Постанова

від 14.03.2022 по справі 914/1979/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2022 р. Справа №914/1979/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Скрипчук О.С.

суддів Кордюк Г.Т.

Марка Р.І.

секретар судового засідання В.Б. Лагутін

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент»

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2021 (повний текст рішення складено 20.08.2021, м. Львів, суддя Р.А. Кидисюк)

у справі № 914/1979/18

за позовом: Приватної агрофірми «Острів», м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент», м.Львів

про стягнення 3 972 829,00 грн,

за участю представників:

від позивача: Шнир Я.Б. - адвокат

від відповідача: Костур Р.В. - адвокат

ВСТАНОВИВ

23.10.2018 Приватна Агрофірма «Острів» звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ Львів» заборгованості за надані послуги організації захоронення твердих побутових відходів (ТПВ) (за період серпень - вересень 2018) на підставі укладеного 24.10.2017 між сторонами договору №1/10/24-2017.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не розрахувався перед ним за отримані послуги з організації захоронення твердих побутових відходів (ТПВ) (за період серпень - вересень 2018) на підставі укладеного 24.10.2017 між сторонами договору №1/10/24-2017.

15.01.2019 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог на 10 452 грн, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 3 972 829,00 грн. основного боргу.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.12.2019 позов задоволено, стягнуто з ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» на користь Приватної агрофірми «Острів» 3972829,00 грн. заборгованості та 59 592,44 грн. судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 рішення Господарського суду Львівської області від 16.12.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 914/1979/18 постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 16.12.2019 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказав, що суди попередніх інстанцій обмежились виключно перевіркою наявності у позивача первинних документів, якими були оформлені спірні операції, залишили без оцінки доводи відповідача, що підписання між сторонами актів виконаних робіт та товарно-транспортних накладних за березень-травень 2018 року, відбулося внаслідок протиправних дій посадових осіб відповідача, що відповідали за фінансово-господарську діяльність відповідача, та посадових осіб позивача та Фермерського господарства «Агро Захід Буг», не перевірили доводи відповідача про наявність щодо цих осіб порушених кримінальних проваджень та не з`ясували на якій стадії вони знаходяться. Про неможливість здійснення господарських операцій може свідчити, зокрема, відсутність у контрагента необхідних умов для здійснення певного виду діяльності або трудових ресурсів, транспортних засобів, які є необхідними для здійснення такого виду діяльності, недостатність часу, майна тощо. Крім того, контрагент повинен мати право на зайняття відповідною діяльністю. Відповідний вид діяльності має бути передбачений його статутом та внесений до ЄДР за КВЕД.

Також, Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій не виконано вказівок касаційного господарського суду, викладених в постанові від 12.08.2019 у справі № 914/1979/18, прийнятої за наслідком скасування попередньо ухвалених судами рішень з направленням справи на новий розгляд до місцевого суду, зокрема щодо необхідності встановлення, з урахуванням специфіки триваючих правовідносин між сторонами, фактичних обставин справи, необхідних для ухвалення обґрунтованого та справедливого рішення, щодо того чи надавалися реально послуги позивачем за договором.

Верховний Суд у своїй постанові звернув увагу, що суди не розглянули клопотання відповідача, які були заявлені 21.11.2019 про витребування доказів, які спрямовані на встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме оригіналів договору №1/10-24-2017 від 24.10.2017, товарно-транспортних накладних та актів наданих послуг за серпень-вересень 2018 року, складених на підставі договору, актів звіряння розрахунків між позивачем і відповідачем за січень-вересень 2018 року, а також про витребування у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відомостей про те, чи приймалося рішення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про видачу ліцензії на право провадження господарської діяльності з захоронення побутових відходів юридичній особі - Приватній агрофірмі «Острів». Оскаржені рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не містять висновків щодо підстав відмови в прийнятті та оцінки наданих відповідачем доказів, зокрема відповіді на адвокатський запит РСЦ МВС у Львівській області від 19.11.2019, щодо ідентифікації транспортних засобів, зазначених в наданих позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій товарно-транспортних накладних. Результат розгляду судом спорів у справах про стягнення заборгованості, за наявності заперечень відповідача щодо реальності господарських операцій, при застосуванні судом зазначеного висновку обумовлюється фактичними обставинами, встановленими судом у кожній конкретній справі, тобто залежить від встановлених судом фактичних обставин, які у кожній справі можуть бути різними.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду від 10.08.2021 позов задоволено. Суд виніс рішення, яким стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент» на користь Приватної агрофірми «Острів» 3 972 829 грн. заборгованості та 59 592,44 грн. судового збору.

Судом першої інстанції зроблено висновок про документальне підтвердження факту надання позивачем послуг з організації захоронення за договором про надання послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів № 1/10/24-2017 від 24.10.2017.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент» подало апеляційну скаргу б/н від 09.09.2021 та доповнення до апеляційної скарги б/н від 07.10.2021, в яких просить рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2021 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга та доповнення до апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права. А саме, скаржник стверджує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що обставини про надання послуг захоронення позивачем відповідачу є доведеними. Адже, в процесі розгляду справи судом встановлено, що позивач по справі не був особою, яка безпосередньо здійснювала захоронення ТПВ, а залучав до цих послуг підрядні організації. Згідно умов договору № 1/10/24-2017 від 24.10.2017 позивач зобов`язався надати послуги, зокрема, по організації захоронення відходів.

Апелянт вважає, що подані позивачем копії товарно-транспортних накладних та акти наданих послуг - не підтверджують факту надання послуг з захоронення відходів, не відповідають вимогам законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Апелянт зазначає, що ним у суді першої інстанції було заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи - матеріалів кримінального провадження, які мають доказове значення у даній справі. Зокрема, матеріалами кримінального провадження доведено, що водії транспортних засобів, які ніби здійснювали перевезення ТПВ до місць захоронення, засвідчили, що рейсів, згідно з відомостей, зазначених в товарно-супровідних документах вони не здійснювали, ТПВ не транспортувалися до місць захоронення, які зазначені в ТТН як кінцеві пункти розвантаження. Проте, таке клопотання залишене судом без задоволення, чим порушено принцип змагальності сторін.

За твердженням апелянта, Акти звіряння взаємних розрахунків не містять підпису директора відповідача та не є належними та допустимими доказами у даній справі.

На думку апелянта, встановивши відсутність у позивача ліцензії на вид господарської діяльності, як захоронення ТПВ, суд першої інстанції не надав належної та правової оцінки такій обставині.

Апелянтом в доповненні до апеляційної скарги заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, які були подані до суду першої інстанції: копії постанови слідчого СВ Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області від 07.06.2021; копії протоколу допиту від 05.03.2020 свідка ОСОБА_1 , копії протоколу допиту від 04.12.2020 свідка ОСОБА_2 ; копії протоколу допиту від 25.11.2020 свідка ОСОБА_3 ; копії протоколу допиту від 24.11.2020 свідка ОСОБА_4 , копії протоколу допиту від 19.03.2021 свідка ОСОБА_5 ; копії постанови про відібрання зразків для проведення експертизи від 28.10.2020; копії протоколу огляду від 05.03.2021.

Апелянт посилаючись на вказівки Верховного Суду у даній справі вважає, що зазначені вище документи слід прийняти до розгляду. Адже, суд першої інстанції не виконав вказівок Верховного Суду та неповно встановив характер та обсяг спірних відносин, а лише обмежився дослідженням первинних документів. Натомість, Верховний Суд давав чітку вказівку перевірити фактичність та реальність захоронення ТПВ.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи вказівки Верховного Суду у даній справі прийняв до розгляду докази, про які просить апелянт, а саме: копію постанови слідчого СВ Львівського районного управління поліції ГУНП у Львівській області від 07.06.2021 про залучення представника юридичної особи, яка є потерпілим; копію протоколу допиту від 05.03.2020 свідка ОСОБА_1 , копію протоколу допиту від 04.12.2020 свідка ОСОБА_2 ; копію протоколу допиту від 25.11.2020 свідка ОСОБА_3 ; копію протоколу допиту від 24.11.2020 свідка ОСОБА_4 , копію протоколу допиту від 19.03.2021 свідка ОСОБА_5 ; копію постанови Головного слідчого управління Служби Безпеки України про відібрання зразків для проведення експертизи від 28.10.2020; копію протоколу огляду від 05.03.2021, проведеного Ст. о/у Червоноградським РВ Управління СБ України у Львівській області майором Терех Я.І.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу до суду не подано. У судовому засіданні, 15.03.2022, позивач просив суд надати додатковий час для подання письмових заперечень щодо доводів апелянта, які стосувалися умов договору №1/10/24-2017 від 24.10.2017. Судом звернуто увагу, що у попередніх засіданнях досліджувалися умови договору і позивач мав можливість надати відповідні пояснення щодо кожного пункту договору.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 683 від 09.08.2013 «Про визначення ТОВ «АВЕ Львів» виконавцем послуг з вивезення твердих та негабаритних побутових відходів (крім токсичних і особливо небезпечних) з території м. Городка Львівської області» (зі змінами згідно з рішеннями виконкому 422-2014, 1233-2016, 513-2018, 929-2019) Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕ Львів» визначено виконавцем послуг зі збирання, зберігання і перевезення твердих побутових відходів у м. Львові (а.с.31, т.13).

В подальшому, 24.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕ Львів», котре перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент» (замовник) та Приватною агрофірмою «Острів» укладено договір № 1/10/24-2017 про надання послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів (надалі договір).

Згідно з п. 1.1. договору, виконавець від свого імені та за рахунок замовника зобов`язався організувати та виконати перевезення ТПВ автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні та організувати захоронення отриманих до перевезення відходів (а.с. 16, т.1).

Відповідно до п. 4.1. договору замовник оплачує фактично надані виконавцем послуги протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання належним чином оформлених оригіналів усіх необхідних документів (актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, рахунків). Згідно із п. 4.5 договору акт наданих послуг підписується сторонами після фактично наданих виконавцем послуг.

Оплата вартості перевезення здійснюється шляхом переказу грошових коштів замовником на поточний банківський рахунок виконавця (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 9.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2017 р., а в частині взаєморозрахунків до повного виконання їх сторонами. В разі, якщо жодна зі сторін не заявити про свій намір припинити дію даного договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, з 01 січня по 31 грудня, включно.

Позивач звертаючись до суду першої інстанції просить стягнути з відповідача кошти в сумі 3 983 281,00грн. Позивач стверджує, що факт надання послуг з перевезення вантажу підтверджується Актами виконаних робіт (а.с. 22-158, т.1 підписаними та скріпленими печатками сторін) та товарно-транспортними накладними (а.с. 68-250, т. 4, а.с. 1-34, т.5).

Як видно з матеріалів справи, у вищезазначених актах виконаних робіт (на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог) зазначено господарські операції «організація захоронення ТПВ».

Так, відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у статтях 525,526 ЦК України за якими зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 3 ЦК України визначає однією із засад цивільного законодавства свободу договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором;

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Позивач у суді першої та апеляційної інстанції стверджував, що самостійно не надавав послуг захоронення, а залучав до цих послуг підрядні організації, право на що передбачено п. 3.2.1 договору. За послуги по організації захоронення позивач просить стягнути з відповідача 3 972 829,00 грн. (за період серпень - вересень 2018 року).

Умовами договору (п.1.1, 1.2) передбачено, що виконавець (позивач) від свого імені та за рахунок замовника, зокрема, організовує захоронення отриманих до перевезення відходів та виконує такі операції:

- здійснює перевезення відходів;

- у випадку неможливості самостійно виконати перевезення здійснює пошук перевізника;

- організовує забезпечення відправлення та одержання вантажу;

- здійснює пошук підрядника для захоронення відходів;

- надає підготовлений автотранспорт, який має додаткове обладнання згідно з вимогами, передбачений законодавством;

Пунктом 2.5. договору сторонами погоджено, що виконавець зобов`язаний надати замовнику інформацію щодо обсягу та вартості наданих послуг з захоронення шляхом передачі копії актів наданих послуг із захоронення, що здійснюється відповідним підрядником, оригінали податкових накладних, що передаються із кожним актом наданих послуг. При цьому, згідно п. 3.1.6 договору сторони віднесли до обов`язків виконавця (позивача) обов`язок щодо забезпечення передання замовнику копій актів виконаних робіт підрядником, що здійснює захоронення.

Колегія суддів встановила, що в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем п. п. 2.5, 3.1.6 договору, а також відсутні докази надання послуг із захоронення третіми особами (відсутні копії актів наданих послуг із захоронення, що здійснювалися відповідним підрядником, податкові накладні, що передавалися із кожним актом наданих послуг, договори укладені між виконавцем послуг з вивезення побутових відходів та суб`єктами господарювання, що надають послуги з перероблення та/або захоронення побутових відходів, у відповідності до приписів Закону України «Про відходи»).

Підписи та печатки третіх осіб на ТТН не підтверджують факт захоронення ТПВ. Адже, товарно-транспортна накладна є документом, який підтверджує факт переміщення вантажу.

З ТТН, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог вбачається, лише що перевізником ФГ «Агро Захід Бух» здійснювалось перевезення вантажу «безпечні побутові відходи», а не факт захоронення.

Згідно Закону України «Про відходи» побутові відходи - це відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових і нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств).

Операції поводження з відходами - збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження, і захоронення відходів.

Відповідно до ст. 35- 1 Закону України «Про відходи» поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм і правил.

Виконавець послуг з вивезення побутових відходів зобов`язаний укласти договори про надання послуг з перероблення та захоронення побутових відходів із суб`єктами господарювання, що надають такі послуги відповідно до правил благоустрою території населеного пункту. Договори про надання послуг з поводженням побутовими відходами мають містити інформацію про укладені договори між виконавцем послуг з вивезення побутових відходів та суб`єктами господарювання, що надають послуги з перероблення та/або захоронення побутових відходів.

Захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об`єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природнє середовище та здоров`я людини не перевищував установлених нормативів. Захоронення побутових відходів дозволяється тільки на спеціально обладнаних для цього полігонах/ звалищах.

В враховуючи вищезазначене, у даному випадку захоронення твердих побутових відходів могло здійснюватися лише суб`єктами господарювання, що надають послуги з захоронення побутових відходів та на підставі договору укладеного між виконавцем послуг з вивезення побутових відходів та суб`єктами господарювання, що надають послуги з перероблення та/або захоронення побутових відходів.

Відтак, твердження позивача про те, що ним надавались відповідачу послуги з організації захоронення ТПВ, за відсутності укладених договорів між виконавцем послуг з вивезення побутових відходів та суб`єктами господарювання, що надають послуги захоронення побутових відходів, судом оцінюються критично.

Крім цього, обставина здійснення захоронення ТПВ з м. Львів будь-якими особами спростовується висновками Західного офісу Держаудитслужби. Так, в матеріалах справи міститься лист Західного офісу Держаудитслужби № 06-13у/5307-2020 від 24.09.2020, адресований директору департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації щодо усунення порушень законодавства (а.с. 75, т. 15), в якому зазначено, що в ході ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської обласної державної адміністрації за період з 01.07.2018 по 31.05.2020, з метою підтвердження факту перевезення ТзОВ «ВК-Компані», ТзОВ «Терра компані плюс», ПАФ «Острів», ПП «АМ-груп» ТПВ до місць захоронення, Західним офісом Держаудитслужби на адресу балансоутримувачів полігонів надіслано запит щодо надання інформації про прийняття ТПВ на територіях відповідних полігонів, заїзду транспортних засобів та обсягів захоронення ТПВ. За результатами отриманих відповідей на запити власниками полігонів не підтверджено факт прийому ТПВ вивезених з м. Львова.

В матеріалах справи наявні інші письмові докази, які спростовують факт реальності послуг захоронення. Зокрема, протоколи допитів свідків в кримінальному провадженні, де водії транспортних засобів засвідчили, що рейсів згідно з відомостями, зазначеними в товарно-супровідних документах вони не здійснювали, ТПВ не перевозили до місць захоронення, які зазначені в ТТН як кінцеві пункти розвантаження (а.с. 106-139, т. 15).

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України докази мають бути належними та допустимими.

Враховуючи те, що позивачем не доведено, що ним виконані умови договору щодо надання послуг з організації захоронення ТПВ, відтак, позов у даній справі про стягнення заборгованості за послуги з організації захоронення ТПВ, згідно договору, є необґрунтованим та не підлягає до задоволення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2021 слід скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент» задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2021 у справі № 914/1979/18 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

3. Стягнути з Приватної агрофірми «Острів» (79005, м. Львів, вул.Словацького, 14, ідентифікаційний код 31892557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент» (м. Львів, вул. Б. Хмельницького,176, ідентифікаційний код 33951598) 89 388,70 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя Скрипчук О.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Кордюк Г.Т.