Ухвала

від 12.12.2022 по справі 813/2884/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 грудня 2022 року

м. Київ

справа №813/2884/15

адміністративне провадження № К/990/10682/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,

під час розгляду в порядку письмового провадження як судом касаційної інстанції справи №813/2884/15 за позовом Українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року (суддя Кузан Р.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року (головуючий суддя - Шавель Р.М., судді: Кузьмич С.М., Улицький В.З.),-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Українсько-польське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» (далі - ТОВ «Інвар», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, яка в ході судового розгляду була замінена на правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 травня 2015 року №0000252202, №0000262202.

Звертаючись до суду, позивач мотивував свої вимоги тим, що дійсність господарських операцій між ТОВ «Інвар» та його контрагентами - ТОВ «Інвест-Трейд-Груп» і ТОВ «Укр Сервіс Груп», підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Висновки контролюючого органу про безтоварність відображених в обліку операцій базується виключно на податковій інформації про неможливість проведення зустрічних звірок з указаними контрагентами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Верховний Суд постановою від 12 лютого 2021 року касаційну скаргу ГУ ДПС задовольнив частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приймаючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди попередніх інстанцій не проаналізували зміст наданих позивачем первинних документів та їх відповідність вимогам Закону України 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), не дослідили і не проаналізували господарські операції в розрізі кожного контрагента окремо, не дослідили економічну доцільність проведення відповідних господарських операцій, можливість їх здійснення з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, основних засобів тощо. Крім того, Верховний Суд вказав на необхідність надання правової оцінки протоколу допиту директора ТОВ «Укр Сервіс Груп» ОСОБА_1 , який заперечує свою причетність до господарської діяльності зазначеного суб`єкта господарювання.

В ході нового розгляду справи позивач надав додаткові пояснення, згідно з якими придбані у вказаних контрагентів товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у господарській діяльності, а саме реалізовані кінцевим споживачам. Наполягав, що протокол допиту свідка під час здійснення досудового розслідування у межах кримінального провадження не є належним доказом в адміністративній справі. Зі змісту вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року у справі №760/1502/17 ОСОБА_1 не був притягнутий до кримінальної відповідальності як керівник ТОВ «Укр Сервіс Груп» та не був допитаний судом як свідок в межах кримінального провадження.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року, адміністративний позов задоволено.

Вирішуючи спір, суди встановили, що ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інвар» з питань господарських відносин з ТОВ «Інвест-Трейд-Груп» за період серпень - жовтень 2014 року, ТОВ «Укр Сервіс Груп» за листопад 2014 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшої реалізації цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів, за наслідками якої складено акт від 28 квітня 2015 року №297/22-00/20787143.

Перевіркою встановлено порушення:

- пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 року на 629421 грн;

- статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на 699356 грн, в тому числі за серпень 2014 року - на 101338 грн, за вересень 2014 року - на 30389 грн, за жовтень 2014 року - на 107343,02 грн, за листопад 2014 року - на 460286 грн.

Такі висновки контролюючого органу вмотивовані неможливістю проведення зустрічної звірки з ТОВ «Укр Сервіс Груп» та ТОВ «Інвест-Трейд-Груп», відсутністю у останніх необхідних умов для результатів відповідної господарської й економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Крім того, указані контрагенти та їх контрагенти по ланцюгу постачання придбавали у періоді, що перевірявся, товар, відмінний від того, що був реалізований позивачу.

На підставі висновків вказаного акта перевірки 19 травня 2015 року ГУ ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000262202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 1049034 грн, з яких за податковим зобов`язанням - 699356 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 349678 грн;

- №0000252202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, на 943131,50 грн, з яких за податковим зобов`язанням - 629421 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 314710,50 грн.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суди дійшли висновку, що надані платником податків до перевірки та до суду копії первинних документів відповідають вимогам, що висуваються до їх оформлення Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та в повній мірі підтверджують факт придбання ТОВ «Інвар» товарів у ТОВ «Інвест-Трейд-Груп» та ТОВ «Укр Сервіс Груп». Щодо протоколу допиту директора ТОВ «Укр Сервіс Груп» ОСОБА_1 , отриманого у межах кримінального провадження №42015000000001259 від 23 червня 2015 року, суди зазначили, що протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, може бути визнаний належним доказом лише у разі його прийняття та відображення під час розгляду кримінального провадження у суді. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень посадових осіб суб`єкта господарювання у межах такої кримінальної справи не є безперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних наслідків усіх господарських операцій. У підтвердження своєї позиції суди послались на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 березня 2018 року (справа №816/809/17). За наслідками дослідження вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року по кримінальному провадженню №42015000000001259 від 23 червня 2015 року суди дійшли висновку, що ОСОБА_1 не був притягнутий до кримінальної відповідальності як керівник ТОВ «Укр Сервіс Груп» та не допитувався судом як свідок у межах цього кримінального провадження. При цьому суди зазначили про неможливість викликати у судове засідання для допиту ОСОБА_1 , якого неодноразово викликали у судові засідання, але на вимогу суду свідок не прибув.

Не погодившись з судовими рішеннями, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів та ухвалити нове про відмову в позові.

За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження вказано пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Скаржник вважає, що при застосуванні статей 138, 185, 187, 198 ПК України суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 жовтня 2019 року (справа №813/270/16). У наведеному рішенні суд касаційної інстанції, поряд з іншими доказами, взяв до уваги протокол допиту ОСОБА_1 , отриманий у межах кримінального провадження №42015000000001259 від 23 червня 2015 року. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні і діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належним чином оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Крім того, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права (статті 72-74 КАС України), що виявилось у недослідженні зібраних у справі доказів та невжитті заходів для їх виявлення і витребування. Так, суди не взяли до уваги доводи відповідача, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення та будь-які можливості здійснювати діяльність із постачання товарно-матеріальних цінностей. При цьому вказаними контрагентами придбавався товар, відмінний від того, що постачався ТОВ «Інвар». Також суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували протокол допиту ОСОБА_1 , який заперечує свою участь у створенні і діяльності ТОВ «Укр Сервіс Груп». Наголошено, що суди не виконали вимоги Верховного Суду в частині дослідження й аналізу кожної господарської операції окремо, економічної доцільності та можливості їх здійснення з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів тощо.

Верховний Суд ухвалою від 25 травня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Вказує на відсутність підстав для врахування протоколу допиту свідка в межах кримінального провадження як допустимого доказу. Натомість, зі змісту вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року у справі №760/1502/17 слідує, що судом безпосередньо не досліджувався такий доказ як показання свідка ОСОБА_1 . При цьому у постанові від 27 березня 2018 року (справа №816/809/17) Верховний Суд вказував, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів у рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Наголошує, що під час проведення податкової перевірки контролюючий орган не мав зауважень до складених за наслідками спірних господарських операцій первинних документів.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року касаційне провадження у справі №813/2884/15 за позовом Українсько-польського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Інвар» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зупинено до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 160/3364/19.

Верховний Суд ухвалою від 07 грудня 2022 року поновив касаційне провадження у справі №813/2884/15 та призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 12 грудня 2022 року.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи питання про межі касаційного перегляду судових рішень у цій справі колегія суддів виходить з наступного.

За змістом касаційної скарги ГУ ДПС, посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про наявність підстав для скасування судових рішень, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 353 КАС України. Водночас, у касаційній скарзі відсутнє чітке обґрунтування того, яке саме клопотання про витребування, дослідження доказів, або інше клопотання скаржника щодо встановлення обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, було необґрунтовано відхилено судом апеляційної інстанції. У зв`язку з наведеним відсутні підстави для здійснення касаційного перегляду судових рішень за підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 3 частини другої статті 353 КАС України.

Водночас, Верховний Суд в ухвалі від 25 травня 2022 року визнав достатнім приведене скаржником обґрунтування підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Отже, касаційний перегляд судових рішень здійснюватиметься за пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України. Виходячи із указаних меж касаційному перегляду підлягають судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 травня 2015 року: №0000262202 - в частині податкового зобов`язання в розмірі 460286 грн та штрафних санкцій - 230143 грн, №0000252202 - в частині податкового зобов`язання в розмірі 414258 грн та штрафних санкцій - 207129 грн, тобто, в частині донарахування, здійсненого за наслідками господарських відносин з ТОВ «Укр Сервіс Груп».

Перевіряючи доводи ГУ ДПС про застосування статей 138, 185, 187, 198 ПК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 жовтня 2019 року (справа №813/270/16), колегія суддів виходить з такого.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Крім того, при поданні касаційної скарги на цій підставі зазначені скаржником норми права, які, на його переконання, неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставитися перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Так, у наведеній скаржником постанові Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу ТОВ «Енергорембізнес», а постанову апеляційного суду про відмову в позові - без змін. Такий висновок Верховного Суду обумовлений тим, що платник податків не надав до перевірки первинних документів, які б мали складатись між ним та контрагентом - ТОВ «Укр Сервіс Груп», при виконанні проектних, електромонтажних, пусконалагоджувальних робіт, а надані документи не містили деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер тощо. Поряд із наведеними порушеннями при прийнятті рішення суд касаційної інстанції врахував і протокол допиту ОСОБА_1 від 07 листопада 2016 року, здійснений у межах кримінального провадження №2015000000001259.

У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій за наслідками дослідження долучених до матеріалів первинних документів, складених за наслідками господарських операцій між ТОВ «Інвар» з його контрагентом - ТОВ «Укр Сервіс Груп» (договори, видаткові і податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення та виписки з банку), дійшли висновку про їх відповідність вимогам Закону №996-ХIV та належне відображення у них спірних господарських операцій. При цьому предмет договору у спірних правовідносинах становила поставка килимового покриття.

Також судом першої інстанції було вжито заходів щодо виклику ОСОБА_1 у судове засідання для надання показів щодо вчинення спірних господарських операцій. Водночас, свідок, будучи належним чином повідомлений про виклик до суду, в судові засідання на вимогу суду не з`явився. З огляду на такі обставини, суди, керуючись нормою частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішили спір на підставі наявних у справі доказів. Доводів про порушення правил оцінки доказів в цій частині касаційна скарга не містить.

Крім того, суди за наслідками аналізу вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року у справі №760/1502/17 встановили, що ОСОБА_1 не був притягнутий до відповідальності як керівник ТОВ «Укр Сервіс Груп» та не допитувався судом як свідок у межах зазначеного криміналь6ного провадження.

Відтак, зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі та наведеного скаржником рішення суду касаційної інстанції слідує, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи. Варто зауважити, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.

У приведеній скаржником постанові від 15 жовтня 2019 року у справі №813/270/16 Верховний Суд наводить посилання на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 05 березня 2012 року (справа № 2-а-1502/09/0870, провадження №21-421а11) про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Водночас, у цій постанові відсутній висновок про те, що наявність такої обставини є обов`язковою (самостійною і достатньою) підставою для відмови у задоволенні позовних та одночасно зазначено про необхідність здійснювати судами ретельну перевірку таких фактів. Так, справу № 2-а-1502/09/0870 Верховний Суд України направив на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав того, що висновок касаційного суду про наявність підстав для задоволення позову був обґрунтований виключно тим, що сама лише наявність у ТОВ «Нафта» податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту.

У постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що формулювання Верховного Суду України (у постанові від 01 грудня 2015 року у справі №826/15034/14, провадження №21-3788а15) - «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю» - не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні - це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містив визначення статусу фіктивного підприємства. За висновком Великої Палати Верховного Суду стаття 205 КК України охоплювала лише дефекти створення / придбання юридичної особи і вказувала на мету діяльності - прикриття незаконної діяльності. Однак ця норма не вказувала на наслідки такої діяльності для третіх осіб - тих, які мали (свідомо чи несвідомо) господарські відносини з підприємством, створеним з метою прикриття незаконної діяльності. Наслідки для третіх осіб мають кваліфікуватися окремо за наявності відповідного складу злочину в їх діях. Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності.

Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Також Велика Палата Верховного Суду підтримала правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 822/551/18, про те, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. При цьому апеляційний суд урахував висновок Верховного Суду в указаній вище постанові про те, що частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

У пункті 103 цієї постанови Велика Палата сформулювала висновок про те, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті (пункт 109 постанови).

Водночас Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про не застосовність у справі № 160/3364/19 висновків Верховного Суду України викладених у постанові від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11, оскільки такі висновки було зроблено у справі на підставі встановлених фактичних обставин, які є відмінними від обставин цієї справи, а також про відсутність підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 (провадження № 21-887а15) та від 03 листопада 2015 року у справі № 826/3477/13-а (провадження № 21-4471а15), оскільки висновки Верховного Суду України в указаних справах ґрунтуються на необхідності перевірки та встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для правильного вирішення спорів, що обумовило скасування постановлених у справах судових рішень з направленням цих справ на новий розгляд до судів першої інстанції без вирішення Верховним Судом України спорів по суті заявлених позовних вимог.

Тобто, висновок Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

З огляду на зміст постанови апеляційного суду, вона такому висновку відповідає, оскільки судом здійснено дослідження сукупності встановлених у справі обставин та наявних в матеріалах справи доказів, яким дана правова оцінка.

Оскільки касаційне провадження було відкрито на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, після відкриття касаційного провадження виявилося, що правовідносини у цій справі не є подібними до справи №813/270/16, колегія суддів вважає, що наявні підстави для закриття касаційного провадження у цій частині доводів відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України.

Доводи касаційної скарги в частині порушення судами норм процесуального права фактично зводяться до загального твердження про відсутність контрагентів за місцезнаходженням, недостатність матеріальних та трудових ресурсів для виконання спірних господарських операцій, неврахування при вирішенні спору протоколу допиту ОСОБА_1 . Ці доводи наведені у взаємозв`язку з обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Разом з тим, такі доводи фактично дублюють висновки акта перевірки, відзиву на позов та апеляційну скаргу і зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданої судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично відповідач в цій частині касаційної скарги просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.

Частина п`ята статті 339 КАС України встановлює, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Здійснення касаційного перегляду судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, є неможливим. Порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 КАС України, колегією суддів не встановлено, а тому касаційне провадження у цій справі належить закрити.

Керуючись статтями 339, 341, 345, 355, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за скаргою Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2022 року у справі №813/2884/15, відкрите на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - закрити.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко