Постанова

від 30.03.2022 по справі 569/17622/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2022 року

м. Рівне

Справа № 569/17622/20

Провадження № 22-ц/4815/272/22

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач: Споживчий житлово-будівельного кооператив «Котедж плюс»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Споживчого житлово-будівельного кооперативу «Котедж плюс» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2021 року, ухвалене в складі судді Гордійчук І.О., повний текст якого складено 07 жовтня 2021 року у справі № 569/17622/20,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2020 року Споживчий житлово-будівельний кооператив «Котедж плюс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про асоційоване членство та визнання права власності.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі рішення правління Споживчого житлово-будівельного кооперативу «Котедж плюс» протокол від 19.10.2020 року, робочою групою з службового розслідування в складі ОСОБА_5 (секретар правління кооперативу), ОСОБА_2 (член кооперативу), ОСОБА_3 (член кооперативу) з 19 по 23 жовтня 2020 року проведено розслідування обставин, що стосуються квартир в будинку АДРЕСА_1 . В результаті проведеного службового розслідування встановлено, що власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 . Підставою для реєстрації квартири став Договір про асоційоване членство №28/11/19-4 від 28.11.2019 року, прибутковий касовий ордер №№28/11/19-4, акт №28/11/19-4 на передачу матеріалів пайового внеску від 28.11.2019 року, технічний паспорт.

Вказує, що статутом СЖБК "Котедж плюс" не визначено прав та обов`язків, а також повноважень голови правління, які надавали б йому право діяти одноособово від імені кооперативу. Тобто всі рішення щодо господарської діяльності, віднесені до повноважень виконавчого органу, повинне приймати правління СЖБК "Котедж плюс" як колегіальний, а не одноособовий орган управління. Тому укладення оспорюваного договору головою правління СЖБК "Котедж плюс" Семенюком І.Ю. суперечить вимогам закону і статуту кооперативу. Правлінням СЖБК "Котедж плюс" не приймалося жодних рішень стосовно ОСОБА_1 , зокрема й про розгляд його заяви на вступ до кооперативу чи щодо укладення договору на асоційоване членство. В кооперативу взагалі відсутні будь-які звернення ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1 не надав доказів про сплату ним 1 175 000 грн в рахунок пайового внеску, що свідчить про невиконання ним договірних зобов`язань щодо оплати вартості спірної квартири. СЖБК "Котедж плюс" не міг 22 листопада 2019 року передати відповідачу квартиру до реєстрації сертифікату щодо готовності об`єкта до експлуатації та присвоєння поштової адреси. Такий сертифікат кооператив отримав лише 16 липня 2020 року, а поштову адресу об`єкту будівництва присвоєно 21 липня 2020 року, тобто після укладення оспорюваного договору. Враховуючи зазначене, СЖБК "Котедж плюс" просив визнати недійсним договір про асоційоване членство №28/11/19-4 від 28.11.2019 року, укладений між ним та ОСОБА_1 та визнати Споживчий житлово-будівельний кооператив «Котедж плюс» власником квартири АДРЕСА_2 . Судові витрати стягнути з відповідача.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2021 року у задоволені позову Споживчого житлово-будівельного кооперативу «Котедж плюс» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про асоційоване членство та визнання права власності відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно зі статутом СЖБК "Котедж плюс" всі рішення щодо господарської діяльності, які віднесені до повноважень виконавчого органу, має приймати виключно правління кооперативу - колегіальний орган. Тому, укладаючи та підписуючи оспорюваний договір без рішення правління з цього питання, голова правління кооперативу Семенюк І.Ю. перевищив свої повноваження, діяв не в інтересах кооперативу та незаконно.

Вважає що рішення суду не відповідає правовим позиціям Верховного Суду у справах від 20 лютого 2018 року у справі № 906/100/17, від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 925/1453/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 904/2178/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 910/22198/17, від 05 травня 2020 року у справі № 911/1634/19.

Заперечує факт сплати ОСОБА_1 пайового внеску в розмірі 1175000 грн. у вигляді цегли - М в кількості 378000 штук., що підтверджується показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує доводи останньої просить рішення суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення відповідає.

Установлено, що 28 листопада 2019 року між Споживчим житлово-будівельним кооперативом "Котедж плюс" (кооператив) в особі голови правління Семенюка І.Ю. та ОСОБА_1 (учасник) було укладено договір про асоційоване членство №28/11/19-4 від 28.11.2019 року, за умовами якого учасник сплачує до кооперативу пайові внески у розмірах та порядку встановленому у п.3.1 Договору, а кооператив за рахунок пайових внесків Учасника та пайових внесків інших асоційованих членів Кооперативу зобов`язувався організувати будівництво, здати його в експлуатацію, а за рахунок пайових внесків Учасника передати у власність Учаснику Приміщення у вказаному Об`єкті будівництва на умовах, встановлених даним договором та за умови повної оплати Учасником суми пайового внеску, встановленої даним договором (п. 2.1. договору).

Відомості про приміщення (згідно проектної документації): квартира Транспортна,14, ІІ черга, номер квартири (будівельний) 4; загальна площа 78,82 кв.м.; житлова площа 51,83 кв.м.; кількість кімнат 3 (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 3.1. договору, вартість приміщення обумовленого у п. 2.2. даного договору складає 1 175 000, 00 грн.

Відповідно до п. 3.7., 3.8. договору, покупець має право оплатити всі пайові внески достроково. Датою оплати вважається дата зарахування суми грошових коштів на поточний рахунок кооперативу або дата внесення коштів в касу кооперативу.

Довідка про повну оплату суми пайового внеску видається кооперативом учаснику після здійснення остаточного розрахунку учасником за приміщення (п. 3.10. договору).

Згідно пунктів 5.1., 5.2 договору фактом виконання зобов`язань Кооперативом перед Учасником є складення Акта виконання учасниками обов`язків за даним Договором, в якому зазначається приміщення, щодо якого виконані роботи. Акт виконання сторонами обов`язків за даним договором підписують сторони та/або їх представники. Підписи представників сторін юридичних осіб скріплюються печаткою.

Згідно пункту 5.4 договору, з моменту складення Сторонами письмового Акта виконання сторонами обов`язків за даним договором, обов`язок кооперативу щодо предмету договору та Учасника щодо предмета договору вважається виконаним.

За умовами п. 6.1. договору, у 30-денний строк після здійснення учасником повної оплати вартості приміщення, що зазначається у п. 3.1.цього договору, за умови, що об`єкт будівництва введений в експлуатацію (а якщо об`єкт будівництва не введений в експлуатацію, а повна оплата вартості приміщення здійснена учасником то у 30-денний строк після введення об`єкта будівництва в експлуатацію) для проведення державної реєстрації права власності на приміщення кооператив зобов`язується надати учаснику наступні документи: 1) копію документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку; 2) документ, що підтверджує, присвоєння об`єкту будівництва адреси; 3) копію документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію об`єкту будівництва; 4) довідку про повну оплату учасником пайових внесків; 5) список асоційованих членів кооперативу, затверджений загальними зборами членів (власників) кооперативу.

Того ж дня сторони склали акт прийому-передачі майна - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 78,82 кв. м, житловою площею 51,83 кв. м., кількість кімнат 3.

У справі наявні: квитанція до прибуткового касового ордера № 28/11/19-26, в якій вказано про сплату ОСОБА_1 3200 грн. членських внесків згідно з оспорюваним договором; акт № 28/11/19-26 на передачу матеріалів - пайового внеску від 28 листопада 2019 року, за яким ОСОБА_1 передав на користь СЖБК "Котедж плюс" цегли М-100 в кількості 378 000 штук на суму 1 171 800 грн.

Також до справи долучено довідку № 28/11/19, видану СЖБК "Котедж плюс" 28 листопада 2019 року, про те, що ОСОБА_1 є членом кооперативу і станом на 28 листопада 2019 року ним сплачено всі пайові внески.

16 липня 2020 року Управлінням архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Рівненської міської ради видано сертифікат РВ №122200716861, що засвідчує прийняття об`єкта будівництва до експлуатації.

Наказом Управлінням архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Рівненської міської ради від 21 липня 2020 року №74 об`єкту будівництва "Будівництво житлових будинків (ІІ черга), що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером: 5610100000:01:039:0281, присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 79 кв.м., житловою площею 52 кв.м. зареєстровано за ОСОБА_1 , дата реєстрації 11.08.2020.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

У статті 215 ЦК України унормовано, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Водночас за змістом частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно із статтею 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним.

Частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Разом з тим, далі вказано, що обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16).

На захист прав третіх осіб, які виступають у правовідносинах з юридичними особами, у тому числі й укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі № 760/8121/16-ц).

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 906/100/17 та від 12.06.2018 у справі № 927/976/17 зроблено висновок, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З системного аналізу вищевказаних нормативних приписів слідує, що договір, укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом з третьою особою, може бути визнаний недійсним із підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору.

Згідно приписів ст.ст. 15, 19 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про кооперацію" статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Статтею 16 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Виконавчий орган кооперативу, зокрема, укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу.

Аналогічні положення стосовно вищого органу управління кооперативом та його виконавчого органу містить статут СЖБК Котедж плюс", в чинній станом на момент укладення спірного договору редакції, зокрема пп. 8.1, 8.11, 8.12 статуту СЖБК "Котедж плюс", затвердженого рішенням загальних зборів СЖБК "Котедж плюс" протокол № 1 від 21 вересня 2016 року, передбачено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. Виконавчим органом кооперативу є правління, яке складається з трьох чоловік та очолюється головою. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Виконавчий орган кооперативу, зокрема укладає угоди між кооперативом та іншими особами.

Установлено, що ОСОБА_1 став асоційованим членом СЖБК "Котедж плюс", так як повністю сплатив пайові внески і йому де-юре було передано квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідним договором, довідкою від 28 листопада 2019 року № 28/11/19 та актом прийому-передачі від 28 листопада 2019 року, а тому договірні зобов`язання він виконав у повному обсязі.

Аргументуючи свою позицію про недійсність договору про асоційоване членство від 28 листопада 2019 року № 28/11/19-4 у зв`язку з відсутністю, згідно із статутом, в голови правління кооперативу Семенюка І.Ю. повноважень на підписання такого договору, СЖБК "Котедж плюс" вказало на необхідність застосування правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 906/100/17, від 12 червня 2018 року у справі № 927/976/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 925/1453/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 904/2178/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 910/22198/17, від 05 травня 2020 року у справі № 911/1634/19, про те, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в цивільній справі №569/13705/20 за позовом ОСОБА_6 до Споживчого житлово-будівельного кооперативу «Котедж плюс» про розірвання договору щодо асоційованого членства і стягнення суми пайових внесків та за зустрічним позовом Споживчого житлово-будівельного кооперативу «Котедж плюс» до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору щодо асоційованого членства встановлено, що "Положення статуту СЖБК "Котедж плюс" не містять прямих обмежень (заборон) щодо діяльності голови правління кооперативу, тому посилання заявника на судові рішення Верховного Суду у вказаних справах є нерелевантним. При цьому власне тлумачення СЖБК "Котедж плюс" його статуту, з огляду на його суперечливу поведінку щодо подальшого укладення і підписання аналогічних договорів від імені кооперативу саме головою правління (до прикладу наявний у справі договір про асоційоване членство від 10 березня 2020 року № 10/03/20-26), а не виконавчим органом у складі трьох осіб, як на цьому наполягав СЖБК "Котедж плюс" у відзиві на позов ОСОБА_1, не може свідчити про укладення оспорюваного договору про асоційоване членство від 22 листопада 2019 року № 28/11/19-26 не уповноваженою на те особою, чи з перевищенням наданих повноважень.

Вказані обставини, відповідно до положень частини четвертої, п`ятої статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Окрім того, показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , судом до уваги братися не можуть, в силу ч. 1 ст. 218 ЦК України відповідно до якої, не може доводитися свідченнями свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов`язань, що виникли з правочину.

Разом з тим, не може сверджуватися показами свідків та актом службової перевірки позивача факт внесення чи не внесення членських внесків ОСОБА_1 . Факт скоєння злочину може бути встановлений виключно вироком суду.

За таких обставин доводи скаржника про неврахування місцевим судом у розгляді справи відповідних висновків Верховного Суду є безпідставними, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у зазначених судових актах Верховного Суду, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених кооперативом позовних вимог, оскільки набуття відповідачем права власності на квартиру у незаконний спосіб не встановлено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків місцевого суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду та за своїм змістом є фактично тотожними зі змістом заявлених позовним вимог.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Витрати за подання апеляційної скарги слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Споживчого житлово-будівельного кооперативу «Котедж плюс» залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2021 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 31 березня 2022 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.