Постанова

від 27.10.2022 по справі 551/1322/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 551/1322/19

провадження № 61-4195св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка»,

відповідачі: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка Валентина Миколаївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки Валентини Миколаївни про визнання недійсною угоди щодо розірвання договору оренди землі та скасування рішення про припинення іншого речового права

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2021 року у складі судді Вергун Н. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2022 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» (далі - ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», товариство) звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсною угоду щодо розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року, укладену 05 вересня 2017 року між ним і ОСОБА_2 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5325781600:00:004:0276,скасувати рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночки В. М. від 27 травня 2019 року, індексний номер 47061363, щодо припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5325781600:00:004:0276.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» посилалася на те, що 01 січня 2014 року між ним і ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_2 передала в оренду строком на десять років належну їй земельну ділянку площею 3,88 га, розташовану на території Гоголівської сільської ради Шишацького району Полтавської області. 27 травня 2019 року приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночка В. М. на підставі угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 05 вересня 2017 року без його відома зареєструвала факт припинення права оренди земельної ділянки. На його думку, угода про дострокове розірвання договору оренди землі є сфальсифікованою шляхом проставлення на ній минулої дати - 05 вересня 2017 року та реального проставлення ОСОБА_2 підпису на ній. Травень 2019 року є реальною датою укладання спірної угоди, яка від імені ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» підписана неповноважною особою - ОСОБА_3 , якого рішенням позачергових зборів учасників товариства від 27 грудня 2017 року звільнено з посади генерального директора. Особою, уповноваженою на підписання договорів, пов`язаних з орендою земельних ділянок був генеральний директор ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» - Жилін Сергій Вікторович, який не укладав угоди про розірвання договору оренди землі та не підписував її. На фальсифікацію угоди вказує й відсутність у нього оригіналу примірника оскаржуваної угоди, що, у свою чергу, свідчить про відсутність волевиявлення на її укладання. Зважаючи на те що угода про розірвання договору оренди земельної ділянки підписана від його імені неуповноваженою особою та всупереч його волі, рішення про державну реєстрацію припинення такогоправа також підлягає скасуванню.

Шишацький районний суд Полтавської області ухвалою від 15 березня 2021 року залучив до участі у справі ОСОБА_1 як правонаступника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Шишацький районний суд Полтавської області рішенням від 17 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення недоведеністю заявлених товариством вимог. Також суд виходив з того, що позивач не довів, у чому саме полягає порушення приватним нотаріусом його прав у зв`язку з державною реєстрацією припинення права оренди на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Полтавський апеляційний суд постановою від 24 березня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» залишив без задоволення, а рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2021 року - без змін.

Апеляційний суд мотивував рішення тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд виходив з того, що позивач не довів належними і допустимими доказами той факт, що угода від 05 вересня 2017 року про дострокове розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року є сфальсифікованою внаслідок підписання неповноважною особою ОСОБА_3 та проставленням дати 05 вересня 2017 року. Також позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які свідчили б про недійсність оспорюваного правочину.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У травні 2022 року ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження зазначило, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17.

Касаційна скарга мотивована безпідставністю висновку судів попередніх інстанцій про обрання позивачем неправильного способу захисту, оскільки у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону, у зв`язку з його оспоренням та невизнанням іншими особами. При цьому суди не звернули уваги на те, що згідно з копією спірної угоди від 05 вересня 2017 року, яка засвідчена державним реєстратором та відсканована з оригіналу угоди, підпис генерального директора ТОВ «Агрофірми ім. Довженка» ОСОБА_3. відсутній, а тому ця угода є недійсною. Крім того, суди не звернули уваги на те, що у ОСОБА_1 не було повноважень на укладення спірної угоди та подання заяви на проведення реєстраційних дій. Також скарга містить доводи про те, що позивач не був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

24 травня 2022 року справа № 551/1322/19 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01 січня 2014 року між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» і ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки за умовами якого ОСОБА_2 надала, а ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» прийняло у платне, строкове користування на десять років належну ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 524168, виданого 21 травня 2001 року, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,88 га, кадастровий номер 325781600:00:004:0276, що розташована на території Шишацького (нині - Миргородського) району Полтавської області.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 49980253, право оренди земельної ділянки за ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» зареєстроване 16 грудня 2015 року.

05 вересня 2017 року між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в особі ОСОБА_3. була укладена угода про розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» заперечувало факт укладення 05 вересня 2017 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» в особі генерального директора ОСОБА_3. угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року, яку вважає сфальсифікованою шляхом поставлення на ній минулої дати - 05 вересня 2017 року, та яка замість орендодавця ОСОБА_2 підписана ОСОБА_1 . При цьому вказує, що зазначена угода підписана неповноважною особою - ОСОБА_3 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (стаття 93 ЗК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди

землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчено нотаріально.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина третя статті 31 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частин першої-третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди на підставі належних і допустимих доказів встановили обставини у справі, які свідчать про те, що сторони добровільно, на власний розсуд, за взаємною згодою прийняли рішення про розірвання договору оренди землі, а наведені позивачем правові підстави для визнання оспорюваної угоди недійсною не знайшли свого підтвердження, оскільки позивач не надав доказів, які свідчили б про відсутність волевиявлення сторін на укладення цієї угоди, її підроблення або підписання неуповноваженою особою.

Встановивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій правильно виходили з недоведеності заявлених товариством вимог.

Також суди правильно виходили з того, що позивач не зазначив та не довів, у чому саме полягає порушення приватним нотаріусом його прав у зв`язку з державною реєстрацією припинення права оренди на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових права на нерухоме майно, з огляду й на те, що спір у ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» виник саме з ОСОБА_2 (її правонаступник - ОСОБА_1 ) з приводу порушення права оренди на спірну земельну ділянку, а тому приватний нотаріус є неналежним відповідачем у цій справі.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не заслуговують на увагу, оскільки у цій справі суди встановили недоведеність позивачем заявлених вимог. Тобто з урахуванням фактичних обставин цієї справи, встановлених судами попередніх інстанцій, немає підстав вважати, що суди ухвалили рішення без урахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.

Необґрунтованими є і посилання в скарзі на те, що у ОСОБА_1 не було повноважень на укладення спірної угоди, оскільки з цих підстав товариство позов не пред`являло.

Аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив позивача про місце, день та час розгляду справи, є безпідставними, оскільки зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, поверненого на адресу апеляційного суду, відомо, що про судове засідання призначене на 24 березня 2022 року, ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» повідомлене 02 березня 2022 року (аркуш справи 224 ,том 2).

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, й підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» залишити без задоволення.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 17 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов