Постанова

від 15.02.2022 по справі 691/1381/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 691/1381/19

провадження № 61-898св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 ,

третя особа - Журавська сільська рада Городищенського району Черкаської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2020 року у складі судді Черненка В. О. та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , третя особа - Журавська сільська рада Городищенського району Черкаської області, про усунення перешкод, пов`язаних з оформленням права власності на землю.

Позов мотивований тим, що позивач є спадкоємцем за законом ОСОБА_3 щодо права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка на день вчинення правочину, перебувала у комунальній власності територіальної громади с. Журавка Городищенського району Черкаської області, розміром 0,98 умовних кадастрових гектарів, з яких 0,25 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і 0,73 га - для ведення особистого селянського господарства, яке виникло у спадкодавця на підставі рішення Журавської сільської ради від 30 листопада 2009 року.

За життя спадкодавець фактично був землекористувачем, але не виготовив відповідної технічної документації та й меж не було визначено в натурі (на місцевості).

Після смерті землекористувача його спадкоємці прийняли спадщину, а саме житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину. Спадкоємці у встановленому законом порядку набули право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку. Спадкоємці померлого, в тому числі і позивач, набули право власності на житловий будинок разом із правом користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (спадкодавця), а саме у розмірі 0,98 га.

Позивач, починаючи з 01 січня 2017 року відкрито та безперервно користується земельною ділянкою в розмірі 0,82 га по АДРЕСА_1 і сплачує за неї необхідні платежі, здійснює її обробку. На підставі звернення позивача від 10 серпня 2016 року Журавська сільська рада рішенням від 07 жовтня 2016 року надала дозвіл на розробку проектної документації її землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована за вищезгаданою адресою орієнтовною площею 0,82 га для ведення особистого селянського господарства.

В процесі виготовлення проектної документації землевпорядна організація відмовилась від виконання замовлення, оскільки частина бажаної землі в розмірі 0,66 га, починаючи з лютого 2018 року відноситься до державної форми власності.

Позивач звернулась до компетентного органу державної влади із заявою від 18 вересня 2019 року про надання дозволу на проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення ОСГ, що на території села Журавка, включаючи частину земель у розмірі 0,66 га, яка не входить до складу цього району за адресою АДРЕСА_1 .

Наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 09 жовтня 2019 року за номером 23-4305/14-19-4 позивачеві було відмовлено у відведенні земельної ділянки орієнтовною площею 0,66 га, для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з тим, що частина бажаної земельної ділянки перебуває у приватній власності, як стало відомо, ОСОБА_2 , який 23 березня 2018 року зареєстрував право власності на вказану земельну ділянку.

Враховуючи викладене, просила

усунути перешкоди, пов`язані з оформленням права власності на земельну ділянку площею 0,66 г, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом:

скасування державної реєстрації земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , яку було здійснено 16 лютого 2018 року відділом у Городищенському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області в частині щодо 0,66 га від загальної площі зареєстрованої землі;

скасування присвоєння кадастрового номера 7120383000:02:001:0817;

скасування державної реєстрації права власності громадянина ОСОБА_2 на земельну ділянку розміром 0,66 га від загальної площі, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , яку проведено 23 березня 2018 року державним реєстратором ВК Корсунь - Шевченківської міської ради Черкаської області.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2020 року, яке залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що доказів, які б підтверджували перехід права користування спірною земельною ділянкою в порядку спадкування від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 позивачем не надано.

Крім того, Журавська сільська рада, при наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,82 га для ведення особистого селянського господарства із якої 0,66 га земельної ділянки знаходилося в державній власності, діяла з перевищенням повноважень, наданих їй законом.

Отримання позивачем дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття, що узгоджується з висновком Великої палати Верховного Суду, наведеного в постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, видавши наказ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га з кадастровим номером 7120383000:02:001:0817 в адміністративних межах Журавської сільської ради, діяло в межах повноважень, визначених законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували висновки Верховного Суду викладені в постанові від 31 серпня 2020 року у справі № 350/1850/17 та вказали, що доказів прийняття та отримання позивачем спадщини після ОСОБА_3 остання не надала.

До спірних правовідносин слід застосовувати правові висновки, наведені Верховним судом України у рішенні від 29 червня 2016 року у справі № 6-1367цс16, де зазначено, що надання позивачу, як спадкоємцю, органом державної влади розпорядження про дозвіл на розробку технічної документації створило для нього правомірне очікування від уповноважених органів щодо оформлення права власності на земельний пай у вигляді винесеної в натурі земельної ділянки відповідно до розробленої за замовлення позивача технічної документації на земельну ділянку. І таке правомірне очікування повинне враховуватися уповноваженими органами при прийнятті розпорядчих рішень про виділення земельної ділянки іншим особам.

Крім того, матеріали справи містять пояснення ГУ Держгеокадастру у Черкаській області за вихідним № 3-06-337/2-20 від 17 лютого 2020 року зі змісту якого вбачається, що рішення про передачу земель із комунальної власності у державну власність не приймалося, а тому земельна ділянка обліковувалася, як державна власність. Вказана інформація, також підтверджується листом відділу у Городищенському району ГУ Держгеокадастру у Черкаській області за вихідним № 45/401-20-0.230 від 17 лютого 2020 року. З урахування встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин обставин цієї справи, відбувалась неправомірна передача землі, яка за законом не могла бути передана в державну власність: без відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну власність, в якому повинно бути обов`язково зазначені кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні, а так само без складання відповідного акту приймання-передачі. Таким чином, будь-які особи, в тому числі відповідач ОСОБА_2 , не могли законно набути права приватної власності на спірну земельну ділянку, тому він набув такого права власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд правомірного але не відповідає критерію законності: правочин здійснено в зв`язку з порушенням органом державної влади вимог статті 117 ЗК України.

Спадкоємець - позивач, добросовісно, відкрито і безперервно користується спірною земельною ділянкою починаючи з 01 січня 2017 року, проте конкретно механізму реалізації цієї норми права чинним законодавством не розкрито, оскільки частиною другою статті 119 ЗК України встановлено, що передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим кодексом, тобто у загальному тощо.

Аргументи учасників справи

У квітні 2021 року Головне управління Держгеокадастру у Черкаської області подало відзив на касаційну скаргу, підписаний начальником Віштаком І., в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_3 отримав лише дозвіл на розробку проекту землеустрою, але в подальшому проект землеустрою розроблений не був, документація не затверджена, державний акт не видавався, тобто право на землю у ОСОБА_3 не виникло, тому не може входити до складу спадщини.

Земельна ділянка, яка вказана у рішенні Журавської сільської ради № 21-З/У від 30 листопада 2009 року є земельною ділянкою державної власності, тому будь-які рішення, які приймались стосовно даної ділянки не Городищенською РДА є недійсними.

Земельна ділянка була передана ОСОБА_2 як земельна ділянка державної власності, яка не обтяжена правами третіх осіб з погодження з органами місцевого самоврядування.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. Встановлений строк на подачу відзиву на касаційну скаргу до 30 квітня 2021 року.

У квітні 2021 року матеріали цивільної справи № 691/1381/19 надійшли до Верховного Суду та 20 квітня 2021 року передані судді-доповідачу.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала заяву, підписану представником ОСОБА_4 , в якій просить відзив на касаційну скаргу повернути без розгляду, посилаючись на те, що відзив подано без додержання вимог встановлених процесуальним законодавством, оскільки відсутні повноваження від імені відповідача на підписання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення відзиву без розгляду відмовлено, справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 березня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2020 року у справі № 350/1850/17 та у постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-1376цс16, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини

Суди встановили, що звертаючись з позовом ОСОБА_1 вказувала, що вона є спадкоємцем ОСОБА_3 , однак жодного належного доказу на підтвердження зазначеної обставини, суду не надала.

З доданого позивачем до позовної заяви свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого держаним нотаріусом Городищенської державної нотаріальної контори 16 грудня 2014 року, спадкоємцем майна ОСОБА_3 , 1926 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке складається з житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0,25 га, державний акт на земельну ділянку не видавався, - є ОСОБА_5 , тобто не позивач, а інша особа.

Доказів прийняття та отримання позивачем спадщини після ОСОБА_3 , представник позивача не надав, пославшись на те, що позивач є спадкоємцем згідно укладеного договору про поділ спадщини, проте копії цього договору, суду також не надав.

Журавська сільська рада в своєму рішенні від 07 жовтня 2016 року, № 12-8/VІІ, два рази вирішила питання щодо надання позивачу дозволу: 1) «… на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 0,16 га в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства (рілля), яка знаходиться у фактичному користуванні відповідно до поданої заяви…» і 2) «...на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,82 га для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з довідкою Головного управління ДФС у Черкаській області від 10 липня 2018 року, № 5048/23-00-51-52-029, позивач, станом на 10 липня 2019 року не має податкового боргу, недоїмки зі сплати земельного податку. Земельна ділянка в розмірі 0,82 га рахується за платником з 01 січня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 06 березня 2018 року, № 23-1099/14-18-СГ, за погодженням з Журавською сільською радою, було затверджено проект землеустрою та надано у власність відповідачу ОСОБА_2 земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га з кадастровим номером 7120383000:02:001:0817 в адміністративних межах Журавської сільської ради.

Згідно з довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (станом на 31 грудня 2015 року, виданої Відділом у Городищенському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 04 січня 2018 року, № 6/161-18, місце розташування земельної ділянки, наданої у власність відповідача ОСОБА_2 , Городищенський район, в адміністративних межах Журавської сільської ради (за межами населеного пункту), орієнтовна площа ділянки, 2,00 га, земельна ділянка (землі) державної власності (запас), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, обмеження відсутні.

Згідно з довідкою виданої Відділом у Городищенському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 31 травня 2019 року, № 18-23-0.230-117/101-19 на адресу виконавчого комітету Журавської сільської ради, відповідно до Національної кадастрової системи, земельна ділянка з кадастровим номером 7120383000:02:001:0817 відноситься до земель державної власності.

Рішенням Журавської сільської ради від 03 серпня 2018 року, № 30-13/7, в зв`язку з проведенням обміру земельної ділянки та встановлення факту розташування площі 0,66 га із загальної площі земельної ділянки 0,82 га за межами населеного пункту, були внесені зміни в рішення Журавської сільської ради від 07 жовтня 2016 року, № 12-8/VІІ, згідно яких, позивачу, з врахуванням всіх обтяжень, був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність у межах с. Журавка, яка знаходиться у фактичному користуванні 0,16 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року у справі № 372/3519/17 (провадження № 61-9176св19) зазначено, що: «орган місцевого самоврядування за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою має право вчинити лише такі дії: надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України.

За змістом частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з вимогами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет відведення. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16 (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Пред`являючи позов про визнання неправомірними та скасування рішень органу місцевого самоврядування щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, відносно якої ОСОБА_1 також подавала заяву про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, позивачка посилалася, зокрема, на те, що Козинська селищна рада неналежним чином (недобросовісно) реалізувала надані їй повноваження в частині розпорядження землями комунальної власності, проігнорувавши подану 03 вересня 2014 року заяву позивачки та розглянувши подану 15 вересня 2014 року заяву ОСОБА_2.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 39, 40, 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) зроблено висновок про, що як недобросовісна може кваліфікуватися така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи; якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі; виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

У справі, що переглядається, суди, обмежившись посиланням на те, що наявність кількох претендентів на одну й ту саму земельну ділянку не перешкоджає виділенню такої земельної ділянки у власність одного з них, не мотивували відхилення доводів позивачки про порушення її прав, що полягають у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки за наявності аналогічної за змістом та раніше поданої заяви ОСОБА_1 , яка уповноваженим органом не розглянута.

Суди не надали оцінку поведінці органу місцевого самоврядування, не встановили, чим викликаний тривалий розгляд заяви позивачки про надання їй у власність земельної ділянки: безпідставним зволіканням органу місцевого самоврядування або іншими чинниками, а також не перевірили доводи ОСОБА_1 про те, що відмова Козинської селищної ради в наданні їй дозволу на розробку проєкту землеустрою неодноразово визнавалася незаконною у судовому порядку».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2021 року у справі № 700/482/20 (провадження № 61-3391св21) зроблено висновок, що «дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому…Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20, яку суди застосували, в якій також зазначено, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди».

Отже, добросовісність та розумність, як засади цивільного права, можуть бути застосовані у відносинах між особами в процесі набуття права власності на одну й ту ж саму земельну ділянку.

У справі, що переглядається, суди встановили, що:

07 жовтня 2016 року Журавська сільська рада в своєму рішенні № 12-8/VІІ вирішила питання щодо надання позивачудозволу: 1) «… на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 0,16 га в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства (рілля), яка знаходиться у фактичному користуванні відповідно до поданої заяви…» і 2) «...на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка розташована по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,82 га для ведення особистого селянського господарства;

06 березня 2018 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, № 23-1099/14-18-СГ за погодженням з Журавською сільською радою затверджено проект землеустрою та надано у власність відповідачу ОСОБА_2 земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га з кадастровим номером 7120383000:02:001:0817 в адміністративних межах Журавської сільської ради;

згідно довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 31 грудня 2015 року, виданої Відділом у Городищенському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 04 січня 2018 року, №6/161-18, місце розташування земельної ділянки, наданої у власність відповідача ОСОБА_2 , Городищенський район, в адміністративних межах Журавської сільської ради (за межами населеного пункту), орієнтовна площа ділянки, 2,00 га, земельна ділянка (землі) державної власності (запас), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, обмеження відсутні.

Отже, суди не з`ясували, чи накладається спірна земельна ділянка відповідача на земельну ділянку, якою користується позивач, та чи були порушені права позивача реєстрацію права власності на земельну ділянку відповідача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року у справі № 372/3519/17 (провадження № 61-9176св19) та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2021 року у справі № 700/482/20 (провадження № 61-3391св21) колегія суддів вважає, що суди порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, тому касаційну скаргу належить задовольнити частково; судові рішення скасувати, направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року скасувати.

Справа № 691/1381/19 направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук