Постанова

від 06.04.2022 по справі 420/11390/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/11390/21Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС» до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування наказу, приписів та постанов про накладення штрафів у сфері містобудівної діяльності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС» ( далі - позивач) звернувся з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради ( далі - відповідач) з позовом, в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати Наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/157ДАБК від 15.06.2021 року;

-визнати протиправним та скасувати Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 235/21 від 06.08.2021 року;

-визнати протиправною та скасувати Постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 20.08.2021 року № 030/21/255вих;

-визнати протиправним та скасувати Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 159/21 від 09.07.2021 року складений Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради;

-визнати протиправним та скасувати Постанову № 020/21/202-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23.07.2021 року винесену начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєвим О.Р.

В обґрунтування позову, послався на те, що відповідач вчиняє протиправні дії, що порушують його законні права і інтереси, як власника нерухомого майна. Зокрема, відповідач чинить перешкоди діяльності позивача шляхом проведення безпідставних позапланових перевірок, незаконно застосовуючи штрафні санкції, та поширює недостовірну інформацію на офіційному сайті Одеської міської ради щодо здійснення незаконного будівництва. Крім того, позивач вказує на те, що відповідачем не дотримано порядку проведення перевірки, що нівелює її наслідки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року - позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 235/21 від 06.08.2021 року.

Визнано протиправною та скасовано Постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 20.08.2021 року № 030/21/;

Визнано протиправним та скасовано Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 159/21 від 09.07.2021 року складений Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради;

Визнано протиправною та скасовано Постанову № 020/21/202-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23.07.2021 року, винесену начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєвим О.Р.

У решті позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, судовий збір в розмірі 9080 (дев`ять тисяч вісімдесят),00 грн.

В апеляційній скарзі, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 09 грудня 2021 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог, та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що на початку 2021 року розпочато будівельні роботи з реконструкції індивідуального житлового будинку у багатоквартирний будинок з втручанням у несучі та огороджувальні конструкції за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Сурикова, 17-А без відповідних документів, що дають право на їх виконання та без зміни цільового призначення земельної ділянки. Управлінням доведено також доведено, що захід державного архітектурно-будівельного контролю проведено на підставі виявлення факту самочинного будівництва, що підтверджується доповідною запискою головного спеціаліста інспекційного відділу. Крім того, апелянт зазначив, що обов`язок надсилання повідомлення про проведення перевірки суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, покладається на орган державного архітектурно-будівельного контролю лише у випадку проведення планового заходу, водночас, приписи Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 553, не передбачають обов`язку органу державного архітектурно-будівельного контролю попередньо попереджати суб`єкта містобудування про намір проведення позапланового заходу. Крім того, Управління належним чином повідомлено ТОВ «ІСАГІС» про позапланову перевірку шляхом направлення рекомендованого листа №01-1/93-ЗПІ від 17.06.2021 року з повідомленням (номер відстеження 6504903742968) на юридичну адресу суб`єкта містобудування, вказаний лист отримано уповноваженою особою 24.06.2021 року. Відсутність позивача або його уповноваженого представника на об`єкті унеможливлює проведення позапланової перевірки, оскільки п. 9 Порядку № 553 (редакція, яка діяла на момент здійснення позапланового заходу) передбачено, що перевірка здійснюється у присутності суб`єкта містобудування або його уповноваженого представника. Не забезпечення своєї присутності або свого представника, та відповідно не надання необхідної для перевірки документації і не надання безперешкодного доступу до місця будівництва є актом пасивної поведінки, що має ознаки складу правопорушення. З урахуванням викладеного, посадові особи Управління діяли виключно в межах повноважень наданих їм чинним законодавством України, а також їх дії ніяким чином не були направлені на позбавлення права власності ТОВ «ІСАГІС» на об`єкт будівництва, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Сурикова, 17-А. Апелянт також зауважив, що у даному випадку порушено питання недопуску посадових осіб, а не факту самочинного будівництва, адже посадові особи не були допущені до об`єкта будівництва та не могли встановлювати відповідні факти. Вважає, що дії відповідача обґрунтовані, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та без порушень прав позивача в процесі їх вчинення.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «ІСАГІС» послалося на доводи, які узгоджуються з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», враховуючи рішення Ради суддів України від 24.02.2022 року № 09, наказом голови П`ятого апеляційного адміністративного суду № 9-до/с від 28.02.2022 року, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду у П`ятому апеляційному адміністративному суді в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи.

За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною ж шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який, втім, не є вичерпним. При цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Із положеннями наведеної правової норми процесуального закону перекликаються й приписи частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у переліку, наведеному у частині шостій статті 12 КАС України, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Враховуючи, що дана справа є справою незначної складності, однак помилково розглянута судом першої інстанції в порядку загального позовного провадження, враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста їх участь в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Крім того, учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, однак таким правом сторони не скористалися.

А відтак, з метою дотримання строку розгляду апеляційної скарги, передбаченого ч.1 ст.309 КАС України, на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд вважає за можливе відмовити у задоволені клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи про відкладення розгляду справи та розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу належить на праві приватної власності об`єкт нерухомого майна: домоволодіння загальною площею 644,8 кв.м., житловою площею 245,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Сурикова, 17-А , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 229002435; земельна ділянка кадастровий номер № 5110137300:53:012:0010, на якій знаходиться вказаний об`єкт нерухомого майна, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 228976897 (т.1 а.с.14-16) .

Підставою для державної реєстрації вказаного нерухомого майна став Іпотечний договір, серія та номер: 2796 від 17.11.2006 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк Надра (надалі Іпотекодержатель ) та гр. ОСОБА_1 (надалі Іпотекодавець ) відповідно до якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання Зобов`язання, що витікає із Кредитного договору передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку Предмет іпотеки, а саме: земельна ділянка для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) площею 0,05 га, що знаходиться за адресою : м. Одеса, вул. Сурикова, 17 (т.1 а.с.23-27).

12.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Консалт Солюшенс (надалі - Первісний Іпотекодержатель та/або Кредитор ) та позивач (надалі - Новий кредитор ) уклали договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г., 17 листопада 2006 року, за р. №2796. У зв`язку із укладенням сторонами вказаного договору за кредитним договором № 05/11/2006/840-К/477 від 17 листопада 2006 року, що укладений між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк Надра та гр. ОСОБА_1 , Іпотекодержатель передає, а Новий Іпотекодержатель приймає всі права вимоги за Іпотечним договором від 17 листопада 2006 року, що укладений між ВАТ Надра та громадянином України - ОСОБА_1 , відповідно до якого в іпотеку передане нерухоме майно - земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,05 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Сурикова, 17 , кадастровий номер: 5110137300:53:012:0010, надалі - Договір іпотеки , який виступає в якості забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з Кредитного договору (т.1 а.с.17-20).

16.09.2020р. позивач направив на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вимогу про виконання порушеного зобов`язання за кредитним договором № 05/11/2006/840-КП/477 від 17 листопада 2006 року в сумі 6 406 123,36 гривень (т.1 а.с.34-36).

У зв`язку з невиконанням вимог кредитора, позивач на підставі ст. 4, 5 Іпотечного договору, відповідно до ст. ст. 33, 35, 36, 37 ЗУ Про іпотеку звернув стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки шляхом реєстрації права власності на вказане майно.

Відповідно до технічного паспорту, який виготовлений 19.07.2011 КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» за адресою: м. Одеса, вул. Сурикова, 17-А , знаходиться індивідуальний триповерховий житловий будинок, з цокольним поверхом та мансардою, загальною площею 644,8 кв.м., житловою площею 245,2 кв.м. (т.1 а.с.45-53).

Листом за вих. № 01-1/93-3пз від 17.06.2021 відповідач на підставі наказу Управління № 01-13/157ДАБК від 15.06.2021 та службової записки про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства (вх. № 01-1/93-ЗПІ від 10.06.2021) повідомив позивача про проведення позапланової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Сурикова, 17-А із вимогою щодо надання: правовстановлюючих документів на вказаний об`єкт; технічного паспорту інвентаризації нерухомого майна за вказаною адресою; дозвільних документів на проведення підготовчих та будівельних робіт; розроблену та затверджену належним чином проектну документацію; експертизу проектної документації; виконавчу документацію. Крім того, відповідач вказав про необхідність присутності уповноваженої особи позивача 25.06.2020 о 10:00 за адресою: м. Одеса, вул. Сурикова, 17-А та вимагав забезпечити безперешкодний доступ посадової особи відповідача до вказаного об`єкту будівництва (т.1 а.с.63)

У відповідь на вказаний лист позивач направив на адресу відповідача заяву від 24.06.2021 (т.1 а.с.64-65), де повідомив про неможливість присутності уповноваженої особи позивача на момент проведення перевірки 25.06.2020 о 10:00 у зв`язку із перебуванням директора Ісмагілова А.Ю. з 24.06.2021 по 01.07.2021 включно у відрядженні за межами м. Одеси. Разом із вказаною заявою позивач направив наступні документи:

- копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №229002435 від 21.10.2020;

- копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 228976897 від 21.10.2020;

- копію Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е., 12 серпня 2020 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1774;

- копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 220045110 від 12.08.2020;

- копію Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Скопелідіс Т.Г. від 17 листопада 2006 року зареєстрованим в реєстрі за № 2796;

- копію Мирової угоди від 18 травня 2011 року затвердженої ухвалою Київського районного суду м. Одеси у справі № 2-3793/11 від 25.05.2011;

- копію Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: вул. Сурикова, 17-А від 19.07.2011;

- копію вимоги про виконання порушеного зобов`язання за кредитним договором №05/11 /2006/840-КП477 від 17.11.2006 року з доказами її направлення боржнику;

- копію протоколу допиту свідка від 13.03.2021;

- копію ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 09.04.2021 у справі № 521/4981/21;

- копію протоколу огляду місця події від 14.04.2021.

25.06.2021 відповідач направив на адресу позивача лист за вих. № 02-1/93-ЗПЗ, де повідомив, що 16.06.2021 відповідач склав направлення для проведення позапланового заходу на виконання будівельних робіт без документів, що дають право на їх виконання за адресою: м. Одеса, вул. Сурикова, 17-А, строк дії такого направлення: з 25.06.2021 по 09.07.2021 (т.1 а.с.67-69).

Листом за вих. № 01-1/93ЗПІ від 09.07.2021 відповідач повідомив, що позивач не допустив посадових осіб відповідача на об`єкт будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Сурикова, буд. 17-А, чим порушив положення п.1 ч.3 ст.41 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та пп. 1 п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23 травня 2011 року № 533, повідомив про необхідність усунення виявлених порушень до 23.07.2021 та вказав, що розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбудеться 16.07.2021 о 14:00 (т.1 а.с.151-160) .

Додатки до вказаного листа:

- копія акту про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 09.07.2021 року;

- протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 09.07.2021 року.

-припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 159/21 від 09.07.2021, в якому вимагалося усунути порушення вимог містобудівного законодавства у термін до 23.07.2021р. шляхом забезпечення безперешкодного доступу посадових осіб Управління для проведення перевірки.

У зв`язку із відсутністю представника позивача 16.07.2021 на розгляді справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідач повторно призначив дату на 23.07.2021 та направив позивачу відповідний лист від 16.07.2021 № 01-1/93 ЗПІ (т.1 а.с.166).

23.07.2021 відповідач за результатами розгляду справи виніс Постанову № 020/21/202-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та визнав позивача винним у вчинені правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 6 ст. 2 ЗУ «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та наклав штраф у сумі 71 370 гривень (т.1 а.с.161-164).

Крім того, 23.07.2021р. представник позивача отримав направлення для проведення позапланового заходу від 23.07.2021 № 000435 на підставі наказу відповідача № 01-13/251ДАБК від 23.07.2021р. та з метою перевірки виконання вимог припису № 159/21 від 09.07.2021 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Строк дії направлення з 26.07.2021 по 06.08.2021 (т.1 а.с.165).

Листом від 10.08.2021 за вих. № 01-3/300Г (т.2 а.с.34-65) відповідач повідомив, що позивач в особі керівника - Ісмагілова А.Ю. не виконав вимоги припису Управління № 159/21 від 09.07.2021, а саме: не забезпечив доступ об`єкту містобудування та не надав відповідні документи і матеріали для проведення позапланової перевірки, чим порушив пп. а п.3 ч.3 ст.41 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та пп. 1 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» № 553, повідомив про необхідність усунення виявлених порушень до 20.08.2021р. та вказав, що розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбудеться 13.08.2021 о 14:00 та додав:

- акт, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 06.08.2021 на 18 арк.;

- протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06.08.2021 на 4 арк.;

- припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 235/21 від 06.08.2021 на 3 арк.

Листом від 13.08.2021 за вих. № 01-3/300Г відповідач повідомив, що у зв`язку із відсутністю позивача розгляд справи про адміністративне правопорушення повторно призначено на 20.08.2021 о 14:00 (т.2 а.с.37-38) .

20.08.2021 за результатами розгляду справи про порушення сфері містобудівної діяльності заступник начальника Управління - начальник інспекційного відділу № 1 УДАБК ОМР Єфремов В.Ю. виніс Постанову № 030/21/255вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та визнав позивача винним у вчинені правопорушення, передбаченого абз.2 п.1 ч.6 ст.2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та наклав штраф у сумі 35 685 гривень (т.2 а.с.73-75).

Не погоджуючись з діями та рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що у відповідача не було жодних підстав вважати, що вказаний об`єкт є самочинним будівництвом. Відтак - у нього були відсутні законні підстави для призначення та проведення позапланових заходів, що акт про недопущення посадових осіб може бути складений, лише за умови фізичної присутності суб`єктів містобудування або їх представників на об`єкті будівництва та їх відмови допустити посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки. Крім того, суд зазначив, що в акті про не допущення немає жодних даних про те, які саме дії, вчинені позивачем (його уповноваженими особами чи представниками), що унеможливили допуск на об`єкт будівництва працівників Управління ДАБК Одеської міської ради, а також відсутні належні докази, що саме уповноважена особа позивача вчинила дії щодо не допуску посадових осіб відповідача - Управління до проведення перевірки. Відсутні такі дані і у протоколі про адміністративне правопорушення та в приписі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 року №687-XIV (далі - Закон №687-XIV) для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Відповідно до статті 9 Закону №687-XIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Частиною першою статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон №3038-VI) передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

Згідно частини першої статті 36 Закону №3038-VI, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Частиною другою статті 36 Закону України «Про регулювання

містобудівної діяльності» передбачено, що виконувати будівельні роботи без

подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності №3038-VI від 17.02.2011 року (далі - Закон України №3038-VI), державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів №553 від 23 травня 2011 року затверджено Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок №553), який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками, сертифікованими відповідальними виконавцями робіт, підприємствами, що надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об`єкта будівництва, та експертними організаціями (далі - суб`єкти містобудування) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Пунктом 2 Порядку №553 передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

Згідно пункту 5 Порядку №553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Пунктом 7 Порядку №553 визначено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;

звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

вимога правоохоронних органів щодо проведення перевірки, складена на підставі ухвали слідчого судді.

Відповідач посилається на те, що відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності, відсутня інформація щодо одержання права на виконання будівельних робіт або прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: м. Одеса, вул. Сурикова, 17-А . Крім того, зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці (кадастровий номер 5110137300:53:012:0010, загальною площею - 0,05 га), що відведена для будівництва присадибного житлового будинку та господарських споруд. Рішення про передачу у власність ( користування), поділ, зміну цільового призначення земельної ділянки Одеською міською радою не приймалися.

Вищевказану інформацію встановлено у ході моніторингу району та складено посадовою особою Управління доповідну записку про факт виявлення факту самочинного будівництва за даною адресою.

З урахуванням наведених норм містобудівного законодавства, відповідно до наказу Управління № 01-13/157ДАБК від 15.06.2021 року та службової записки про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме: виявлення факту самочинного будівництва (вх.№ 01-1/93-ЗПІ від 10.06.2021 року) Управлінням проводилась позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Сурикова, 17-А .

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо помилковості висновку суду про незаконність наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/157ДАБК від 15.06.2021 року на проведення заходу державного архітектурно-будівельного контролю у зв`язку з відсутністю компетенції.

У даному конкретному випадку спірний наказ видано Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/157ДАБК від 15.06.2021 року на проведення заходу державного архітектурно-будівельного контролю, за наявності підстав, визначених законом у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта.

Щодо посилання позивача на факт реєстрації права власності на вказане домоволодіння, який виключає віднесення об`єкту до самочинного будівництва, колегія суддів зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 19.10.2020 р. державний реєстратор Мерзлікін Д.В. зареєстрував за позивачем право приватної власності на домоволодіння загальної площею 644,8 кв.м., житловою площею 245,2 кв.м. та на земельну ділянку за кадастровим номером 5110137300:53:012:0010, площею 0,05 га, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Вказаний факт відповідачем не заперечується.

Крім того, попереднім власником домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Сурикова, 17-А ., відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, був ОСОБА_1 . Дата набуття права власності: 28.08.2008. Тип майна: домоволодіння. Підстава виникнення права власності рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.11.2007.

Також, суд встановив, що вказаним рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі №2-65933/07 за ОСОБА_1 визнано право власності на реконструйоване домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Сурикова, 17-А ., загальною площею 644,8 кв.м.

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.

Правові наслідки самочинної забудови, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Отже, виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов.

Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 03.06.2020 р. у справі № 722-1882/16-ц також підкреслив, що наслідком самочинного будівництва є те, що в особи яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

При цьому, формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України, не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного.

У даній справі відповідач стверджував, що на спірному об`єкті на початку 2021 року розпочато будівельні роботи з реконструкції індивідуального житлового будинку у багатоквартирний будинок з втручанням у несучі та огорожувальні конструкції за адресою: м. Одеса, вул. Сурикова, 17-А., без відповідних документів, що дають право на їх виконання та без зміни цільового призначення земельної ділянки.

У справі, що розглядається, суд, приймаючи рішення, не надав оцінку доводам відповідача та не встановив обставини щодо відповідності чи невідповідності багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Сурикова, 17-А ., загальною площею 644,8 кв.м., встановленим законодавчо ознакам самочинності.

Водночас, судом першої інстанції також не надано оцінки доводам відповідача про те, що спірне нерухоме майно зареєстроване за позивачем без дотримання встановленої законом процедури отримання дозвільних документів для початку виконання будівельних робіт та документів, які засвідчують прийняття побудованого нерухомого майна в експлуатацію, що передує реєстрації права власності на це майно.

Аналогічні правові позиції Верховного Суду наведені у постановах від 09.12.2020р.

у справі № 922/476/20 ; від 07.04.2020р. у справі № 916/2791/13; від 19.08.2020р. у справі № 826/6660/16; від 03.02.2021 р. у справі № 814/944/18.

Замість цього, з`ясовуючи питання щодо виду виконання позивачем будівельних робіт, суд посилаючись на Постанову КМУ № 406 від 07.06.2017 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію», зробив помилковий висновок, що роботи з реконструкції індивідуального житлового будинку у багатоквартирний будинок з втручанням у несучі та огорожувальні конструкції за адресою: м. Одеса, вул. Сурикова, 17-А., та без зміни цільового призначення земельної ділянки, не потребують отримання дозвільних документів.

У даному випадку спір пов`язаний з реалізацією органом архітектурно - будівельного контролю повноважень щодо законності підстав проведення позапланової перевірки щодо не прийнятого в експлуатацію багатоквартирного будинку, що дає підстави вважати об`єкт самочинним будівництвом, а також можливість виконувати відповідачем, як суб`єктом владних повноважень покладених на нього повноважень, у разі реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва.

З урахуванням наведеної позиції апеляційного суду щодо правової природи вводу об`єкта будівництва в експлуатацію та його взаємозв`язок із державною реєстрацією права власності на нерухоме майно, колегія суддів вважає за необхідне застосувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду : Постанова від 07.04.2020 року у справі № 916/2791/13, згідно якої суди повинні враховувати відомості щодо документа державної реєстрації права власності в порушення умов передбачених законодавством правил і порядку здійснення такої забудови, які не змінюють режиму такого об`єкта та не виключають застосування правових наслідків такого будівництва.

Щодо вчинення позивачем перешкод у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, колегія суддів зазначає про таке.

Пунктом 9 Порядку №553 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Згідно пункту 11 Порядку №553, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право, зокрема, безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; у разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Пунктом 12 Порядку №553 передбачено, що посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані, серед іншого, у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; надсилати повідомлення про проведення планової перевірки суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку, зокрема електронного кабінету, або вручати особисто під розписку керівнику суб`єкта містобудування чи його уповноваженій особі із зазначенням дати початку та дати закінчення перевірки не пізніше ніж за десять днів до її початку.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб`єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб`єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об`єкті під час перевірки складається відповідний акт.

Пунктом 14 Порядку №553 встановлено, що суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання ними порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; одержувати примірник припису органу державного архітектурно-будівельного контролю за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; надавати документи, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали, зокрема через електронний кабінет, з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджуються Мінрегіоном (пункт 15 Порядку №553).

Відповідно до пункту 17 Порядку №553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акту перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком.

Протокол разом з усіма матеріалами перевірки протягом трьох днів після його складення подається посадовій особі органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (пункт 20 Порядку №553).

Згідно статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» №3038-VI, суб`єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, зокрема, невиконання приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил - у розмірі п`ятнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб; недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб (пункт 2 частини 6 статті 2 Закону України №3038-VI).

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 533 під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

З аналізу вищенаведеного слідує, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю, здійснюють, зокрема, позапланові перевірки суб`єктів містобудування на предмет дотримання ними під час здійснення будівництва вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та інших нормативних актів, що регулюють даний вид діяльності та під час здійснення такого контролю мають право на, зокрема безперешкодний доступ на місце будівництва об`єкта та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню.

Вказаному праву контролюючого органу кореспондує право суб`єкта містобудування бути присутнім під час здійснення перевірки, або забезпечити присутність своїх представників, в разі дотримання посадовими особами порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. В такому разі допуск до проведення перевірки є обов`язком такого суб`єкта містобудування.

В той же час, ні приписи Закону №3038-VI, ні Порядку №533 не визначають обов`язку органу державного архітектурно-будівельного контролю попередньо попередити суб`єкта містобудування про намір проведення позапланового заходу. Від суб`єкта владних повноважень відповідно до вимог законодавства, вимагалось лише пред`явлення службового посвідчення та направлення на перевірку безпосередньо перед проведенням такої перевірки.

Вказане також узгоджується і з обставинами, визначеними пунктом 7 Порядку №533, що слугують підставами для проведення позапланової перевірки, як відповідного способу виявлення або підтвердження факту порушення суб`єктом містобудування норм чинного законодавства.

Отже, посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право проводити перевірки на об`єкті контролю виключно після пред`явлення суб`єкту містобудування службових посвідчень та направлень на перевірку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду 09.12.2019 у справі №822/836/16, від 15.01.2020 у справі №818/1617/16, від 30.01.2020 справа №308/12552/16-а.

Колегія суддів зауважує, що недопуск посадових осіб уповноваженого органу до проведення перевірки може виражатись як у вчиненні будь-яких активних дій з боку суб`єкта містобудівної діяльності або його представників, що фактично перешкоджають здійсненню такого заходу державного архітектурно-будівельного контролю, так і у пасивній поведінці цього ж суб`єкта, який будучи завчасно обізнаним про день, час і місце її проведення, свідомо, за відсутності на те поважних причин, не створив належних умов для цього, в тому числі, не забезпечив доступ до об`єкта перевірки.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 822/836/16 та від 06.02.2020 у справі №208/537/17 (2-а/208/120/17).

З матеріалів справи вбачається, що 24.06.2021р. представник позивача отримав лист за вих. № 01-1/93-3пз від 17.06.2021, де крім того, відповідач вказав про необхідність присутності уповноваженої особи позивача 25.06.2020 о 10:00 за адресою: м. Одеса, вул. Сурикова, 17-А.

У зв`язку із перебуванням директора позивача Ісмагілова А.Ю. з 24.06.2021р. по 01.07.2021р. включно у відрядженні за межами м. Одеси, позивач повідомив відповідача про неможливість присутності уповноваженої особи на момент проведення перевірки 25.06.2020 о 10:00 та із відповідною заявою направив всі, на його думку, правовстановлюючі документи.

09.07.2021 року, відповідач склав Акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій (а.с.153 - 154), виніс Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (т. 1 а.с.158 - 160) та склав Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності ( т.1 а.с.155 - 157).

23.07.2021 року, постановою відповідач про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №020/21/202-вих, за порушення пункту 2 частини 6 статті 2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності» на позивача наклав штраф у розмірі 71 370,00 гривень ( т.1 а.с.161-164).

В обґрунтування підстав для накладення на позивача штрафу, відповідач зазначив, що під час виїзду на місце 09.07.2021 о 09 годині 30 хвилин , позивач, в особі керівника Ісмагілова Андрія Юрослановича, не допустив посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю для проведення позапланової перевірки на об`єкті: реконструкція домоволодіння за адресою: м. Одеса, вул. Сурикова, 17-А .

Суд першої інстанції також зазначив, що в матеріалах справи містяться докази, щодо повідомлення позивача про початок проведення перевірки, строк її проведення, а також зазначено про необхідність присутності уповноваженої особи позивача на перевірці саме 25.06.2021 о 10:00. При цьому, будь-яких даних щодо повідомлення позивача щодо прибуття посадових осіб відповідача на об`єкт з метою проведення позапланової перевірки 09.07.2021 о 09 год. 30 хв., відповідач до суду не надав.

Однак, такий висновок суду не відповідає обставинам справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази того, що Управління належним чином повідомлено ТОВ «ІСАГІС» про позапланову перевірку шляхом направлення рекомендованого листа №01-1/93-ЗПІ від 17.06.2021 року з повідомленням (номер відстеження 6504903742968) на юридичну адресу суб`єкта містобудування, вказаний лист отримано уповноваженою особою 24.06.2021 року.

Також, копію направлення для проведення планового (позапланового)

заходу №000211 від 16.06.2021 року зі строком дії з 25.06.2021 до 09.07.2021,

направлено на електронну адресу позивача, як представника ТОВ «ІСАГІС», що

підтверджується роздруківкою з електронної пошти Управління.

Відтак відповідачем вчинено всі дії, направлені на повідомлення позивача про проведення перевірки, обов`язок щодо якого чинним законодавством не передбачено.

В подальшому, на електронну адресу Управління надійшла заява від 24.06.2021 року (вх. №01-1/93-ЗПІ від 25.06.2021 року) про неможливість забезпечити допуск до проведення перевірки 25.06.2021 року у зв`язку з перебування директора ТОВ «ІСАГІС» Ісмагілова А.Ю. з 24.06.2021 року по 01.07.2021 року у відрядженні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позапланова перевірка проводилась з 25.06.2021 до 09.07.2021 року.

Проте, під час виїзду на місце за адресою: м. Одеса, вул. Сурикова, 17-А комісією у складі: головного спеціаліста інспекційного відділу №2 Управління - Ташматової Н.Л., головного спеціаліста інспекційного відділу №2 Управління Кузьменко М.О. та головного спеціаліста відділу контролю та моніторингу за станом території району Малиновської районної адміністрації ОМР - Семіліта І.В., 09.07.2021 року о 09 годині 30 хвилин, ТОВ «ІСАГІС» в особі керівника - Ісмагілова Андрія Юрославовича не допустив посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю для проведення позапланово

перевірки на об`єкт за адресою: м. Одеса, вул. Сурикова, 17-А та не надав дозвільні документи на проведення будівельних робіт, розроблену та затверджену належним чином проектну документацію, експертизу проектної документації.

Тобто, суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що ані позивач ані його представник не могли забезпечити присутність належного представника на вказаному об`єкті, адже в день перевірки - 09.07.2021р. позивачем не наведено жодних обгрунтувань, з яких причин він не надав безперешкодного допуску на об`єкт будівництва, враховуючи його обізнаність про проведення заходу державного архітектурно-будівельного контролю саме в цей період часу.

Таким чином, позовні вимоги про скасування Припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 159/21 від 09.07.2021 року, Постанови № 020/21/202-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23.07.2021 року - задоволенню не підлягають.

Інші позовні вимоги є похідними від зазначених, тому також підлягають залишенню без задоволення.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.

Водночас, оскільки на суд покладено обов`язок здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Законів України «Про судоустрій і статус суддів» у редакціях від 07 липня 2010 року та 02 червня 2016 року), зазначений обов`язок суду полягає в закладенні у свої мотиви відповідної аргументації з дотриманням принципів верховенства права.

Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не встановлено в повній мірі фактичні обставини справи, та не надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених відповідачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено повно та правильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього спростовують неправильних по суті висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 242 КАС України КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. ст. 315, 317 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення на підставі неправильного застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що дана справа є справою незначної складності, однак помилково розглянута судом першої інстанції в порядку загального позовного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС» до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування наказу, приписів та постанов про накладення штрафів у сфері містобудівної діяльності - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС» - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повного судового рішення 07.04.2022р.

Головуючий суддя Стас Л.В.Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.