Постанова

від 29.03.2022 по справі 813/2884/15

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 813/2884/15 пров. № А/857/18796/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Герман О.В.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Завада Т.Р.;

від відповідача - Кельбас Р.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2021р. в адміністративній справі за позовом Українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» до Головного управління ДПС у Львівській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток (суддя суду І інстанції: Кузан Р.І., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 02 хв. 20.09.2021р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 30.09.2021р.),-

В С Т А Н О В И В:

02.06.2015р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач Українсько-польське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» (надалі - позивач, СП ТзОВ «Інвар», платник податків, суб`єкт господарювання) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській обл., правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській обл. (Т.3, а.с.4-13, 57-59) податкові повідомлення-рішення:

№ 0000252202 від 19.05.2015р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 944131 грн. 50 коп., в тому числі 629421 грн. за основним платежем, 314710 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000262202 від 19.05.2015р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість /ПДВ/ в загальному розмірі 1049034 грн., в тому числі 699356 грн. за основним платежем, 349678 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.4-8, 34-35).

Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій (Т.3, а.с.191-194, 211-218; Т.4, а.с.21-31).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2021р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовані винесені Державною податковою інспекцією /ДПІ/ у Франківському районі м.Львова Головного управління /ГУ/ ДФС у Львівській обл. податкові повідомлення-рішення № 0000252202 від 19.05.2015р. та № 0000262202 від 19.05.2015р. (Т.4, а.с.44-54).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Головне управління ДПС у Львівській обл. (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Львівській обл., податковий орган), який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.4, а.с.56-59).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що відповідно до податкової інформації ДПІ у Печерському районі м.Києва № 253/26552202/39123362 від 23.03.2015р. у контрагента позивача - ТзОВ «Укр Сервіс Груп» є відсутніми трудові ресурси, складські приміщення та будь-які можливості здійснювати діяльність, в тому числі стосовно постачання для позивача товарно-матеріальних цінностей /ТМЦ/. Також із аналізу номенклатури товарів, які придбавало та продавало вказане підприємство, вбачається, що таким суб`єктом господарювання закуповувались квіти, фрукти, катриджи, одяг та тканини, а продавалися будівельні матеріали, що свідчить про пересорт товарів.

Стосовно господарських відносин з ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп» наголошує на тому, що відповідно до податкової інформації ДПІ у Шевченківському районі м.Києва № 382/26-59-22-06 від 20.03.2015р. у підприємства є відсутніми трудові ресурси, складські приміщення та будь-які можливості здійснювати діяльність, в тому числі стосовно постачання для позивача ТМЦ. Основним видом діяльності ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп» відповідно до коду КВЕД є діяльність у сфері реклами; на вказаному підприємстві було двоє працівників, а аналіз виписаних на адресу ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп» податкових накладних вказує на те, що підприємство закуповувало продукти харчування. В той же час, на адресу позивача цим контрагентом постачалось килимове покриття та будівельні матеріали.

Додатково апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції не враховано протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 07.11.2016р., який є керівником ТзОВ «Укр Сервіс Груп», згідно якого свідок заперечив свою участь у створенні та діяльності зазначеного товариства, зокрема, у підписанні будь-яких первинних документів від його імені.

Також апелянтом долучено до матеріалів справи вирок у кримінальному провадженні № 42015000000001259, в якому зазначено про здійснення засудженою особою незаконної діяльності, яка полягала у проведенні за участі ряду підприємств, в тому числі ТзОВ «Укрсервісгруп» (код ЄДРПОУ 39123362), безтоварних операцій, тобто, у створенні видимості укладання господарських угод та подальшого їх виконання, що не мали на меті настання реальних господарських наслідків у вигляді поставки товарів, робіт і послуг, які полягали у документальному оформленні факту купівлі або продажу дерев`яних непросочених шпал І та II типу, мостового брусу, без фактичного (реального) здійснення таких операцій.

З урахуванням наведеного, СП ТзОВ «Інвар», укладаючи договори на значні суми, за відсутності будь-якого ділового листування та особистих зустрічей з уповноваженими особами контрагента, без оцінки його ділової репутації на ринку відповідних товарів, робіт, послуг, не може визнаватися обачливим у такому виборі.

Судом першої інстанції не виконано вимог суду касаційної інстанції щодо дослідження та аналізу кожної господарської операції в розрізі кожного контрагента окремо, не досліджено економічну доцільність проведення відповідних господарських операцій, можливість їх здійснення з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу основних засобів.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи не спростовують висновків податкового органу про те, що господарські операції позивача не мали реального характеру, не призвели до реальних змін майнового стану товариства, при цьому зазначені документи не підтверджують фактичної поставки товарів саме зазначеними контрагентами.

Позивачем СП ТзОВ «Інвар» скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення, що відповідає усталеній судовій практиці по аналогічній категорії справ (Т.4, а.с.94-104).

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській обл. проведено документальну позапланову виїзну перевірку СП ТзОВ «Інвар» з питань господарських відносин з ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп» (код ЄДРПОУ 38402750) за період серпень - жовтень 2014 року, ТзОВ «Укр Сервіс Груп» (код ЄДРПОУ 39123362) за листопад 2014 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів.

За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки № 297/22-00/20787143 від 28.04.2015р. (Т.1, а.с.9-29), згідно висновків якого встановлено наступні порушення:

вимог п.п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу /ПК/ України, що призвело до заниження СП ТзОВ «Інвар» податку на прибуток за 2014 року на суму 629421 грн. за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп», ТзОВ «Укр Сервіс Груп»;

приписів ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, зумовило заниження СП ТзОВ «Інвар» податку на додану вартість на загальну суму 699356 грн., в т.ч за серпень 2014 року - на суму 101338 грн., за вересень 2014 року - на суму 30389 грн., за жовтень 2014 року - на суму 107343 грн. 02 коп., за листопад 2014 року - на суму 460286 грн., за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп», ТзОВ «Укр Сервіс Груп».

На підставі складеного Акту перевірки № 297/22-00/20787143 від 28.04.2015р. податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000252202 від 19.05.2015р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 944131 грн. 50 коп., в тому числі 629421 грн. за основним платежем, 314710 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.31);

№ 0000262202 від 19.05.2015р. про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 1049034 грн., в тому числі 699356 грн. за основним платежем, 349678 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.30).

Підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ і податку на прибуток є висновки податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп», ТзОВ «Укр Сервіс Груп».

Висновки перевірки зводяться до того, що господарські операції між позивачем та наведеними контрагентами фактично не відбулись, а долучені до перевірки документи податкового обліку складені лише формально, виключно з метою надання протиправної податкової вигоди суб`єктам в ланцюгу постачання.

Такі висновки обґрунтовані використаними під час перевірки відомостями баз даних ДФС України: АІС ОР «Податки», АІС Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкової інформації податкового органу щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагентів позивача.

Зокрема, відповідно до податкової інформації ДПІ у Печерському районі м.Києва № 253/26552202/39123362 від 23.03.2015р. у контрагента позивача - ТзОВ «Укр Сервіс Груп» є відсутніми трудові ресурси, складські приміщення та будь-які можливості здійснювати діяльність, в тому числі стосовно постачання для позивача ТМЦ (Т.3, а.с.118-121).

Згідно податкової інформації ДПІ у Шевченківському районі м.Києва № 382/26-59-22-06 від 20.03.2015р. у ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп» є відсутніми трудові ресурси, складські приміщення та будь-які можливості здійснювати діяльність, в тому числі стосовно постачання для позивача ТМЦ.

За результатами аналізу податкової звітності ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп», ТзОВ «Укр Сервіс Груп» податковий орган дійшов висновку, що оскільки цими підприємствами не підтверджено факту придбання ТМЦ, тому є відсутньою можливість їх подальшого продажу позивачу.

Перевіркою встановлено відсутність проведення операцій між СП ТзОВ «Інвар» і наведеними контрагентами, такі не спричиняють реального товарного характеру і спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди СП ТзОВ «Інвар» та відповідно несплати податків до бюджету.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження проведення спірних господарських операцій позивачем подано до перевірки та долучено до матеріалів справи копії всіх первинних документів, які були підставою для відображення таких господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліках.

Також позивачем представлені копії договорів, видаткових накладних, податкових накладних та товарно-транспортних накладних /ТТН/, якими підтверджується факт подальшої реалізації цих товарів кінцевим споживачам. При цьому, такі господарські операції належним чином відображені ним у податковій звітності з податку на прибуток та ПДВ. Аналіз вказаних первинних документів свідчить про наявність у позивача економічної доцільності для проведення таких господарських операцій.

Окрім цього, відповідачем не доведено належними доказами висновків проведеної перевірки стосовно того, що наявні у контрагентів позивача ресурси не давали можливості для проведення господарської діяльності з поставки товарів, обумовлених укладеними договорами з позивачем, а також які б свідчили про протиправність поведінки контрагентів та обізнаність позивача, як платника податків, щодо такої, злагодженості дій між ними.

Надаючи оцінку долученому 10.05.2018р. відповідачем до матеріалів справи протоколу допиту свідка від 07.11.2016р. у межах кримінального провадження № 42015000000001259, суд керувався тим, що такий протокол допиту, який отриманий на стадії досудового слідства, може бути визнаним доказом лише у разі його відображення під час розгляду кримінального провадження в суді. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів у рамках такої кримінальної справи не є безперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних наслідків усіх господарських операцій.

Зі змісту вироку Солом`янського районного суду м.Києва від 15.03.2017р. по кримінальному провадженні № 42015000000001259 від 23.06.2015р. убачається, що ОСОБА_1 не був притягнутий до кримінальної відповідальності як керівник ТзОВ «Укр Сервіс Груп» та не допитувався судом як свідок в межах цього кримінального провадження.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки, викладені в Акті перевірки № 297/22-00/20787143 від 28.04.2015р., а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Підпунктом 44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 вказаного Закону).

Виходячи з вимог наведених норм, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з ПДВ є податкова накладна.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з ч.1 п.138.2 ст.138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 наведеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 наведеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податків договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, господарські операції для визначення валових доходів і податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційного з`ясування обставин справи в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст.74 КАС України, частиною другої якої передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даній справі в основу складу податкових правопорушень покладені взаємовідносини позивача з його контрагентами.

Враховуючи положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також приведені норми податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об`єкту оподаткування ПДВ має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи не підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

Позивач СП ТзОВ «Інвар» зареєстроване 03.01.1993р. в установленому порядку, починаючи з 28.11.1995р., перебуває на обліку як платник податків, а з 28.06.1997р. набув статус платника ПДВ; підприємство здійснює господарську діяльність з оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, оптової торгівлі меблями, килимами й освітлювальним приладдям (Т.1, а.с.48-49, 50).

04.08.2014р. між СП ТОВ «Інвар» (покупець) та ТзОВ «Укр Сервіс Груп» (постачальник) укладено договір поставки № УСГ-1/08, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні товар, а покупець - прийняти вказані товари і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у товарознавчому довіднику (Т.1, а.с.55-59).

На виконання умов цього договору ТзОВ «Укр Сервіс Груп» передало, а СП ТзОВ «Інвар» прийняло згідно видаткової накладної № РН-11 від 03.11.2014р. наступні товари: килимове покриття SUPERSTAR 888 3.0m, килимове покриття SUPERSTAR 888 4.0m, лінолеум Комфорт Орнамент 1,5 м, BELLA умивальник 245 овальний з одним отвором, під шафку, тумбу BELLA 45, килимове покриття COBALT 42320 4,0 m, килимове покриття COBALT 42331 4,0 m, килимове покриття COBALT 42340 4.0 m, килимове покриття COBALT 42360 4.0 m, килимове покриття COBALT 42370 4,0 m, килимове покриття COBALT 42380 4,0 m, дзеркало FX-033 100*60 з лампочкою на суму 826285 грн. 01 коп., у тому числі ПДВ (Т.1, а.с.70-71).

На зазначені товари постачальник ТзОВ «Укр Сервіс Груп» виписав податкову накладну № 11 від 03.11.2014р. (Т.1, а.с.72).

На підтвердження факту транспортування товару позивачем надано ТТН № 0000001 від 03.11.2014р., згідно якої пунктом навантаження визначено м.Київ, вул.Ескаваторна, 35, пунктом розвантаження є с.Муроване Львівської обл. (Т.1, а.с.74).

Розрахунок за поставлений товар проведено позивачем в безготівковій формі, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок (Т.2, а.с.158-167).

Також 28.07.2014р. між СП ТзОВ «Інвар» (покупець) та ТОВ «Інвест-Трейд-Груп» (постачальник) укладено договір поставки № 28/07, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні товар, а покупець - прийняти вказані товари і сплатити за нього певну суму грошей. Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби з найменуванням, зазначеним у товарознавчому довіднику (Т.1, а.с.144-147).

На виконання умов цього договору ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп» передало, а СП ТзОВ «Інвар» прийняло згідно з видатковою накладною № 40 від 26.08.2014р. наступні товари: килимове покриття WILTAX WOVEN 2503/0060 4.0m, килимове покриття TORINO 500 4.0m, лінолеум IDYLLE NOVA ATLANTA 2 3.0м, лінолеум SMART PALMER 3 3.00m, лінолеум FORCE CANASTA 7 3.5m, килимову плитку COUNTRY 49551 50x50, килимову плитку SHADYS 48230 50x100, килим Impuls 1,9x1,9, килим Impuls 1,9x1,9 наві С54502, килим Impuls 1,9x1,9 червоний С54502, килимок MERRY CHRISTMAS GOLD MAT 38x60/2289, килимок гумовий Restoran 90x90, килимок гумовий 9999/5888, килимок DISNEY MIX MICKEY 16 0,95x1,33, ванну 1400х700 EURO WA Verp., alpinweiss, килим OPAL ASTERION P 2,50x3,50m SAHARA, дзеркало FX-018 70*90 з лампочкою, дзеркало FX-061 75*90 з лампочкою, піддон душовий KALDEWEI 85x70xl6GL 3,5мм, тумбочку з умивальником К-6096 800*500 + дзеркало (джейд спар) на загальну суму 163144 грн. 21 коп., у тому числі ПДВ (Т.1, а.с.160, 161).

На зазначену продукцію постачальник ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп» виписав позивачу податкову накладну № 40 від 26.08.2014р. (Т.1, а.с.163).

На підтвердження факту транспортування товару позивачем надано ТТН № 000017 від 26.08.2014р., згідно якої пунктом навантаження визначено м.Київ, вул.Ескаваторна, 35, пунктом розвантаження є с.Муроване Львівської обл. (Т.1, а.с.162).

Оплата за придбаний товар проведена в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок (Т.2, а.с.148-157).

Господарські операції з вказаними контрагентами відображені позивачем у складі податкового кредиту по ПДВ та у валових витратах по податку на прибуток.

Відповідно до копій виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на час вчинення спірних господарських операцій ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп», ТзОВ «Укр Сервіс Груп» були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Т.1, а.с.59-62, 148-151).

Предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій (поставки товарів) між позивачем та його контрагентами - ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп», ТзОВ «Укр Сервіс Груп», а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача.

Наявні у матеріалах справи документи, якими оформлені спірні господарські операції з постачання товарів позивачу його контрагентами ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп», ТзОВ «Укр Сервіс Груп» відповідають вимогам закону до первинних документів, належно фіксують факти здійснення господарських операцій, які відображені в бухгалтерському та податковому обліку платника податків. Придбані товари в межах господарської діяльності позивача постачальникам оплачені повністю.

Також колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп», ТзОВ «Укр Сервіс Груп» останні не були визнані банкрутами, знаходились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та були зареєстровані платниками ПДВ. Відтак, вказані підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Отже, первинними бухгалтерськими документами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак, відповідачем під час розгляду справи не надано вагомих доказів та не зазначено дійсних обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій позивача та доказів, які виключають право позивача на формування витрат для цілей визначення податкового кредиту.

Посилання відповідача на відсутність у постачальників об`єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності їх за місцезнаходженням, відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Крім того, позивач не зобов`язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб`єктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам, не зобов`язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, оскільки поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20.11.2018р. у справі № 808/2858/16, від 20.03.2020р. у справі № 520/399/19.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності, у будь-якому випадку за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

10.05.2018р. відповідачем було долучено до матеріалів справи протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 07.11.2016р., який є керівником ТзОВ «Укр Сервіс Груп», згідно якого свідок заперечив свою участь у створенні та діяльності зазначеного товариства, зокрема, у підписанні будь-яких первинних документів від його імені (Т.4, а.с.4-7).

Також апелянтом долучено до матеріалів справи вирок у кримінальному провадженні № 42015000000001259 від 23.06.2015р., в якому зазначено про здійснення засудженою особою незаконної діяльності, яка полягала у проведенні за участі ряду підприємств, в тому числі ТзОВ «Укрсервісгруп» (код ЄДРПОУ 39123362) безтоварних операцій, тобто, у створенні видимості укладання господарських угод та подальшого їх виконання, що не мали на меті настання реальних господарських наслідків у вигляді поставки товарів, робіт і послуг, які полягали у документальному оформленні факту купівлі або продажу дерев`яних непросочених шпал І та II типу, мостового брусу та брусу під стрілочні переводи, без фактичного (реального) здійснення таких операцій (Т.4, а.с.73-77).

Разом з тим, вказані кримінальне провадження та винесений вирок не стосуються позивача та його посадових осіб.

Стаття 83 ПК України визначає матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Отже, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, може бути визначений як доказ лише у разі його відображення під час розгляду кримінального провадження в суді. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів у рамках такої кримінальної справи не є безперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних наслідків усіх господарських операцій.

Зі змісту вироку Солом`янського районного суду м.Києва від 15.03.2017р. по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000001259 від 23.06.2015р., слідує, що ОСОБА_1 не був притягнутий до кримінальної відповідальності як керівник ТзОВ «Укр Сервіс Груп» та не допитувався судом як свідок в межах цього кримінального провадження.

Таким чином, в матеріалах справи є відсутнім вирок суду, який набрав законної сили та яким встановлено укладення договорів між позивачем та названими контрагентами з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення угод з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само не встановлено і ухилення від сплати податків за наслідками виконання згаданих договорів з боку позивача.

Формальне посилання податкового органу на існування досудового розслідування в межах кримінального провадження № 42015000000001259 від 23.06.2015р. не може бути підставою для висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді ухилення від сплати податків, шахрайства, службового підроблення, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням (вироком) суду, яке набрало законної сили.

Із інформації щодо розслідування вказаної кримінальної справи, а також представленого вироку, не вбачається встановлення фактів щодо спірних операцій, у той час як відповідно до ч.6 ст.78 КАС України для адміністративного суду є обов`язковим вирок суду, який набрав законної сили, в питаннях чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою.

З огляду на наведене, надані платником податків документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ПК України, відповідають всім необхідним вимогам законодавства, слугують належним підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп», ТзОВ «Укр Сервіс Груп».

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача або його контрагентів на укладення правочинів без наміру створити наслідки, які передбачені ним. Цих доказів не надано і під час судового розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про фіктивний характер проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Отже, між позивачем та його контрагентами в дійсності були здійснені вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися лише в цілях заниження об`єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок неправильного формування податкового кредиту, відшкодування з державного бюджету ПДВ тощо.

Окрім цього, по операціях придбання позивачем у його контрагентів товарів/послуг не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків, слід вважати безпідставним.

Водночас, позивачем підтверджено, що придбані у контрагентів товари/послуги використані ним у власній господарській діяльності.

Покликання контролюючого органу на можливі порушення норм інших галузей законодавства, у розглядуваній справі не впливають на правильність ведення податкового обліку, а тому не можуть свідчити про порушення інтересів держави у фіскальній сфері.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

При винесенні постанови по справі колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Також у рішеннях у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Європейський суд з прав людини звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням ст.77 КАС України.

Оцінюючи в сукупності наведене, суд першої інстанції дійшов послідовного та логічного висновку про те, що формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат здійснено на підставі відомостей про господарські операції, які підтверджені усіма необхідними первинними і обліковими документами.

Звідси, у відповідача були відсутні визначені законодавством підстави для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Окрім цього, свої висновки податковий орган обґрунтовує тим, що провести зустрічні звірки по вказаних контрагентах неможливо, оскільки такі не знаходяться за юридичними адресами та не надали податковому органу первинних документів, в тому числі по взаємовідносинах з позивачем.

Даючи правову оцінку такій податковій інформації ДПІ у Печерському районі м.Києва № 253/26552202/39123362 від 23.03.2015р. щодо контрагента позивача ТзОВ «Укр Сервіс Груп», податковій інформації ДПІ у Шевченківському районі м.Києва № 382/26-59-22-06 від 20.03.2015р. у стосовно контрагента ТзОВ «Інвест-Трейд-Груп», колегія суддів враховує, що зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному КМ України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб`єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п.1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затв. постановою КМ України № 1232 від 27.12.2010р. (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вказаних норм вбачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому ПК України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналіз господарських операцій платника податків та висновків про нереальність господарських операцій.

Оцінюючи наведені факти, судом першої інстанції правомірно надано перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням представників сторін, а також підставно враховано, що про реальність господарських операцій позивача з контрагентами свідчить той факт, що товари/послуги, які отримані від зазначених контрагентів, були реально обліковані підприємством та використані у власній господарській діяльності.

Інші висновки рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обґрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам податкового законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Колегія суддів враховує правові позиції, висловлені Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постановах Касаційного адміністративного суду від 04.09.2018р. у справі № 826/18952/14, від 16.01.2018р. у справі № 826/1398/14, від 27.02.2018р. у справі № 811/2154/13-а, від 30.03.2018р. у справі № 821/2106/13-а, від 21.03.2018р. у справі № 813/59/13-а, від 07.03.2018р. у справі № 804/3420/16, від 24.05.2018р. у справі № П/811/1538/17, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими під час вирішення наведеного спору.

Щодо виконання судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.02.2021р., колегія суддів враховує наступне.

Зі змісту протоколу допиту свідка від 07.11.2016р. слідує, що ОСОБА_1 був допитаний як свідок в межах кримінального провадження № 42015000000001259 детективом Національного антикорупційного бюро України. Згідно з цим протоколом ОСОБА_1 повідомив дату та місце свого народження, а також вказав номер свого мобільного телефону.

У зв`язку з цим суд, з метою допиту ОСОБА_1 як свідка в судовому засіданні, зобов`язав відповідача з`ясувати та надати суду адресу місця проживання свідка.

На підтвердження виконання вказаної вимоги суду відповідач подав копію звернення ГУ ДПС у Львівській обл. № 6083/5/13-01-200305 від 20.05.2021р. на адресу Третього підрозділу Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України про надання такої інформації. (Т.3, а.с.78-79).

У відповідь на вказаний лист Головний підрозділ детективів Національного антикорупційного бюро України листом № 0432-831/17319 від 23.06.2021р. вказав на те, що ОСОБА_1 в ході допиту повідомив, що станом на 07.11.2016р. він проживав у АДРЕСА_1 . Точну адресу проживання вказати відмовився, а також повідомив номер телефону, яким користується. (Т.3, а.с.85).

З огляду на вказане, у суду не було можливості викликати вказаного свідка в судове засідання у встановленому КАС України порядку. При цьому, суд неодноразово телефонограмами викликав ОСОБА_1 в судові засідання на 05.07.2021р. та на 20.09.2021р. для допиту як свідка, однак в такі згаданий свідок не прибув (Т.3, а.с.92, Т.4, а.с.39).

Відтак, судом вживалися всі можливі заходи щодо виклику та допиту свідка ОСОБА_1 , однак такі позитивного результату не мали.

Окрім цього, на вимогу суду позивачем було надано в ході судового розгляду первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, а також наявні у позивача документи щодо подальшого продажу товарів, отриманих від ТзОВ «Укр Сервіс Груп» та ТзОВ «Інвест-Трейд- Груп».

Наведені документи в своїй сукупності не лише відображають господарські операції окремо, а й дають змогу прослідкувати наступний рух товару до наступного покупця.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

При цьому висновок суду про протиправність рішення податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об`єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

Водночас, доводи апелянта побудовані на переоцінці наявних доказів і усуненні помилок застосування норм матеріального права судом першої інстанції; будь-яких нових доказів до матеріалів справи останнім не представлено.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС у Львівській обл.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.09.2021р. в адміністративній справі № 813/2884/15 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС у Львівській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складання повного тексту судового рішення: 01.04.2022р.