Рішення

від 07.04.2022 по справі 346/3962/21

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/3962/21

Провадження № 2/346/180/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2022 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі : судді Васильковського В.В.,

за участю секретаря Васильчук Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Матеївецької сільської ради об`єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про визнання заповіту нікчемним,-

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позицій сторін.

20 серпня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Остапенко В.С., звернувшись до суду із даним позовом, посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 проживав разом з сином, ОСОБА_1 з 2012 року, по місцю реєстрації останнього. До 2012 року ОСОБА_3 проживав з ОСОБА_4 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у с.Дебеславці Коломийського району Івано-Франківської області. Після її смерті, сім`я ОСОБА_4 , з якою проживав ОСОБА_3 , умисно створювали йому нестерпні умови для проживання, погрожували та змусили залишити місце свого проживання. При залишенні домогосподарства, де проживав ОСОБА_3 , у с.Дебеславці, родина ОСОБА_4 , позбавили його можливості забрати будь-що зі спільно нажитого майна, в тому числі документи на земельний пай. За час спільного проживання, у період з 2012 по 2016 роки, ОСОБА_1 з сім`єю та ОСОБА_3 проживали у одному житловому будинку, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Отже, ОСОБА_3 являвся повноправним членом сім`ї ОСОБА_1 .. Після Смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну йому земельну ділянку площею 8,24 га розташованої на території Української сільської ради Іванівського району Херсонської області. з її цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивач, як спадкоємець за законом, 14 вересня 2017 року подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини за законом. 14 вересня 2017 року приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Скоропад В.В. заведена спадкова справа №146/2017 на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 . Після оформлення ОСОБА_1 спадщини у приватного нотаріуса Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Скоропад В.В. стало відомо, що секретарем виконавчого комітету Дебеславцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області Мосіною Г.М., 11 липня 2007 року посвідчено заповіт ОСОБА_3 згідно якого, ОСОБА_3 зробив наступне розпорядження: «Із належного мені майна заповідаю земельну ділянку площею 8,24 га, яка розташована на території Української сільської ради Іванівського району Херсонської області ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 ». 19 січня 2018 року ОСОБА_2 надіслала до приватного нотаріуса Скоропад В.В. нотаріально посвідчену заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Приватний нотаріус Скоропад В.В., постановою від 15 лютого 2018 року, відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 , оскільки остання пропустила встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини. За результатом розгляду позовної заяви ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 01 серпня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено (справа .№656/219/18). Постановою Херсонського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 серпня 2018 року скасовано і ухвалено нове, про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 . Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову Херсонського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року скасовано та залишено в силі рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 серпня 2018 року. Наскільки відомо ОСОБА_1 ОСОБА_2 вийшла заміж і її прізвище на даний час ОСОБА_2 . На час складання оскаржуваного заповіту була діючою Інструкція «Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України», яка втратила чинність згідно із наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 року №3306/5. Відповідно до ст.37 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року №3425-ХІІ, статей 38. 42, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР та п.2 Інструкції, у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад. на яких такий обов`язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради. Як зазначено вище секретарем виконавчого комітету Дебеславцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області Мосіною Г.М., 11 липня 2007 року посвідчено заповіт ОСОБА_3 . Окрім того, при реєстрації заповіту службовими особами Дебеславцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області не додержано вимоги викладені у Положенні про Спадковий реєстр. Зокрема. Пунктом 40-1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, яку затверджено наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5, передбачено, що відомості про посвідчення посадовими особами заповітів підлягають обов`язковому внесенню до Спадкового реєстру у порядку, передбаченому Положенням про Спадковий реєстр. З оспорюваного заповіту вбачається, що його посвідчено 11 липня 2007 року секретарем Дебеславцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області Мосіною Г.М. Водночас, відомості про посвідчення заповіту внесено до Спадкового реєстру лише 15 лютого 2008 року. Оскільки секретар Дебеславцівської сільської ради Коломийського району Івано- Франківської області Мосіна Ганна Михайлівна не мала повноважень вчиняти нотаріальні дії. відтак посвідчений нею заповіт є нікчемним. Тому просить суд визнати нікчемним заповіт ОСОБА_3 , посвідчений 11 липня 2007 року секретарем Дебеславцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області Мосіною Г.М. та стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

18 жовтня 2021 року від відповідача ОСОБА_2 поступила заява про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку для звернення до суду (позовна давність), відповідно до якої вказує, що з позовної заяви представника позивача ОСОБА_1 вбачається що про наявність заповіту він дізнався у 2017 році після заведення спадкової справи у приватного нотаріуса Скоропад В.В.. Іванівським районним судом Херсонської області розглядалась цивільна справа № 656/115/18 за її позовом ( за дошлюбним прізвищем ОСОБА_2 ) до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В ході розгляду справи №656/115/18 ОСОБА_1 25.07.2018року було подано Відзив з якого вбачається про його обізнаність щодо наявності заповіту на її користь з 2017 року. Позовну заяву що є предметом розгляду Справи №346/1629/21 було подано 11.08.2021 року , тобто з порушенням строку для звернення до суду ( позовної давності) , яка встановлена ст. 257 ЦК України. Тому просить суд застосувати позовну давність до правовідносин шо є предметом розгляду Справи № 346/3962/21 за позовом ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним та відмовити у задоволені позовних вимог у зв`язку з пропуском строку для звернення до суду.

ІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 26 серпня 2021 року відкрито загальне позовне провадження по даній справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судові засідання 20.01.2022 року, 15.02.2022 року, 04.03.2022 року та 08.04.2022 року позивач та її представник не з`явилися.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 228 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Тому суд ухвалив справу розглянути без участі сторін.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , згідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 7).

Відповідно копії заповіту який зареєстровано в реєстрі № 12 ОСОБА_3 із належного мені майна заповідає земельну ділянку площею 8.24 га, яка розташована на території Української сільської ради Іванівського району Херсонської області заповідає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .(а.с. 8).

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 120191 ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Іванівської районної державної адміністрації від 18.07.2005 р. № 371 належить земельна ділянка площею 8.24 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Української сільської ради Іванівського району Херсонеської області. Цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва ,кадастровий номер: 6522986500:07:026:0042, 6522986500:01:036:0031 (а.с. 10).

Згідно копії протоколу І-ї сесії п`ятого демократичного скликання Дебеславцівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області від 10.04.2006 року. 2. «Про обрання секретаря Дебеславцівської сільської ради» - Мосіну Ганну Михайлівну . Вирішили: Рішення сесії №2-1/2006 від 10.04.2006р., протоколи засідання лічильної комісії №1,№2.; 3. «Про здійснення секретарем сільської ради повноважень секретаря виконавчого комітету сільської ради». Доручено секретарю сільської ради Мосіній Ганні Михайлівні здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету сільської ради. Вирішили: Рішення сесії №3-1/2006 (а.с. 12).

Згідно копії протоколу №2 засідання лічильної комісії Дебеславцівської сільської ради п`ятого демократичного скликання від 10 квітня 2006 оку вирішено: Вважати обраною секретарем сільської ради депутата від виборчого округу № 14 Мосіну Ганну Михайлівну (а.с. 14).

Відповідно до копії рішення Дебеславцівської сільської ради п`ятого демократичного скликання від 10 квітня 2006 року №2-1/2006 «Про обрання секретаря Дебеславцівської сільської ради » Вирішено: 1. Затвердити протокол №2 засідання лічильної комісії сільської ради про результати таємного голосування з виборів секретаря сільської ради. 2. Обрати секретарем сільської ради депутата від виборчого округу № 14 Мосіну Ганну Михайлівну (а.с. 15).

Відповідно до копії рішення Дебеславцівської сільської ради п`ятого демократичного скликання від 10 квітня 2006 року №3-1/2006 «Про здійснення секретарем сільської ради повноважень секретаря виконавчого комітету сільської ради » Вирішено: Доручити секретарю сільської ради Мосіній Ганні Михайлівні Здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету сільської ради (а.с. 16).

Відповідно до постанови Верховного суду від 13.03.2019 року в справі №656/219/18 Постановлено: Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Постанову Херсонського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року скасовано та залишено в силі рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 01 серпня 2018 року. (а.с. 17-21).

ІV. Норми права, якими регулюються правовідносини сторін.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст.ст. 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статтей 202,203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України, згідно якої загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем.

Форма заповіту передбачає обов`язковість його посвідчення нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними устаттях 1251-1252 ЦК України(частина третя статті 1247 ЦК України).

Відповідно до статті 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках.

Стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, в якій передбачено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і у частині 3 статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

V.Оцінка суду

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони підтверджуються, доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

Оскільки позивачем заявлена єдина позовна вимога- про визнання заповіту нікчемним, суд доходить висновку, що ним обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 16, 203, 215, 1217-1223, 1233-1235, 1247, 1257 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 48,76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до суду Івано-Франківського Апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Васильковський В. В.