Постанова

від 23.03.2022 по справі 551/1322/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 551/1322/19 Номер провадження 22-ц/814/877/22Головуючий у 1-й інстанції Вергун Н. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Чумак О.В.,

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

при секретарі Гречка Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2021 року (ухвалене суддею Вергун Н.В., повний текст рішення складено 24 грудня 2021 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки Влентини Миколаївни про визнання недійсною угоди щодо розірвання договору оренди землі та скасування рішення про припинення іншого речового права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

27 грудня 2019 року ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки В.М. про визнання недійсною угоди щодо розірвання договору оренди землі та скасування рішення щодо припинення іншого речового права - права оренди земельної ділянки.

В обґрунтування поданого позову, представник позивача послався на те, що 01 січня 2014 року між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до умов укладеного договору ОСОБА_2 передала у оренду ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» строком на десять років, належну їй на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 524168, виданого 21 травня 2001 року земельну ділянку з кадастровим номером 5325781600:00:004:0276, яка розташована на території Шишацького району Полтавської області.

27 травня 2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою О.В. на підставі Угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 05 вересня 2017 року без відому позивача зареєстровано факт припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:004:0276.

При цьому, відповідач ОСОБА_2 будь-яких претензій стосовно неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором оренди земельної ділянки не висловлювала, з пропозицією про дострокове розірвання правочину, як того вимагає Регламент процесів взаємодії з власниками земельних ділянок, не зверталася, згода позивача на його розірвання не надавалася.

Угода про дострокове розірвання договору оренди землі є сфальсифікованою, шляхом поставлення на ній минулої дати - 05 вересня 2017 року та реального проставлення відповідачем підпису на ній.

Датою укладання угоди вважає травень 2019 року, яка від імені ТОВ «Агрофірма «ім.Довженка» підписана неповноважною особою ОСОБА_3 , якого рішенням позачергових зборів учасників товариства від 27 грудня 2017 року звільнено з посади генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка». Єдиною особою уповноваженою на підписання договорів, пов`язаних з орендою земельних ділянок, є генеральний директор ТОВ «Агрофірма «ім.Довженка» Жилін С.В.

Дострокове розірвання договору оренди землі в супереч волі орендаря, на думку позивача, призвело до спричинення ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» матеріальних збитків та упущеної вигоди.

Угода про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та підтвердження приватним нотаріусом такого права є незаконними, так як грубо порушують права ТОВ «Агрофірма «ім.Довженка», оскільки останнє впродовж 2014 - 2019 років відкрито користувалося зазначеною земельною ділянкою, здійснюючи її сільськогосподарський обробіток, використовуючи її згідно з цільовим призначенням.

Зважаючи на те, що Угода про розірвання договору оренди земельної ділянки підписана від імені позивача не уповноваженою особою та всупереч його волі, рішення про державну реєстрацію припинення такого права також підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 15 березня 2021 року залучено до участі у справі замість померлого відповідача ОСОБА_2 її правонаступника ОСОБА_1 /а.с.75-76, т.2 /.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2021 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки Валентини Михайлівни про визнання недійсною угоди щодо розірвання договору оренди землі та скасування рішення про припинення іншого речового права, - відмовлено.

Судові витрати у справі покладено на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка».

З даним рішенням суду не погодилося Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» та подало на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, та неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи, прохало рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що згідно примірнику копії спірної угоди від 05.09.2017 року, яка засвідчена державним реєстратором, та відсканована з оригіналу угоди в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, підпис генерального директора ТОВ «Агрофірми «ім.Довженка» Скочка В.М. відсутня. Тому з цих підстав дана угода є недійсною.

У відповідача ОСОБА_1 були відсутні повноваження на укладення спірної угоди та подачі заяви на проведення реєстраційних дій.

Вказує, що у ТОВ «Агрофірма «ім.Довженка» було відсутнє волевиявлення на укладення угоди про розірвання договору оренди землі, так як угода ним не підписувалася, наміру укладати таку угоду у позивача не було, а спірний правочин є підробленим.

Оригіналу оспорюваної угоди відповідач на вимогу суду не надала, оскільки у ньому відсутній підпис орендаря, що підтверджується копією угоди, яка була отримана з матеріалів кримінального провадження під час знаходження справи в експертній установі.

Вказує, що відповідачці достовірно було відомо, що спірна угода сфальсифікована, тому вона навмисно вказала про викрадення оригіналу угоди, тоді як у справі відсутні будь-які належні докази, які могли б підтвердити факт її втрати.

Позивач, вважає, що оспорювана угода не укладалася, тому у відповідачки відсутній її оригінал.

Відзив від учасників справи не надходив.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника відповідача адвоката Шведенко П.Ю. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність.

Отже, неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, що відповідає приписам ст. 372 ЦПК України.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, і це вбачається з матеріалів справи, що відповідач ОСОБА_1 являється спадкоємцем після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 /а.с.53, т.1 /.

01 січня 2014 року між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки / а.с.11, т.1 /.

Відповідно до умов укладеного договору орендодавець ОСОБА_2 надала, а орендар ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» прийняв у платне, строкове користування на десять років належну ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 №524168, виданого 21 травня 2001 року, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3.88 га. з кадастровим №5325781600:00:004:0276, що розташована на території Шишацького /нині - Миргородського/ району Полтавської області.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49980253, право оренди обумовленої земельної ділянки за позивачем зареєстровано 16 грудня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Шишацького РУЮ Маренич О.М. / а.с.22, т.1 /.

05 вересня 2017 року між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в особі Скочка В.М. укладено угоду про розірвання Договору оренди землі від 01 січня 2014 року / а. с. 162, т. 1 /.

При цьому, дану угоду замість ОСОБА_2 підписала ОСОБА_1 .

У той же час, довіреністю від 03 жовтня 2018 року ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 представляти її інтереси, в тому числі й в земельних питаннях / а. с. 163, т. 1 /.

Документів на представлення інтересів ОСОБА_2 ОСОБА_1 , станом на вересень 2017 року, сторонами не надано.

Звертаючись до місцевого суду з цим позовом, ТОВ «Агрофірма «ім.Довженка» заперечувала факт укладення 05 вересня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «ім.Довженка» в особі генерального директора Скочка В.М. угоди про дострокове розірвання Договору оренди землі від 01 січня 2014 року, яку вважає сфальсифікованою, шляхом поставлення на ній минулої дати - 05 вересня 2017 року, та яка замість орендодавця ОСОБА_2 , підписана ОСОБА_1 . При цьому, вказує, що зазначена угода підписана неповноважною особою ОСОБА_3 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Агрофірма «ім.Довженка» суд першої інстанції виходив із того, що позивач не виконав вимог закону щодо належного обґрунтування та доказування позову, та обрав не правильний спосіб захисту.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Положеннями частини 4 ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості /ч. 1 ст. 627 ЦК України /.

За частиною другою ст.792 ЦК України відносини щодо найму /оренди/ земельної ділянки регулюються законом, зокрема Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною першою ст.14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчено нотаріально.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору /частина перша статті 638 ЦК України/.

Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За правилами ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 654 цього ж Кодексу встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Аналогічне положення викладене й у п.37, 38 Договору оренди землі від 01 січня 2014 року /а.с.13, т.1/.

Таким чином, угода про розірвання договору є правочином, на який розповсюджуються норми матеріального права щодо правових наслідків недодержання сторонами на момент вчинення правочину вимог закону.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними, і водночас такі правочини можуть бути визнані недійсними.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону, у зв`язку з його оспоренням та невизнанням іншими особами.

У даному випадку, вказуючи на недотримання вимог укладення спірного договору, позивач, який не позбавлений права подачі позову до суду про застосування наслідків недійсності правочину, вимоги про встановлення нікчемності оспорюваного договору до суду не заявив, а захист права шляхом визнання недійсним нікчемного правочину закон не передбачає, оскільки такий спосіб захисту не є ефективним способом та не матиме реальне відновлення порушених прав позивача.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зобов`язаний діяти у межах, наданих йому актами цивільного законодавства, та не звільняє його від обов`язку належного обґрунтування та доказування позову, зокрема, підстав і умов, необхідних як для визнання оскаржуваної угоди недійсною, так і скасування рішення про припинення речового права, яке не може ґрунтуватися на припущеннях. Своїми цивільними і процесуальними правами позивач розпоряджається, а право на судовий захист і обов`язок доказування позову здійснює на власний розсуд /ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81 ЦПК України/. Позиція позивача щодо абсолютизації права на відповідне звернення до суду, яка зводиться до необхідності по суті автоматичного задоволення вимоги в разі її пред`явлення, без врахування факту виникнення спору про право та змагального цивільного процесу, без з`ясування та доказування відповідних обставин у контексті спірного питання, помилкова.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16.

За правилами ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, суть державної реєстрації полягає в офіційному визнанні і підтвердженні державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок на підставі договору, а підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є сам договір, укладений між власником земельної ділянки і орендарем, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписання спірного договору за викладеними в ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін.

Звертаючись до місцевого суду з цим позовом, ТОВ «Агрофірма «ім.Довженка» заперечувала факт укладення 05 вересня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрофірма «ім.Довженка» в особі генерального директора Скочка В.М. угоди про дострокове розірвання Договору оренди землі від 01 січня 2014 року, яку вважає сфальсифікованою, шляхом поставлення на ній минулої дати - 05 вересня 2017 року, а також яка замість орендодавця ОСОБА_2 , підписана ОСОБА_1 та неповноважною особою ОСОБА_3 .

Проте, всупереч положень ст.ст. 76-81 ЦПК України, позивачем не доведено належними і допустимими доказами той факт, що угода від 05 вересня 2017 р. про дострокове розірвання Договору оренди землі від 01 січня 2014 р. є сфальсифікованою внаслідок підписання неповноважною особою ОСОБА_3 та проставленням дати 05 вересня 2017 р.

Також позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про недійсність оспорюваного правочину.

Крім цього, ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», звертаючись до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсною угоди про дострокове розірвання Договору оренди землі від 01 січня 2014 року з заявлених у позові підстав, не позбавлене права подачі позову до суду про застосування наслідків недійсності правочину - звернення з вимогою про встановлення нікчемності оспорюваного договору.

Між тим, ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» таких вимог до відповідачів не заявляло.

Тоді як захист права шляхом визнання недійсним нікчемного правочину закон не передбачає, оскільки такий спосіб захисту не є ефективним способом та не матиме реальне відновлення порушених прав позивача.

З огляду на те, що позивачем обрано не правильний спосіб захисту свої прав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення його вимог до ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Ганночки В.М. про визнання недійсною угоду про дострокове розірвання договору оренди землі.

Крім цього, суд першої інстанції правильно вказав на те, що згідно положень ст.15 ЦК України та ст.5 ЦПК України позивачем не зазначено та не доведено, в чому саме полягає порушення приватним нотаріусом Ганночкою В.М. прав позивача у зв`язку з державною реєстрацією припинення права оренди на нерухоме майно, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-308цс16.

Підстав для скасування рішення суду з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» залишається без задоволення, а рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2021 року без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» - залишити без задоволення.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 04.04.2022 р.

Головуючий суддя : Чумак О.В.

Судді: Дряниця Ю.В.

Пилипчук Л.І.