Постанова

від 22.02.2021 по справі 673/534/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 673/534/19

Провадження № 22-ц/4820/183/21

Категорія: 3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Янчук Т.О.

секретар судового засідання Садік Н.Д.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №673/534/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року (суддя Т.В. Ягодіна, повне судове рішення складено 20 листопада 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Деражнянської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання незаконними та скасування наказу і запису про реєстрацію права власності.

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_2 вказувала, що вона є власником земельної ділянки площею 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області на підставі рішення сесії Новосілецької сільської ради № 12 від 27.03.2001 року. Позивачка зазначила, що на її замовлення розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, однак в січні 2019 року державним кадастровим реєстратором прийнято рішення про відмову у внесенні цих відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку з перетином земельної ділянки ОСОБА_2 із земельною ділянкою з кадастровим номером 6821587800:05:022:0059, площа співпадає на 100% та знаходження земельної ділянки в межах іншої земельної ділянки. Позивачка посилається на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6821587800:05:022:0059 була передана у власність ОСОБА_3 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4760-СГ від 31 липня 2018 року. Таким чином, ОСОБА_2 вважає, що її право власності на земельну ділянку площею 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства на території Новосілецької сільської ради Деражнянського району не було припинено в порядку встановленому законодавством. Позивачка вказує, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області перевищило власні повноваження, передавши ділянку у власність ОСОБА_3 , оскільки розпорядилося земельною ділянкою, що перебуває у приватній власності. Зважаючи на викладене та з врахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_2 просила суд визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-4760-СГ від 31 липня 2018 року про затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 6821587800:05:022:0059 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області та визнати незаконним і скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності № 27369299 від 02.08.2018 року.

Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянтка зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог з підстав не отримання нею державного акту на спірну земельну ділянку та не встановлення меж цієї земельної ділянки не врахував, що відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру. Таким чином, ОСОБА_2 вважає, що для підтвердження її права власності на спірну земельну ділянку, вона не була зобов`язана отримувати державний акт на право власності, оскільки норма закону, якою був передбачений такий обов`язок не застосовується до спірних правовідносин. Апелянтка також вказує, що її право власності на земельну ділянку підтверджується записами в погосподарській книзі, дані в яку вносяться із земельно-кадастрових документів, на підставі яких Новосілецькою сільською радою приймалися рішення про надання громадянам земельних ділянок у приватну власність. Крім того, ОСОБА_2 користується та обробляє цю земельну ділянку з часу передачі її у власність, що було підтверджено свідками в судовому засіданні. Разом з тим, апелянтка посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області відмовляло раніше ОСОБА_3 у наданні дозволу на розробку землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність у зв`язку із тим, що ця земельна ділянка перебуває в користуванні третіх осіб, а тому відповідачу було відомо, що отримання цієї земельної ділянки у власність порушує права третіх осіб. Крім того, ОСОБА_2 посилається на постанови Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі №156/370/16-ц та від 20 березня 2019 року у справі №14-652-цс18. Зважаючи на викладене, апелянтка просить суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області погоджується із висновками суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Так, представник Управління вказує, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.01.2018, згідно якого визнано протиправними дії Управління від 10.11.2017 про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтованою площею 2,0000 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства та зобов`язано Управління надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_3 залишено без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. У зв`язку із набрання цією постановою суду законної сили, Головним управлінням Держгеокадастру в Хмельницькій області прийнято наказ від 18.04.2018 №22-2475-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким надано ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0000 га з метою подальшої передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області. Крім того, Управління зазначає, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_3 щодо затвердження проекту землеустрою від 17.07.2018 Головним управлінням Держгеокадастру в Хмельницькій області було прийнято наказ від 31.07.2018 №22-4760-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність . Таким чином, Управлінням неодноразово надавалися відмови у наданні дозволу ОСОБА_3 на розроблення документації із землеустрою, однак в судовому порядку вони скасовані та визнанні протиправними.

У відзиві представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 також погоджується із висновками суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Представник зазначає, що ОСОБА_3 у передбачений законом спосіб набув земельну ділянку в порядку безоплатної передачі земель державної та комунальної власності, тоді як позивач не надав доказів, які б свідчили про те, що вказана процедура надання спірної земельної ділянки ОСОБА_3 була порушена та/або здійснена у спосіб не передбачений чинним законодавством України. Крім того, позивачем не надано будь-яких доказів щодо встановлення землевпорядною організацією меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості), відповідних записів у земельно-кадастрових документах, а також доказів одержання документів, що посвідчують право користування чи право власності на спірну земельну ділянку, а рішення сесії Новосілецької сільської ради №12 від 27.03.2001 року Про виділення земельних ділянок не є документом, що посвідчує право власності на цю земельну ділянку.

Представник позивачки ОСОБА_2 ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених.

Відповідач ОСОБА_3 , його представник та представники ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області та Деражнянської РДА до суду не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи з причин зайнятості в іншому судовому засіданні і ухвалою апеляційного суду від 22.02.2021 в задоволенні зазначеного клопотання відмовлено, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасника справи чи його представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням сесії Новосілецької сільської ради від 27 березня 2001 року № 12 Розгляд заяв громадян сіл про надання земельних ділянок ОСОБА_2 надано в приватну власність земельну ділянку 0,50 га (так в документі) на площі біля ферми с. Літки, що підтверджується архівним витягом Деражнянської районної державної адміністрації Хмельницької області № 04-06/539 від 23.08.2018 (т.1 а.с.14).

У січні 2019 року на замовлення ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_5 виготовлено технічну документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: Новосілецька сільська рада Деражнянського району Хмельницької області (т.1 а.с.5-11).

Згідно рішення № РВ-6800423782019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 28.01.2019 ОСОБА_2 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв`язку з перетином земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, із земельною ділянкою з кадастровим номером 6821587800:05:022:0059 (площа співпадає на 100%) (т.1 а.с.12).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність № 22-4760-СГ від 31 липня 2018 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (01.03) та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 2.0000 га (кадастровий номер 6821587800:05:022:0059) для ведення особистого селянського господарства (01.03) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області (т.1 а.с.15).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.03.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 6821587800:05:022:0059 площею 2 га з 02.08.2018 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (т.1 а.с.13).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з неможливості ідентифікувати земельну ділянку, яку рішенням сільської ради передано у власність ОСОБА_2 , оскільки відсутні документи щодо встановлення меж цієї ділянки та відсутній правовстановлюючий документ на неї, а отже, й недоведеності, що спірна земельна ділянка на час її передачі ОСОБА_3 не була вільною і належала на праві власності позивачу.

Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального і процесуального права та надав відповідну правову оцінку всім фактичним обставинам справи і доказам.

Так, відповідно до ст. 6 ЗК України N 561-XII (в редакції станом на 12.07.2000 року, що був чинний на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ЗК України N 561-XII) громадяни України мають право на отримання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для: ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу; садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Статтями 22, 23 ЗК України N 561-XII передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Частиною першою статті 393 ЦК України встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

У відповідності до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 Про приватизацію земельних ділянок , що був чинним в період з 16.01.1993 до 04.10.2006 роки, на сільські, селищні, міські Ради народних депутатів покладено обов`язок забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.

В силу ст. 2 Декрету передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов`язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює.

Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Відповідно до Декрету, наказом Державного комітету по земельних ресурсах №10 від 15.02.1993 року затверджено Порядок передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України (далі Порядок), який діяв до 06.03.2003 року.

Так, згідно абз .2 п. 1 Порядку передача громадянам України безплатно у приватну власність земельних ділянок, провадиться тільки один раз по кожному виду їх цільового використання, про що обов`язково робиться Радами народних депутатів відповідна відмітка у паспорті або документі який його замінює.

Згідно п. 4 Порядку відповідні Ради народних депутатів перевіряють обґрунтованість заяв громадян та матеріалів у місячний строк і приймають відповідне рішення. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-обліковому документі - Книзі реєстрації громадян, яким безплатно передано земельні ділянки у приватну власність.

В силу п. 5 Порядку встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) виконують землевпорядні органи за замовленням Рад народних депутатів.

Після встановлення меж земельних ділянок, що передаються у приватну власність, громадяни одержують Державний акт на право приватної власності на землю, який видається і реєструється відповідною Радою народних депутатів.

Відповідно до ч.1 ст. 56 ЗК України N 561-XII для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч. 5 ст. 116 ЗК України).

Процедуру одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства, визначено частинами 6-9 статті 118 ЗК України.

Передача та набуття у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в порядку безоплатної приватизації - це багатоетапний процес, складовими частинами якого є звернення особи з клопотанням до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, отримання від цього органу такого дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробка проекту землеустрою та ухвалення рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки особі.

З ч. 5 ст. 116 ЗК України, ч. 7 ст. 118 ЗК України вбачається, що за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування можуть бути передані у власність чи користування лише вільні земельні ділянки.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки суду підтверджуються матеріалами справи .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не врахував, що дію статті 23 ЗК України в редакції від 12.07.2000 зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 Про приватизацію земельних ділянок і помилково прийшов до висновку, що ОСОБА_2 не набула права власності на спірну земельну ділянку, оскільки не було встановлено меж земельної ділянки та не отримано нею правовстановлюючий документ (державний акт) не заслуговують на увагу, виходячи із наступного.

Так, згідно з рішенням Новосілецької сільської ради № 12 від 27.03.2001, надано земельну ділянку площею 0,50 га на площі біля ферми с. Літки у приватну власність ОСОБА_2 (т.1 а.с.14).

Процедура набуття права власності на земельну ділянку на час ухвалення вказаного рішення регламентувалася статтею 17 ЗК України від 18.12.1990 року.

Відповідно до статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Статтею 23 цього Кодексу передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 Про приватизацію земельних ділянок зупинено дію частини другої статті 17 і статті 23 ЗК України (561-12) щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 цього Декрету.

Разом з тим, статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України Про приватизацію земельних ділянок від 26 грудня 1992 року врегульовано питання передачі сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів громадянам України у приватну власність земельних ділянок, вже наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.

Встановлено, що представник позивача стверджував, що спірна земельна ділянка рішенням Новосілецької сільської ради № 12 від 27.03.2001 була передана ОСОБА_2 саме для ведення особистого підсобного господарства, однак належних доказів на підтвердження цих обставин учасником справи та його представником надано не було.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 не мала у користуванні спірної земельної ділянки на час її передачі зазначеним вище рішенням, а тому суд першої інстанції вірно виходив з того, що ця земельна ділянка передана позивачці із земель запасу відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 17 ЗК України 1990 року.

Тому з огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги про те, що для підтвердження права власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 не була зобов`язана отримувати державний акт на право власності є голослівними.

Адже за змістом ч.ч. 1-2 ст. 17 ЗК України N 561-XII громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї.

Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Як прослідковується із матеріалів справи, відомості про встановлення землевпорядною організацією меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі рішення сесії Новосілецької сільської ради № 12 від 27.03.2001 року відсутні. Позивачка також не отримувала державний акт про право власності на земельну ділянку, яка зазначена у рішенні сільської ради.

І, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачкою в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не доведено наявність у неї права власності на земельну ділянку, на яку накладається земельна ділянка з кадастровим номером 6821587800:05:022:0059, власником якої є ОСОБА_3 .

А посилання апелянтки на те, що її право власності на спірну земельну ділянку підтверджується записами в погосподарській книзі (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), дані в яку вносяться із земельно-кадастрових документів, на підставі яких Новосілецькою сільською радою видавалися рішення про надання громадянам земельних ділянок у приватну власність, не є достатніми і належними доказами набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку.

Адже, як вбачається із додаткових відомостей погосподарської книги (а.с. 103 - 104), рішенням сесії від 27.03.2001 надано ОСОБА_2 1,72 га., а земельно-шнурові та земельно-кадастрові книги і будь-які інші земельно-кадастрові документи у Новосілецькій сільській раді відсутні (а.с.127).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив порушення норм закону при передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та внаслідок цього порушив права позивачки спростовуються рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.01.2018, що набрало законної сили відповідно до постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018, яким визнано протиправним та скасовано рішення ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 10.11.2017 про відмову у задоволені заяви ОСОБА_3 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області та зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області (т.1 а.с. 48-55).

І 18 квітня 2018 року ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0000 га, що розташована за межами населених пунктів Новосілецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.60).

З огляду на вищенаведене, ідентифікувати земельну ділянку, яку рішенням Новосілецької сільської ради від 27.03.2001 передано у власність позивачці за відсутності документів щодо встановлення меж цієї ділянки та відсутності правовстановлюючого документа на неї неможливо, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_2 не доведено, що спірна земельна ділянка на час її передачі відповідачу не була вільною і належала на праві власності позивачці.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано правових висновків Верховного Суду, що викладені в постанові від 15.11.2018 у справі №156/370/16-ц, висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 20.03.2019 у справі №14-652-цс18 відхиляються колегією суддів, оскільки обставини у цих справах не є подібними.

Також, аргументи апелянтки ОСОБА_2 про не врахування судом першої інстанції позицій, висловлених Волинським апеляційним судом у постанові від 04.09.2019 по справі №156/1017/18 та Чернівецьким апеляційним судом у постанові від 31.01.2020 по справі №715/2316/18 є такими, що не заслуговують на увагу, адже відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.

Судова колегія вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки апелянткою доказів, власного тлумачення норм закону, її незгоди з висновками суду першої інстанції та з оцінкою судом доказів, а тому не дають підстав вважати, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 16 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 березня 2021 року.

Судді А.П. Корніюк

І.В. П`єнта

Т.О. Янчук