Постанова

від 22.02.2022 по справі 904/4134/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2022 року м.Дніпро Справа № 904/4134/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідача),

суддів: Паруснікова Ю.Б.., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання:Колесник Д.А.

представники сторін:

прокурорШустова Віра Анатоліївна посвідчення №058606 від 14.12.2020 року;

від АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"Фрейдун Ольга Михайлівна представник, довіреність №81 від 30.12.2021 року;

інші представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2021 у справі №904/4134/19

за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області, м. Дніпро, в інтересах держави в особі

позивача-1: Державного агентства автомобільних доріг України , м. Київ

позивача-2: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до відповідача-1: Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" , м. Дніпро

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Дорожник" , м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1: Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" , м. Київ

про визнання недійсним договору від 01.04.2019р. №1/19 оренди нерухомого майна та зобов`язання повернути нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2021 року у справі №904/4134/19 позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди нерухомого майна від №1/19, укладений 01.04.2019 року між Дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Дорожник".

Провадження в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Дорожник" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченко, буд. 10, офіс 3; ідентифікаційний код 42815239) повернути державне нерухоме майно - комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Дорожник" загальною площею 6266,4 кв.м., що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Китайгород, вул. Лісна, 2, Дочірньому підприємству "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, ідентифікаційний код 31950828) - закрито.

Стягнуто з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24, ідентифікаційний код 31950828) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, ідентифікаційний код 02909938) судові витрати у сумі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят грн. 50 коп.).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Дорожник" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченко, буд. 10, офіс 3; ідентифікаційний код 42815239) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, ідентифікаційний код 02909938) судові витрати у сумі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят грн. 50 коп.).

Рішення суду обґрунтовано тим, що договір оренди нерухомого майна від 01.04.2019 року №1/19 укладено Дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" без відповідного погодження з його власником - Відкритим акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", що суперечить чинному законодавству та Статутам Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" і є підставою для визнання договору недійсним.

Також суд вважав доведеними підстави для представництва прокурором інтересів держави, зазначивши, що:

- прокурор 08.08.2019 року повідомив Укравтодор як компетентний державний орган про виявлені порушення при передачі майна в оренду за спірним договором;

- Укравтодор не звернувся до суду з відповідним позовом самостійно у розумний строк, не відреагував на порушення інтересів держави, тому звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі компетентного державного органу є правомірним;

- порушення інтересів держави суд вбачає в тому, що держава, як власник та засновник Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та його дочірніх підприємств, у Статутах цих підприємств встановила межі повноважень цих суб`єктів щодо розпорядження закріпленим за ними державним майном, тому компетентний державний орган - Укравтодор вправі вимагати у підприємств використання цього майна лише у межах наданих повноважень та вимагати визнання недійсними угод, укладених з порушенням законодавства.

Не погодившись з рішенням, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1: Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", звернулося з апеляційною скаргою.

Апелянт вважає, що з наведеними мотивами і висновками місцевого господарського суду погодитись неможливо, оскільки вони не ґрунтуються на нормах права та не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що:

- судом першої інстанції не враховано та залишено поза увагою ту обставину, що позовні вимоги прокурора зводяться до визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, який припинив свою дію, майно повернуто орендодавцю, жодних неврегульованих питань між сторонами договору не існує;

- у першого заступника прокурора Дніпропетровської області на момент звернення з позовом до суду були відсутні правові підстави для такого звернення, оскільки сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів.

Скаржник акцентує увагу на тому, що не звернення до суду протягом двох робочих днів з дня отримання листа не є порушенням "розумного строку" для звернення до суду. Прокурором не доведено, що станом на 12.09.2019 року була реальна загроза настання невідворотних наслідків і не доведено, в чому саме полягає необхідність невідкладного захисту інтересів держави прокурором перед судом.

Також апелянт вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, наявним у матеріалах справи, що призвело до невірного визначення правового статусу майна, що є предметом оспорюваного договору, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване ним рішення та відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури спростовує її доводи. Вважає оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим. Просить залишити його без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У судовому засіданні 23.02.2022 року були присутні прокурорШустова Віра Анатоліївна, представник АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"Фрейдун Ольга Михайлівна.

Інші сторони по справі відзиви на апеляційну скаргу не надали, участь своїх представників у судове засідання не забезпечили.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

У даній справі прокурором подано позов в інтересах держави, зокрема, в особі позивача-1 - Державного агентства автомобільних доріг України.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 09.07.2021 року Державне агентство автомобільних доріг України - Укравтодор - ідентифікаційний код - 37641918 - є органом державної влади, основним видом діяльності якого є регулювання та сприяння ефективному веденню економічної діяльності.

Пунктами 1,3 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №439 від 10.09.2014 року) передбачено, що агентство є центральним органом виконавчої влади. Одним із основних завдань Укравтодору, зокрема, є здійснення управління об`єктами державної власності.

Отже, Державне агентство автомобільних доріг України є органом державної влади. до компетенції якого віднесені повноваження управління об`єктами державної власності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" (третя особа у даній справі), засновником Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг України; повноваження вищого органу покладається на засновника Компанії; у державній власності закріплюються 100 відсотків акцій Компанії; акціонерами Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг. Аналогічні положення закріплені в Статуті АТ "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України".

Згідно з п. 3.3 Статуту Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" засновником підприємства є Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Пунктом 6.7 Статуту АТ "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" передбачено, що Компанія та її дочірні підприємства мають право за погодженням з вищим органом (Укравтодором) здавати в оренду цілісні майнові комплекси підприємств, їх відокремлені підрозділи та нерухоме майно площею 200 і більше квадратних метрів.

Статутом ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (п. 4.5.2) зазначено, що за дозволом засновника (ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України") дочірнє підприємство має право виступати орендодавцем нерухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що на балансі Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" перебуває комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Дорожник" загальною площею 6 432,6 кв.м., що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Китайгород, вул. Лісна,2., який згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно перебуває у загальнодержавній власності.

Судом встановлено, що 01.04.2019 року між Дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (орендодавець) та ТОВ "Оздоровчий комплекс "Дорожник" (орендар) був укладений строком на 6 місяців договір оренди нерухомого майна №1/19, за яким орендодавець передав вказаний комплекс будівель та споруд у строкове платне користування.

Порядок передачі об`єктів державної власності в оренду врегульовано Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна", Законом України "Про управління об`єктами державної власності".

Так, частиною першою ст. 287 Господарського кодексу України передбачено, зокрема, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є державні (комунальні) підприємства щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 кв. метрів на одне підприємство.

Аналогічна норма закріплена у ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою передбачено, що орендодавцями є підприємства щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 кв. метрів на одне підприємство.

Предметом спірного договору є нерухоме майно площею 6 266,4 кв.метри.

Встановлено, що згідно з п. 4.5.3 Статуту Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" підприємство має право за дозволом вищого органу засновника виступати орендодавцем щодо цілісного майнового комплексу підприємств, відокремлених підрозділів та нерухомого майна площею 200 кв.м. та більше.

Пунктом 3.3. цього ж Статуту передбачено, що засновником дочірнього підприємства є Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Відповідно до п. 1.2 Статуту АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" засновником Компанії є Державне агентство автомобільних доріг України, що виконує повноваження вищого органу управління Компанії як акціонера.

Пунктом 1.4 Статуту АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" визначено, що Компанія є акціонерним товариством, 100 відсотків акцій якого належить державі.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 6.7 цього ж Статуту Компанія та її дочірні підприємства мають право за погодженням з вищим органом здавати в оренду цілісні майнові комплекси підприємств; їх відокремлених підрозділів та нерухоме майно площею 200 і більше квадратних метрів.

Державне агентство автомобільних доріг України здійснює управління компанією шляхом прийняття рішень у формі відповідних письмових документів, які віднесені до компетенції Вищого органу (п. 10.2.1 Статуту АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України").

Судом встановлено і апелянтом не спростовано, що Державним агентством автомобільних доріг України, як вищим органом управління вказаним державним майном, до 01.04.2019 року (дата укладання договору оренди майна) рішення про надання дозволу на передачу майна Дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в оренду не приймалось, що підтверджується листом Укравтодору від 25.09.2019 року.

Матеріали справи містять переписку Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з Акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" стосовно передачі майна дитячого оздоровчого табору "Дорожник" в оренду ТОВ "Оздоровчий комплекс "Дорожник" терміном на 10 років, зокрема:

- звернення до Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 15.03.2019 року №01-14/203 щодо надання згоди;

- відповідь Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 25.07.2019 року №5/19-10/1883 про надання згоди;

- лист Державного агентства автомобільних доріг України від 24.07.2019 року №4028/1/10-13-2153/09 про надання згоди на передачу майна в оренду.

Однак, цю переписку суд першої інстанції вірно розцінив як узгодження дій Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" щодо підписання іншого, нового договору оренди майна, строк дії якого - 10 років, в той час як спірний договір укладено на 6 місяців.

Отже, укладення оспорюваного у даній справі договору без відповідного погодження суперечить чинному законодавству та Статутам Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та АТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" і є підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимоги, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частиною першою ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Зважаючи на те, що майновий комплекс дитячого оздоровчого табору "Дорожник" 01.10.2019 року повернуто Товариством з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Дорожник" Дочірньому підприємству "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", що підтверджується актом приймання-передачі, провадження в цій частині вимог обгрунтовано закрито судом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Щодо доводів апелянта, то вони відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на наступне:

Апелянт зазначав, що судом першої інстанції не враховано, що оспорюваний договір є припиненим, майно повернуто у зв`язку з закінченням строку дії договору, на який його укладено.

Вищевказане твердження апелянта не відповідає дійсності, оскільки в мотивувальній частині оскаржуваного рішення ці обставини зазначено.

На момент звернення прокурора до суду та порушення судом провадження у справі оспорюваний договір був дійсним і припинив свою дію 01.10.2020 року у зв`язку із закінченням строку дії, на який його було укладено.

Як зазначено в постанові від 27.11.2018 року Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/1227/17 закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову не перешкоджає поданню відповідного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Як вбачається з вищенаведеного суд при розгляді позовних вимог про визнання правочину недійсним вирішує питання про відповідність умов договору вимогам законодавства на момент його укладення, а тому факт його закінчення не має юридичного значення при вирішенні даного питання.

Стосовно застосування наслідків недійсності правочину, зокрема в частині заявлених вимог прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Дорожник" повернути державне нерухоме майно - комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Дорожник" загальною площею 6266,4 кв.м., що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Китайгород, вул. Лісна, 2, Дочірньому підприємству "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", судом прийнято рішення про закриття провадження у справі в цій частині, у зв`язку з відсутністю предмету спору на час розгляду справи, а саме підписання сторонами акту - приймання передачі майна.

Щодо доводів апелянта стосовно відсутності у прокурора представницьких повноважень у спірних правовідносинах, то вони також визнаються колегією суддів необґрунтованими з огляду на наступне:

Встановлено, що згідно положень статутних документів Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та його дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор", 100 відсотків акцій підприємства належить державі.

Згідно з ч. 1 ст. З Закону України "Про управління об`єктами державної власності" об`єктами управління державної власності є: майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям; майно, яке передане державним господарським об`єднанням; корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" до об`єктів держаної власності належить як майно, яке передане державним комерційним підприємствам, так і корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що передано ТОВ "Оздоровчий комплекс "Дорожник" на підставі оспорюваного договору, є загальнодержавною власністю.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" засновником Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг; повноваження вищого органу управління покладаються на засновника Компанії; у державній власності закріплюються 100 відсотків акцій Компанії, акціонерами Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію Компанії.

Аналогічні положення закріплені в статуті Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Статтею 326 ЦК України унормовано, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

З вищенаведеного вбачається, що майно яке передано в оренду на підставі оспорюваного правочину перебуває у держаній власності та належить до об`єктів управління держаної власності, визначених у Законі України «Про управління об`єктами державної власності», а органом його управління є Державна служба автомобільних доріг.

Згідно до ч.1 ст. 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" підприємства, 100 відсотків акцій якого належать державі, не має права безоплатно передавати закріплене за ним майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майно, що належить до основних фондів, державне акціонерне товариство має право лише за попередньою згодою органу, який здійснює управління корпоративними правами держави, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне акціонерне товариство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Межі повноважень Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та його дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" щодо передачі в оренду майна підприємств визначені у їх Статутах.

Згідно з п.3 ч.1 ст.6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань: затверджують статути (положення) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, і господарських структур та здійснюють контроль за їх дотриманням.

Держава як власник та засновник Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та його дочірніх підприємств, шляхом затвердження статутів, встановила межі повноважень підприємств щодо розпорядження закріпленим за ним майном. Відповідно у держави, як власника та засновника підприємства, є право вимагати у підприємства використання наданого майна виключно у межах повноважень та вимагати визнання недійсними угод укладених з порушенням встановленого статутом та законодавством порядку. Розпорядження державним акціонерним товариством закріпленим за ним майном усупереч положенням власного статуту без дозволу органу управління свідчить також про порушення корпоративних прав держави.

Твердження AT "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" щодо відсутності у даному випадку інтересів держави, а також заперечення необхідності отримання державним підприємством дозволу Державної служби автомобільних доріг на передачу в оренду нерухомого майна, що є предметом оспорюваного договору, суперечить не лише положенням законодавства, а й власному Статуту підприємства.

У постанові від 26.06.2019 року по справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року. ( пункт 68).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit сигіа ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах ( пункт 69).

Під час розгляду даної справи встановлено, що прокурором неодноразово направлялись листи на адресу Державної служби автомобільних доріг України та Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, в яких повідомлялось про виявленні порушення законодавства при укладенні спірного договору та необхідності усунення порушень шляхом звернення до суду про визнання договору недійсним. Водночас, уповноваженими органами жодних заходів на захист інтересів держави не вжито.

Так, вперше прокурор звернувся на адресу регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях листом від 05.07.2019 року № 08-513 з листом щодо правомірності використання державного майна комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Дорожник".

Листом від 16.07.2019 року за № 10-11-04320 Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях повідомило прокурора, що не вбачає підстав для надання прокурору будь-якої інформації стосовно використання державного майна.

Вдруге прокурором направлено лист на адресу Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 08.08.2019 року за № 08-603, в якому адресата поінформовано про факт передачі ДП "Дніпропетровський облавтодор" державного майна - комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Дорожник" з порушенням вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна". У листі прокурор також просив повідомити Регіональне відділення про заходи, які заплановано вжити з метою захисту інтересів держави, у зв`язку з вказаними порушеннями.

На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором також направлено 08.08.2019 року лист аналогічного змісту на адресу Державного агентства автомобільних доріг України за № 08-604 вих.19.

Листом від 03.09.2019 року №4714/1/10-12-2411/10 Державне агентство автомобільних доріг України повідомило прокуратуру Дніпропетровської області, що передача майна в оренду та погодження документів у тому числі AT "ДАК" автомобільні дороги України" здійснюється в установленому законодавством порядку відповідно до вимог, визначених нормативними та організаційно-розпорядчими актами. Про намір вживати будь-які заходи щодо захисту інтересів держави Державне агентство автомобільних доріг України прокурора не повідомило.

Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях листом від 23.08.2019 року за №10-11-05030 надало відповідь прокуратурі, за змістом якої не вбачало підстав для захисту інтересів держави відносно державного нерухомого майна комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Дорожник".

Враховуючи відповіді уповноважених органів - Державного агентства автомобільних доріг України та Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, згідно з якими вони не вважали за необхідне застосовувати заходи на захист інтересів держави, порушених неправомірним використанням майна, прокурор на виконання положень ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" 09.09.2019 року направив на їх адресу повідомлення про застосування в їх інтересах представницьких повноважень за № 8-692 вих.19 та за № 08-691 вих.19. У повідомленнях прокурором роз`яснено уповноваженим органам їх право на оскарження підстав для підстав для представництва прокурор міх інтересів суді.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2021року у справі № 912/2385/20 зазначено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

На думку колегії суддів, прокурором у повній мірі дотримано положення ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст.53 Господарського процесуального кодексу України в частині належного повідомлення суб`єктів владних повноважень перед звернення до суду в їх інтересах.

Колегія суддів звертає також увагу, що в листі від 25.09.2019 року № 5174/1/10-12-2916-10 Державне агентство автомобільних доріг України повідомило прокуратуру, що ним, як уповноваженим органом управління, не надавалось погодження ДП "Дніпропетровський облавтодор" на укладення оспорюваного договору та останній при передачі державного нерухомого майна - комплексу будівель та споруд дитячого оздоровчого табору "Дорожник" загальною площею 6266,4 кв.м., що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, Царичанський район, с. Китайгород, вул. Лісна, 2, порушив вимоги діючого законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги прокурора ним будуть підтримані в суді.

Стосовно доводів скаржника, що позивачі не є сторонами оспорюваного договору, а отже їх права не можуть порушенні, слід зазначити наступне.

Згідно з ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, в силу вказаної норми права з позовом до суду може звернутися будь-яка заінтересована особа.

Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на підтвердження начебто правомірності дій свого дочірнього підприємства щодо укладення спірного правочину надає копію висновку експерта з питань права.

Відповідно до ст. 70 ГПК України як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права. Рішення про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи ухвалюється судом.

Згідно з положеннями ст. 70 ГПК України Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" має право ставити питання про долучення висновку експерта з питань права, якщо експерт, що його надав, залучений судом при розгляді справи. Водночас, Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" клопотання про залучення до участі у справі експерта у галузі права суду не надавало.

З огляду на викладене поданий апелянтом висновок не є доказом та не може братись до уваги.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що належними та допустимими доказами висновки суду першої інстанції апелянт не спростував.

Апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає.

Судові витрати за її розгляд слід покласти на скаржника відповідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2021 року у справі №904/4134/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст підписано 04.04.2022 року.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя І.О.Вечірко