Постанова
Іменем України
30 березня 2022 року
м. Київ
справа № 673/534/19
провадження № 61-5433св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру
у Хмельницькій області, Деражнянська районна державна адміністрація Хмельницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року у складі судді Ягодіної Т. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області), Деражнянської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі - Дережнянської РДА) про визнання незаконними та скасування наказу та запису про реєстрацію права власності.
Позовна заява обґрунтована тим, що на підставі рішення сесії Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області від 27 березня 2001 року № 12 їй надано у власність земельну ділянку площею 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства, якою вона безперервно користується по сьогоднішній день.
З метою здійснення державної реєстрації означеної земельної ділянки позивач звернулася із заявою до державного кадастрового реєстратора про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, яким за розглядом вказаної заяви відмовлено у вчиненні таких дій у зв`язку з перетином означеної земельної ділянки з іншою земельною ділянкою (кадастровий номер 6821587800:05:022:0059).
Спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 31 липня 2018 року
№ 22-4760-СГ, про що державним реєстратором було внесено відомості
до реєстру.
Позивач вважає, що вказаний наказ та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 , є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням норм чинного законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області
від 16 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2021 року, позов залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтував свої висновки тим, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили, що вона є власником спірної земельної ділянки площею 0,50 га або ж правомірно такою користується, а тому відсутні підстави для визнання незаконними та скасування наказу ГУ Держгеокадастру
в Хмельницькій області 31 липня 2018 року № 22-4760-СГ від та запису
в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності
від 02 серпня 2018 року № 27369299.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу
у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, а тому просила оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга тим, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок», статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 7 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
в постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року № 156/370/16-ц,
від 06 грудня 2019 року у справі № 635/1929/15-ц, від 28 жовтня 2020 року
у справі № 635/7079/18, від 20 березня 2019 року у справі № 14-652цс18,
від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 03 червня 2020 року у справі № 363/4852/17, від 20 травня 2020 року у справі № 911/1902/19, постанові Верховного Суду України від 30 травня 2012 року у справі № 6-31цс12.
Також, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У червні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив оскаржувані судові рішення залишити без змін,
а касаційну скаргу без задоволення. Зазначав, що доводи касаційної скарги
є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У червні 2021 року ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області подало
до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 673/534/19, витребувано її з Деражнянського районного суду Хмельницької області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Рішенням сесії Новосілецької сільської ради від 27 березня 2001 року № 12 «Розгляд заяв громадян сіл про надання земельних ділянок» ОСОБА_1 надано в приватну власність земельну ділянку 0,50 га на площі біля ферми с. Літки, що підтверджується архівним витягом Деражнянської РДА № 04-06/539 від 23 серпня 2018 року.
У січні 2019 року на замовлення ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 виготовлено технічну документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Новосілецька сільська рада Деражнянського району Хмельницької області.
Згідно з рішенням № РВ-6800423782019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 28 січня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв`язку з перетином земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, із земельною ділянкою з кадастровим номером 6821587800:05:022:0059 (площа співпадає на 100%).
Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»
від 31 липня 2018 року № 22-4760-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (01.03) та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2.0000 га (кадастровий номер 6821587800:05:022:0059) для ведення особистого селянського господарства (01.03) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану
за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01 березня 2019 року земельна ділянка з кадастровим номером 6821587800:05:022:0059 площею 2 га з 02 серпня 2018 року належить
на праві приватної власності ОСОБА_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 13 травня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися
і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу,
а також інших законів, що видаються відповідно до них.
У частині першій статті 81 ЗК України визначено способи набуття громадянами права власності на земельні ділянки.
Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122 ЗК України.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені
в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва
та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки
та її орієнтовні розміри.
Встановлено, що земельна ділянка, площею 0,50 га, надавалася ОСОБА_1
у 2001 році для ведення особистого селянського господарства.
У постановах від 03 липня 2019 року у справі № 577/2977/15-ц (провадження
№ 61-22965св18), від 04 серпня 2021 року у справі № 746/259/19 (провадження
№ 61-2932св20) Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спору потрібно виходити із законності набуття кожною зі сторін права власності на спірну земельну ділянку із застосуванням до спірних правовідносин саме тієї редакції закону, яка була чинною на момент їх набуття.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Статтею 6 ЗК України 1992 року передбачено право приватної власності громадян на землю, зокрема право громадян України на одержання у власність земельних ділянок для особистого підсобного господарства.
Відповідно до статті 17 ЗК України 1992 року передача у власність земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно
зі статтею 56 ЗК України 1992 року, що була раніше надана громадянину, провадилася сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів
за місцем розташування цієї ділянки. Зазначені земельні ділянки передавалися
у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують
її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядали
у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймали відповідні рішення.
Відповідно до статті 22 ЗК України у редакції, що була чинною на момент прийняття сільською радою рішення про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки
в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Згідно зі статтею 23 ЗК України у тій же редакції право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вирішуючи даний спір, дійшов висновку про відсутність порушених, оспорюваних чи невизнаних прав позивача з огляду на те, що право власності на землю виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право - державного акта.
У справі, яка є предметом перегляду, суди встановили, що відомості про встановлення землевпорядною організацією меж земельної ділянки в натурі
(на місцевості) на підставі рішення сесії Новосілецької сільської ради
від 27 березня 2001 року № 12 відсутні. Державний акт про право власності
на земельну ділянку, яка зазначена у рішенні сільської ради, позивач
не отримував.
У рішенні Новосілецької сільської ради від 27 березня 2001 року № 12 вказано лише про те, що ОСОБА_1 виділяється у власність земельна ділянка розміром 0,50 га на площі біля ферми с. Літки, а отже, позивач не довів, що передана йому земельна ділянка є тією самою земельною ділянкою, що перебуває у власності ОСОБА_2 .
Позивач не реалізував надане йому рішенням Новосілецької сільської ради
від 27 березня 2001 року № 12 право на отримання у власність виділеної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,50 га, оскільки землевпорядними організаціями межі земельної ділянки
в натурі (на місцевості) не встановлювалися і державний акт позивачем
не отримувався.
Тривале зволікання позивача з оформлення прав на землю не може бути підставою для скасування права власності за відповідачем.
З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові з огляду на те, що оскаржуваний наказ відповідача не порушує прав та інтересів позивача у справі.
Посилання в касаційній скарзі про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах
не заслуговують на увагу, оскільки, з урахуванням установлених у цій справі обставин, не вбачається неправильного застосування судами норм матеріального права. При цьому оскаржувані судові рішення не суперечать
й правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, на які посилався заявник.
Наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, ґрунтуються на власному тлумаченні заявником норм матеріального права та зводяться
до неправильного їх тлумачення, незгоди з ухваленим у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини
та переоцінювати докази.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку
з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною
та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун
М. Є. Червинська
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 29.03.2022 |
Оприлюднено | 23.06.2022 |
Номер документу | 103844418 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Бурлаков Сергій Юрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні