Окрема думка

від 06.07.2022 по справі 914/1979/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

06 липня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/1979/18

судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Стратієнко Л.В.

на постанову Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/1979/18

за позовом Приватної агрофірми «Острів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент»

про стягнення 3 972 829,00 грн.

У жовтні 2018 року ПА "Острів" звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ "АВЕ Львів" (змінило назву на ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент") про стягнення заборгованості у сумі 3 983 281,00 грн за договором про надання послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів від 24.10.2017 № 1/10/24-2017.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів від 24.10.2017 № 1/10/24-2017 щодо оплати вартості наданих послуг.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.08.2021 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» на користь ПА «Острів» 3 972 829,00 грн боргу. Рішення суду обґрунтовано тим, що факт надання позивачем послуг з захоронення твердих побутових відходів, підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема, копіями актів наданих послуг, товарно-транспортних накладних за вказаний період, актами звіряння розрахунків, висновком звіту Аудиторської фірми "Вест Аудит" від 08.08.2019.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 10.08.2021 скасовано. В позові відмовлено. За висновками апеляційного суду позивачем не доведено, що ним виконані умови договору щодо надання послуг з організації захоронення твердих побутових відходів.

У травні 2022 року ПП «Острів» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду і залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області, яким позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 06.07.2022 касаційну скаргу ПА "Острів" залишено без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.03.2022 - без змін.

Вважаю помилковим висновок суду касаційної інстанції про залишення в силі оскаржуваного судового рішення, оскільки висновки Верховного Суду у постанові від 06.07.2022 суперечать висновкам Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі № 914/1725/19 у подібних правовідносинах, а тому справу № 914/1979/18 необхідно було передати на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 1 статті 302 ГПК України.

З огляду на вказане, висловлюю окрему думку відповідно до ч. 3 ст. 34 ГПК України.

Предметом спору у справі, яка розглядається, є стягнення заборгованості у сумі 3 983 281,00 грн з ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» (замовник) на користь ПА «Острів» (виконавець) за надані послуги з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів за договором від 24.10.2017 № 1/10/24-2017.

Впродовж розгляду спору у справі ПА «Острів» наполягала на належному виконанні нею послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів, а ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент», навпаки, заперечувало факт надання таких послуг, а тому за приписами частин 3, 4 статті 13 ГПК України на них покладається обов`язок доведення обставин на які вони посилаються.

У постанові від 06.07.2022 Верховний Суд зазначив, що відповідно до статей 73 та 74 ГПК України позивач повинен був довести обставини виконання ним умов договору № 1/10/24-2017 від 24 жовтня 2017 року та надання ним послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів. За висновком Верховного Суду в матеріалах справи відсутні докази надання позивачем послуг з організації захоронення відходів відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору № 1/10/24-2017 від 24 жовтня 2017 року (відсутні копії актів наданих послуг із захоронення, які здійснювалися відповідним підрядником, податкові накладні, що передавалися із кожним актом наданих послуг), а товарно-транспортні накладні перевізника ФГ "Агро Захід Буг", наявні в матеріалах справи, підтверджують лише перевезення таких відходів. Факт здійснення перевезень ФГ "Агро Захід Буг" не може підтверджувати обставину надання послуг з організації захоронення відходів саме позивачем. ФГ "Агро Захід Буг" здійснювало перевезення відходів на підставі договорів, укладених ним з ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент", за що отримувало оплату, і такі обставини встановлені у інших справах №914/1725/19 та №914/1680/18. ПА «Острів» не має відношення до цих перевезень.

Проте з такими висновками Суду погодитись неможливо з огляду на таке.

На підтвердження факту надання послуг за договором від 24.10.2017 № 1/10/24-2017 позивачем надано суду, зокрема, акти наданих послуг на загальну суму 3 990 438,00 грн, товарно-транспортні накладні та податкові накладні за період з серпня по вересень 2018 року, підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2018 з визначеним у ньому боргом ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» перед ПА «Острів» в сумі 3 983 281,00 грн.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів від 24.10.2017 № 1/10/24-2017, факт надання послуг за договором підтверджується актами наданих послуг та товарно-транспортними накладними. Акт наданих послуг підписується сторонами після фактично наданих виконавцем послуг (п. 4.3, п. 4.5 договору).

Акти наданих послуг підписані та скріпленими печатками сторін, містять посилання на договір № 1/10/24-2017 від 24 жовтня 2017 року, а також в них зазначено, що замовник не має претензій щодо об`єму, якості та строків виконання робіт (надання послуг).

У товарно-транспортних накладних ТОВ "АВЕ Львів" (змінило назву на ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент") визначено як замовник, ПА «Острів» - вантажоодержувач, а ФГ "Агро Захід Буг" - перевізник. Товарно-транспортні накладні підписані та скріпленими печатками вказаних осіб.

З урахуванням доведеності обставин того, що відповідач передав позивачу для організації захоронення тверді побутові відходи (у товарно-транспортних накладних ТОВ "АВЕ Львів" (змінило назву на ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент") визначено як замовник, ПА «Острів» - вантажоодержувач), вказані відходи позивачем відповідачу після цього не повертались, відповідач після передачі відходів позивачу жодного відношення до цих відходів не мав та відсутні докази їх захоронення відповідачем самостійно, за рахунок власних коштів, позивачем доведено, що ним виконані умови договору № 1/10/24-2017 від 24 жовтня 2017 року щодо надання послуг перевезення, організації перевезення та захоронення відходів у спірний період з серпня по вересень 2018 року на суму 3 983 281,00 грн.

Разом з цим необхідно звернути увагу на висновки у пунктах 8.20, 8.21, 9.2 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19, відповідно до яких податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

У податкових накладних, наданих позивачем до суду у цій справі за період з серпня по вересень 2018 року, відображено постачальником (продавцем) - ПА «Острів», отримувачем (покупцем) - ТОВ «АВЕ Львів», номенклатура товарів /послуг продавця «сортування та захоронення відходів». Податкові накладні містять відмітки про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних та їх доставку контрагенту.

А тому наявні в матеріалах справи податкові накладні, як і акти наданих послуг та товарно-транспортні накладні, є допустимими доказами надання ПА «Острів» послуг перевезення, організації перевезення та захоронення відходів у спірний період та прийняття таких послуг ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент".

Висновки Верховного Суду, що ПА «Острів» не має відношення до перевезень відходів ФГ "Агро Захід Буг", оскільки таке перевезення ФГ "Агро Захід Буг" здійснювало самостійно на підставі договорів, укладених ним з ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент", за що отримувало оплату, і такі обставини встановлені у інших справах №914/1725/19 та №914/1680/18 є помилковими.

За умовами п. 2.3 договору № 1/10/24-2017 від 24 жовтня 2017 року на ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент" покладено обов`язок передати виконавцю товарно-транспортну накладну при отриманні відходів до перевезення. Відповідно ТОВ "Ековей Вейст Менеджмент" самостійно складало товарно-транспортні накладні та зазначило, що вантажоодержувачем відходів є ПА «Острів», що свідчить про безпосередню участь ПА «Острів» у організації перевезення та захоронення відходів.

Умовами п. п. 1.1, 1.2 договору № 1/10/24-2017 від 24 жовтня 2017 року передбачено, що виконавець (позивач) від свого імені та за рахунок замовника, зокрема, організовує захоронення отриманих до перевезення відходів та виконує такі операції: здійснює перевезення відходів, а у випадку неможливості самостійно виконати перевезення здійснює пошук перевізника. Тому залучення ФГ "Агро Захід Буг" перевізником відходів при наданні ПА «Острів» комплексу послуг з організації захоронення твердих побутових відходів не суперечить умовам договору № 1/10/24-2017 від 24 жовтня 2017 року.

Водночас, у частині 3 статті 2 ГПК України встановлено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

З урахуванням принципу змагальності саме ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» як відповідач у справі та особа, яка заперечує факт надання послуг ПА «Острів» з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів, мало довести ту обставину, на яку посилається в обґрунтування заперечень на позовні вимоги, а саме довести належним чином, що ПА «Острів» відмовилось або самоусунулось від надання узгоджених у договорі № 1/10/24-2017 від 24 жовтня 2017 року послуг, внаслідок чого передані для захоронення відходи були повернуті позивачу, відповідач після повернення відходів від позивача або перевізника вчиняв дії з їх захоронення самостійно або з залученням третіх осіб тощо. З врахуванням наявності підписаних сторонами без зауважень актів наданих послуг такі докази мають бути безумовними та такими, що не викликають сумніву у їх належності. Чого відповідачем виконано не було.

Верховний Суд у постанові від 06.07.2022 погодився з твердженнями суду апеляційної інстанції, що підписи та печатки третіх осіб на товарно-транспортних накладних не підтверджують факт захоронення відходів, адже товарно-транспортна накладна є документом, який підтверджує факт переміщення вантажу, з неї вбачається лише, що перевізником ФГ "Агро Захід Буг" здійснювалося перевезення вантажу "безпечні побутові відходи", а не факт захоронення. Позивач не надав договору підряду на виконання робіт із захоронення з жодною з юридичних осіб, які мають право виконувати такі роботи (захоронення відходів).

Пунктом 2.5 договору № 1/10/24-2017 від 24 жовтня 2017 року сторонами погоджено, що виконавець зобов`язаний надати замовнику інформацію щодо обсягу та вартості наданих послуг з захоронення шляхом передачі копії актів наданих послуг із захоронення, що здійснюється відповідним підрядником, оригінали податкових накладних, що передаються із кожним актом наданих послуг.

Згідно з п. 3.1.6 договору № 1/10/24-2017 від 24 жовтня 2017 року сторони віднесли до обов`язків виконавця (позивача) обов`язок щодо забезпечення передання замовнику копій актів виконаних робіт підрядником, що здійснює захоронення.

Відповідно до п. 4.1 договору замовник оплачує фактично надані виконавцем послуги протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання належним чином оформлених оригіналів усіх необхідних документів (актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, рахунків).

Дійсно, в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем п. п. 2.5, 3.1.6 договору № 1/10/24-2017 від 24 жовтня 2017 року, проте узгоджений у п. 4.1 договору порядок розрахунків пов`язує момент виникнення зобов`язання замовника оплатити надані виконавцем послуги з днем отримання належним чином оформлених оригіналів усіх необхідних документів (актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, рахунків) та з підписанням сторонами актів виконаних робіт/наданих послуг, що мало місце у спірних правовідносинах.

Після підписання актів здачі-приймання послуг за серпень - вересень 2018 року у відповідності до положень п. 4.1 договору у відповідача виник обов`язок щодо здійснення розрахунків за отримані послуги.

У касаційній скарзі ПА «Острів» стверджувала, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №914/1725/19.

Предметом спору у справі №914/1725/19 було стягнення з ТОВ "Аве Львів", яке у змінило назву на ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент», на користь ФГ "Агро Захід Буг" 529 508,00 грн заборгованості, 25 815,72 грн трьох процентів річних, 63 895,00 грн пені та 45378,32 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів №30/09/2016-А від 30.09.2016 в частині своєчасної та повної оплати наданих ФГ "Агро Захід Буг" послуг.

У справі №914/1725/19 між ФГ "Агро Захід Буг" та ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» також був укладений договір про надання послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів, який є аналогічним за предметом договору у цій справі. ФГ "Агро Захід Буг", посилаючись на підписані без зауважень акти наданих послуг, товарно-транспортні накладні та податкові накладні, вказувало на належне виконання ним послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів, а ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» заперечував факт надання таких послуг посилаючись на ненадання ФГ "Агро Захід Буг" суду доказів виконання робіт з захоронення третьою особою, яка має право виконувати такі роботи.

Верховний Суд у справі № 914/1725/19 залишив без змін постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 та рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2020, якими з ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» на користь ФГ "Агро Захід Буг" стягнув 529 108,00 грн основного боргу за надані послуги з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів, 25 622,27 грн 3% річних, 63 855,72 грн пені, 45378,32 грн інфляційних втрат.

Відхиляючи аргументи касаційної скарги ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент», що ФГ "Агро Захід Буг" не надало суду доказів укладення договору з третьою особою на захоронення твердих побутових відходів, яка має ліцензію на цей вид господарської діяльності, Верховний Суд вказав, що обставини порушення законодавства при здійсненні господарської діяльності контрагентами ФГ "Агро Захід Буг", не спростовують факту надання ним відповідачу послуг, передбачених договором, з урахуванням доведеності обставин того, що відповідач передав позивачу для організації захоронення тверді побутові відходи. Вказані відходи позивачем відповідачу після цього не повертались, відповідач після передачі відходів позивачу жодного відношення до цих відходів не мав та докази їх захоронення відповідачем самостійно, за рахунок власних коштів, відсутні.

За наслідком розгляду цієї справи Верховний Суд, помилково посилаючись на неподібність правовідносин у справі № 914/1725/19, прийняв протилежне за змістом рішення - про відмову у задоволенні позову у фактично тотожних правовідносинах за змістом прав та обов`язків сторін, правового регулювання, ідентичності умов договорів про надання послуг з перевезення, організації перевезення та захоронення відходів і аргументації сторін, за участі одного і того ж замовника послуг.

Зазначене свідчить про неоднакове застосування касаційним господарським судом у складі однієї палати положень ст. ст. 901, 903 ЦК України, ст. ст. 2, 13, 79, 86 ГПК України у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.

Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (пункт 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.

Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до частини 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Враховуючи вищевикладене та те, що у цій справі №914/1979/18 та у справі № 914/1725/19 Верховний Суд дійшов протилежних за змістом висновків при розгляді спорів у подібних правовідносинах, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики, вважаю, що справу № 914/1979/18 необхідно було передати на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 1 статті 302 ГПК України з метою вирішення питання щодо відступу від висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 31.08.2021 у справі №914/1725/19 щодо застосування положень ст. ст. 901, 903 ЦК України, ст. ст. 2, 13, 79, 86 ГПК України.

Суддя Л. Стратієнко