Ухвала

від 22.02.2022 по справі 671/253/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 671/253/21

провадження № 61-341ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрінформ», про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з указаним позовом, в якому просили визнати недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку від 12 листопада 2008 року серії ЯЖ № 192242, виданий на ім`я ОСОБА_1 , площею 2 га, кадастровий номер 6820983500:04:023:0043, та державний акт на право власності на земельну ділянку від 12 листопада 2008 року серії ЯЖ № 192243, виданий на ім`я ОСОБА_2 , площею 2 га, кадастровий номер 6820983500:04:023:0042; скасувати державну реєстрацію вказаних земельних ділянок.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року - без змін.

04 січня 2022 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також заявили клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, посилаючись на те, що 02 листопада 2021 року, тобто в межах встановленого законом строку на касаційне оскарження, вони подали до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, однак ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2021 року їх касаційну скаргу було повернено. Копію вказаної ухвали Верховного Суду вони отримали 26 грудня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 січня 2022 року визнано наведені у клопотанні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року неповажними, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявникам необхідно було подати до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази, а також - надати уточнену касаційну скаргу із зазначенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга. При цьому заявникам було роз`яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Визнаючи наведені у клопотанні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року неповажними, Верховний Суд виходив з того, що заявники вже зверталися до Верховного Суду з касаційною скаргою на вказані судові рішення, але на вимогу суду не усунули недоліків їх касаційної скарги. Тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було надано можливість реалізувати своє право на касаційне оскарження судових рішень в порядку, встановленому ЦПК України. Однак у встановлений судом строк заявники не усунули недоліків їх касаційної скарги, у зв`язку з чим судом було постановлено вважати їх скаргу неподаною і повернуто. Тому відсутні обставини, які б об`єктивно перешкоджали заявникам реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого строку.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306308075267, ОСОБА_1 отримав зазначену ухвалу Верховного Суду від 25 січня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху 03 лютого 2022 року.

12 лютого 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

У вказаній касаційній скарзі, на відміну від первісної касаційної скарги, заявники виклали зміст положень частини другої статті 389 ЦПК України та вказали, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень вони неодноразово переглядали судові рішення Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, однак наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Заявники також доповнили свою первісну касаційну скаргу обґрунтуванням необхідності поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, вказавши, що вони пропустили строк на касаційне оскарження, так як є юридично необізнаними пересічними громадянами, які завжди відстоювали свої інтереси. На вимогу суду вони неодноразово переглядали судову практику в цивільних справах, які стосуються земельних правовідносин, однак подібних справ не знайшли.

Касаційне провадження у справі не підлягає відкриттю з таких підстав.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм касаційний суд може поновити строк на касаційне оскарження згідно з частиною третьою статті 390 ЦПК України лише у разі пропуску такого строку з поважних причин.

При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень 02 листопада 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зверталися до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення ухвали, а саме - заявникам необхідно було надіслати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу із зазначенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, навівши належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав), надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, а також - доплатити судовий збір в розмірі 5 448 грн. Вказаною ухвалою заявникам було роз`яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

02 грудня 2021 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2021 року заявники подали засобами поштового зв`язку: квитанції про сплату судового збору та уточнену касаційну скаргу, в якій просили скасувати рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2021 року касаційну скаргу повернено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України у зв`язку з неусуненням у встановлений судом строк недоліків їх касаційної скарги в частині подання уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній належного обґрунтування передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Верховний Суд детально роз`яснив заявникам недоліки їх касаційної скарги та спосіб їх усунення. Тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було надано можливість реалізувати своє право на касаційне оскарження судових рішень в порядку, встановленому ЦПК України. Однак у визначений судом строк заявники не усунули недоліків їх касаційної скарги, у зв`язку з чим судом було постановлено вважати їх скаргу неподаною і повернено.

Крім цього, звернувшись з цією касаційною скаргою, заявники також не усунули встановлених в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2021 року недоліків та не виконали вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо наведення передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, з належним їх обґрунтуванням.

В касаційній скарзі, поданій заявниками до Верховного Суду 12 лютого 2022 року, також не вказано конкретної норми права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та не наведено переконливих аргументів на підтвердження цієї обставини. В ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 січня 2022 року про залишення касаційної скарги без руху заявникам було роз`яснено, що формальне посилання на те, що скарга подана через неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, не може бути підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Враховуючи призначення Верховного Суду, який є судом права, та з огляду на зміст пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України метою відкриття касаційного провадження на підставі наведеної процесуальної норми є формування судової практики щодо застосування норм права, а не надання оцінки правильності застосування норм права у спірних правовідносинах, коли мотивом заявників є - домогтися повторної оцінки касаційним судом обставин справи.

Однак після чергового роз`яснення судом недоліків касаційної скарги і способу їх усунення, подавши повторно (12 лютого 2022 року) касаційну скаргу, заявники як і при первинному зверненні до Верховного Суду, не виконали вимог суду щодо наведення передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга, з належним її (їх) обґрунтуванням, тобто не усунули недоліків їх касаційної скарги.

Крім цього, в заявленому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в касаційній скарзі від 11 лютого 2022 року (поданій 12 лютого 2022 року) клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року наведені підстави, які є ідентичними з підставами, зазначеними ними у клопотанні, заявленому в їх касаційній скарзі від 04 січня 2022 року, та які були визнані судом неповажними.

Додатково наведені аргументи заявників про те, що вони є юридично необізнаними пересічними громадянами, які завжди відстоювали свої інтереси, не можуть бути підставою для поновлення їм строку на касаційне оскарження судових рішень, оскільки однією із засад (принципів) цивільного судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом. Тобто згідно з ЦПК України учасники справи наділені однаковим обсягом процесуальних прав та обов`язків. Верховним Судом неодноразово було роз`яснено заявникам зміст частини другої статті 389 ЦПК України, а також спосіб виконання вимог пункту 5 частини другої статті 389 ЦПК України щодо наведення в касаційній скарзі підстави (підстав), на якій (яких) вона подається. Однак, процитувавши положення частини другої статті 389 ЦПК України в касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 12 лютого 2022 року, заявники в черговий раз не виконали вимог пункту 5 частини другої статті 389 ЦПК України.

Юридична необізнаність учасника справи не надає касаційному суду повноважень на прийняття до розгляду касаційної скарги, яка не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, так як за змістом частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Тобто незазначення заявниками підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, унеможливлює касаційний перегляд справи.

Неодноразове невиконання заявниками вимог ухвал Верховного Суду щодо усунення недоліків їх касаційних скарг свідчить про відсутність поважних підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень згідно з частиною третьою статті 390 ЦПК України.

Таким чином, відсутні обставини, які б об`єктивно перешкоджали заявникам реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого строку, так як підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, не є поважними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, а залежали від самих заявників.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» Європейського суду з прав людини нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

Крім того, саме на заявників покладено обов`язок доведення наявності в них об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення. Однак заявники на навели таких обставин.

Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Оскільки наведені у клопотанні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заявленому в їх касаційній скарзі від 11 лютого 2022 року (поданій 12 лютого 2022 року), підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 рокує неповажними, а безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 185, 390, 393, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юрінформ», про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко