Ухвала

від 31.03.2022 по справі 300/637/16-к

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №300/637/16-к

Провадження №1-кс/936/55/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2022смт Воловець

Слідчий суддя Воловецького районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , особи, яка подала скаргу- ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого слідчого відділення поліції №2 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_4 від 24.01.2022 року про закриття кримінального провадження №12015070150000970 від 24.10.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 28.02.2022 звернувся до слідчого судді Воловецького районного суду Закарпатської області з вищезазначеною скаргою, в якій просить скасувати постанову слідчого слідчоговідділення відділенняполіції №2Мукачівського районногоуправління поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїв Закарпатськійобласті капітанаполіції ОСОБА_4 від 24.01.2022року прозакриття кримінальногопровадження №12015070150000970від 24.10.2015року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.382КК України, з тих підстав, що оскаржувана постанова винесена без всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин вчиненого правопорушення, без проведення всіх необхідних слідчих дій. Зазначає, що слідчим не виконано вказівок прокурора, що, на думку скаржника, призвело до прийняття необґрунтованої постанови про закриття кримінального провадження.

ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі.

Слідчий слідчого відділення відділення поліції №2 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_4 не з`явився, надав заяву про розгляд скарги без його участі .

Заслухавши скаржника, дослідивши скаргу та додані до неї письмові документи, вважаю, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 303 КПК України закріплено право певного кола осіб на оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування. Зокрема, в п.3 ч.1 ст. 303 КПК України передбачено право заявника оскаржити рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформляється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. Зі змісту скарги та наданих на підтвердження доказів слідує, що копію постанови отримано заявником 22.02.2022, а скаргу до канцелярії суду скеровано 28.02.2022. Таким чином, строки оскарження постанови не є пропущеними.

Слідчим суддею встанволено, що у провадженні СВ відділення поліції №2 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області перебувало кримінальне провадження внесене до ЄРДР 24.10.2015 за №12015070150000970 з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 382 КК України, за фактом умисного невиконання рішення суду, що набрало законної сили, або перешкоджання його виконанню.

Згідно принципу публічності, закріпленого в ст.25 КПК України, слідчий зобов`язаний в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Статтею 91 КПК України передбачені обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, в тому числі: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При проведенні досудового розслідування, після виконання вимог статті 91 КПК України, і встановлення вказаних обставин, досудове слідство визнається закінченим, якщо немає необхідності у проведенні ще будь-яких слідчих або негласних слідчих дій, спрямованих на збирання, перевірку та оцінку доказів, коли жодна з версій, яка виникла, не залишилась неперевіреною.

Якщо після дослідження всіх обставин кримінального провадження, та безпосереднього дослідження і оцінки показань, речей і документів, які стосуються цього кримінального провадження у їх сукупності, слідчим, прокурором встановлені підстави, передбачені ст. 284 КПК України, приймається рішення про закриття кримінального провадження.

Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, або при наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим, до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому законом порядку.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

Частиною 2 ст.9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим СВ відділення поліції №2 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження №12015070150000970 від 24.01.2022 року, у зв`язку з встановленням відсутності в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, з мотивів п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Дану постанову заявник ОСОБА_3 оскаржив до слідчого судді Воловецького районного суду Закарпатської області.

Під час розгляду скарги, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до відділу поліції з заявою про порушення кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , в діях якого заявник вбачає склад злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, а саме умисне невиконання рішення, суду, що набрало законної сили, або перешкоджання його виконанню.

По даному факту внесено відомості до ЄРДР за №12015070150000970 від 24.10.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.

З скарги вбачається, що рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 25.02.2013 року №704/1533/12 вирішено встановити земельний сервітут на право прокладення та експлуатації ОСОБА_3 водопроводу та каналізаційного трубопроводу через земельну ділянку, яка належить ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 площею 0,1028 га. кадастровий номер 2121555100:01:003:0102 призначеної для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. Дане рішення суду набрало законної сили.

Ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 03.03.2014 року роз`яснено, що встановлення земельного сервітуту полягає у наданні ОСОБА_5 право користування ОСОБА_3 земельною ділянкою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 площею 0,1028 га з можливістю прокладення водопроводу та каналізаційного трубопроводу через дану земельну ділянку.

Відповідно до Інформаційної довідки №256553405 від 14.05.2021 вбачається, що право користування (сервітут) зареєстровано.

При цьому, судові рішення не містять істотних характеристик встановленого сервітуту, а саме його площі та меж, що позбавляє можливості встановити, де саме на обтяженій земельній ділянці ОСОБА_3 має право прокласти водопровід та каналізаційний трубопровід.

Зважаючи, що акти численних земельних комісії та проведених ними оглядів не змогли усунути суперечності з даного питання, слідчим було призначено судову земельно-технічну експертизу.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/107-21/4070-ЗТ від 07.09.2021 встановлено, що немає технічної можливості у ОСОБА_5 надати ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою площею 0,1028 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в частині встановленого судом змельного сервітуту, із можливістю прокладання ОСОБА_3 водопроводу через дану земельну ділянку. Виходячи з того, що немає можливості встановлення земельного сервітуту, а саме: "прокладання водопроводу через чужу земельну ділянку згідно з пунктом "Г" ст.99 Земельного кодексу України та враховуючи технічні параметри, які необхідні для прокладання водопроводу через вказану частину земельної ділянки з мінімально допустимою шириною, яка становить 5 метрів від фундаменту будівлі у відповідності до діючих норм: ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій", надати варіанти прокладання водопроводу через вказану частину земельної ділянки не являється можливим. Можливість встановлення земельного сервітуту є, а саме: прокладання водопроводу через чужу земельну ділянку згідно з пунктом "Г" ст.99 Земельного кодексу України при умові, що будуть враховані технічні параметри, які необхідні для прокладання водопроводу через вказану частину земельної ділянки з мінімально допустимою шириною, яка становить 5 метрів від фундаменту будівлі у відповідності до діючих норм: ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування та забудова територій".

Крім цього, за результатами топографо-геодезичних та камеральних робіт Закарпатською регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" було виявлено, що мережа водопроводу, щодо якого необхідно встановити земельний сервітут на право його прокладення та експлуатації проходить через земельні ділянки №2121555100:01:003:0003, 2121555100:01:0033:0028, 2121555100:01:003:0102, які до того ж зареєстровані у базі даних з невірними координатами, так як їх межі не співпадають з фактичним використанням земель, перетинають капітальні споруди.

Як вбачається з плану більша частина водопроводу проходить через земельну ділянку №2121555100:01:003:0028, яка сервітутом не обтяжена взагалі. Таким чином, ОСОБА_3 для реалізації земельного сервітуту необхідно провести координати меж земельних ділянок, занесені у базу, до фактичних меж використання земель. Вказані дії проводяться за заявою власників земельних ділянок, або у судовому порядку за позовом осіб, чиї права порушені.

Вимогами ст.2 КПК України передбачено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Частиною першою ст.382 КК України передбачена кримінальна відповідальність за умисне невиконання рішення, ухвали суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Об`єктивна сторона злочину полягає в одному із таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: а) невиконання (ухилення від виконання) вироку, рішення ухвали, постанови суду або б) перешкоджання їх виконанню.

Невиконання судового рішення це бездіяльність, що полягає у незастосуванні передбачених законом і судовим актом заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт. Форми (способи) невиконання судового акта можуть бути різними, наприклад, пряма і відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов`язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання.

Перешкоджання виконанню судового рішення це активні дії, які становлять протидію реалізації вимог, що містяться в цьому акті, вчинювану з метою недопущення його виконання.

Обов`язковою умовою настання відповідальності за невиконання судового рішення є наявність у цьому рішенні вимоги зобов`язального чи забороняючого характеру. Причому, така вимога повинна стосуватися конкретного зобов`язаного суб`єкта, до відома якого своєчасно було доведено відповідний обов`язок за рішенням суду. Залежно від характеру такої вимоги невиконання судового рішення може проявлятися у бездіяльності зобов`язаної особи щодо здійснення передбачених законом або визначених судом заходів, спрямованих на виконання цього рішення; вчиненні дій, які прямо заборонені у самому судовому рішенні. При цьому, для встановлення факту умисного невиконання судового рішення має важливе значення з`ясування питання про наявність реальної можливості його виконати.

Разом з цим, згідно висновку експерта №СЕ-19/107-21/4070-ЗТ від 07.09.2021 у ОСОБА_5 немає технічної можливості надати ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою в частині встановленого судом земельного сервітуту із можливістю прокладання водопроводу через дану земельну ділянку.

Слід також зазначити, що слідчим було допитано всіх можливих свідків по справі, зібрано та досліджено письмові докази, проведено всі необхідні слідчі дії та експертні дослідження, які наявні в матеріалах кримінального провадження.

Отже, враховуючи наведене, вбачається що слідчим проведено повне, об`єктивне та неупереджене досудове розслідування кримінального провадження та вірно встановлено відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, в діях ОСОБА_5 , а відтак підстав для скасування постанови про закриття кримінального провадження немає.

Доводи особи, яка подала скаргу- ОСОБА_3 зводиться до незгоди з результатами проведених слідчих дій та отриманих експертних досліджень, без зазначення їх недоліків у відповідності до норм кримінально- процесуального законодавства, фактів, які б вказували на неповноту досудового розслідування ним не наведено, і у ході розгляду скарги не встановлено.

Окремо слід зазначити, що документи, перераховані ОСОБА_3 як додатки до скарги, ним слідчому судді не надано.

Враховуючи вищенаведені обставини, слідчий суддя дійшла висновку, що скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.303-309, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-

у х в а л и л а :

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого слідчого відділення поліції №2 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_4 від 24.01.2022 року про закриття кримінального провадження №12015070150000970 від 24.10.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з часу її оголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Повний текст ухвали буде оголошено 01.04.2022.

Слідчий суддя: ОСОБА_1