Постанова

від 28.03.2022 по справі 906/513/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2022 року Справа № 906/513/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідачів:

- ТОВ "ПрикарпатЗахідтранс": не з`явився

- Південно-західного акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів:

не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду державного майна України

на ухвалу Господарського суду Житомирської області, постановлену 08.12.21р. головуючим суддею Кравець С.Г., суддею Вельмакіною Т.М., суддею Тимошенком О.М. у м.Житомирі, підписану 08.12.21р.

за заявою Фонду державного майна України №10-25-28916 від 03.12.2021р. про забезпечення позову

у справі № 906/513/21

за позовом Фонду державного майна України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс"

2) Південно-західного акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів

про визнання права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021р. у справі №906/513/21 за позовом Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс", Південно-західного акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів про визнання права власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності у задоволенні заяви Фонду державного майна України №10-25-28916 від 03.12.2021 про забезпечення позову - відмовлено.

Зупинено провадження у справі №906/513/21 до 17.01.2022р..

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Фонд державного майна України звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву позивача про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі. Також, одночасно з апеляційною скаргою скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає ухвалу місцевого господарського суду тако, що постановлена з порушенням норм чинного законодавства;

- не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що прийняті з неповним дослідженням матеріалів та обставин описаних в заяві про забезпечення, а відтак такі висновки необхідно вважати передчасними;

- зауважує, що предметом позову у даній справі є визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на нерухоме майно, що складає технологічний комплекс розташованої на території України частини магістрального нафтопродуктопроводу "Самара - Західний напрямок", а також скасування державної реєстрації відповідно до переліку вказаного у позовній заяві;

- обґрунтовує, що у випадку задоволення позовних вимог Фонду про визнання права власності на нерухоме майно до набувача перейде право власності на земельну ділянку згідно зі ст.120 Земельного кодексу України;

- зазначає, що після звернення з позовною заявою, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 28.07.2021р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс" було укладено, зокрема договір №28-07/2021 суборенди землі з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ясунь Транс 27", згідно з яким в суборенду передається земельна ділянка площею 17,2784га з кадастровим номером: 1824083400:06:000:0024. До того ж, в характеристиці, змісті речового права зазначено, що строкове платне користування земельною ділянкою здійснюється для обслуговування виробничих приміщень лінійної виробничо-диспетчерської станції "Новоград-Волинський" строком дії на 49 (сорок дев`ять) років з правом пролонгації та з правом передачі в піднайм (суборенду);

- зауважує, що до позовних вимог Фонду належить і вимога, зокрема про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на нерухоме майно, що складає технологічний комплекс розташованої на території України частини магістрального нафтопродуктопроводу "Самара - Західний напрямок", а саме: лінійну виробничо-диспетчерську станцію "Новоград - Волинський";

- стверджує, що фактично, вказаний вище договір є не лише договором оренди земельної ділянки, а свідчить про фактичний допуск третіх осіб до нерухомого майна, право власності на яке просить визнати за собою Фонд державного майна України;

- констатує, що вказана вище ситуація викликає значне занепокоєння та свідчить про допуск до об`єкту невизначеного кола осіб, що може мати наслідком його зміну та зробить неможливим в подальшому виконання рішення суду. Вищезазначене підтверджує факти використання відповідачем не лише земельних ділянок, а й нерухомого майна, що є предметом спору у даній справі;

- вважає, що судом першої інстанції передчасно відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення, адже укладені договори суборенди з характеристикою (змістом) речового права: строкове платне користування земельною ділянкою здійснюється для обслуговування виробничих приміщень лінійної виробничо-диспетчерської станції "Новоград-Волинський" строком дії на 49 (сорок дев`ять) років з правом пролонгації та з правом передачі в піднайм (суборенду) підтверджує пов`язаність вказаних правочинів саме з предметом позову у цій справі;

- стверджує, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №906/513/21/8551/21 від 30.12.2021р. матеріали оскарження ухвали у справі №906/513/21 витребувано з Господарського суду Житомирської області.

18.01.2022р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали у справі №906/513/21.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2022р. апеляційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021р. у справі №906/513/21 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідних доказів, зокрема, доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також доказів на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів відповідачу 2 у справі, а саме: Південно-західному акціонерному товариству трубопровідного транспорту нафтопродуктів.

03.02.2022р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду на виконання ухвали суду від 24.01.2022р. про залишення апеляційної скарги без руху від Фонду державного майна України надійшла заява від 28.01.2022р. №10-25-1725 про усунення недоліків з додатками, зокрема, платіжним дорученням від 21.12.2021р. №12255 про сплату судового збору в сумі 2270,00грн., а також доказів на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів Південно-західному акціонерному товариству трубопровідного транспорту нафтопродуктів.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 04.02.2022р. поновлено строк на подання апеляційної скарги Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021р. у справі №906/513/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021р. у справі №906/513/21 та призначено справу №906/513/21 до розгляду на 01.03.2022р. об 14:30год., тощо.

18.02.2022р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс" надійшов письмовий відзив від 15.02.2022р. на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суд Житомирської області від 08.12.2021р. у справі №906/513/21 без змін.

21.02.2022р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/513/21. В даному клопотанні просить забезпечити представнику Фонду державного майна України можливість проведення судового засідання по справі №906/513/21, призначеного на 01.03.2022р. об 14:30год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 24.02.2022р. задоволено заяву Фонду державного майна України про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/513/21 поза приміщенням суду та забезпечено Фонду державного майна України участь в судовому засіданні у справі №906/513/21, призначеному на 01.03.2022р. об 14:30год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

01.03.2022р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/513/21. В даному клопотанні просить забезпечити представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс" можливість проведення судового засідання по справі №906/513/21, призначеного на 01.03.2022р. об 14:30год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.03.2022р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/513/21 поза приміщенням суду та забезпечено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс" в судовому засіданні у справі №906/513/21, призначеному на 01.03.2022р. об 14:30год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

В судове засідання 01.03.2022р. представники сторін не з`явились.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.03.2022р. розгляд апеляційної скарги Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021р. у справі №906/513/21 відкладено на 29.03.2022р. об 15:00год..

23.02.2022р. на електронну адресу та 22.03.2022р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Фонду державного майна України надійшло клопотання про приєднання доказів до заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/513/21. В даному клопотанні просить забезпечити представнику Фонду державного майна України можливість проведення розгляду справи в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EаsyCon".

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022р. задоволено клопотання Фонду державного майна України про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/513/21 поза приміщенням суду та забезпечено Фонду державного майна України участь в судовому засіданні у справі №906/513/21, відкладеного на 29.03.2022р. об 15:00год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

29.03.2022р. через систему "Електронний суд" до Північно - західного апеляційного господарського суду від представника Фонду державного майна України надійшло клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату, але не раніше ніж після припинення воєнного стану в Україні. Зокрема, обґрунтовуючи подане клопотання заявник покликається на введення на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва надзвичайного стану з 00 годин 00 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб (указ Президента України від 23.02.2022р. №63/2022), а також загрозою безпеці, життю і здоров`ю громадян, державному суверенітету, конституційному ладу та територіальній цілісності України, участь представника Фонду при розгляді справи є неможливою через неможливість прибуття до місця розташування суду, а також технічної неможливості уповноваженого представника взяти участь у судовому засіданні за допомогою відеоконференцзв`язку. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022р. строком на 30 діб згідно з Указом Президента №133/2022 від 14.03.2022р.. 02.03.2022р. Рада суддів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану.

Розглянувши вказане вище клопотання представника скаржника, колегія суддів його відхилила з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час та місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За приписами п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зокрема, при розгляді вказаного клопотання судом враховано приписи ч.2 ст.273 ГПК України, згідно якої апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу суду про відкриття апеляційного провадження у даній справі Північно-західним апеляційним господарським судом було винесено 04.02.2022р.. Таким чином кінцевим строком для розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, з огляду на приписи ч.2 ст.273ГПК України, є 07.03.2022р. (враховуючи вихідні дні).

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Критерії оцінювання розумності строку справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (справа Кучерук проти України) (заява 2570/04).

У відповідності до п.31 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.02.2007р. у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини однією із складових справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона має знати про всі докази чи подання, які представленні або зроблені в цілях впливу на думку суду і коментувати їх (п. п. 23,31 та 33 рішення у справі "Лобо Мачадо проти Португалії" від 20.02.1996, п. 24 рішення у справі "Нідерост-Губер проти Швейцарії" від 18.02.1997, п. 42 рішення у справі "Кєроярві проти Фінляндії").

Відповідно до ст.7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

За приписами ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Разом з тим, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію скаржника щодо обставин справи та документальних доказів, яку він висловив у апеляційній скарзі.

Водночас, скаржник та його представник не скористався свої правом згідно приписів ст.197 ГПК України на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Крім того, суд призначаючи справу до розгляду та в подальшому відкладаючи її розгляд, надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також ухвалами Північно - західного апеляційного господарського суду від 04.02.2022р. про відкриття апеляційного провадження та від 01.03.2022р. про відкладення розгляду апеляційної скарги явка сторін у справі не визнавалась обов`язковою, а також попереджено про те, що неявка сторін справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони у справі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, сторони у справі наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання 29.03.2022р. не з`явилися, своїх повноважних представників не направили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю сторін у справі.

Інший відповідач у справі не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали оскарження ухвали у справі, в провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа за позовом Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс" та Південно-західного акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів про:

- визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на нерухоме майно, що складає технологічний комплекс розташованої на території України частини магістрального нафтопроводу "Самара-Західний напрямок" згідно переліку наведеного в прохальній частині позовної заяви;

- скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс" та Південно-західного акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів на вищевказані об`єкти нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.11.2021р. справу №906/513/21 було прийнято до провадження колегією в складі трьох суддів: головуючий суддя Кравець С.Г., судді: Тимошенко О.М., Вельмакіна Т.М. Цього ж дня колегією суддів постановлено ухвалу від 01.11.2021 про відкладення підготовчого засідання та зупинення провадження у справі №906/513/21 до 17.01.2022.

06.12.2021р. на адресу Господарського суду Житомирської області від Фонду державного майна України надійшла заява №10-25-28916 від 03.12.2021 про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням у справі №906/513/21 шляхом:

1) накладення арешту на:

- земельну ділянку за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, с/рада. Страшевицька за кадастровим номером: 4625185500:10:001:0087, площею 4,27 га;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 2123281000:02:003:0052, площею 3,7107 га;

- земельну ділянку за адресою: Житомирська область, Новоград-Волинський район, с.Майстрова Воля, вул. Наливна станція, 1А з кадастровим номером: 1824083400:06:000:0024, площею 17, 2784га;

- земельну ділянку за адресою: Житомирська область, Новоград-Волинський район, Чижівська сільська рада з кадастровим номером: 1824086800:02:000:0002, площею 5, 8152га;

- земельну ділянку за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Смизька селищна рада кадастровим номером: 5621689500:17:001:0003 площею 12,0974га;

- земельну ділянку за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, с.Яноші, вулиця Головна,1 з кадастровим номером: 2120485201:00:001:0039, площею 0,3032га;

- земельну ділянку за адресою: Рівненська область, м.Рівне, вул.Котляревського, 18, з кадастровим номером: 5610100000:01:048:0051, площею 0,162га;

- земельну ділянку за адресою: Житомирська область, Овруцький район, Рудняньска сільська рада з кадастровим номером: 1824286700:09:000:0002, площею 5,4439га;

- земельну ділянку за адресою: Закарпатська область, Перечинський район, с.Дубриничі, вул.Центральна, 176 з кадастровим номером: 2123281000:01:006:0005, площею 0,3274га;

- земельну ділянку за адресою: Закарпатська область, Перечинський район, с.Дубриничі, вул.Центральна, 176 з кадастровим номером: 2123281000:01:006:0004, площею 0,6753га;

- земельну ділянку за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, Срашевицька с/рада з кадастровим номером: 4625185500:06:000:0079 площею 10,6455га.

2) Заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс" вчиняти будь-які дії пов`язані з земельними ділянками у тому числі, але не виключно щодо укладення договорів оренди, суборенди та будь-яких інших дій пов`язаних з розпорядженням та/або користуванням:

- земельною ділянкою за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, с/рада. Страшевицька за кадастровим номером: 4625185500:10:001:0087 площею 4,27га;

- земельною ділянкою з кадастровим номером: 2123281000:02:003:0052 площею 3,7107га;

- земельною ділянкою за адресою: Житомирська область, Новоград- Волинський район, с.Майстрова Воля, вул.Наливна станція, 1А, з кадастровим номером: 1824083400:06:000:0024, площею 17,2784га;

- земельною ділянкою за адресою: Житомирська область, Новоград-Волинський район, Чижівська сільська рада з кадастровим номером: 1824086800:02:000:0002, площею 5,8152га;

- земельною ділянкою за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Смизька селищна рада з кадастровим номером: 5621689500:17:001:0003 площею 12,0974га;

- земельною ділянкою за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, с.Яноші, вулиця Головна, 1 з кадастровим номером: 2120485201:00:001:0039, площею 0,3032га;

- земельною ділянкою за адресою: Рівненська область, м.Рівне, вул.Котляревського, 18 з кадастровим номером: 5610100000:01:048:0051, площею 0,162га;

- земельною ділянкою за адресою: Житомирська область, Овруцький район, Рудняньска сільська рада з кадастровим номером: 1824286700:09:000:0002, площею 5,4439га;

- земельною ділянкою за адресою: Закарпатська область, Перечинський район, с.Дубриничі, вул.Центральна, 176 з кадастровим номером: 2123281000:01:006:0005, площею 0,3274га;

- земельною ділянкою за адресою: Закарпатська область, Перечинський район, с.Дубриничі, вул.Центральна, 176 з кадастровим номером: 2123281000:01:006:0004, площею 0,6753га;

- земельною ділянкою за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, Срашевицька с/рада з кадастровим номером: 4625185500:06:000:0079, площею 10,6455га.

Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.12.2021р. у справі №906/513/21, зокрема, у задоволенні заяви Фонду державного майна України №10-25-28916 від 03.12.2021 про забезпечення позову - відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28.03.2006р.).

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду від 18.05.2004р. у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконанню ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст.136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі ст.136 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Подібні правові висновки щодо застосування ст.ст.136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №910/19256/16, від 14.05.2018р. у справі №910/20479/17, від 14.06.2018р. у справі №916/10/18, від 23.06.2018р. у справі №916/2026/17, від 16.08.2018р. у справі №910/5916/18, від 11.09.2018р. у справі №922/1605/18, від 14.01.2019р. у справі №909/526/18, від 21.01.2019р. у справі №916/1278/18, від 25.01.2019р. у справі №925/288/17, від 26.09.2019р. у справі №904/1417/19.

Згідно положень статей 136, 137 ГПК України, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18.

У постанові від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Крім цього, апеляційний суд зауважує, що зі змісту п.1 ч.1 ст.137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) або повернення майна чи про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (схожий за змістом висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 15.01.2019р. у справі №915/870/18 та від 05.09.2019р. у справі №911/527/19).

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.76 ГПК України, належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

В провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа за позовом Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс" та Південно-західного акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів про:

- визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на нерухоме майно, що складає технологічний комплекс розташованої на території України частини магістрального нафтопроводу "Самара-Західний напрямок" згідно переліку наведеного в прохальній частині позовної заяви;

- скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс" та Південно-західного акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів на вищевказані об`єкти нерухомого майна.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали у справи, та встановлено судом, що до Господарського суду Житомирської області від Фонду державного майна України надійшла заява №10-25-28916 від 03.12.2021р. про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням у справі №906/513/21 шляхом:

1) накладення арешту на:

- земельну ділянку за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, с/рада. Страшевицька за кадастровим номером: 4625185500:10:001:0087, площею 4,27га;

- земельну ділянку з кадастровим номером: 2123281000:02:003:0052, площею 3,7107га;

- земельну ділянку за адресою: Житомирська область, Новоград-Волинський район, с.Майстрова Воля, вул.Наливна станція, 1А з кадастровим номером: 1824083400:06:000:0024, площею 17, 2784га;

- земельну ділянку за адресою: Житомирська область, Новоград-Волинський район, Чижівська сільська рада з кадастровим номером: 1824086800:02:000:0002, площею 5, 8152га;

- земельну ділянку за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Смизька селищна рада кадастровим номером: 5621689500:17:001:0003 площею 12,0974га;

- земельну ділянку за адресою: Закарпатськаобласть, Берегівський район, с.Яноші, вулиця Головна,1 з кадастровим номером: 2120485201:00:001:0039, площею 0,3032га;

- земельну ділянку за адресою: Рівненська область, м.Рівне, вул.Котляревського, 18, з кадастровим номером: 5610100000:01:048:0051, площею 0,162га;

- земельну ділянку за адресою: Житомирська область, Овруцький район, Рудняньска сільська рада з кадастровим номером: 1824286700:09:000:0002, площею 5,4439га;

- земельну ділянку за адресою: Закарпатська область, Перечинський район, с.Дубриничі, вул.Центральна, 176 з кадастровим номером: 2123281000:01:006:0005, площею 0,3274га;

- земельну ділянку за адресою: Закарпатська область, Перечинський район, с.Дубриничі, вул.Центральна, 176 з кадастровим номером: 2123281000:01:006:0004, площею 0,6753га;

- земельну ділянку за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, Срашевицька с/рада з кадастровим номером: 4625185500:06:000:0079 площею 10,6455га.

2) Заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "ПрикарпатЗахідтранс" вчиняти будь-які дії пов`язані з земельними ділянками у тому числі, але не виключно щодо укладення договорів оренди, суборенди та будь-яких інших дій пов`язаних з розпорядженням та/або користуванням:

- земельною ділянкою за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, с/рада. Страшевицька за кадастровим номером: 4625185500:10:001:0087 площею 4,27га;

- земельною ділянкою з кадастровим номером: 2123281000:02:003:0052 площею 3,7107га;

- земельною ділянкою за адресою: Житомирська область, Новоград- Волинський район, с.Майстрова Воля, вул.Наливна станція, 1А, з кадастровим номером: 1824083400:06:000:0024, площею 17,2784га;

- земельною ділянкою за адресою: Житомирська область, Новоград- Волинський район, Чижівська сільська рада з кадастровим номером: 1824086800:02:000:0002, площею 5,8152га;

- земельною ділянкою за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Смизька селищна рада з кадастровим номером: 5621689500:17:001:0003 площею 12,0974га;

- земельною ділянкою за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, с.Яноші, вулиця Головна, 1 з кадастровим номером: 2120485201:00:001:0039, площею 0,3032га;

- земельною ділянкою за адресою: Рівненська область, м.Рівне, вул. Котляревського, 18 з кадастровим номером: 5610100000:01:048:0051, площею 0,162га;

- земельною ділянкою за адресою: Житомирська область, Овруцький район, Рудняньска сільська рада з кадастровим номером: 1824286700:09:000:0002, площею 5,4439га;

- земельною ділянкою за адресою: Закарпатська область, Перечинський район, с.Дубриничі, вул.Центральна, 176 з кадастровим номером: 2123281000:01:006:0005, площею 0,3274га;

- земельною ділянкою за адресою: Закарпатська область, Перечинський район, с.Дубриничі, вул.Центральна, 176 з кадастровим номером: 2123281000:01:006:0004, площею 0,6753га;

- земельною ділянкою за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, Срашевицька с/рада з кадастровим номером: 4625185500:06:000:0079, площею 10,6455га.

Обґрунтовуючи подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, Фонд державного майна України посилається на те, що у випадку задоволення позовних вимог Фонду про визнання права власності на нерухоме майно, до набувача перейде право власності на земельну ділянку згідно зі ст.377 Цивільного кодексу України та ст.120 Земельного кодексу України. Вказує, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, після звернення з позовною заявою, 28.07.2021 ТОВ "ПрикарпатЗахідтранс" було укладено, зокрема, договір №28-07/2021 суборенди землі з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ясунь Транс 27", відповідно до якого в суборенду передається земельна ділянка площею 17,2784га з кадастровим номером: 1824083400:06:000:0024. Зазначає, що в характеристиці, змісті речового права зазначено, що строкове платне користування земельною ділянкою здійснюється для обслуговування виробничих приміщень лінійної виробничо-диспетчерської станції "Новоград-Волинський" строком дії на 49 (сорок дев`ять) років з правом пролонгації та з правом передачі в піднайм (суборенду), що, на думку позивача, порушує його право на отримання земельних ділянок у власність за наслідками розгляду судом даної справи.

Зазначає, що позов Фонду включає вимогу про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на нерухоме майно, що складає технологічний комплекс розташованої на території України частини магістрального нафтопродуктопроводу "Самара-Західний напрямок", а саме: лінійну виробничо-диспетчерську станцію "Новоград-Волинський". Доводить, що фактично, вказаний договір є не лише договором оренди земельної ділянки, а свідчить про фактичний допуск третіх осіб до нерухомого майна, право власності на яке просить визнати за собою Фонд. Дана ситуація викликає значне занепокоєння та свідчить про допуск до об`єкта невизначеного кола осіб, що може мати наслідком його зміну та зробить неможливим в подальшому виконання рішення суду.

Таким чином, посилаючись на наведене позивач вважає, що застосування зазначених вище заходів забезпечення позову повною мірою відповідатиме принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника та сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору у суді, а в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду.

Також вважає, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову призведе до ймовірного подальшого утруднення виконання рішення у разі його задоволення судом та порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача.

Судом встановлено, що обґрунтовуючи подану заяву позивач вказує на укладення відповідачем договору суборенди з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ясунь Транс 27", однак проаналізувавши зібрані по справі докази, суд вважає, що зазначений факт, в даному випадку не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду, в розумінні приписів ст.136 ГПК України.

Водночас, обґрунтовуючи як подану заяву, так як і апеляційну скаргу, колегія судів апеляційної інстанції вважає передчасною тезу позивача про те, що у випадку задоволення позовних вимог Фонду державного майна України про визнання права власності на нерухоме майно до набувача перейде право власності на земельну ділянку згідно зі ст.377 Цивільного кодексу України та ст.120 Земельного кодексу України, а його позицію щодо укладення договору №28-07/2021 суборенди землі відповідачем з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ясунь Транс 27" такою, що порушує його право на отримання земельних ділянок у власність за наслідками розгляду судом цієї справи, безпідставною.

Оскільки, укладення такого договору в силу ч.1 ст.770 ЦК України, не змінює статус власників майна - земельних ділянок, якими, згідно поданих доказів, є органи державної влади та місцевого самоврядування.

При цьому, вжиття судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач у поданій заяві, може порушувати права власників земельних ділянок, що є неприпустимим.

З огляду на викладене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки та заборони ТОВ "ПрикарпатЗахідтранс" вчиняти будь-які дії пов`язані з земельними ділянками, що наведені в прохальній частині поданої заяви, не співвідноситься з предметом позову у цій справі.

Слід наголосити також на тому, що позовом у процесуальному аспекті є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову. Визначення терміну "предмет позову" полягає у визначенні конкретних вимог позивача, а "підстава позову" - чим він обґрунтовує свої вимоги і "зміст вимоги" - спосіб захисту свого права, який він обрав. Отже, предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Водночас, як встановлено судом, предметом позову у справі №906/513/21 є визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на нерухоме майно (будівлі, споруди та технологічні об`єкти).

При цьому, як вбачається з матеріалів оскарження ухвали у даній справі, позивачем не заявлялось жодних вимог, що стосуються визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на земельні ділянки, на яких розташовані спірні об`єкти нерухомого майна.

Тобто, з вище викладеного вбачається, що позивач фактично просить забезпечити позов шляхом заборони ТОВ "ПрикарпатЗахідтранс" вчиняти будь-які дії щодо розпорядження та користування земельними ділянками, які не є предметом спору у даній справі.

Крім того, слід також звернути увагу на те, що до предмету дослідження у даній справі не відноситься здійснення ідентифікації вказаних у заяві про забезпечення позову земельних ділянок, з прив`язкою до майна, право власності на яке просить визнати позивач.

Водночас, у поданій заяві позивач не конкретизував яким чином укладення договору суборенди утруднить виконання рішення суду у даній справі чи зробить його виконання неможливим, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду та не обґрунтував необхідності вжиття обраних ним заходів забезпечення позову з урахуванням збалансованості інтересів сторін та інших осіб, що не є учасниками судового процесу, а наведені ним доводи є лише припущеннями останнього.

Поряд із зазначеним, суд проаналізувавши заходи вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, дійшов висновку, що такі по своїй суті направлено на забезпечення інших позовних вимог, що можуть виникнути або виникнуть у майбутньому, стосовно яких порушення законних прав заявника або охоронюваних інтересів ще не відбулося (їх виникнення носить імовірний характер).

Водночас, серед доданих до заяви про забезпечення позову документів відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі.

При вирішенні даної заяви суд враховує завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, а також принцип пропорційності та неприпустимість порушення вжиттям заходів забезпечення позову прав та інтересів осіб, які не мають відношення до спірних відносин.

Отже, доводи наведені заявником, ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними та допустимими доказами, та однозначно не свідчать, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Слід також зазначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів не є підставою для задоволення відповідної заяви. Такі доводи не можуть бути й безумовною підставою для будь-яких заборон належному власнику вчиняти дії зі своїм майном, спрямовані на зміну цільового використання приміщень, проводити будівельні роботи, пов`язані зі зміною внутрішньої та зовнішньої конфігурації приміщень, зміну адреси нерухомого майна; укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно надання/передачі вказаного нерухомого майна в оренду, користування, управління, тощо.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу та те, що при вирішенні питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову, у зв`язку з чим, більшість її доводів колегією суддів не враховується.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції враховано, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №920/407/18 та від 12.06.2019р. у справі №910/773/19). Цей перелік судової практики Верховного Суду, яка застосовувалася судами, не є вичерпним.

За вказаних обставин та з огляду на те, що заява про забезпечення позову не містить достатньо обґрунтованих та доведених припущень, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити, унеможливити виконання рішення суду або вплинути на ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав, інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви Фонду державного майна України №10-25-28916 від 03.12.2021р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони ТОВ "ПрикарпатЗахідтранс" вчиняти будь-які дії пов`язані із вказаними в заяві земельними ділянками.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу Господарського суд Житомирської області від 08.12.2021р. у справі №906/513/21 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Фонду державного майна України - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суд Житомирської області від 08.12.2021р. у справі №906/513/21 без змін.

2. Матеріали оскарження ухвали у справі №906/513/21 повернути до Господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "31" березня 2022 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.