Ухвала

від 31.05.2022 по справі 420/11390/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 червня 2022 року

м. Київ

справа № 420/11390/21

адміністративне провадження № К/990/13080/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача: Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі № 420/11390/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС» до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування наказу, приписів та постанов про накладення штрафів у сфері містобудівної діяльності,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС» (далі - позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - відповідач), у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Наказ відповідача № 01-13/157ДАБК від 15.06.2021;

- визнати протиправним та скасувати Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 235/21 від 06.08.2021;

- визнати протиправною та скасувати Постанову відповідача від 20.08.2021 № 030/21/255вих;

- визнати протиправним та скасувати Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 159/21 від 09.07.2021 складений відповідачем;

- визнати протиправним та скасувати Постанову № 020/21/202-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23.07.2021 винесену начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєвим О.Р.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2021, позов задоволено частково, внаслідок чого:

- визнано протиправним та скасовано Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 235/21 від 06.08.2021;

- визнано протиправною та скасовано Постанову відповідача від 20.08.2021 № 030/21/;

- визнано протиправним та скасовано Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 159/21 від 09.07.2021 складений відповідачем;

- визнано протиправною та скасовано Постанову № 020/21/202-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23.07.2021 року, винесену начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєвим О.Р;

- у решті позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2022, апеляційну скаргу відповідача задоволено, внаслідок чого:

- рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 скасовано;

- прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2021, заяву представника позивача про розподіл судових витрат задоволено частково:

- ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2022, апеляційну скаргу відповідача задоволено, внаслідок чого:

- додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 скасовано;

- прийнято нову постанову, якою у задоволенні заяви представника позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнення на користь позивача 50 000 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції від 07.04.2022, позивач подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 30.05.2022.

Щодо клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Водночас згідно з частиною 2 статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Суд установив, що передбачений зазначеною статтею строк на касаційне оскарження не пропущений, оскільки скаржником копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції отримано 27.04.2022, а касаційну скаргу надіслано на адресу Верховного Суду 27.05.2022, тобто у строк визначений статтею 329 КАС України.

Указане підтверджується копією конверта П`ятого апеляційного адміністративного суду з ідентифікатором поштового відправлення № 6504520165983.

Аналізуючи вищенаведені обставини та надані скаржником докази у сукупності з нормами КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню.

Щодо підстав касаційного оскарження.

Частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Предметом розгляду в цій справі є визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 108 055 грн.

У цій справі суд першої інстанції, розглянув справу за правилами загального позовного провадження.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо, не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Згідно з пунктом 6 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, віднесено до категорії справ незначної складності.

У КАС України термін «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб» вживається у значенні - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (пункт 24 частини першої статті 4 КАС України).

Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік»).

З огляду на наведене та виходячи з того, що сума щодо якої може бути заявлено вимогу про її стягнення на підставі оскаржуваного рішення відповідача становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення у справі незначної складності.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що зазначена справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього.

Суд звертає увагу, що вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Однак, скаржник не навів конкретних фактів наявності значного суспільного інтересу саме до цієї конкретної справи.

Крім того, твердження скаржника про те, що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені судовим рішенням, при розгляді іншої справи не підтверджене належними доказами та обґрунтуванням.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі незначної складності, а передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи в касаційному порядку скаржником належним чином не обґрунтовані у касаційній скарзі та не підтверджені відповідними доказами, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв`язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Керуючись статтями 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд,

УХВАЛИВ:

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС» пропущений строк на касаційне оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі № 420/11390/21.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСАГІС» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі № 420/11390/21.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Л.Л. Мороз

Судді А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук