Рішення

від 27.03.2022 по справі 914/3261/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2022 Справа № 914/3261/21

За позовом: Приватного підприємства «Агріко-тех», село Лішня (3), Демидівський район, Рівненська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша компанія плюс», місто Львів,

про: стягнення заборгованості у розмірі 405 041,36 грн.

Суддя Синчук М.М.

За участю секретаря судового засідання

Кравчук І.В.

Представники учасників справи:

позивача: не з`явились;

відповідача: не з`явились.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Агріко-тех» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша компанія плюс» про стягнення заборгованості у розмірі 405 041, 36 грн.

Ухвалою суду від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі № 914/3261/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.12.2021.

Ухвалою суду від 06.12.2021 розгляд справи відкладено на 10.01.2022 у зв`язку із неявкою сторін в судове засідання та клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 10.01.2022 представник позивача з`явився. Канцелярією Господарського суду Львівської області 10.01.2022 зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву.

Відповідь на відзив на позовну заяву долучено до матеріалів справи.

У судове засідання 10.01.2022 представник відповідача не з`явився. Канцелярією Господарського суду Львівської області 10.01.2021 зареєстровано відзив на позовну заяву.

Відзив на позовну заяву долучено до матеріалів справи.

Крім того, представником відповідача 10.01.2022 надіслано на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою представника відповідача.

Судом розглянуто клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та задоволено.

Ухвалою суду від 10.01.2022 підготовче засідання відкладено на 24.01.2022.

Двадцять четвертого січня 2022 року представником відповідача, через систему «Електронний суд» подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з захворюванням представника відповідача на інфекцію COVID-19.

Ухвалою суду від 24.01.2022 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та закрито підготовче провадження у справі №914/3261/21, розгляд справи №914/3261/21 по суті призначено на 21.02.2022 р.

Двадцять четвертого січня 2022 року ухвалою суду було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та витребування доказів.

Ухвалою суду від 21.02.2022 розгляд справи відкладено на 02.03.2022.

Ухвалою суду від 02.03.2022 розгляд справи відкладено на 28.03.2022

У судове засідання 28.03.2022 представник позивача не з`явився. Канцелярією Господарського суду Львівської області 28.03.2022 зареєстровано клопотання (Вх. № 6765/22) про розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання 28.03.2022 р. представник відповідача не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином та завчасно повідомлений на адресу, зазначеній в позовній заяві та згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зазначених в ч. 2 ст. 202 ГПК України, а саме: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні 28.03.2022р., визначених у ч. 2 ст. 202 ГПК України, не встановлено.

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України).

А тому, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що розгляд справи по суті неодноразово відкладався, суд зазначає, що участь у судовому засідання є правом, а не обов`язком сторін, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.03.2022 за відсутності представників учасників справи.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №29 - 2020 від 11.09.2020, укладеного між Приватного підприємства «Агріко-тех» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наша компанія плюс».

Зокрема, позивач зазначає, що відповідачем допущено заборгованість за поставлену на підставі акту прийому передачі №26 від 16 вересня 2020 року, жниварку САТ F3О, 2001р., б/у, №5YZ01118 на суму 266 850,00 грн.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу за прострочення виконання грошового зобов`язання 13 582 67 грн інфляційних втрат та 5 307, 76 грн 3 % річних та пеню у сумі 119 300, 93 грн.

Позиція відповідача.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідач вказав, що в прохальній частині позовної заяви позивач, серед іншого, просить стягнути із відповідача пеню у розмірі 119 300, 93 грн, однак в частині здійсненого позивачем розрахунку пені доданого до позовної заяви, останній нарахував пеню в загальному розмірі 19 300, 93 грн. Таким чином, розмір нарахованої Позивачем пені є значно меншим ніж розмір пені, яку Позивач просить стягнути із Відповідача.

Відповідач також зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів, що підтверджують факт передачі ним відповідачу товару за Договором купівлі-продажу, а саме: жниварки, CAT F30, 2001 р., №5YZ01118, оскільки на долученій позивачем копії видаткової накладної №26 від 16 вересня 2020 року видно, що її підписали невідомі посадові особи з боку Продавця та Покупця. Також, зі змісту Довіреності №221 від 09 вересня 2020 року слідує, що її видали на отримання товару, а саме жниварки CAT F30, 2001 р., №5YZ01118, від ПП «Агро Ексім», а не від ПП «Агріко Тех»

Відповідач звертає увагу суду на те, що у нього відсутні оригінали наступних документів, а саме: Договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №29-2020 від 11 вересня 2020 року, Видаткової накладної №26 від 16 вересня 2020 року, Акт приймання-передачі №26 від 16 вересня 2020 року та Довіреності №221 від 09 вересня 2020 року. Як стверджує відповідач, підписи на цих документах викликають великі сумніви щодо їх належності діючому на той момент директору ТзОВ «Наша Компанія Плюс» Кінашу Р.В. у зв`язку з чим зазначає про необхідність провести судову експертизу.

Обставини справи.

Одинадцятого вересня 2020 року між Приватним підприємством «Агріко-тех» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша компанія плюс» було укладено Договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №29-2020 (надалі - Договір купівлі-продажу).

Відповідно до п.1.1.,1.2. Договору Позивач зобов`язується передати Відповідачу у власність майно, а саме бувшу у використанні сільськогосподарську техніку, жниварку CAT F30, 2001 р., №5YZ01118, а Відповідач зобов`язується прийняти і сплатити обумовлену грошову суму.

Згідно із п. 2.1. Договору купівлі-продажу, продаж жниварки CAT F30, 2001 р., №5YZ01118, б/у, за домовленістю сторін вчиняється за ціною 266 850, 00 грн.

Відповідно до п. 3.1., 3.2. Договору передбачено, що сільськогосподарська техніка передається Продавцем (ПП «АГРІКО-ТЕХ») за актом приймання-передачі, що є невід`ємною частиною даного Договору. Сільськогосподарська техніка вважається передана Покупцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

На виконання умов Договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №29-2020, 16 вересня 2020 року відповідно до Акту приймання-передачі №26 Відповідачу було передано жниварку CAT F30, б/у, 2001 р., №5YZ01118. Відповідний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Факт поставки сільськогосподарської техніки позивачем та отримання такої техніки відповідачем також підтверджується наявними у матеріалах справи видатковою накладною №26 від 16 вересня 2020 та товаро транспортною накладною № Р26 від 16 вересня 2020.

Відповідно до п. 2.3. Договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки визначено, що Покупець зобов`язаний здійснити оплату до 20 лютого 2021 року, сплативши Продавцю кошти в розмірі (100%) 266 850,00 (двісті шістдесят шість тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок за дану сільськогосподарську техніку.

Відповідач доказів оплати суду не надав.

Відповідно до умов п. 6.2. Договору, за порушення строків оплати за цим Договором, Покупець на вимогу Продавця сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення, але не більше 10% вартості товару.

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, позивачем нараховано суму інфляційних втрат, 3 % річних та пеню.

Оцінка суду.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами положень ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

11 вересня 2020 року між Приватним підприємством «Агріко-тех» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша компанія плюс» було укладено Договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №29-2020.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання зобов`язань за Договором, 16 вересня 2020 року Приватне підприємство «Агріко-тех» передало, а Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша компанія плюс» прийняло жниварку CAT F30, 2001 р., №5YZ01118 вартістю 266 850,00.

Факт передачі жниварки CAT F30, 2001 р., №5YZ01118 підтверджується видатковою накладною №26 від 16 вересня 2020 року та актом приймання-передачі №26 від 16 вересня 2020 року, які є підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

В матеріалах справи також наявна складена та зареєстрована податкова накладна №62 від 16.09.2020 року, з якої вбачається найменування товару, який був отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю «Наша компанія плюс», а саме: жниварка CAT F30, 2001 р., №5YZ01118.

Щодо твердження Відповідача про те, що первинні документи підписані невідомою особою та викликають у Відповідача сумніви, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Наша компанія плюс» як особа, яка стверджує про порушення Позивачем, мало довести ті обставини, на які воно посилається в обґрунтування заявлених тверджень, а саме те, що первинні документи підписані невідомою особою та викликають у Відповідача сумніви.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що 16 вересня 2020 року Приватне підприємство «Агріко-тех» передало, а Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша компанія плюс» прийняло жниварку CAT F30, 2001 р., №5YZ01118 вартістю 266 850,00.

Відповідно до п.2.1. Договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №29-2020 від 11.09.2020 визначено, що Покупець зобов`язаний здійснити оплату до 20 лютого 2021 року, сплативши Продавцю кошти в розмірі (100%) 266 850,00 (двісті шістдесят шість тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок за дану сільськогосподарську техніку.

Відповідач кореспондуючий обов`язок з оплати вартості отриманого згідно Договору Товару не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача на момент розгляду справи судом з оплати вартості Товару склала 266 850,00.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 266 850,00 грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивач правомірно просить стягнути з відповідача 5 307, 76 грн 3% річних за період з 21.02.2021 по 20.10.2021.

Стосовно позовної вимоги про стягнення суми інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 582, 67 грн інфляційних втрат за період з березня 2021 по вересень 2021 - підлягають задоволенню.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 119 300, 93 грн пені, однак позивачем у відповіді на відзив подано новий розрахунок пені на суму 26 619, 20.

Щодо нового розрахунку пені на суму 26 619, 20 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, та змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. При цьому одночасна зміна предмету та підстав позову не допускається (п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Перевіривши вказаний розрахунок на дотримання зазначених вимог закону, суд приймає до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітись заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10.12.2019 р. у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 р. у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 р. у справі № 925/186/19.

За таких обставин, оскільки позивач вказав нові періоди щодо стягнення пені, які не було зазначено в позовній заяві, чим фактично змінив предмет і підстави позову, суд вирішив долучити відповідні розрахунки до матеріалів справи, але до розгляду їх не приймати.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 119 300, 93 грн пені суд зазначає наступне.

За умовами п. 6.2 Договору за порушення строків оплати за цим Договором, Покупець на вимогу Продавця сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення, але не більше 10% вартості товару.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми пені відповідно до положень п. 6.2 Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні, які збільшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є меншою, ніж просить стягнути позивач.

Суд, здійснивши розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ окремо за кожен період існування з 21.02.2021 по 21.08.2021 заборгованості встановив, що вірним є нарахування пені у розмірі 19 300, 93 грн, аналогічний розрахунок наведений Позивачем в описовій частині позовної заяви.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 266 850,00 грн. основного боргу, 19 300, 93 грн пені, 13 582, 67 інфляційних втрат та 5 307, 76 трьох відсотків річних.

Судові витрати.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак судовий збір підлягає до стягнення з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 4 ч. 2 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Так, на виконання вказаних вимог позивач в позовній заяві просить стягнути, судові витрати за направлення позовної заяви для відповідача, направлення позовної заяви до Господарського суду Львівської області, направлення заперечень на відзив для Відповідача у сумі 200,00 грн.

Як з`ясовано судом, до матеріалів справи долучено докази надіслання позовної заяви з додатками Відповідачу на суму 54,00 грн. Інших доказів понесення витрат пов`язаних з розглядом справи сторонами до матеріалів справи не долучено. Відтак, суд вважає за можливе у зв`язку із задоволення позову відшкодувати позивачу понесені ним витрати на надіслання позовної заяви з додатками.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, а відповідно до ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір та судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог то стягненню з відповідача на користь позивача підлягають: 4 801,08 грн відшкодування витрат на оплату судового збору та 39,42 грн судових витрат.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша компанія плюс» (08514, Київська обл., Фастівський р-н, село Дідівщина, вул.Житомирська, будинок 1А, офіс 1Б, ідентифікаційний код 40739680) на користь Приватного підприємства «Агріко-тех» (35200, Рівненська обл., Дубенський р-н, село Лішня, вул. Млинівська, будинок 4Р, ідентифікаційний код 43445775) основну суму заборгованості у розмірі 266 850,00 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 13 582,67 грн, 3 % річних у сумі 5 307, 76 грн та пеню у сумі 19 300, 93 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наша компанія плюс» (08514, Київська обл., Фастівський р-н, село Дідівщина, вул. Житомирська, будинок 1А, офіс 1Б, ідентифікаційний код 40739680) на користь Приватного підприємства «Агріко-тех» (35200, Рівненська обл., Дубенський р-н, село Лішня, вул. Млинівська, будинок 4Р, ідентифікаційний код 43445775) 4 801,08 грн відшкодування витрат на оплату судового збору та 39, 42 грн судових витрат.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.04.2022.

Суддя Синчук М.М.