Рішення

від 22.02.2022 по справі 910/14123/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2022Справа № 910/14123/21Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Енерджі Україна»

про стягнення 895662,00 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Енерджі Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Сервіс»

про стягнення 260128,22 грн.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Архіпов О.Ю.;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Мильнікова М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.08.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Сервіс» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Енерджі Україна» про стягнення 895662,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час здійснення внутрішнього аудиту, ним було виявлено платежі на користь відповідача за договорами про надання поворотної фінансової допомоги №1/03/2020 від 10.03.2020 та №1/07/2020 від 17.07.2020, проте, за твердженнями позивача такі договори між сторонами не підписувались, а тому кошти отримані відповідачем безпідставно.

У позовній заяві позивачем було викладено клопотання про витребування доказів, відповідно до якого позивач просив суд витребувати у відповідача: 1) Договір про надання поворотної фінансової допомоги №1/03/2020 від 10.03.2020 та 2) Договір про надання поворотної фінансової допомоги №1/07/2020 від 17.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 відкрито провадження у справі №910/14123/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у відповідача договори про надання поворотної фінансової допомоги; встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

08.10.2021 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Енерджі Україна» надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Сервіс» грошових коштів у сумі 260128,22 грн.

Позовні вимоги у зустрічній позовній заяві обґрунтовані тим, що позивачем за зустрічним позовом було отримано від відповідача позику за Договором №1/5/2018 від 05.05.2018 та Договором №1/02/2019 від 22.02.2019 у загальному розмірі 1250000,00 грн, тоді як повернуто на користь відповідача грошові кошти у загальній сумі 1510000,00 грн. За таких обставин, посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 260000,00 грн, а також 3% річні у розмірі 128,22 грн.

У зустрічній позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів, відповідно до якого позивач за первісним позовом просив суд витребувати у відповідача Договір про надання поворотної фінансової допомоги №01/05/2018 від 05.05.2018 та Договір про надання поворотної фінансової допомоги №1/02/2019 від 22.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Енерджі Україна» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

08.10.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшла заява, в якій відповідач повідомив, що у нього відсутні Договір №1/03/2020 від 10.03.2020 та Договір №1/07/2020 від 17.07.2020, так як товариство користувалось бухгалтерськими послугами ФОП Єфімова С.А., а після розірвання договору ФОП Єфімов С.А. не повернув Товариству з обмеженою відповідальністю «Тріскел Енерджі Україна» вказані договори.

11.10.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зауважив, що грошові кошти у сумі 895000,00 грн були ним набуті на підставі Договору №1/03/2020 від 10.03.2020 та Договору №1/07/2020 від 17.07.2020,з огляду на що застосування норм ст. 1212 Цивільного кодексу України відсутні.

У встановлений судом строк позивачем за зустрічним позовом були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 12.10.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Енерджі Україна» до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Сервіс»; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.12.2021.

У підготовчому засіданні 01.12.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 22.12.2021.

20.12.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначив, що у нього відсутні Договір №1/5/2018 від 05.05.2018 та Договір №1/02/2019 від 22.02.2019.

У підготовчому засіданні 22.12.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.02.2022.

Судове засідання, призначене на 02.02.2022, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 судове засідання у справі №910/14123/21 призначено на 23.02.2022.

10.02.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшла заява про надання доказів понесення судових витрат.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 23.02.2022 надав усні пояснення по справі, первісний позов підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 23.02.2022 надав усні пояснення по суті справи, зустрічний позов підтримав у повному обсязі, проти задоволення первісного позову заперечив у повному обсязі.

У судовому засіданні 23.02.2022 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріскел Сервіс» сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Енерджі Україна» грошові кошти у розмірі 730000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №369 від 10.03.2020 та банківською випискою з рахунку платника (призначення платежу - надання поворотної фінансової допомоги згідно з Договором №1/03/2020 від 10.03.2020).

Також, 17.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріскел Сервіс» сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Енерджі Україна» грошові кошти у розмірі 230000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №419 від 17.07.2020 та банківською випискою з рахунку платника (призначення платежу - надання поворотної фінансової допомоги згідно з Договором №1/07/2020 від 17.07.2020).

17.09.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріскел Енерджі Україна» повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю «Тріскел Сервіс» грошові кошти у сумі 5000,00 грн, 01.10.2020 - грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, 11.11.2020 - грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, 28.12.2020 - грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, 19.01.2021 - грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, 24.02.2021 - грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, 01.04.2021 - грошові кошти у розмірі 10000,00 грн (разом на суму 65000,00 грн), що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача за первісним позовом (призначення платежу - повернення поворотної фінансової допомоги згідно з Договором №1/03/2020 від 10.03.2020).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач за первісним позовом вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріскел Сервіс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріскел Енерджі Україна» тривалий час вели спільну діяльність, зокрема, надавали один одному фінансову допомогу на вигідних умовах.

У зв`язку з погіршенням та припиненням взаємних відносин між товариствами позивачем за первісним позовом було проведено внутрішній аудит, в ході якого було виявлено здійснення вищевказаних платежів (10.03.2020 на суму 730000,00 грн та 17.07.2020 на суму 230000,00 грн) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Енерджі Україна», та повернення відповідачем за первісним позовом грошових коштів у загальному розмірі 65000,00 грн.

Однак, як вказує позивач за первісним позовом, у нього відсутні примірники договорів, на підставі яких фінансова допомога надавалась відповідачу за первісним позовом, а саме, Договору №1/03/2020 від 10.03.2020 та Договору №1/07/2020 від 17.07.2020, хоча позивач не виключає їх наявність в цілому.

Позивач за первісним позовом у позовній заяві пояснив, що він звернувся до відповідача з листом, в якому просив останнього надати оригінали Договору №1/03/2020 від 10.03.2020 та Договору №1/07/2020 від 17.07.2020 або повернути позивачу грошові кошти у сумі 895000,00 грн як такі, що були отримані відповідачем за первісним позовом без достатньої правової підстави.

Зважаючи на ті обставини, що відповідачем за первісним позовом не було вчинено жодних дій для задоволення листа позивача, звертаючись з даним позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріскел Сервіс» просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Енерджі Україна» на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України грошові кошти у розмірі 895000,00 грн, а також 3% річних у сумі 662,00 грн.

Крім того, 05.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріскел Сервіс» сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Енерджі Україна» грошові кошти у розмірі 400000,00 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за зустрічним позовом від 05.05.2018 (призначення платежу - надання зворотної фінансової допомоги згідно з Договором №1/05/2018 від 05.05.2018).

10.05.2018 позивач за первісним позовом повернув відповідачу грошові кошти у сумі 10000,00 грн, 01.06.2018 - грошові кошти у сумі 10000,00 грн, 18.07.2018 - грошові кошти у сумі 15000,00 грн, 06.08.2018 - грошові кошти у сумі 10000,00 грн, 22.08.2018 - грошові кошти у сумі 5000,00 грн, 03.10.2018 - грошові кошти у сумі 5000,00 грн, 18.10.2018 - грошові кошти у сумі 10000,00 грн, 03.12.2018 - грошові кошти у сумі 5000,00 грн, 28.12.2018 - грошові кошти у сумі 5000,00 грн, 22.01.2019 - грошові кошти у сумі 10000,00 грн, 21.02.2019 - грошові кошти у сумі 325000,00 грн, 10.07.2019 - грошові кошти у сумі 18000,00 грн, 15.07.2019 - грошові кошти у сумі 10000,00 грн, що разом становить 438000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (призначення платежу - повернення поворотної фінансової допомоги згідно з Договором №1/5/2018 від 05.05.2018).

Також, 25.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріскел Сервіс» сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Енерджі Україна» грошові кошти у розмірі 850000,00 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за зустрічним позовом від 25.02.2019 (призначення платежу - надання зворотної фінансової допомоги згідно з Договором №1/02/2019 від 22.02.2019).

30.01.2019 позивач за зустрічним позовом повернув відповідачу грошові кошти у сумі 5000,00 грн, 03.09.2019 - грошові кошти у сумі 5000,00 грн,10.09.2019 - грошові кошти у сумі 12000,00 грн, 19.09.2019 - грошові кошти у сумі 5000,00 грн, 03.10.2019 - грошові кошти у сумі 5000,00 грн, 31.10.2019 - грошові кошти у сумі 10000,00 грн, 03.12.2019 - грошові кошти у сумі 10000,00 грн, 18.12.2019 - грошові кошти у розмірі 760000,00 грн, 20.03.2020 - грошові кошти у розмірі 260000,00 грн, що разом становить 1072000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (призначення платежу - повернення поворотної фінансової допомоги згідно з Договором №1/02/2019 від 22.02.2019).

Звертаючись із зустрічною позовною заявою, позивач за зустрічним позовом вказує на те, що оскільки ним було отримано від відповідача позику за Договором №1/5/2018 від 05.05.2018 у сумі 400000,00 грн, а повернуто грошові кошти у сумі 438000,00 грн, то ним було переплачено на користь відповідача грошову суму у розмірі 38000,00 грн.

Так само, оскільки позивачем за зустрічним позовом на умовах Договору №1/02/2019 від 22.02.2019 було отримано від відповідача грошові кошти у сумі 850000,00 грн, а повернуто 1072000,00 грн, позивачем за зустрічним позовом було переплачено відповідачу грошову суму у розмірі 222000,00 грн.

За таких обставин, посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 260000,00 грн, а також 3% річні у розмірі 128,22 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом та позовні вимоги позивача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Як встановлено судом, позивач за первісним позовом надавав позику відповідачу, вказуючи у призначенні платежу «надання поворотної фінансової допомоги згідно з Договором №1/03/2020 від 10.03.2020/Договором №1/07/2020 від 17.07.2020» (відповідно до платіжного доручення №369 від 10.03.2020 та №419 від 17.07.2020).

Так само, відповідач за первісним позовом, здійснюючи повернення позики, у призначенні платежу вказував «повернення поворотної фінансової допомоги згідно з Договором №1/03/2020 від 10.03.2020».

При цьому, як вбачається з позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Сервіс», позивач за первісним позовом не вказує на те, що Договір №1/03/2020 від 10.03.2020 та Договір №1/07/2020 від 17.07.2020 не укладались, а зазначає, що у нього відсутні примірники вказаних договорів, що «не виключає їх наявність в цілому».

Відповідач за первісним позовом у відзиві на позовну заяву зазначає, що отримання ним грошових коштів відбулось саме на підставі укладених Договору №1/03/2020 від 10.03.2020 та Договору №1/07/2020 від 17.07.2020.

Однак, як зазначає відповідач за первісним позовом, примірників вказаних договорів у нього немає, оскільки вони не були передані ФОП Єфімовим С.А., який здійснював бухгалтерський супровід Товариству з обмеженою відповідальністю «Тріскел Енерджі Україна».

Тобто, з наведених обставин не вбачається, що перерахування позивачем за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом грошових коштів у загальному розмірі 960000,00 грн відбулось поза межами договірних відносин.

Ті обставини, що сторонами не надано під час розгляду справи судом примірників Договору №1/03/2020 від 10.03.2020 та Договору №1/07/2020 від 17.07.2020 не свідчать про неукладення вказаних договорів.

Та й про їх неукладення не зазначає жодна із сторін.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, повернення позики (строк, розмір відповідно до графіку) погоджується сторонами у договорі позики.

У позовній заяві позивач за первісним позовом зазначає, що згідно усталеної практики та звичаїв взаємовідносин між сторонами спору, як правило Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріскел Сервіс» надавало відповідачу позику під умовою її повернення до кінця року.

Отже, за твердженням позивача за первісним позовом, строк повернення позики в будь-якому випадку настав 31.12.2020.

Втім, суд вважає вказані доводи позивача за первісним позовом лише необгрунтованими припущеннями щодо строку настання повернення позики, в тому числі і у зв`язку з тим, що жодного укладеного між сторонами договору позики (хоча зі слів позивача за первісним позовом взаємовідносини між сторонами тривали довгий час, і було укладено багато договорів позики) до матеріалів справи сторонами не долучено.

Що стосується зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Енерджі Україна», суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за зустрічним позовом було надано позивачу позику у загальному розмірі 1250000,00 грн (призначення платежу - надання зворотної фінансової допомоги згідно з Договором №1/05/2018 від 05.05.2018 та надання зворотної фінансової допомоги згідно з Договором №1/02/2019 від 22.02.2019).

При цьому, позивачем за зустрічним позовом було повернуто на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 1510000,00 грн. (призначення платежу - повернення поворотної фінансової допомоги згідно з Договором №1/5/2018 від 05.05.2018 та повернення поворотної фінансової допомоги згідно з Договором №1/02/2019 від 22.02.2019).

Звертаючись із зустрічною позовною заявою, позивач за зустрічним позовом вказує на те, що оскільки ним було отримано від відповідача позику за вказаними договорами у загальному розмірі 1250000,00 грн, а повернуто - 1510000,00 грн, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України грошові кошти у сумі 260000,00 грн.

Сторони не вказують про неукладення вказаних договорів.

Однак, примірників Договору №1/05/2018 від 05.05.2018 та Договору №1/02/2019 від 22.02.2019 ними до матеріалів справи не долучено.

При цьому, судом було задоволено клопотання позивача за зустрічним позовом та витребувано у відповідача Договір про надання поворотної фінансової допомоги №01/05/2018 від 05.05.2018 та Договір про надання поворотної фінансової допомоги №1/02/2019 від 22.02.2019.

Втім, 20.12.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначив, що у нього відсутні Договір №1/5/2018 від 05.05.2018 та Договір №1/02/2019 від 22.02.2019.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд вважає необгрунтованими та недоведеними доводи позивача за зустрічним позовом про наявність підстав для стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України грошових коштів у розмірі 260000,00 грн (по суті - переплата позики), оскільки за користування позикою позичальник може сплачувати відсотки.

Крім того, умовами договору позики сторони можуть встановити та передбачити інші платежі (наприклад, комісія, штрафні санкції, тощо), які повинен сплатити позичальник.

Таким чином, сама по собі та обставина, що позивачем за первісним позовом було сплачено на користь кредитора більшу суму грошових коштів, ніж була отримана в якості позики, не може однозначно свідчити про здійснену позичальником переплату (з огляду на ненадання сторонами примірників договорів позики).

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Суд зазначає, що ані позивачем за первісним позовом (Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріскел Сервіс»), ані позивачем за зустрічним позовом (Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріскел Енерджі Україна») не доведено суду належними та допустимими доказами наявності обставин, які є підставами для стягнення з відповідачів заявлених сум грошових коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Зокрема, позивачем за первісним позовом не доведено перерахування ним грошових коштів відповідачу за відсутності договірних відносин між сторонами та не доведено утримання заявлених до стягнення грошових коштів відповідачем без достатньої правової підстави (якої не існувала або яка відпала).

В свою чергу, позивачем за зустрічним позовом не доведено суду належними та допустимими доказами існування у нього підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі, що перевищує суму отриманої позики, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Сервіс» та у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Енерджі Україна».

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу адвоката), понесені позивачем за первісним позовом, покладаються на позивача за первісним позовом, а судові витрати (судовий збір та витрати на правову допомогу адвоката), понесені позивачем за зустрічним позовом, покладаються на позивача за зустрічним позовом у зв`язку з відмовою у позові.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Сервіс».

2. Відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріскел Енерджі Україна».

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 30.03.2022.

Суддя О.М. Спичак