність власника чи землекористувача передати право на забудову земельної ділянки третім особам у відокремленості від речового права на землю. Крім того, за адресою АДРЕСА_2 , вже зареєстровано житловий будинок, який знаходиться на прилеглій земельній ділянці, тому закінченому будівництвом житловому будинку має присвоюватись інша адреса.

Позивач у позовній заяві наводить обставини, за яких став власником земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:11:004:0049, та спільно з дружиною ОСОБА_2 в рівних долях - власником незавершеного будівництвом житлового будинку, що знаходиться на цій земельній ділянці. У 2018 році земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:11:004:0049 розділена на дві окремі земельних ділянки, на одній з яких з кадастровим номером 6110200000:11:004:0074 розташований житловий будинок, площею 81,00 кв.м, на іншій з кадастровим номером 6110200000:11:004:0075 - незавершений будівництвом житловий будинок. У вересні 2021 року, закінчивши будівництво незавершеного будівництвом житлового будинку, позивач з дружиною ОСОБА_2 подали декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, а у жовтні 2021 року позивачем було подано заяву про присвоєння адреси закінченому будівництвом об`єкту, однак у присвоєнні адреси даному об`єкту було відмовлено.

Позивач, посилаючись на положення Сімейного кодексу України (далі - СК України), зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:11:004:0049 площею 0,0616 га, право власності на яку зареєстровано на позивача, є спільною сумісною власністю подружжя. Виділена із вказаної ділянки земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:11:004:0075 також є спільною сумісною власністю позивача та його дружини. Житловий будинок, необхідність присвоєння адреси якому в даний час виникла, був подарований позивачу і його дружині у рівних долях, як об`єкт незавершеного будівництва, матір`ю позивача. Позивач разом з дружиною здійснювали будівництво даного будинку спільними зусиллями та за рахунок спільних коштів.

За таких обставин, позивач вважає, що відмова Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради у присвоєнні адреси завершеному будівництвом об`єкту є необґрунтованою. З приводу того, що за адресою АДРЕСА_2 , вже зареєстровано житловий будинок, який знаходиться на прилеглій земельній ділянці з кадастровим номером 6110200000:11:004:0074, то з посиланням на Порядок присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №690 від 07.07.2021 (далі - Порядок № 690), вважає, що слід присвоїти адресу будинку із літерою, а саме: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 24.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та з урахуванням положень статей 257-262 КАС України.

Від відповідача 16.02.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.52-56), у якому зазначено, що відповідно до Положення про Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради (далі - Управління), затвердженого рішенням міської ради від 05.01.2011 №6/4/51, Управління є виконавчим органом Тернопільської міської ради, до повноважень, якого відноситься присвоєння адрес. Отже, Управління як виконавчий орган приймає рішення про присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна.

05.10.2021 ОСОБА_1 звернувся в Центр надання адміністративних послуг (далі - ЦНАП) із заявою щодо присвоєння адреси індивідуальному житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 . Листом Управління від 08.10.2021 надано відповідь з обґрунтуванням підстав відмови у присвоєнні адреси індивідуальному житловому будинку та повідомлено, що в процесі опрацювання поданих матеріалів виявлено суперечність в наявних правовстановлюючих документах, а саме в документі, що посвідчує право власності на земельну ділянку та в Декларації про готовність до експлуатації об`єкта за амністією. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.11.2018 земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:11:004:0075, площею 0,0408 га, належить ОСОБА_1 , а в Декларації про готовність до експлуатації об`єкта за амністією зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Представник відповідача вказує, що твердження позивача про те, що він та його дружина є співвласниками земельної ділянки та незавершеного будівництвом житлового будинку не відповідає дійсності виходячи з того, що відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку від 25.11.2009 з кадастровим номером 6110100000:11:004:0049 та згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.11.2018 земельні ділянки з кадастровими номерами 6110100000:11:004:0074 площею 0,0208 га та 6110100000:11:004:0075 площею 0,0408 га (які створені в процесі поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:11:004:0049) належать лише ОСОБА_1 . Отже, із вищезазначених документів слідує, що лише позивач являється власником зазначених земельних ділянок. Із Декларації про готовність до експлуатації об`єкта за амністією №ТП161210920265 від 20.09.2021 вбачається, що замовниками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

04.09.2003 укладено договір дарування незавершеного будівництвом житлового будинку, згідно якого ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках кожному незавершений будівництвом житловий будинок під літ. «Е», процент готовності, якого становив 70%, за адресою АДРЕСА_2 . В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію прав власності на незавершений будівництвом житловий будинок під літ. «Е».

Із зазначеного вище вбачається, що Управлінням містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради вірно встановлено недостовірність відомостей у поданих документах, що відповідно до статті 26-4Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI) є підставою для відмови у присвоєнні адреси.

З огляду на вищенаведене відповідач Тернопільська міська рада просить відмовити у позові.

23.02.2022 представником позивача подано до суду відповідь на відзив (а.с.58), у якій зазначено, що відповідач не бере до уваги положення СК України про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Виникнення права спільної сумісної власності на майно у подружжя виникає не залежно від того, на кого з подружжя зареєстроване таке майно. З цього випливає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:11:004:0075 є спільною сумісною власністю позивача та його дружини, тому ОСОБА_2 також має право здійснювати будівництво будинку на вказаній земельній ділянці, а отже зазначення її імені у декларації про готовність до експлуатації об`єкта за амністією №ТП161210920265 від 20.09.2021 є правомірним.

Також представник позивача вказує, що 04.09.2003 ОСОБА_3 (матір позивача), відповідно до договору дарування подарувала, а позивач і його дружина ОСОБА_2 прийняли в дар, у рівних частинах кожний, належний ОСОБА_3 незавершений будівництвом житловий будинок, зазначений в плані під літерою «Е», який знаходиться по АДРЕСА_2 . Тобто позивач та його дружина були співвласниками вказаного незавершеного будівництвом житлового будинку, разом здійснювали будівництво даного будинку спільними зусиллями та за рахунок спільних коштів, ведучи спільне господарство. Даний факт також підтверджує правомірність зазначення позивача та його дружини як замовників будівництва у Декларації про готовність до експлуатації об`єкта за амністією №ТП161210920265 від 20.09.2021.

Позивач звернувся до структурного підрозділу відповідача із заявою про присвоєння адреси об`єкту нерухомості саме з метою подальшого прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом житлового будинку та здійснення реєстрації права власності на нього із внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому зауваження відповідача про відсутність відомостей в даний час про даний об`єкт в Державному реєстрі представник позивача вважає недоречним.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 18.03.2022 залучено до участі в цій справі другого відповідача Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, встановлено Управлінню строк для подання відзиву на позов до 28.03.2022.

29.03.2022 до суду надійшов відзив на позов від Управління, у якому викладені заперечення проти позову аналогічні тим, що й у відзиві Тернопільської міської ради (а.с.72-77). Додатково цей відповідач у відзиві звертає увагу на положення статті 57 СК України, які визначають яке майно є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Вважає, що власником земельних ділянок є лише позивач ОСОБА_1 .

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

05.10.2021 ОСОБА_1 звернувся в ЦНАП Тернопільської міської ради із заявою до начальника Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради щодо присвоєння адреси індивідуальному житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 , до якої долучив копію витягу з Державного реєстру речових прав (а.с.40).

За результатами розгляду заяви Управління листом від 08.10.2021 № 22340 повідомило заявника, що у процесі опрацювання поданих матеріалів виявлено суперечність в наявних правовстановлюючих документах. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є одноосібним власником земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:11:004:0075, але у Декларації про готовність об`єкта за амністією, реєстраційний номер ТП161210920265 від 20.09.2021, замовниками зазначено дві фізичні особи. Згідно з пунктом 4 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем. Тобто право на забудову земельної ділянки має невідчужуваний характер: його реалізує або власник землі або землекористувач. Законодавством не передбачено дозвільних норм, які утворюють здатність власника чи землекористувача передати право на забудову земельної ділянки третім особам у відокремленості від речового права на землю.

Також у листі Управління від 08.10.2021 є посилання на те, що за адресою АДРЕСА_2 , вже зареєстровано житловий будинок, який знаходиться на прилеглій земельній ділянці з кадастровим номером 6110200000:11:004:0074, тому закінченому будівництвом житловому будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 6110200000:11:004:0075 має присвоюватись інша адреса.

Управління зазначило, що подальший розгляд питання щодо присвоєння адреси індивідуальному житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 , можливий після взаємоузгодження правовстановлюючих документів. Зважаючи на викладене, Управління не може присвоїти адресу завершеному будівництвом об`єкту (а.с.41, 83).

Не отримавши адміністративну послугу у вигляді присвоєння адреси індивідуальному житловому будинку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №690 від 07.07.2021.

Статтею 26-3 Закону №3038-VI регламентовано питання адреси об`єктів нерухомого майна.

Так, адресою об`єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості (частина перша статті 26-3 цього Закону).

Порядок присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов`язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи (частина друга статті 26-3 Закону №3038-VI).

Адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. Адреса не присвоюється: 1) тимчасовим спорудам; 2) будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною; 3) іншим об`єктам нерухомого майна, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна (далі - Порядок присвоєння адрес). Порядок присвоєння адрес, визначений цим Законом, не поширюється на земельні ділянки (частина третя статті 26-3 Закону №3038-VI).

Частиною четвертою статті 26-3 Закону №3038-VI визначено, що є реквізитами адреси.

Згідно з частиною п`ятою статті 26-3 Закону №3038-VI адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, анулюється, зокрема, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської та районної у місті ради, місцева державна адміністрація або районна у місті Києві державна адміністрація (далі - орган з присвоєння адреси) протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об`єкту нового будівництва, визначеного частиною дев`ятою статті 36 та частиною третьою статті 37 цього Закону: 1) приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об`єкта будівництва; 2) оприлюднює рішення про присвоєння адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності); 3) вносить інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності. Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння (частина шоста статті 26-3 Закону №3038-VI).

Органу з присвоєння адреси забороняється вимагати від замовника додаткові документи для прийняття рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси, якщо вони не передбачені цим Законом. Додаткові документи та інформацію, необхідні для прийняття рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси, орган з присвоєння адреси отримує відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги". Орган з присвоєння адреси при виконанні повноважень, визначених цією статтею, має право доступу до інформаційних ресурсів та баз даних в обсязі та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку визначення адрес (частина двадцята статті 26-3 Закону №3038-VI).

Статтею 26-4 Закону №3038-VI визначено особливості присвоєння, коригування адреси після запровадження електронної системи щодо об`єктів, право на виконання будівельних робіт щодо яких отримано до запровадження такої системи.

Відповідно до частини третьої статті 26-4 Закону №3038-VI присвоєння адреси здійснюється за вибором замовника після отримання права на виконання будівельних робіт або після прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію.

Частиною п`ятою статті 26-4 цього з Закону визначено документи, які подаються для присвоєння адреси, а саме:

1) заява про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта із зазначенням прізвища, імені, по батькові заявника та реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності) - для фізичної особи або найменування та ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - для юридичної особи, відомостей про ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви);

2) копія документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій споруджується (споруджено) об`єкт (крім випадків, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес), - у разі, якщо право власності або користування земельною ділянкою не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

3) генеральний план об`єкта будівництва (у разі спорудження об`єкта на підставі проектної документації на будівництво) - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва;

4) копія документа, що дає право на виконання будівельних робіт, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи);

5) копія документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, - у разі подання заяви про присвоєння адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта (якщо відомості про такий документ не внесено до електронної системи);

6) копія документа, що посвідчує особу заявника, - у разі подання документів поштовим відправленням;

7) копія документа, що засвідчує повноваження представника, - у разі подання документів представником поштовим відправленням або в електронній формі.

Копії документів, що подаються для присвоєння адреси, засвідчуються замовником (його представником).

Частиною сьомою статті 26-4 Закону №3038-VI визначено, що орган з присвоєння адреси протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви про присвоєння, коригування адреси:

1) приймає рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси, яке повинно містити відомості про ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви);

2) оприлюднює рішення про присвоєння, коригування/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);

3) вносить інформацію про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння, коригування адреси/відмову у присвоєнні, коригуванні адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Рішення про присвоєння/відмову у присвоєнні адреси повинно додатково містити відомості про місце розташування об`єкта згідно з документом, що дає право на виконання будівельних робіт (у разі присвоєння адреси щодо об`єкта будівництва), або документом, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (у разі присвоєння адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта).

Рішення про коригування адреси повинно додатково містити відомості про попередню адресу щодо закінченого будівництвом об`єкта.

Рішення про відмову у присвоєнні, коригуванні адреси повинно містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства.

Згідно з частиною восьмою статті 26-4 Закону №3038-VI підставами для відмови у присвоєнні, коригуванні адреси є:

1) подання неповного пакета документів;

2) виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально;

3) подання заяви особою, яка не є замовником, або його представником - у разі подання заяви щодо присвоєння, коригування адреси щодо об`єкта будівництва;

4) подання заяви до органу з присвоєння адреси, який не має повноважень приймати рішення про присвоєння, коригування адреси на відповідній території.

Відмова у присвоєнні, коригуванні адреси з підстав, не передбачених цією частиною, не допускається.

У спірному випадку Управління підставою для відмови у присвоєнні адреси об`єкта нерухомого майна зазначило виявлення суперечності відомостей у поданих документах. Надаючи оцінку таким обставинам судом встановлено таке.

14.05.1988 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.10).

04.08.1994 Тернопільською міською радою народних депутатів відповідно до розпорядження № 711 надано дозвіл громадянці ОСОБА_3 (матері позивача), що мешкала за адресою АДРЕСА_2 , перебудувати літню кухню під житловий будинок для забезпечення проживання сім`ї її сина ОСОБА_1 (а.с.11).

25.11.2009 здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0616 га із кадастровим номером 6110100000110040049, розташовану в АДРЕСА_2 , на підставі рішення виконкому Тернопільської міської ради від 11.08.1999 № 745, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №731381 (а.с.12).

04.09.2003 ОСОБА_3 (матір позивача) відповідно до договору дарування незавершеного будівництвом житлового будинку подарувала, а ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (дружина позивача) прийняли в дар, у рівних частинах кожний, належний ОСОБА_3 незавершений будівництвом житловий будинок зазначений в плані під літерою «Е», який знаходиться по АДРЕСА_2 (а.с.13).

Крім того, на земельній ділянці із кадастровим номером 6110100000110040049, за адресою АДРЕСА_2 , був розташований житловий будинок з житловою прибудовою під літерою «А», який належав ОСОБА_3 та в подальшому був успадкований ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.02.2008 (а.с.15), та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.03.2008 (а.с.16).

Отже, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:11:004:0049 площею 0,0616 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; житлового будинку з житловою прибудовою під літерою «А», розташованого на цій земельній ділянці, якому присвоєна адреса: АДРЕСА_2 ; а також спільно із дружиною ОСОБА_3 у рівних долях, незавершеного будівництвом житлового будинку, який також знаходиться на цій земельній ділянці.

Судом встановлено, що на підставі заяви позивача від 17.10.2018, земельну ділянку з кадастровим номером 6110100000:11:004:0049, площею 0,0616 га, було розділено на дві окремих земельних ділянки, а саме:

з кадастровим номером 6110100000:11:004:0074, площею 0,0208 га, на якій розташований житловий будинок з житловою прибудовою під літерою «А», площею 81,0 кв.м;

з кадастровим номером 6110100000:11:004:0075, площею 0,0408 га, на якій розташований незавершений будівництвом житловий будинок під літерою «Е», площею 150,9 кв.м (а.с.22-37).

Позивач додав до позовної заяви копію декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, а саме житлового будинку, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:11:004:0075, площею 0,0408 га, відповідно до якої замовником виступає ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відомості про її реєстрацію уповноваженим суб`єктом відсутні (а.с.38-39).

05.10.2021 позивач звернувся до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради з заявою про присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна.

Відповідно до Положення про Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради від 25.10.2019 №7/39/19 (https://ternopilcity.gov.ua/vikonavchi-organi-radi/upravlinnya--viddili/4816.html) Управління містобудування, архітектури та кадастру є виконавчим органом Тернопільської міської ради, підконтрольним та підзвітним міській раді, підпорядковане виконавчому комітету та міському голові.

Управління є уповноваженим органом містобудування та архітектури, який відповідно до вимог Закону №3038-VI, Порядку №690 присвоює адреси об`єктам нерухомого майна на території Тернопільської міської ради, та є належним відповідачем у цій справі.

У спірному випадку Управління прийшло до висновку про наявність суперечностей у поданих позивачем документах, а саме власником земельної ділянки є позивач, а власником побудованого на ньому будинку є подружжя (позивач з дружиною). Позивач, посилаючись на положення СК України в частині, яка визначає правовий статус об`єктів спільної сумісної власності подружжя, стверджує, що власником як земельної ділянки, так і власником будинку є подружжя.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 61 СК України в редакції Закону України від 11.01.2011 № 2913-VI «Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя», який набрав чинності 08.02.2011, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя була земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації. Законом України від 17.05.2012 № 4766-VI «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини/ чоловіка», який набрав чинності з 13.06.2012, режим майна подружжя, набутого внаслідок приватизації, змінено. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 57 СК України земельна ділянка, набута на час шлюбу внаслідок приватизації, є особистою приватною власністю дружини/ чоловіка. Частину п`яту статті 61 СК України виключено.

Отже, з урахуванням змін до СК України правовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. У період часу з 08.02.2011 по 12.06.2012 включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалася спільною сумісною власністю подружжя; до 08.02.2011 та після 12.06.2012 така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.

Згідно з положеннями частини першої статті 81, частини третьої статті 116 Земельного кодексу (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Позивач отримав право власності 25.11.2009 на земельну ділянку площею 0,0616 га із кадастровим номером 6110100000110040049, розташовану в АДРЕСА_2 , на підставі рішення виконкому Тернопільської міської ради від 11.08.1999 № 745, про що видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №731381 (а.с.12). Враховуючи наведені вище законодавчі акти лише ОСОБА_1 є власником такої земельної ділянки. У Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №731381 від 25.11.2009 відсутні інші співвласники; при цьому зміст акта свідчить про те, що у разі виникнення права спільної власності на земельну ділянку до акта додається список співвласників. Такій список до Державного акта відсутній.

Разом з тим, на такій земельній ділянці знаходиться будинок, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Отже, не зважаючи на те, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю (а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду), якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Застосовуючи такі висновки до спірних правовідносин, суд зазначає, що незалежно від того, що власником земельної ділянки є лише позивач ОСОБА_1 , проте з огляду на те, що на цій земельній ділянці розміщений об`єкт нерухомого майна, що є власністю його та дружини ОСОБА_2 , остання претендує на частину цієї земельної ділянки.

Відтак, такі обставини, на які вказує у цій справі Управління, відмовляючи присвоїти адресу житловому будинку, що є спільною сумісною власністю, а саме: наявність суперечностей у поданих позивачем документах, а саме власником земельної ділянки є позивач, а власником побудованого на ньому будинку є позивач з дружиною, не можуть бути визнані судом як правомірні.

Реєстрація права власності на земельну ділянку за одним з подружжя, на якій розміщений житловий будинок подружжя, не є підставою не присвоювати адресний номер будинку. Відмова Управління надати адміністративну послугу - присвоїти адресу завершеному будівництвом житловому будинку, розташованому на земельній ділянці з кадастровим номером 6110200000:11:004:0075, на підставі заяви ОСОБА_1 є протиправною.

Стосовно зазначення Управлінням у листі від 08.10.2021 того, що за адресою АДРЕСА_2 , вже зареєстровано житловий будинок, який знаходиться на прилеглій земельній ділянці, тому закінченому будівництвом житловому будинку має присвоюватись інша адреса, то суд такі оцінює критично.

З приводу цього суд звертає увагу на положення пункту 23 Порядку №690, які визначають, що для нумерування об`єктів використовуються арабські цифри. Номер об`єкта може також містити літеру. Літера використовується у разі, коли відсутня можливість забезпечити послідовну нумерацію будівель, розташованих вздовж вулиці, відповідно до пункту 25 цього Порядку (наприклад, у разі будівництва двох чи більше будівель замість однієї, поділу будівель на дві чи більше блоковані). Також може використовуватися літера для будівель, що розташовані (або будуються) посеред кварталу та не мають фасаду, що виходить на вулицю. У такому разі номер найближчої житлової будівлі (для інших житлових) або споруди (для інших споруд), яка має фасад, який виходить на вулицю, отримує літеру "А", а будівля чи будівлі (споруда чи споруди) відповідно отримують інші літери.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункту 3 постанови Пленуму від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Враховуючи вищенаведене, суд вбачає підстави для виходу за межі позовних вимог виключно з метою ефективного захисту прав позивача на вирішення питання щодо отримання адміністративної послуги - присвоєння адреси завершеному будівництвом об`єкту та визнати протиправною відмову Управління у присвоєнні адреси завершеному будівництвом об`єкту житловому будинку, розташованому на земельній ділянці з кадастровим номером 6110200000:11:004:0075, у АДРЕСА_1 , за зверненням ОСОБА_1 , оформлену листом №22340 від 08.10.2021.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання Тернопільську міську раду присвоїти закінченому будівництвом житловому будинку, розташованому на земельній ділянці з кадастровим номером 6110200000:11:004:0075, належному в рівних частинах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , адресу: АДРЕСА_1 , то суд зазначає таке.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21.05.1997, №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР).

Система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення (стаття 5 Закону №280/97-ВР).

Стаття 26 Закону № 280/97-ВР передбачає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад. Серед таких повноважень відсутні ті питання, вирішення який віднесено до функцій виконавчих органів ради, зокрема питань, стосовно яких виник спір у цій справі - присвоєння адреси завершеному будівництвом об`єкту.

Отже, зважаючи на повноваження місцевої ради, визначені Законом №280/97-ВР, Тернопільська міська рада не уповноважена вирішувати питання присвоєння адреси завершеному будівництвом об`єкту.

У цій справі судом встановлено, що позивач звертався з заявою про присвоєння адреси завершеному будівництвом об`єкту до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради, яке є самостійним структурним підрозділом, уповноваженим органом містобудування та архітектури, до повноважень якого, серед іншого належить розгляд питань щодо присвоєння адресного номера об`єкту нерухомого майна. Відтак, вимога зобов`язального характеру може вирішуватися стосовно другого відповідача Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради.

Разом з тим, суд вже зазначав, що присвоєнню адресного номера об`єкту нерухомого майна передує подання заяви з переліком документів, визначених у частині п`ятій статті 26-4 Закону №3038-VI, після вивчення яких та за умови відсутності визначених частиною восьмою статті 26-4 цього ж Закону підставі для відмови у присвоєнні адреси, Управління приймає рішення про присвоєння адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта.

Матеріалами справи не підтверджено, чи подано позивачем усі, визначені статтею 26-4 Закону №3038-VI, документи, необхідні для прийняття відповідного рішення і чи здійснювало Управління перевірку отриманих документів з урахуванням інших підстав для відмови у присвоєнні адресного номера об`єкту нерухомого майна.

Водночас, суд не уповноважений здійснювати таку перевірку з названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (частини четверта статті 245 КАС України).

Зважаючи на вищевикладене, способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно належним чином розглянути заяву ОСОБА_1 про присвоєння адреси закінченому будівництвом житловому будинку, розташованому на земельній ділянці з кадастровим номером 6110200000:11:004:0075 у АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду.

При цьому при повторному розгляді питання Управлінню слід врахувати норми пункту 23 Порядку №690, які наведені вище та передбачають можливість використання літери в присвоєній адресі житлової будівлі.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд позов задовольняє частково, то необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 496,20 грн (50 відсотків), сплачений позивачем відповідно до квитанції від 17.01.2022 (а.с.42).

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради у присвоєнні адреси завершеному будівництвом об`єкту житловому будинку, розташованому на земельній ділянці з кадастровим номером 6110200000:11:004:0075, у АДРЕСА_1 , за зверненням ОСОБА_1 , оформлену листом №22340 від 08 жовтня 2021 року.

Зобов`язати Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про присвоєння адреси закінченому будівництвом житловому будинку, розташованому на земельній ділянці з кадастровим номером 6110200000:11:004:0075, у АДРЕСА_1 , з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість грн 20 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідачі:

Тернопільська міська рада (вулиця Листопадова 5, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34334305).

Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради (вулиця Коперника, 1, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи Тернопільської міської ради в ЄДРПОУ 34334305).

Повний текст рішення складено та підписано 31 березня 2022 року.

Суддя Чепенюк О.В.