Рішення

від 23.03.2022 по справі 541/2560/21

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2560/21

Провадження №2/541/120/2022

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 березня 2022 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Куцин В. М.,

секретаря судового засідання Калініченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до Миргородської міської ради Полтавської області про визначення розміру часток у спільній сумісній власності та визнання права власності, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаним позовом, в якому просила визначити, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Підвисоке, Іллінецького району, Вінницької області, в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0577 га, кадастровий номер 5310900000:50:034:0194 становила 1/2 та визнати за нею право власності на належну ОСОБА_4 1/2 частку земельної ділянки, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0577 га, кадастровий номер 5310900000:50:034:0194.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, тим, що вона та її чоловік ОСОБА_4 є співвласниками земельної ділянки, шо розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік ОСОБА_4 помер.

Чоловік ще за життя склав заповіт на своїх племінників - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у встановленим законом строк відмовилися віл прийнятім спадщини, подали відповідні заяви до Першої миргородської державної нотаріальної контори.

Вона, як дружина померлого, спадщину після нього прийняла, подавши відповідну заяву щодо прийняття спадщини по закону до Першої миргородської державної нотаріальної контори.

Житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , частина якого належала померлому чоловіку, вона оформила, отримавши про це свідоцтво про право па спадщину 23.09.2021 року.

З метою оформлення іншого спадкового майна вона звернулася до державного нотаріуса Бобир О.Ю. яка роз`яснила, що не визначено обсяг спадкового майна, зокрема, не визначені частки співвласників земельної ділянки розміром 0,0577 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення, для будівництва і обслуговування житловою билинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), оскільки правовстановлюючий документ на земельну ділянку, а саме свідоцтво про право власності видане без визначення конкретних часток, тобто земельна ділянка є спільною сумісною власністю.

При отриманні ними свідоцтва про прано власності на земельну ділянку, частки співвласників земельної ділянки виділені не були, але при цьому розумілося, що частки у спільній сумісній власності є рівними, вони користувались рівними правами та несли рівні обов`язки щодо земельної ділянки.

У зв`язку з вищевикладеним змушена звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою судді від 13.10.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10 січня 2022 року підготовче провадження по справі закрите та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.02.2022.

В зв`язку з неявкою в судове засідання позивача, ухвалою суду від 21.02.2022 визнано явку позивача обов`язковою та відкладено розгляд справи до 24.03.2022.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засідання позовні вимоги підтримала, просила задовільнити з підстав викладених у позовній заяві. Суду пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік ОСОБА_4 . Вона з чоловіком мали у спільній сумісній власності земельну ділянку, для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , частки за домовленістю були рівними. За даною адресою знаходиться також будинок, частка якого належала її чоловіку, та яку вона оформила в порядку спадкування. Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину на земельну ділянку, так як земельна ділянка є спільною сумісною власністю і частки не виділені. Спадкоємці за заповітом, племінники померлого, відмовилися від прийняття спадщини.

Представник відповідача Миргородської міської ради Полтавської області в судове засідання не з`явився, подав заяву в якій не заперечував проти задоволення позову (а. с. 155).

Треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, подали заяви, просили проводити розгляд без їхньої участі, при вирішенні спору покладалися на розсуд суду (а.с. 106,107).

Заслухавши позивача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого повторно 08.10.2010 (а. с 9).

Відповідно до копії Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 липня 2014 року, НОМЕР_2 (а. с. 14) та копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 23804653 від 04.07.2014 року (а. с. 15) за позивачем ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_4 зареєстровано право спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,0577 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5310900000:50:034:0194.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 20.10.2020 (а.с.10).

ОСОБА_4 заповів усе належне йому майно в рівних долях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.11).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до поданих заяв, що приєднані до спадкової справи, відмовилися від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с. 117,120).

Після смерті чоловіка позивач успадкувала належні йому 9/40 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 вересня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 531 (а. с. 12) та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 13).

Постановою державного нотаріуса Першої миргородської державної нотаріальної контри Бобир О.Ю, від 23 вересня 2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину на Ѕ частину земельної ділянки загальним розміром 0,0577 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310900000:50:034:0194, у зв`язку із тим, що частка померлого ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності не визначена.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.ст. 1222 ч. 1, 1223 ч.ч. 2,3 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_4 , тобто спадкоємицею першої черги.

04.07.2014 року за позивачем ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_4 зареєстровано право спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,0577 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5310900000:50:034:0194 що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 звернулася до державного нотаріуса Першої миргородської державної нотаріальної контори Бобир О.Ю. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину вказаної земельної ділянки, як спадкоємиця першої черги за законом.

Постановою державного нотаріуса Першої миргородської державної нотаріальної контри Бобир О.Ю, від 23 вересня 2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину на Ѕ частину земельної ділянки загальним розміром 0,0577 га, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310900000:50:034:0194, у зв`язку із тим, що частка померлого ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності не визначена.

Згідно із частиною 1 статті 41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина 4 статті 41 Конституції України).

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Зі змісту ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.

Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

У частинах 1, 2 ст. 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Частинами 1, 2 ст. 370 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 372 ЦК України передбачено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Так, згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 липня 2014 року, СТА 007110 (а. с. 14) та копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 23804653 від 04.07.2014 року (а. с. 15) за позивачем ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_4 зареєстровано право спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,0577 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5310900000:50:034:0194, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що частки в земельній ділянці площею 0,0577 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5310900000:50:034:0194, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не були визначені.

При цьому, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із неможливістю визначення частки спадкодавця, що підтверджується копією постанови державного нотаріуса Першої миргородської державної нотаріальної контори Бобир О.Ю. від 23.09.2021 (а. с. 16).

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа вправі звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. При цьому одним зі способів захисту цивільних прав і інтересів виступає визнання права.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особо, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Згідно з ч. 1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

При цьому суд враховує роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що викладені в п. 3.4. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, де зазначено, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що обставини справи, викладені у позовній заяві знайшли своє підтвердження в письмових матеріалах справи, а отже позов підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд враховує положення вказаних вище норм законодавства про рівність часток, визнання відповідачем позовних вимог, а також ту обставину, що жодних інших домовленостей про розмір часток між співвласниками не було, жодних доказів щодо домовленостей про інший розмір часток суду не представлено, а також те, що частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.

Таким чином, виходячи із принципу рівності часток співвласників (подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ) земельної ділянки, площею 0,0577 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5310900000:50:034:0194, суд вважає, що частка кожного із них складає по 1/2 ідеальної частки земельної ділянки площею 0,0577 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5310900000:50:034:0194.

При цьому, враховуючи те, що ОСОБА_4 помер, а його єдиним спадкоємцем за законом, який вчасно прийняв спадщину та звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку спадкодавця у земельній ділянці, площею 0,0577 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5310900000:50:034:0194, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є позивач ОСОБА_1 , інші спадкоємці за заповітом подали заяви про відмову від прийняття спадщини, суд вважає, що за ОСОБА_1 в порядку спадкування необхідно визнати право власності на належну спадкодавцю ОСОБА_4 частку (1/2) вказаної земельної ділянки.

За таких обставин суд приходить до переконливого висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.

В зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 16, 316, 317, 319, 392, 1217, 1223, 1234, 1236, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 7, 10, 12, 13, 76, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити, що частка померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Підвисоке, Іллінецького району, Вінницької області, в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0577 га, кадастровий номер 5310900000:50:034:0194 становила Ѕ (одна друга).

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0577 га, кадастровий номер 5310900000:50:034:0194 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Підвисоке, Іллінецького району, Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка м. Комунарськ, Луганської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 .

Миргородська міська рада Полтавської області, місцезнаходження вул. Незалежності, 17, м. Миргород, Полтавська область, код ЄДРПОУ 04057468.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м. Миргород, Полтавської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_5 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка м. Миргород, Полтавської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_6 .

Повне судове рішення складено 01 квітня 2022 року.

Суддя: В. М. Куцин