Рішення

від 16.07.2010 по справі 2-4330/2010

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

Справа № 2-4330/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2010 року                                               м. Сімферополь

   Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі  Халілової Е.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя АР Крим про зобов’язання до певних дій та стягнення грошової суми,

В с т а н о в и в:

26 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом  до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя АР Крим (далі УПФ), в якому просить поновити йому строк позовної давності для звернення до суду, визнати дії відповідача протиправними по невиконанню вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати відповідача провести у зв’язку із цим перерахунок призначеної йому пенсії зі збільшенням на 30 % від мінімальної пенсії, зобов’язати УПФ проводити виплату довічно та стягнути з УПФ недоплачену допомогу за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2009 р. у розмірі 6309 грн.

    Позивач у судовому засіданні свої вимоги підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягає.

    Представник відповідача у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву з проханням справу розглянути за її відсутністю, у запереченнях зазначає про незгоду із позовними вимогами, просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

    Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

    Судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 відноситься до категорії дітей війни, як це визначено у ст. 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни».

    За змістом ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р., № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно із Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з  01 січня - 470 гривень, з 01 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 01 жовтня - 498 гривень.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік", прожитковий мінімум на одну особу в 2009 році установлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто в розмірі 498 грн. З 01 листопада 2009 року – у розмірі 573 грн.

Суд вважає, що щомісячна державна соціальна допомога відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Судом встановлено, що дійсно, згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р., № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005р. № 2505-IV.

Проте, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду не суперечить вимогам частини 3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Також, суд враховує, що згідно із положеннями ч. 9 ст. 8 ЦПК України забороняється відмова в розгляді та вирішенні справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до засад національного законодавства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Крім того, у Прикінцевих положеннях Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, а не встановлювати чи визначати розмір грошової соціальної допомоги.

Невиконання цього доручення суб'єктами владних повноважень, колізії у застосування законодавчих актів не можуть бути визнані підставами для відмови у захисті прав позивача, які встановлені та визнані державою.

Проте, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача виплатити позивачу щорічну державну соціальну допомогу як дітям війни за зазначений у позові період, та визнання неправомірними дій, підлягають задоволенню лише частково за наступних підстав.

Строк позовної давності по наявних вимогах становить три роки, у зв’язку із чим, на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, вимоги позивача щодо періоду, якій передує 23 березня 2007 року, задоволенню не підлягають.

Крім того, ді я ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , яка передбачала вищевказані виплати, була призупинена, п. 12 ст. 71 і ст.. 111 Закону України «Про державний бюджет України» на 2007 рік».

Рішенням Конституційного Суду України № б-рп від 09 липня 2007 року  у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7,9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101. 103, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають конституції (є неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено, що на 2007 рік зупиняють дію положення ст..6  Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», де зазначено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків  від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Що стосується дії у 2008 році статті 6 Закону України "Про  соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004, №2195-IV, то Законом України "Про державний бюджет України на 2008 року та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року передбачена інша редакція наведеної статті, а саме: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".

    Норма цієї статті діяла до прийняття Конституційним Судом певного рішення. Так, положення пункту 41 розділу ІІ  Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р.  №10-рп/2008.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З урахуванням наведеного, положень ст. ст. 4, 8 ЦПК України та обсягом вимог, заявлених позивачем, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково в періодах з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року і з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з урахуванням також меж заявлених позовних вимог.

При цьому, оскільки суд не являється уповноваженим органом на перерахунок та нарахування чи призначення пенсій, розмір не донарахованої і недоплаченої допомоги, якій підлягає виплаті позивачу за зазначений період, підлягає нарахуванню саме відповідачем з подальшою її виплатою, у зв’язку із чим вимоги позивача про стягнення допомоги у розмірі конкретної, визначеної ним суми підлягають задоволенню лише в частині визначеного порядку її нарахування.

Оскільки суд вирішує правовідносини між сторонами на підставі законів, які діють на час їх виникнення, вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому на майбутнє виплачувати певну допомогу позивачу, задоволенню також не підлягають.    

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 54 грн. 40 коп. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.

    На підставі наведеного, керуючись ст. ст. України, ст. ст. 1, 3 ,6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

    Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя по не виконанню вимог ст. 6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни», та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя нарахувати і виплатити ОСОБА_1  щомісячну державну соціальну грошову підтримку, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року і з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.

    Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя на користь ОСОБА_1 174,40 грн. судових витрат.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення може бути також оскаржене в порядку, встановленому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                                                                                    Суддя: