Рішення

від 28.03.2022 по справі 140/16358/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2022 року ЛуцькСправа № 140/16358/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

представника позивача Федорчук І.Ю.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Анекс Плюс» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Анекс Плюс» (далі позивач, ТзОВ «Анекс Плюс») звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2021 №0051230701 та від 15.09.2021 №0051270701.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.08.2021 за № 6311/07-01/36347850 ГУ ДПС у Волинській області складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Анекс Плюс» щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 31.12.2020, питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2017 по 31.12.2020. На підставі висновків акту перевірки, контролюючим органом сформовано наступні податкові повідомлення-рішення, а саме: від 16.09.2021 №0051230701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 2 583 350,25 грн. та від 15.09.2021 №0051270701, яким зменшено суму від 'ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 418 336,00 грн.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 відкрито провадження у даній справі та відповідно до статей 268-270, 287 (далі - КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що 05.08.2021 за № 6311/07-01/36347850 ГУ ДПС у Волинській області складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТзОВ «Анекс Плюс» щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2017 по 31.12.2020, питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2017 по 31.12.2020.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Анекс Плюс» приписів податкового законодавства, а саме:

1) на порушення ст. 1, ч. 2 ст. 3, ч.1, 2 ст. 9, Закону України «Про бухгалтерський облік та. фінансову звітність в Україні», п. 1.1 п. 1, п. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення № 88, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п.п. 14.1.36 п. 14 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135 ПК України, внаслідок взаємовідносин ТзОВ «Анекс Плюс» з ФОП ОСОБА_1 завищено витрати та занижено фінансовий результат за період з 01.04.2017 по 31.12.2019 на суму 634 925,00 грн.;

2) на порушення ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2 ст. 9, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.п. 1.1 п. 1, п.п. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення № 88, П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 9 «Запаси»; п.п. 14.1.36 п. 14 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135, ПК України, ТзОВ «Анекс Плюс» по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 занижено фінансовий результат за період з 01.04.2017 по 31.12.2020 в сумі 882 850,00 грн.;

3) при визначенні суми доходів в рядку Інші операційні доходи фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва ТзОВ «Анекс Плюс» не врахована сума доходу за товари отримані від ФОП ОСОБА_3 за 2-4 квартали 2017 року на суму 1 368 000,00 грн., які відповідають визначенню безоплатно отриманих відповідно до вимог пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України;

4) в порушення абзацу 8 ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.5, 7, 21 П(С)БО 15 «Дохід», п.п. 14.1.36 п. 14 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України не відображено у складі інших доходів за 2020 рік суму 11 118 984,25 грн. внаслідок продажу товарів ПП «Зовнішторгсервіс» на загальну суму 13 392 646,80 грн., в т.ч. ПДВ 2 232 107,80 грн.;

5) в порушення п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 2.1, п. 2.4, п. 2.15, п. 2.16 Положення № 88, п. 3, п. 6 розділу III наказу Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», п. 10-15 П(С)БО 16 «Витрати», зокрема, завищено фінансовий результат в сумі 135 377,00 грн, в т.ч. за 2019 рік в сумі 135 377,00 грн.

ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення від 16.09.2021 №0051230701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 2 583 350,25 грн. (осн. платіж 2 469 924,00 грн. та штрафна санкція 113 426,25 грн.), від 15.09.2021 №0051270701, яким зменшено суму від 'ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 418 336,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1. статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Водночас статтею 1 цього Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Отже, первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об`єкту оподаткування.

В іншому випадку, первинні документи, які не відображають реального руху активів між учасниками господарської операції, є недостовірними.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведеного слідує, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновків про заниження податку на прибуток стали наступні доводи:

1) порушення ст. 1, ч. 2 ст. 3, ч.1, 2 ст. 9, Закону України «Про бухгалтерський облік та. фінансову звітність в Україні», п. 1.1 п. 1, п. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення № 88, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п.п. 14.1.36 п. 14 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135 ПК України, внаслідок взаємовідносин ТзОВ «Анекс Плюс» з ФОП ОСОБА_1 завищено витрати та занижено фінансовий результат за період з 01.04.2017 по 31.12.2019 на суму 634 925,00 грн:

- в актах прийому-передачі, встановлено відсутність даних, що розкривають зміст наданих послуг;

- до перевірки не надано документів, які б слугували результатами отриманих юридичних послуг, детальних звітів.

2) порушення ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2 ст. 9, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.п. 1.1 п. 1, п.п. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення № 88, П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 9 «Запаси»; п.п. 14.1.36 п. 14 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135, ПК України, а саме: ТзОВ «Анекс Плюс» по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 занижено фінансовий результат за період з 01.04.2017 по 31.12.2020 в сумі 882 850,00 грн.:

- в наданих до перевірки актах відсутня розшифровка та конкретизація наданих послуг, тобто відсутні обов`язкові реквізити первинного документа;

3) при визначенні суми доходів в рядку Інші операційні доходи фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва ТзОВ «Анекс Плюс» не врахована сума доходу за товари отримані від ФОП ОСОБА_3 за 2-4 квартали 2017 року на суму 1 368 000,00 грн., які відповідають визначенню безоплатно отриманих відповідно до вимог пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України:

- в наданих до перевірки накладних відсутня інформація про ПІБ та посади осіб, які підписували документи та інформація про довіреності по яких отримувалися ТМЦ. До перевірки не надано доручення на отримання ТМЦ, технічної документації, ТТН;

- відсутність у контрагента ФОП ОСОБА_3 виробничих потужностей, основних засобів та трудових ресурсів;

- актом перевірки ФОП ОСОБА_3 №5801/03-20-07-09/299169040 від 20.07.2021 року не підтверджено реальність господарських операцій з ТОВ «Анекс Плюс»;

4) порушення абзацу 8 ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.5, 7, 21 П(С)БО 15 «Дохід», п.п. 14.1.36 п. 14 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, а саме: не відображено у складі інших доходів за 2020 рік суму 11 118 984,25 грн. внаслідок продажу товарів ПП «Зовнішторгсервіс» на загальну суму 13 392 646,80 грн., в т.ч. ПДВ 2 232 107,80 грн.:

- в наданих до перевірки накладних відсутня інформація про посади осіб, які підписували накладні та інформація про довіреності по яких отримувалися ТМЦ;

- не надано доручення на отримання ТМЦ від ТзОВ «Анекс Плюс»;

- відповідно до бухгалтерських проведень встановлено відображення ТОВ «Анекс Плюс» реалізації товарів ПП «Зовнішторгсервіс» за ціною нижче ціни придбання;

- не подано ПП «Зовнішторгсервіс», ПП «Логістичні перспективи» повідомлення про об`єкти оподаткування (форма №20-ОПП) на автомобіль та причіп/напівпричіп;

- встановлено реалізацію ПП «Зовнішторгсервіс» придбаних у ТОВ «Анекс Плюс» ТМЦ контрагентам, по яких відкрито кримінальні провадження.

5) порушення п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 2.1, п. 2.4, п. 2.15, п. 2.16 Положення № 88, п. 3, п. 6 розділу III наказу Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», п. 10-15 П(С)БО 16 «Витрати», а саме: завищено фінансовий результат в сумі 135 377,00 грн, в т.ч. за 2019 рік в сумі 135 377,00 грн.

Стосовно взаємовідносин ТзОВ «Анекс Плюс» та ФОП ОСОБА_1

01.02. 2017 між ТОВ «Анекс Плюс» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг №170201.

Факт надання послуг підтверджується актами прийому - передачі наданих послуг від 30.04.2017 на суму 39 750,00 грн., від 31.05.2017 на суму 39 525,00 грн., від 30.06.2017 на суму 41 050,00 грн., від 31.07.2017 на суму 38 925,00 грн., від 31.08.2017 на суму 39 675,00 грн., від 30.09.2017 на суму 39 975,00 грн., від 31.10.2017 на суму 54 550,00 грн., від 30.11.2017 на суму 40 950,00 грн., від 31.12.2017 на суму 22 480,00 грн., від 31.01.2018 на суму 64 435,00 грн., від 28.02.2018 на суму 33 300,00 грн., від 30.03.2018 на суму 39 000,00 грн., від 30.04.2018 на суму 14 440,00 грн., від 31.05.2018 на суму 27 200,00 грн., від 13.11.2019 на суму 57 410,00 грн.

Оплата проведена, згідно платіжних доручень від 13.04.2017 №64 на суму 21 980,00 грн., від 13.04.2017 №63 на суму 18 520,00 грн., банківська виписка від 29.05.2017 на суму 16 815,00 грн., 22 935,00 грн., від 15.06.2017 №690 на суму 1 760,00 грн., від 15.06.2017 №209 на суму 37 765,00 грн., від 18.07.2017 №758 на суму 41 050,00 грн., від 17.08.2017 №436 на суму 38 925,00 грн., від 14.09.2017 №534 на суму 39 675,00 грн., від 17.10.2017№621 на суму 39 975,00 грн., від 21.11.2017 №766 на суму 54 550,00 грн., від 14.12.2017 №923 на суму 40 950 грн., від 16.01.2018 №1082 на суму 64 780,00 грн., від 15.02.2018 №101 на суму 64 435,00 грн., від 27.08.2018 №1283 на суму 33 300,00 грн., від 17.04.2018 №317 на суму 39 000,00 грн., від 25.05.2018 №1470 на суму 14 400,00 грн., від 22.06.2018 №1564 на суму 27 200,00 грн., від 05.09.2019 №3926 на суму 57 410,00 грн.

До перевірки, ТзОВ «Анекс Плюс» надано акти прийому-передачі наданих послуг за період з 01.02.2017 по 13.11.2019 на загальну суму 675 425,00 грн.

Акти виконаних робіт містять необхідні реквізити, що передбачені вимогами ч.2 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме - назву документа, дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; особистий підпис від виконавця та замовника, що скріплений печаткою.

Щодо встановленого порушення як відсутність в актах виконаних poбіт інформації про кількість годин роботи, слід зазначити наступне.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про наданні юридичних послуг від 01.02.2017 №170201. Згідно п. 3.1 договору встановлено, що сума винагороди Виконавця зі надання послуг, вказаних в даному договорі становить 41 400,00 грн., на місяць. Зазначена вартість включає розрахунок між Сторонами за 50 годин роботи виконавця на місяць.

Після фактичного закінчення надання послуг виконавець надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. У випадку ненадання відповідних заперечень замовника протягом зазначеного у цьому пункті строку послуги вважаються такими, що надані виконавцем та прийняті замовником в повному обсязі та підлягають повній оплаті відповідно до п.3.1 Договору (п.3.2).

Отже, з врахуванням того, що позивач отримав від контрагента юридичні послуги, надання яких пов`язано із поточними питаннями господарської діяльності позивача, сторонами були складені, у відповідності до п.3.1 (як це передбачено умовами договору) акти приймання-передачі наданих послуг, в яких зазначено загальну вартість послуг за місяць, що в свою чергу спростовує висновки контролюючого органу щодо неможливості перевірки фактичних витрат часу для надання послуг.

Щодо посилання контролюючого органу на наявність юриста в штаті на підприємстві і недоцільність укладання договору з ФОП про надання послуг. Як встановлено в судовому засіданні така посада була передбачена в штаті з 2018 року, відповідно до якого на посаду юрисконсульта призначено ОСОБА_4 , який по даний час працює та одночасно є директором.

На думку суду, юридичні консультації у сфері податкового законодавства позивачем придбавалися для їх використання у власній господарській діяльності, необхідність придбання у ФОП ОСОБА_1 юридичних послуг консультаційного характеру відповідало діючому законодавству. Надані послуги сприяли збереженню активів Товариства та створенню умов для такого збереження у майбутньому.

На підтвердження наявності ділової мети при придбанні юридичних послуг, позивач вказав, що за своїм економіко-юридичним змістом юридична послуга, являє собою діяльність, результати якої можуть і не мати матеріального виразу, однак надання таких послуг впливає на господарську діяльність платника податків. Наявність у штаті позивача юриста та менеджера з персоналу не може свідчити про безпідставне залучення інших спеціалістів для виконання функцій, що покладені на штатних працівників, та не вказує про відсутність у позивача ділової мети при оплаті вказаних послуг. За звичаями ділового обороту, виконання певних послуг може потребувати спеціальних знань, які відсутні у осіб, з якими підприємство уклало трудовий договір.

Встановлені обставини зумовилюють висновок про те, що підвищення доходу Товариства свідчить про зміну в структурі його активів, фактичне використання в господарській діяльності позивача зазначених послуг та отримання останнім економічного ефекту від послуг наданих ФОП ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

При цьому, зазначаючи в акті перевірки про необхідність підтвердження позивачем факту отримання послуг відповідними звітами щодо кожної послуги, контролюючий орган не навів нормативного обґрунтування цієї вимоги та не зазначив, яка саме норма чинного законодавства України була порушена позивачем.

Подібні висновки міститься в постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі N 820/1737/17, від 30.10.2018 у справі N 810/481/16, від 03.02.2022 у справі N 640/11220/20, від 01.04.2021 у справі N 820/5471/16.

Щодо взаємовідносин між ТзОВ «Анекс Плюс» та ФОП ОСОБА_2 .

Між ТОВ «Анекс Плюс» (довіритель) та ФОП ОСОБА_2 (повірений) 01.09.2016 укладено договір доручення №32 на декларування та митне оформлення товарів, умовами якого передбачено, що довіритель доручає, а повірений зобов`язується за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів (далі товару) довірителя, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформлення у митницях України, а також надавати інші, пов`язані із зовнішньоекономічною діяльністю довірителя, послуги; дії пов`язані з декларуванням і митним оформленням товарів довірителя, здійснювати самостійно від свого імені рахунок і за дорученням Довірителя в порядку, передбаченому цим Договором та чинним законодавством України; для надання послуг по договору повірений має право використовувати всю необхідну інформацію та документацію довірителя, залучати третіх осіб, залишаючи за собою відповідальність за виконання умов даного договору.

За період з 01.04.2017 по 31.12.2020 ФОП ОСОБА_2 надано ТзОВ «Анекс Плюс» консультаційних послуг на загальну суму 882 850,00 грн.

Факт надання послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт №ОУ/2804П від 28.04.2017 на суму 24 700,00 грн., №ОУ/190517 від 19.05.2017 на суму 23 110,00 грн., №ОУ/030717 від 03.07.2017 на суму 28 100,00 грн., №ОУ/310717 від 31.07.2017 на суму 12 800,00 грн., №ОУ/310717 від 31.07.2017 на суму 6 900,00 грн., №ОУ/300817 від 30.08.2017 на суму 18 100,00 грн., №ОУ/290917 від 29.09.2017 на суму 23 400,00 грн., №ОУ/300917 від 30.09.2017 на суму 4 000,00 грн., №ОУ/301017 від 30.10.2017 на суму 17 730,00 грн., №ОУ/301117 від 30.11.2017 на суму 21 720,00 грн., №ОУ/261217 від 26.12.2017 на суму 16 500 грн., №ОУ/310118 від 31.01.2018 на суму 26 400 грн., №ОУ/300318 від 30. 03.2018 на суму 48 300,00 грн., №ОУ/260418 від 26.04.2018 на суму 48 300,00 грн., №ОУ/310518 від 31.05.2018 на суму 33 330,00 грн., №ОУ/270618 від 27.06.2018 на суму 23 310,00 грн., МОУ/310718 від 31.07.2018 на суму 14 720,00 грн., №ОУ/ЗЮ818 від 31.08.2018 на суму 29 860,00 грн., №ОУ/280918 від 28.09.2018 на суму 23 100,00 грн., №ОУ/311018 від 31.10.2018 на суму 29 370,00 грн., №ОУ/301118 від 30.11.2018 на суму 19 030,00 грн., №ОУ/271218 від 27.12.2018 на суму 26 090,00 грн., №ОУ/310119 від 31.01.2019 на суму 25 900,00 грн., №ОУ/280219 від 28.02.2019 на суму 19 410,00 грн., №ОУ/290319 від 29.03.2019 на суму 9 370,00 грн., №ОУ/250419 від 25.04.2019 на суму 11 060,00 грн., №ОУ/310519 від 31.05.2019 на суму 16 340,00 грн., №ОУ/260619 від 26.06.2021 на суму 9 670,00 грн., №ОУ/310719 від 31.07.2019 на суму 16 330,00 грн., №ОУ/300819 від 30.08.2019 на суму 19 220,00 грн., №ОУ/040919 від 04.09.2019 на суму 13 700,00 грн., №ОУ/300919 від 30.09.2019 на суму 25 000,00 грн., №ОУ/301019 від 30.10.2019 на суму 22 190,00 грн., №ОУ/281119 від 28.11.2019 на суму 22 240 грн., №ОУ/261219 від 26.12.2019 на суму15 120,00 грн., №ОУ/310120 від 31.01.2020 на суму 17 050,00 грн., №ОУ/280220 від 28.02.2020 на суму 25 110,00 грн., №ОУ/300320 від 30.03.2020 на суму 13 750,00 грн., №ОУ/290420 від 29.04.2020 на суму 12 360,00 грн., №ОУ/280520 від 28.05.2020 на суму 5 680,00 грн., №ОУ/300620 від 30.06.2020 на суму 2 590,00 грн., №ОУ/310720 від 31.07.2020 на суму 4 500,00 грн., №ОУ/310820 від 31.08.2020 на суму 1 190 грн.

Зазначені акти відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки містять такі обов`язкові реквізити: як назву документа, дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; особистий підпис від виконавця та замовника, що скріплений печаткою.

На думку суду, твердження податкового органу щодо дефектності актів здачі приймання робіт по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 є помилковим, оскільки це не передбачено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Не відповідає дійсності зазначення відповідачем про відсутність документів, які б підтверджували надання зазначених в актах послуг, враховуючи те, що до перевірки разом з актами виконаних робіт позивачем надавався детальний перелік виконаних ФОП ОСОБА_2 послуг, серед яких послуги по розробці документів для здійснення операцій по ввезенню давальницької сировини, по вивезенню готової продукції з давальницької сировини, складання рахунків, оформлення дозвільної документації, надання інформаційних довідок, тощо.

Такий детальний перелік був складений до усіх актів виконаних робіт, який повністю розкриває зміст господарської операції та їх вартості, згідно з тарифами (розцінками) згідно з Додатком №2 до договору доручення №32 від 01.09.2016.

Також, не заслуговує на увагу і посилання відповідача про неможливість підтвердження надання ФОП ОСОБА_2 послуг у зв`язку з тим, що послуги у сфері ЗЕД надавались ПП «Сіа-Брук», оскільки, у позивача з ПП «Сіа-Брук» склалися договірні зобов`язання щодо декларування та митного оформлення товарів. В той же час, як з ФОП ОСОБА_2 були взаємовідносини лише в частині отримання консультаційних послуг та послуг щодо розробки певного виду документів.

Посилання відповідача на невідповідність коду КВЕД виконавця ФОП ОСОБА_2 не є підставним, оскільки код КВЕД 52.29 (Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту) включає експедицію вантажів; організацію перевезень залізничним, автомобільним, водним або авіаційним транспортом; організацію групових або індивідуальних відправлень вантажів (у т.ч. вивіз і доставку вантажів, а також компонування партій); видачу й одержування транспортної документації та накладних; діяльність митних брокерів; діяльність суднових брокерів і агентів з фрахтування місць для авіаційних вантажних перевезень; посередництво з фрахту вантажного місця на судні або в літаку; вантажно- розвантажувальні роботи, наприклад, тимчасове пакування задля збереження вантажу під час транзитних перевезень, перепакування, вибірковий контроль та зважування вантажу тощо. Отже, клас послуг включає вид послуг, який отримувало Товариство від цього контрагента.

Суд зауважує, що відповідач вказує на відсутність доказів реальності надання зазначених інформаційно-консультаційних послуг з огляду на нерозкриття змісту таких послуг (відсутність деталізованої інформації про надані послуги, їх обсяг та результати здійснених заходів) в актах виконаних робіт (наданих послуг).

В контексті наведених доводів слід зазначити, що виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, звіт/акт з переліком фактично наданих послуг за напрямами, вказаними в договорах, може бути достатнім доказом, що підтверджує факт виконання господарської операції. Відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Вказаний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 809/2161/14.

На думку суду, оскільки ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлено, а умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів слід зробити висновок, що витрати фактично понесені.

Аналогічні висновки міститься в постанові Верховного Суду від 30.07.2021 у справі № 640/19166/19.

Стосовно господарських операцій між ТзОВ «Анекс Плюс» та ФОП ОСОБА_3 .

Між ТОВ «Анекс Плюс» та ФОП ОСОБА_3 15.03.2017 укладено договір купівлі - продажу.

Згідно умов даного договору ФОП ОСОБА_3 (продавець) зобов`язується продати і передати у власність ТОВ «Анекс Плюс» (покупця) рухоме майно, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору, товар, що продається - конструкції для демонстрації товарів.

Підтвердженням реалізації товару є прихідні накладні на загальну суму 1 368 000,00 грн. - №927 від 24.05.2017 на суму 83 200,00 грн., №929 від 26.05.2017 на сум112 100,00 грн., №930 від 30.05.2017 на суму 63 630,00 грн., №928 від 02.06.2017 на суму 192 360,00 грн., №926 від 07.06.2017 на суму 62 250,00 грн., №1123 від 04.07.2017 на суму 128 300,00 грн., №1200 від 18.07.2017 на суму 117 260,00 грн., №1201 від 20.07.2017 на суму 73 740,00 грн., №1281 від 08.08.2017 на суму 14 850,00 грн., №1361 від 22.08.2017 на суму 243 100,00 грн., №1404 від 05.09.2017 на суму 277 210,00 грн.

Оплата за поставлений товар здійснена в повному обсязі, про що свідчать наступні платіжні доручення - від 08.06.2017 №643, від 09.06.2017 №676, від 15.06.2017 №210, від 22.06.2017 №705, від 06.07.2017 №262, від 11.07.2017 від №289, від 13.07.2017 №754, від 21.07.2017 №328, від 28.07.2017 №355, від 04.08.2017 №391, від 10.08.2017 №788, банківська виписка від 10.08.2017, від 12.09.2017 №524, від 22.09.2017 №579, від 29.09.2017 №590, від 06.10.2017 №601, від 06.10.2017 №606, від 20.10.2017№654, від 25.10.2017№680, від 03.11.2017№968.

Зазначені видаткові накладні, що були надані до перевірки містять підписи осіб, як зі сторони покупця так і зі сторони продавця, які в свою чергу засвідчені відтиском печатки.

Суд зауважує, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Зазначена позиція також викладена у постановах ВС від 20.12.2018 у справі №9108/19702/17, від 29.010.2020 №916/922/19.

Відтак, вищевказані накладні є допустим доказом передачі товару, згідно договору купівлі- продажу від 15.03.2017.

Щодо зауважень податкового органу про ненадання доручення на отримання ТМЦ, то слід вказати на те, що довіреність сама по собі не є первинним документом, вона лише фіксує рішення уповноваженої особи (керівника, директора) підприємства уповноважити конкретну особу отримати для підприємства ТМЦ. Сам же факт руху цих цінностей довіреність не фіксує.

Визнавати відсутність господарської операції на тій підставі, що немає довіреності, податковий орган позбавлений правових підстав, оскільки відображення в бухгалтерському обліку здійснюється лише на підставі первинних документів (ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Окрім того, як зазначалося раніше, критерієм наявності господарської операції є зміни в активах і зобов`язаннях, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Так, за операціями з придбання позивачем ТМЦ у ФОП ОСОБА_3 , податковий орган не заперечував факту зміни в активах Товариства та встановив фактичний його рух, а саме безготівковий розрахунок за поставлений товар, подальша їх реалізація за межі митної території України, про що подані відповідні письмові докази, які досліджені судом.

В якості доказів нереальності господарської діяльності позивача з ФОП ОСОБА_3 , відповідач посилається на акт перевірки від 20.07.2021, відповідно до якого встановлено відсутність основних засобів та трудових ресурсів у ФОП ОСОБА_3 , однак, висновки податкового органу, грунтуються на даних акта перевірки щодо контрагентів, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді щодо якого здійснювалась перевірка не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи, аналогічна позиція викладена також і у Постанові ВС від 21.03.2018 у справі №816/338/14).

Результати податкового контролю контрагентів позивача не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи, а також ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включення до такого акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб`єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов`язків для платника податків, тобто не порушують права платника податків. Висновки ж посадових осіб, зазначені в акті перевірки, є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків. Зазначена позиція висвітлена у Постановах ВС від 21.03.2018 у справі № 813/59/13-а та від 16.05.2018 у справі № 826/15718/14.

На думку суду, не заслуговує на увагу і посилання відповідача на ту обставину, що частина підписів осіб, які приймали товар, згідно з накладними, «візуально» не відповідають підписам осіб ТОВ «Анекс Плюс», відповідальних за отримання ТМЦ, згідно 1 наказами товариства «Про призначення осіб відповідальних за отримання ТМЦ», з огляду на те, що такий факт можна встановити лише шляхом проведенню почеркознавчої експертизи, а не суб`єктивним баченням представника відповідача.

Також, варто відмітити, що усі видаткові накладні, що були надані доперевірки засвідчені відтиском печатки, як зі сторони продавця, так і зі сторони покупця, а відтак такі накладні є допустим доказом передачі товару, згідно договору купівлі, продажу від 15.03.2017.

Щодо транспортування товару придбаного у ФОП ОСОБА_3 .

Транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій задоговорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Суд зауважує, що відповідач в акті перевірки не наводить обґрунтованих висновків, які б могли заперечити факт завершеності вказаних господарських операцій. При цьому він доводить, що дефектність відповідних правовідносин, а відтак їх нереальність та удаваність зазначаючи про відсутність ряду бухгалтерських документів, які на його погляд мали їх супроводжувати, а саме відсутність товаро-транспортних накладних, сертифікатів якості на товар від виробника.

Наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила N 363).

Відповідно до пункту 1 цих Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За змістом підпунктів 11.4 та 11.6 Правил N 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається перевізнику.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року N 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

За змістом пунктів 1 та 2 вказаного Переліку наявність ТТН є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється.

Таким чином, ТТН підтверджує факт надання послуг з перевезення товарів (якщо таке перевезення здійснюється на договірних умовах), документує рух матеріальних цінностей та є одним із доказів реальності здійснення господарської операції з постачання товарів.

Відсутність ТТН, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом.

Питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Аналогічні висновки викладені у Постанові ВС від 29.04.2021 у справі № 810/3713/16.

Щодо нереальності господарської операції між ТзОВ «Анекс Плюс» і ПП «Зовнішторгсервіс».

Між ТОВ «Анекс Плюс» та ПП «Зовнішторгсервіс» 03.12.2019р. укладено договір купівлі-продажу №03-12/19.

Згідно умов даного Договору ТОВ «Анекс Плюс» (продавець) зобов`язується продати і передати у власність ПП «Зовнішторгсервіс» (покупця) товари, ціна та кількість, яких визначаються у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору.

За період з 01.04.2017 по 31.12.2020 ТОВ «Анекс Плюс» реалізувало ТМЦ (дитячі коляски, автокрісла) для ПП «Зовнішторгсервіс» на загальну суму 13 392 646,80 грн.

Факт реалізації ТМЦ підтверджується наступними документами видаткова накладна: №300000630 від 18.12.2019 на суму 312 768,00 грн. (ТТН -1812-01 від 18.12.2019, №300000631 від 18.12.2019 на суму 322 542,00 грн. (ТТН 1812-03 від 18.12.2019, №300000632 від 18.12.2019 насуму 324 180,00 грн.(ТТН 1812-02 від 18.12.2019, №300000633 від 19.12.2019 на суму 321 960,00 грн.(ТТН- 1912-01 від 18.12.2019, №300000634 від 19.12.2019 на суму 320 760,00 грн. (ТТН -1912-02 від 18.12.2019, №300000635 від 20.12.2019 на суму 284 280,0 грн. (ТТН-2012-02 20.12.2019, №300000636 від 20.12.2019 на суму 291 600,00 грн. (ТТН-2012-03 20.12.2019, №300000637 від 23.12.2019 на суму 293 220,00 грн. (ТТН -2312-01 23.12.2019, №300000638 від 23.12.2019 на суму 283 446,00 грн., №300000639 від 24.12.2019 на суму 322 542,00 грн. (ТТН -2412-02 від 24.12.2019), №300000640 від 24.12.2019 на суму 293 220,00 грн. (ТТН-2412-01 від 24.12.2019), №300000641 від 26.12.2019 на суму 291 600,00 грн. (ТТН-2612-01 від 26.12.2019), №300000642 від 26.12.2019 на суму 293 220,00 грн.(ТТН-2612-02 від 26.12.2019), №300000643 від 26.12.2019 на суму 291 420,00 грн. (ТТН -2612-03 від 26.12.2019), №300000644 від 27.12.2019 на суму 322 542,00 грн. (ТТН-2712-01 від 27.12.2019), №300000645 від 27.12.2019 на суму 310 068 грн. (ТТН-2712-02 від 27.12.2019), №300000304 26.05.2020 на суму 2 835 063 грн. (ТТН - 2605-01 від 26.05.2020), №300000305 27.05.2020 на суму 2 607 350,4 грн. (ТТН - 2705-01 від 27.05.2020), №300000306 від 28.05.2020 на суму 1 636 886 грн. (ТТН - 2805-01 від 28.05.2020), №300000307 від 29.05.2020 на суму 1 433 978,4 грн. (ТТН-2905-01 від 29.05.2020).

Оплата за поставлений товар підтверджується - банківськими виписками за 06.11.2020, 17.04.2020, 15.05.2020, 25.05.2020, 09.06.2020, 19.06.2020, 23.06.2020, 30.06.2020, 06.07.2020, 10.07.2020, 14.07.2020, 23.07.2020, 30.07.2020, 11.08.2020, 18.08.2020,21.08.2020, 07.09.2020, 13.10.2020, 18.11.2020, 20.11.2020, 30.12.2020, платіжне доручення від 25.02.2020№77, від 27.02.2020№78, від 23.03.2020№115.

Щодо недоліків у видаткових накладних, про які в акті перевірки зазначає податковий орган (відсутня інформація про ПІБ та посади осіб, які підписували дані документи та інформація про довіреності по яких отримувалися ТМЦ), то слід зазначити наступне.

Відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Так, видаткові накладні, що були надані до перевірки містять підписи осіб, як зі сторони покупця так і зі сторони продавця, які в свою чергу засвідчені відтиском печатки.

Відтак, накладні є допустим доказом передачі товару, згідно договору купівлі- продажу від 15.03.2017.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ 20.12.2018 у справі №9108/19702/17, від 29.010.2020 у справі №916/922/19.

Щодо зауважень податкового органу про ненадання доручення на отримання ТМЦ, то слід вказати на те, що довіреність сама по собі не є первинним документом, вона лише фіксує рішення уповноваженої особи (керівника, директора) підприємства уповноважити конкретну особу отримати для підприємства ТМЦ. Сам же факт руху цих цінностей довіреність не фіксує.

Суд вважає, що визнавати відсутність господарської операції на тій підставі, що немає довіреності, податковий орган позбавлений правових підстав, оскільки відображення в бухгалтерському обліку здійснюється лише на підставі первинних документів (ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Окрім того, як зазначалося раніше, критерієм наявності господарської операції є зміни в активах і зобов`язаннях, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У частині виявленого порушення по реалізації товарів ПП «Зовнішторгсервіс» за ціною нижче ціни придбання.

Як встановлено матеріалами справи, ТзОВ «Анекс Плюс», у відповідності до умов договору купівлі-продажу №03-12/19 від 03.12.2019 здійснює реалізацію ТМЦ (дитячі коляски, автокрісла) для ПП «Зовнішторгсервіс».

З 18.12.2019 по 27.12.2019 ТзОВ «Анекс Плюс» продано на ПП «Зовнішторгсервіс» 500 одиниць товару, з яких за ціною нижче ціни придбання 1 шт., з 26.05.2020 по 29.05.2020 продано 1109 одиниць товару, з яких за ціною нижче придбання 23 шт. Тобто, в загальному операція з реалізації ПП «Зовнішторсервіс» не містила ознак збитковості, а була цілком виправданою.

Господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не завжди свідчить пре те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

У постанові від 07.03.2019 по справі №818/3838/15 Верховний Суд зокрема вказав, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. Поняття економічного ефекту не розкрито в Податковому кодексі України. Однак із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

При цьому, не обов`язково, щоб економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект від господарської операції може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів об`єктивного перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Водночас, прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об`єктивними причинами.

Відтак продаж платником податків продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцію поза межами його господарської діяльності. Адже до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов`язаних із виробництвом товару, належать: рівень попиту на продукцію; кон`юнктура ринку; платоспроможність покупця; обсяги виробництва та складські запаси продавця; інші умови, які об`єктивно впливають на формування ціни.

Аналогічний висновок у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 №П/811/1512/14.

Щодо умов перевезення реалізованого товару ПП «Зовнішторсервіс»

До перевірки, ТзОВ «Анекс Плюс» були надані ТТН на кожну партію поставки ТМЦ, що відповідають даним видаткових накладних. Згідно інформації, що наведена у таких ТТН, ТОВ «Анекс Плюс» не було автоперевізником в даних операціях.

Відповідальними за поставку товару був покупець, тобто ПП «Зовнішторгсервіс» та ТзОВ «Логістичні перспективи», яке виконувало перевезення на замовлення такого покупця, тому, посилання контролюючого органу на виявлені порушення зі сторони перевізників не можуть братися до уваги та свідчити про нереальність господарські операції саме по договору купівлі-продажу, оскільки позивач не несе відповідальності за дії вчинені його контрагентом.

Не підтвердження наявності у контрагента основних засобів, так само як і інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій.

Більше того, у відповідності до норм 627 ЦК України при укладенні договорів позивач не мав обов`язку запитувати документальне підтвердження наявності у його контрагентів основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів для можливості здійснення господарської діяльності, іншої подібної інформації.

Щодо зазначення відповідачем «обриву» руху товарів по ланцюгу постачання контагентів-покупців ПП «Зовнішторсервіс», то слід зазначити, що наведені обставини не можуть бути підставами для позбавлення саме позивача права на відображення податкових зобов`язань за умови наявності у останнього всіх необхідних первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність господарської операції у відповідності до норм ст. ст. 2, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та ст. 44 ПК України та виходячи із того, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер заст.61 Конституції України, а, відповідно, позивач не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів.

Також, інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів платника податків по ланцюгах постачання, а також інформація надана іншими контролюючими органами не є належним доказом у розумінні КАС України, адже вона не грунтується на безпосередньому досліджені первинних документів. Більше того, такі дії не відповідають критерію юридичної значимості.

Схожа правова позиція висловлена Верховним Судому постановах від 27.03.2018 та 26.06.2018 у справах № 816/809/17 (провадження № К/9901/1349/17) та № 826/3006/14 (провадження № К/9901/2453/18) відповідно.

Щодо наявності розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а саме: завищення фінансового результату в сумі 135 377,00 грн, в т.ч. за 2019 рік в сумі 135 377,00 грн., позивач зазначає наступне.

Податковим органом зазначено, що у фінансовій звітності за 2019 рік товариство не відобразило витрати у розмірі 62 002, 47 грн. (витрати, понесені підприємством, у результаті участі у програмі - Бізнес-вітання у розмірі - 7 184,06 грн. та невиконання нормативу робочих місць з працевлаштування інвалідів - 54 817,51 грн.). Однак ці витрати були виявлені та відображені в бухгалтерських регістрах у квітні 2020 року, Товариство подало Уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємств за 2019 рік.

Податковий орган помилково порівняв дані уточнюючої декларації з податку на прибуток підприємств за 2019 поданої 24.07.2020 із даними бухгалтерських регістрів станом на 31.12.2019, відповідно проігнорувавши обставину, що коригування бухгалтерських регістрів відбувається у місяці виявлення помилки та складення довідки.

Товариство виявило технічну помилку, зумовлену автоматичною роботою програми, яка використовується для ведення бухгалтерського, обліку. Зокрема, помилка стосувалася розподілу загальновиробничих витрат за березень 2019 на продукцію "Костюм Синій" (продукція виготовлялася нез давальницької сировини, як решта продукції Товариства), що було не передбачено технічними рішеннями програми.

Такі дії товариство здійснювало із дотриманням рекомендацій, викладених в Листі Міністерства фінансів України від 23.02.2010 №31-34000-20-10/3939 і на підставі положень Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 № 356: виправлення помилок минулих років оформлюється бухгалтерською довідкою, де наводиться зміст помилки, сума та кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку, якою виправляється помилка. У місяці складання бухгалтерської довідки її дані записуються до відповідного регістру бухгалтерського обліку і Головної книги. Щоб виправити помилки, які вплинули на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), П(С)БО 6 передбачає проведення коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, про те, що товариство діяло правомірно, а висновки податкового органу в цій частині не базуються на належному дослідженні обставин та податковому законодавстві.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16.09.2021 №0051230701 та від 15.09.2021 №0051270701 діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на підприємство.

Таким чином, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази у їх сукупності, беручи до уваги, що за період планової перевірки по результатах якої відповідачем прийняті оскаржувані ППР у позивача кількість працівників становила 490 осіб, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, належними та допустимими доказами не довів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Волинській області від 16.09.2021 №0051230701 та від 15.09.2021 №0051270701.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 22 700,00 грн., сплачений квитанцією від 28.12.2021.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 16.09.2021 №0051230701, від 15.09.2021 0051270701.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анекс Плюс» судовий збір в розмірі 22 700,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Анекс Плюс» (43000; Волинська область, м. Луцьк, вул. Станіславського, 2б; код ЄДРПОУ 36347850).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський м-н, 4, код ЄДРПОУ 44106679)

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повний текст рішення виготовлено 08 квітня 2022 року.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду 08 квітня 2022 року.

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич