Рішення

від 11.10.2007 по справі 8/104

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/104

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

11.10.07 р.                                                                                                            Справа № 8/104                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Седна С”, м.Одеса,

                     ЄДРПОУ 24538589

до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю „Брок Бізнес”, м.Донецьк,

                            ЄДРПОУ 32879778

про стягнення 2 562 662 грн. 97 коп.

Суддя  Ємельянов А.С.

Представники:

від позивача: Янєва В.В. – по дов.

від відповідача: Косенчук В.Ю. -  по дов.

В засіданні суду брали участь

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувались перерви з 28.08.2007р. по 29.08.2007р.,

25.09.2007р. по 04.10.2007р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Седна С”, м.Одеса, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Брок Бізнес”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 2 562 662 грн. 97 коп.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором комісії №226 від 16.07.2004р. щодо перерахування грошових коштів за товар, переданий йому для виконання умов вказаного договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н від 11.07.2007р.  та у заяві б/н від 29.08.2007р. проти позовних вимог заперечує. В обгрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на відсутність у нього обов'язку сплачувати заявлену позивачем до стягнення вартість продукції у зв'язку з неукладеністю договору №226 від 16.07.2004р. Крім цього, за твердженням відповідача, позивачем не доведено факту надання йому продукції відповідно до умов укладеного договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

16.07.2004р. між Акціонерним товариством закритого типу „ФАРЛЕП-2000” (комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Брок Бізнес” (комісіонер) був укладений договір комісії №226.

Згідно з умовами вказаного договору комісіонер зобов'язався за дорученням комітента від свого імені та за свій рахунок за обумовлену вказаним договором винагороду здійснити продаж партії продукції на експорт. При цьому, асортимент, кількість, якість, строки, визначена комітентом  вартість, валюта розрахунків та ішні умови поставки і характеристики продукції, наданої на комісію, визначаються сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

За твердженням позивача, ним було передано відповідачу для продажу продукцію – струмознимачі у кількості 879 одиниць, за ціною 2 915, 43 грн. за штуку, загальною вартістю 2 562 662 грн. 97 коп.

За умовами п.2.1 договору комісії №226 від 16.07.2004р. комісіонер зобов'язаний самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти  покупця, виконати усі переддоговірні дії  та укласти з покупцем договір продажу продукції.

Пунктом 4.1 укладеного договору передбачено, що сума грошових коштів, належних комітенту, перераховується комісіонером на рахунок Акціонерного товариства закритого типу „ФАРЛЕП-2000” не пізніше 70-ти календарних днів з моменту оформлення грузової митної  декларації на експорт продукції.

За поясненнями позивача, грузова митна  декларація на експорт струмознимачів була складена 22.07.2004р. Проте, до теперішнього часу грошові кошти на рахунок комітента комісіонером не були перераховані.

Як вказує позивач, Акціонерне товариство закритого типу „ФАРЛЕП-2000” було реорганізовано шляхом перетворення з повним правонаступництвом прав та обов'язків у Товариство з обмеженою відповідальністю „ФАРЛЕП-2000”, яке  в наступному було перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю „Седна С”.

За таких обставин, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором комісії №226 від 16.07.2004р., позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2 562 662 грн. 97 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н від 11.07.2007р.  та у заяві б/н від 29.08.2007р. проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на неукладеність договору №226 від 16.07.2004р., на підставі якого позивачем заявлено про стягнення боргу. За його думкою, сторонами не узгоджено найменування продукції, що передається комітентом для реалізації на експорт, а також позивачем не доведено самого факту передання відповідачу вказаної  продукції. Одночасно, за твердженням відповідача, комітентом за спірним договором виступила юридична особа, яка на момент його укладання вже була реорганізована та мала інше найменування.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд заперечення відповідача проти позову до уваги не приймає та вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому  одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ч.1 ст.1011 Цивільного кодексу України за   договором   комісії   одна    сторона    (комісіонер) зобов'язується  за  дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

За умовами укладеного АТЗТ „ФАРЛЕП-2000” та відповідачем договору комісії №226 від 16.07.2004р. комісіонер зобов'язався за дорученням комітента від свого імені і за свій рахунок за обумовлену вказаним договором винагороду здійснити продаж партії продукції на експорт.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За твердженням відповідача, договір №226 від 16.07.2004р. є неукладеним у зв'язку з недосягненням сторонами згоди за всіма істотними умовами вказаного договору, зокрема, за умовами про товар, який передається на комісію, та про його ціну.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.3 ст.1012 Цивільного кодексу України істотними  умовами  договору комісії,  за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно,  є умови про це майно та його ціну.

Як встановлено судом, виходячи зі змісту наданих до матеріалів справи специфікацій №1 від 16.07.2004р. та №2 від 20.07.2004р. сторонами було оговорено, що продукцією, яка передається комітентом комісіонеру, є струмознимачі у кількості  879 одиниць, за ціною 2 915, 43 грн. за штуку. Загальна вартість продукції, яка підлягає реалізації на експорт, сторонами була встановлена у розмірі 2 562 662 грн. 97 коп.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги норми ст.1012 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що Акціонерним товариством закритого типу „ФАРЛЕП-2000”  та Товариством з обмеженою відповідальністю „Брок Бізнес” в договорі №226 від 16.07.2004р. було узгоджено найменування, кількість та ціну продукції, яка передається комітентом комісіонеру для її реалізації.

Одночасно, факт передання АТЗТ „ФАРЛЕП-2000” та прийняття відповідачем струмознимачів для продажу на експорт, підтверджується наявними в матеріалах справи актами №1 та №2 від 22.07.2004р., підписаними представниками  обох сторін. Крім того, вказана продукція була прийнята Товариством з обмеженою відповідальністю „Брок Бізнес”, м.Донецьк за кількістю та якістю без зауважень та заперечень.

Як встановлено судом, відповідно до установчого договору від 09.10.1996р. було створено Акціонерне товариство закритого типу „ФАРЛЕП-2000”, державна реєстрація якого була проведена виконавчим комітетом Одеської міської ради 26.11.1996р.

За приписами ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України юридична  особа припиняється в результаті передання всього свого  майна,  прав  та  обов'язків  іншим  юридичним   особам   - правонаступникам (злиття,  приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Згідно із ст.106 Цивільного кодексу України перетворення юридичної особи здійснюється  за  рішенням  її  учасників  або  органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених  законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Пунктом 13.9 „ї” статуту Акціонерного товариства закритого типу „ФАРЛЕП-2000” передбачено, що повноваження з прийняття рішення про припинення діяльності товариства відносяться до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.

За змістом протоколу №1 від 20.04.2004р. загальних зборів акціонерів АТЗТ „ФАРЛЕП-2000” було прийнято рішення про проведення реорганізації Акціонерного товариства закритого типу „ФАРЛЕП-2000” шляхом перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю „ФАРЛЕП-2000”.

За приписами ч.2 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою,  що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ліквідацію чи реорганізацію).

Виходячи зі змісту реєстраційної картки, 15.11.2005р. був здійснений запис №15561120002000469 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - Акціонерного товариства закритого типу „ФАРЛЕП-2000” у результаті перетворення у Товариство з обмеженою відповідальністю „ФАРЛЕП-2000”.

17.11.2005р. виконавчим комітетом Одеської міської ради була проведена державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРЛЕП-2000”.

Таким чином, діяльність Акціонерного товариства закритого типу „ФАРЛЕП-2000” була припинена 15.11.2005р., тобто після укладання договору комісії з Товариством з обмеженою відповідальністю „Брок Бізнес”. Вказані обставини також підтверджуються наявними у матеріалах справи довідками Одеського обласного управління статистики №18 від 28.11.2002р., Головного управління статистики в Одеській області №271 від 09.07.2004р., №1345 від 30.08.2004р., №1173 від 11.02.2005р.

Відповідно до ст.107 Цивільного кодексу України у разі злиття, приєднання або перетворення юридичної особи складається передавальний акт, а у разі поділу – розподільчий баланс, які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи.

Частиною 2 ст.108 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі перетворення, до нової юридичної особи переходить усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Одночасно, статутом  Товариства з обмеженою відповідальністю „ФАРЛЕП-2000” передбачено, що воно створено на умовах повного правонаступництва шляхом реорганізації з АТЗТ „ФАРЛЕП-2000”.

Згідно з матеріалами справи, 09.11.2005р. був складений акт передачі активів та пасивів Акціонерного товариства закритого типу „ФАРЛЕП-2000” Товариству з обмеженою відповідальністю „ФАРЛЕП-2000”. Відповідно до розділу 8 передавального акту ТОВ „Фарлеп-2000” була передана дебіторська заборгованість, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю „Брок Бізнес” за надану для експорту продукцію.

За таких обставин, суд приходить до висновків щодо передачі АТЗТ „ФАРЛЕП-2000”, яке виступило комітентом за договором комісії №226 від 16.07.2004р., ТОВ „ФАРЛЕП-2000” прав та обов'язків за укладеним договором.

В наступному, учасниками позачергових загальних зборів ТОВ „ФАРЛЕП-2000” було прийнято рішення про перейменування останнього у  Товариство з обмеженою відповідальністю „Седна С” (протокол №2 від 20.06.2006р.).

Відповідно до ч.1,3 ст.90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування  юридичної  особи  вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Згідно із ст.4 Закону України “Про господарські товариства” товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє, зокрема, на підставі статуту.

Виходячи зі змісту статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Седна С” останнє є самостійним суб'єктом господарювання, господарською організацією, яка створена шляхом реорганізації  з повним правонаступництвом АТЗТ „ФАРЛЕП-2000” у ТОВ „ФАРЛЕП-2000”, яке в подальшому змінило назву на ТОВ „Седна С”.

За приписами ст.1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” документом, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису  про  державну  реєстрацію  юридичної  особи  або  фізичної особи – підприємця, є свідоцтво про  державну  реєстрацію.

Згідно з п.1 ч.6. ст.9 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” у разі внесення змін до установчих документів юридичної особи,  якщо ці зміни пов'язані із зміною найменування юридичної особи, проводиться  заміна свідоцтва про  державну  реєстрацію.

У відповідності до вимог вказаних статей, була здійснена заміна свідоцтва ТОВ „ФАРЛЕП-2000” та ТОВ „Седна С” було видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №269029.

Таким чином, як встановлено судом, на теперішній час Товариство з обмеженою відповідальністю „Седна С”, м.Одеса є правонаступником прав та обов'язків комітента за спірним договором комісії, а твердження відповідача щодо неукладеності спірного договору комісії з огляду на те, що комітентом є юридична особа, яка на момент його укладання вже була реорганізована та мала інше найменування, спростовуються фактичними обставинами та матеріалами справи.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов, зокрема, договору.

Як вказувалося вище, згідно з пунктом 4.1. договору №226 від 16.07.2004р. сума грошових коштів, належних комітенту, перераховується комісіонером на його рахунок не пізніше 70-ти календарних днів з моменту оформлення вантажної митної  декларації на експорт продукції.

Відповідно до п.8 Положення „Про вантажну митну декларацію”, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №574 від 09.06.1997р., вантажна митна декларація   заповнена   у   звичайному   порядку,  вважається оформленою за наявності на  всіх  її  аркушах  відбитка  особистої номерної  печатки  посадової  особи  митниці,  що  здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, вантажна митна декларація на переміщення через митний кордон  України струмознимачів у кількості 879 штук була оформлена 23.07.2004р., про що свідчать штампи Донецької регіональної митниці від 23.07.2004р.

З урахуванням викладених обставин, всупереч положеням договору, відповідач  свої зобов'язання щодо перерахування позивачу грошових коштів у сумі 2 562 228 грн. 39 коп., отриманих від продажу продукції, не виконав.

За змістом пункту 2.1.3. договору №226 від 16.07.2004р. комісіонер зобов'язаний продати продукцію за ціною не нижчою, ніж обумовлена у відповідній специфікації. Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю „Брок бізнес” повинно було реалізувати 879 струмознимачів АТЗТ „ФАРЛЕП-2000” на загальну суму 2 562 662 грн. 97 коп.

Згідно з наданим до матеріалів справи звітом комісіонера від 30.07.2004р. загальна вартість проданої продукції склала 2 562 228 грн. 39 коп.

Пунктом 5.3. укладеного договору комісії передбачено, що комісіонер, у випадку реалізації  продукції за ціною нижчою, ніж зазначена йому комітентом, зобов'язаний йому відшкодувати  різницю.

За таких обставин, виходячи з того, що позов доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю „Седна С”, м.Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю „Брок Бізнес”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 2 562 662 грн. 97 коп. підлягають задоволенню.

01.08.2007р. на адресу господарського суду надійшло клопотання №208 від 31.07.2007р. Товариства з обмеженою відповідальністю „Седна С” щодо зупинення провадження по справі у зв'язку з необхідністю надання позивачем нових документів.

Клопотання №208 від 31.07.2007р. залишено судом без задоволення з огляду на те, що ст.79 Господарського процесуального кодексу України передбачено виключний перелік підстав для зупинення провадження по справі. Обставини, які були визначені позивачем, діючим господарським процесуальним законодавством не передбачені.

12.09.2007р. позивачем було надане клопотання №269 від 10.09.2007р. про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно і грошові суми, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Брок Бізнес”.

Вказане клопотання судом залишено без задоволення з причини того, що заявником належним чином не обгрунтовано необхідності накладання арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю „Брок Бізнес”, оскількі обов'язковою умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо мотивоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Наявність вказаних обставин з боку позивача не доведено.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у повному розмірі.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем при подачі позовної заяви сплачене державне мито в сумі 27200,00 грн., що перевищує розмір державного мита, встановленого для даної категорії справ.

          За таких обставин, надлишково сплачене позивачем державне мито в сумі 1700 грн. підлягає поверненню з державного бюджету України на підставі ст.47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 47 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                            ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Седна С”, м.Одеса  до Товариства з обмеженою відповідальністю „Брок Бізнес”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 2 562 662 грн. 97 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Брок Бізнес”, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Седна С”, м.Одеса  заборгованість в сумі 2 562 662 грн. 97 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Седна С”, м.Одеса  з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 1700 грн. 00 коп.

Видати довідку.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 11.10.2007р.

Суддя