Постанова

від 22.03.2022 по справі 140/9197/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/9197/21 пров. № А/857/2035/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Сеника Р.П., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Хабазні Ю.Є.,

за участю представника позивача Антонюка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року, прийняте суддею Волдінером Ф.А. о 10 годині 59 хвилині у місті Луцьку, повний текст складений 16.12.2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БПЛ ЄВРО» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ТзОВ «БПЛ ЄВРО» (надалі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (надалі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2021 року № 0024720705.

Рішенням рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що єдиним можливим способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №16-НП та №17-НП та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів. Якщо різниця показників є меншою ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку, що відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №823/1917/16.

Для визначення обставини реалізації необлікованого товару мала б бути встановлена розбіжність між даними обліку позивача та фактичними залишками товару на АЗС, чого податковим органом зроблено не було і, як наслідок, жодних відхилень фактично наявних на АЗС нафтопродуктів від даних обліку позивача не виявлялось. Наведене дає підстави вважати, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону №265/95 залишився не підтвердженим належними доказами, відтак є безпідставним (маються покликання на постанову Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі №809/597/16).

Фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону № 265/95, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа реалізує товари, які не обліковані у встановленому порядку, тобто не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) 9.Такий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 4 вересня 2020 року у справі №2а-12445/11/2670.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 9770,00 грн є співмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, а тому підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом не взято до уваги пояснення директора ТОВ «БПЛ ЄВРО» від 26.03.2021 року ОСОБА_1 про те, що журнал за формою №13-НП та змінні звіти за формою №17-НП на паливному складі не ведуться. ТТН на прихід палива, які знаходяться в реалізації, на момент зняття фактичних залишків 26.03.2021 року на господарській одиниці відсутні, оскільки зберігаються у бухгалтерії.

Також фактичною перевіркою встановлено, що ТОВ «БПЛ ЄВРО» 19.03.2021 року відвантажено на паливний склад за адресою м. Луцьк, вул. Глушець, 55 (постачальник ТОВ «СПАС ТРЕЙД») паливо ДП Євро + в кількості 5049 л (ціна реалізації 24,54 грн.) та паливо ДП Євро в кількості 2800 л. (ціна реалізації 24,00 грн.) на загальну суму 191102,46 грн. Проте прихід в РРО (ф/н 3000773633, з/н TD 80330150) вказаного пального внесений 20.03.2021 року, тобто на наступний день.

Згідно Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних із прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, вимоги її, як зазначено у загальних положеннях, є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців), що здійснюють хоча б один із видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП (додаток 14).

Враховуючи вимоги Інструкції під час перевірки не надано документів, які б підтверджували належний облік ПММ.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДПС у Волинській області 26.03.2021 року за адресою м. Луцьк, вул. Глушець, 55, де здійснює діяльність ТОВ «БПЛ ЄВРО» проведена фактична перевірка ТОВ «БПЛ ЄВРО» за результатами якої складено акт перевірки від 08.04.2021 року №00930.

В ході проведення фактичної перевірки встановлено, що приймання наявних залишків ПММ, які знаходяться в реалізації, станом на 26.03.2021 року (початок проведення фактичної перевірки) на паливному складі за адресою м. Луцьк, вул. Глушець, 55, а саме: паливо ДП Євро + в кількості 10070 л (ціна реалізації 24,54 грн.) та паливо ДП Євро в кількості 10400 л (ціна реалізації 24,00 грн.) на загальну суму 496717,80 грн., не відображено у пронумерованому, прошнурованому і скріпленому печаткою ТОВ «БПЛ ЄВРО» журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗК (паливному складі) за формою №13-НП. Згідно наданого пояснення директора ТОВ «БПЛ ЄВРО» від 26.03.2021 року, в присутності якого була проведена перевірка, журнал за формою №13-НП та змінні звіти за формою N 17-НП на паливному складі не ведуться. Товарно-транспортні накладні на прихід ПММ, які знаходяться в реалізації, на момент зняття фактичних залишків 26.03.2021 року на господарській одиниці відсутні, оскільки зберігаються в бухгалтерії.

Також фактичною перевіркою встановлено, що ТОВ «БПЛ ЄВРО» 19.03.2021 року відвантажено на паливний склад за адресою м. Луцьк, вул. Глушець, 55 (постачальник ТОВ СПАС ТРЕЙД ) паливо ДП Євро + в кількості 5049 л (ціна реалізації 24,54 грн.) та паливо ДП Євро в кількості 2800 л (ціна реалізації 24,00 грн.) на загальну суму 191102,46 грн. Проте прихід в РРО (ф/н 3000773633, з/н TD 80330150) вказаного пального внесений 20.03.2021 року, тобто на наступний день.

За результатами фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області зроблено висновки про порушення ТОВ «БПЛ ЄВРО» вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (надалі - Закон № 265/95), а також вимог підпунктів 10.2.2, 10.2.8, 10.2.10, 10.3.13 пункту 10 підпунктів 14.4, 14.5 пункту 14 наказу Міністерства палива та енергетики України. Міністерства економіки України від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» (далі - Інструкція № 281), а саме: порушено встановлений законодавством порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації /реалізація товарів, які не відображені в такому обліку) на загальну суму 687820,26 грн.

28.04.2021 року ГУ ДПС у Волинській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0024720705, яким до позивача на підставі статті 20 Закону № 265/95 було застосовано штрафні санкції в розмірі 1375640,52 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення є предметом оскарження у даній справі.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

При цьому, положення вказаного Закону не визначають порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а лише вказують на обов`язок суб`єктів господарювання вести такий облік у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст. 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Поняття запаси, а також порядок їх обліку визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 Запаси, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року №246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за №751/4044.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Отже, суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) зобов`язані вести бухоблік, при цьому, облік товарних запасів на складах або за місцем їх реалізації їм слід вести згідно з П(С)БО 9 Запаси. Ведення саме бухгалтерського обліку запасів підтверджує виконання п.12 ст.3 Закону № 265/95.

Таким чином, у розділі V Закону № 265/95-ВР передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону. Зокрема, фінансова санкція, встановлена ст. 20 зазначеного Закону, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа здійснює реалізацію товарів, які не обліковані, або обліковані з порушенням порядку, визначеного Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, зокрема, Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених ним Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування (обліку) товару за місцем їх реалізації, належать первинні документи щодо походження (руху) товару, наприклад: накладні на внутрішнє переміщення товару, податкові та видаткові накладні.

Разом з цим, наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів (далі - Інструкція).

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

Між тим, згідно розділу 14 Облік руху нафти та нафтопродуктів Інструкції під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафто-продуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.

Для чіткої регламентації роботи відповідальних осіб, контролю за своєчасним виконанням ними своїх посадових обов`язків та інших технологічних і організаційних операцій, а також для своєчасного оформлення первинних документів та передання їх до бухгалтерської служби підприємства головний бухгалтер розробляє графіки документообігу. У графіках зазначається, у який термін, ким оформлюються і підписуються первинні документи, у якому порядку вони здаються до бухгалтерської служби. Графіки затверджуються керівником підприємства та є обов`язковими для виконання всіма відповідальними особами.

Облік нафти і нафтопродуктів у фізичних величинах (за об`ємом, масою) ведеться безпосередньо матеріально відповідальними особами, а бухгалтерська служба підприємства здійснює їх кількісно-грошовий облік.

Матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.

Рух нафти і нафтопродуктів у резервуарах за добу фіксується матеріально відповідальними особами в журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП з урахуванням пункту 14.4 цієї Інструкції. Рух облікових залишків за марками нафти та нафтопродуктів фіксується матеріально відповідальними особами в товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП, у тому числі окремо щодо кожного власника нафти та нафтопродукту.

Вищезазначені документи обліку мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства.

Бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі № 17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства (пп. 16.2 п. 16 Інструкції).

При розгляді адміністративних справ №823/990/16, №823/1918/16, №804/708/16 Верховний Суд вказав, що співставлення даних обліку звітів АЗС за формою № 16-НП та № 17-НП, даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів є належним та правомірним способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів (якщо різниця показників є меншою ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку). Тоді як, посилання позивача, що виявлення необлікованого товару можливо лише шляхом проведення інвентаризації та складення відповідних форм №3-НП, №7-НП, №23-НП, акту інвентаризації форми №20-НП, порівняльної відомості результатів інвентаризації нафтопродуктів форми № 27-НП, відомості наявності нафтопродуктів в технологічних трубопроводах форми №35-НП, є необґрунтованими, оскільки вказаний порядок інвентаризації передбачений Інструкцією №281/171/578/155 та стосується проведення внутрішньої інвентаризації нафтопродуктів на підприємствах після призначення розпорядчим документом керівника підприємства інвентаризаційної комісії та встановлення ним термінів початку та завершення робіт з інвентаризації, однак, не містить жодних положень, які регулюють порядок проведення інвентаризації у випадку проведення фактичної перевірки контролюючими органами та не може застосовуватись в межах таких правовідносин.

Таким чином, єдиним можливим способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №16-НП та №17-НП та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів. Якщо різниця показників є меншою ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12 березня 2020 року у справі №823/1917/16.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС має здійснюватись методами та з дотриманням всіх передбачених вимог щодо здійснення таких замірів, що визначені Інструкцією №281, яка є спеціальним нормативним актом, що встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів та є обов`язковою для всіх суб`єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Втім, як зазначено в акті перевірки від 08.04.2021 року № 00930, в ході перевірки паливного складу проводилась інвентаризація ПММ шляхом зняття фактичних залишків ПММ у паливних резервуарах шляхом проведення замірів із використанням метр-штока та порівняння фактичних залишків ПММ у паливних резервуарах, даними Х-звіта по РРО та показниками рівнеміра-лічильника. За результатами проведеної звірки встановлені відхилення перебувають в межах дозволеної похибки. Тобто, відповідачем не встановлено розбіжностей між даними Х-звіта по РРО та показниками рівнеміра-лічильника.

Водночас, відповідачем встановлено відсутність на АЗС журналів за формою №13-НП та змінних звітів за формою № 17-НП, що дало підстави дійти висновків про порушення порядку ведення обліку товарів за місцем їх продажу і зберігання, а відтак податковим органом застосовано до позивача штрафні санкції за здійснення реалізації товарів в розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, обрахованої, виходячи із залишків за даними Х-звіту.

Таке покликання додатково підтверджує той факт, що відповідач неналежними доказами встановив не облікованість товарів.

В той же час для визначення обставини реалізації необлікованого товару мала б бути встановлена розбіжність між даними обліку позивача та фактичними залишками товару на АЗС, чого податковим органом зроблено не було і, як наслідок, жодних відхилень фактично наявних на АЗС нафтопродуктів від даних обліку позивача не виявлялось.

Наведене дає підстави вважати, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону №265/95 залишився не підтвердженим належними доказами, відтак є безпідставним.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом за подібних правовідносин у постанові від 21 травня 2020 року у справі №809/597/16

Як вірно зазначив суд першої інстанції, фінансова санкція, встановлена статтею 20 Закону № 265/95, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа реалізує товари, які не обліковані у встановленому порядку, тобто не веде обліку товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного Положенням (стандартом) 9.

Такий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 4 вересня 2020 року у справі №2а-12445/11/2670.

З приводу покликання апелянта на те, що 19.03.2021 року позивачем відвантажено на паливний склад пальне, а прихід в РРО пального вказаний 20.03.2021 року, тобто на наступний день, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що таке не реалізовувалось за період несправності РРО, відтак таке обґрунтування не заслуговує на увагу. Також маються пояснення підтверджені доказово щодо неможливості вчасного проведення.

Відтак, враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване в цій справі податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, а отже підлягає скасуванню як протиправне.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав вважати неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі №140/9197/21 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Р. П. Сеник Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 04.04.2022 року.