Рішення

від 10.04.2022 по справі 343/1898/21

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/1898/21

Провадження №: 2/0343/16/22

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2022 року м.Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Лицура І.М.,

секретаря - Бойків В.П.,

з участю адвоката - Пахара О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинського ліцею «Науковий» Долинської міської ради Івано-Франківської області, третя особа: директор Долинського ліцею «Науковий» Долинської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_9, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Долинського ліцею «Науковий» Долинської міської ради Івано-Франківської області, третя особа: директор Долинського ліцею «Науковий» Долинської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_9, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ № 130-к від 31.08.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити її на посаду вихователя з повним тижневим навантаженням з 31.08.2021 року, стягнути з відповідача на її користь компенсацію за час вимушеного прогулу за період з 31.08.2021 року по день ухвалення рішення по справі, відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн. та судові витрати по справі, допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць. Свої вимоги мотивувала тим, що з 08 вересня 1999 року вона працювала на посаді вихователя в Долинській гімназії-інтернаті. 24 листопада 2006 року її було переведено на посаду вихователя з повним тижневим навантаженням, на якій працювала до часу звільнення. Загальний її трудовий стаж на вказаній посаді складає 22 роки. Однак, наказом №130-к від 31.08.2021 року її було звільнено із займаної посади. Вважає, що наказ №130-к від 31.08.2021 року про звільнення її із займаної посади є незаконним і таким що порушує норми трудового законодавства, оскільки вона є одинокою матір`ю на утриманні якої перебуває двоє дітей: дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент звільнення 31.08.2021 року її дочці ОСОБА_2 було лише 13 повних років. З батьком дочки ОСОБА_4 вона не перебуває у шлюбі з 29.09.2015 року, так як рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області в справі № 343/1671/15-ц від 11 вересня 2015 року шлюб між ними розірвано. ОСОБА_4 участі у вихованні та утриманні дитини не бере. Таким чином, станом на дату звільнення вона була одинокою матір`ю на утриманні якої знаходиться дитина віком до чотирнадцяти років, а відтак, відповідно до положень ч. 3 ст. 184 КЗпП України, її звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не могло відбутися, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Станом на день звільнення, як і на день подання цього позову, відповідач не ліквідований як юридична особа та не перебуває у процесі припинення. При звільненні її з роботи відповідачем також порущено вимоги ст.ст. 42 ч. 1 та 49-2 ч. 2 КЗпП України, тому що не враховано наявні у неї переваги для залишення на роботі, зокрема: загальний безперервний трудовий стаж роботи в цьому закладі, який становить 22 роки, кваліфікацію «спеціаліст вищої категорії», постійне підвищення своєї професійної кваліфікації, наявність 3 групи інвалідності по зору, наявність 2 утриманців та відсутність в її сім`ї інших людей із самостійним заробітком. Враховуючи вищенаведене, наказ №130-к від 31.08.2021 року про її звільнення із займаної посади грубо порушує гарантії, передбачені КЗпП України, що є підставою для поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У зв`язку з незаконними діями відповідача їй була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що вона перенесла тяжкий психологічний шок, коли дізналася про звільнення, перенесла переживання через те, що її кваліфікація та багаторічний досвід стали непотрібними закладу, де вона відпрацювала 22 роки, переживання за дочку, яка навчається в цьому ж закладі та з приводу свавільності дій відповідача по її звільненню. Все це вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя та спричиняє їй моральні страждання. Враховуючи характер порушення її прав та глибину душевних страждань, вважає за необхідне стягнути з відповідача на свою користь відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідач подав до суду відзив на позов (а.с. 65-68), в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, так як вони є безпідставними та необгрунтованими. При цьому зазначив, що на виконання рішення Долинської міської ради від 25.05.2021 року № 408-10/2021 «Про перепрофілювання Долинського наукового ліцею-інтернату Долинської міської ради Івано-Франківської ради», вимог Типового штатного нормативу закладів загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.12.2010 року №1205, видано наказ від 02.06.2021 року №72-К «Про скорочення чисельності та штату працівників, зміну істотних умов праці, внесення змін до структури і штатного розпису та створення комісії». 18 червня 2021 року видано наказ №76-к «Про попередження працівників про можливе вивільнення або можливу зміну істотних умов праці». 22 червня 2021 року ОСОБА_5 було запропоновано ознайомитись та отримати повідомлення «Про заплановане вивільнення» від 18.06.2021 року. Проте, після ознайомлення з його змістом, остання отримати його відмовилась, в зв`язку з чим було складено відповідний акт від 22.06.2021 року, а повідомлення направлено поштою. З метою забезпечення ОСОБА_1 роботою, їй було запропоновано зайняти посаду тимчасово відсутнього працівника, проте остання від даної посади відмовилась, про що свідчить її відмова від 01.07.2021 року. На засіданні комісії для визначення працівників, що мають переважне право залишитися на роботі при скороченні, або таких, яких заборонено звільняти з ініціативи роботодавця, що відбулося 27.08.2021 року, ОСОБА_1 категорично наполягала запропонувати їй постійне місце вихователя саме на 6-х класах, на інші умови не погодилась. 31 серпня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП України і так як вона була відсутня на робочому місці, складено відповідний акт, а копію наказу та повідомлення про отримання трудової книжки направлено їй поштою. З приводу незаконного звільнення позивачка зверталася до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, працівниками якого проведено перевірку та згідно акту від 08.10.2021 року порушень при звільненні ОСОБА_1 з роботи не встановлено. Позивачка вказує, що є одинокою матір`ю, на утриманні якої перебуває двоє дітей: дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, її твердження про те, що батько дочки ОСОБА_4 участі у вихованні та утриманні дитини не приймає, не відповідають дійсності і є неправдивими, оскільки він сам при спілкуванні підтвердив, що бере участь у вихованні та утриманні своєї дочки, регулярно надсилає на рахунок позивачки кошти на її утримання, постійно спілкується з дитиною, піклується про її фізичний, духовний та моральний розвиток. Шкільні збори він не відвідував по тій причині, що в цьому не було потреби, адже позивачка працювала саме в тому закладі, в якому навчається дитина, і всю інформацію про навчання дитини отримував від неї. На підтвердження його слів свідчить і той факт, що позивачка ніколи не зверталась до відповідних служб щодо невиконання чи неналежного виконання батьком своїх батьківських обов`язків. В соціальному паспорті дитини, який остання заповнювала особисто та подала до Долинського ліцею «Науковий», не зазначено, що мати дитини є одинокою матір`ю. Вона ніколи не користувалась податковою соціальною пільгою, не користувалась додатковою відпусткою як одинока мати. Жодних підтверджень свого статусу позивачка не пред`явила і на засіданні комісії, що розглядала питання про її звільнення, хоч їй це було запропоновано. Таким чином, наказ від 31.08.2021 року №130-К «Про звільнення ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим, а тому в задоволенні її позову слід відмовити.

Позивачка та її представник згідно ордеру серії АТ № 1015090 на надання правничої (правової) допомоги від 03.09.2021 року (а.с. 36) адвокат Пахар О.А. підтримали заявлені позовні вимоги, зіславшись на аргументи, викладені в позовній заяві заяві. Додатково пояснили, що ОСОБА_1 має більш високу кваліфікацію в порівнянні з іншими працівниками, що займали таку ж посаду, оскільки вона має додаткову кваліфікацію «Вихователь групи продовженого дня», чого не мають інші працівники, також вона має значний стаж роботи 22 роки і постійно підвищувала свою кваліфікацію, відвідуючи курси підвищення кваліфікації. Просили позов задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача згідно ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ІФ № 009890 від 17.11.2021 року адвокат Кобилинець Т.В. позов не визнала, вказавши, що заявлені вимоги є безпідставними, оскільки звільнення позивачки з роботи відбулося без жодних порушень. Вона не є одинокою матір`ю і не має пільг для залишення на посаді під час скорочення штату, оскільки батько їх неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 регулярно сплачує аліменти згідно рішення суду та приймає учать у вихованні дитини. Кваліфікація позивачки не є вищою, ніж в інших її колег, а продуктивність праці в неї значно нижча. З метою захисту інтересів позивачки її пропонувалися інші посади, однак, остання від них категорично відмовилася та наполягала виключно на залишення її на посаді вихователя на 6-х класів. Просила в позові відмовити.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: директор Долинського ліцею «Науковий» Долинської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_9 щодо задоволення позовних вимог заперечила, обгрунтувавши свою позицію аргументами, викладеними у відзиві відповідача на позов.

Заслухавши пояснення сторін і третьої особи, дослідивши та оцінивши всі здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного:

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями ст. 42 цього ж кодексу передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

За приписами ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Згідно з пунктом 19 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами), розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, в даному випадку, реорганізація підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Разом з тим, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 25 травня 2016 року №6-3048цс15, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належним чином виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну посаду, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно з наказом № 120-к від 08.09.1999 року (а.с. 11), ОСОБА_1 прийнято на посаду вихователя в Долинську гімназію-інтернат на 0,5 ставки з 08.09.1999 року.

У відповідності до записів трудової книжки позивачки від 08.09.1999 року (а.с. 12-15), 24 листопада 2006 року вона переведена на посаду вихователя вказаного навчального закладу з повним тижневим навантаженням.

Відповідно до наказу № 130-к від 31.08.2021 року (а.с. 16), ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням чисельності працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку згідно ст. 44 КЗпП України.

Суд вважає даний наказ законним з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено та не оспорюється позивачкою, що в 2021 році у відповідача відбувалося скорочення чисельності та штату працівників.

Даний факт підтверджується наказом № 72-к від 02.06.2021 р. (а.с. 135-136), у відповідності до якого зі штатного розпису Долинського наукового ліцею-інтернату Долинської міської ради Івано-Франківської ради з 01.09.2021 року виведено 15,5 ставки вихователя, залишено в штатному розписі 15 ставок замість 30,5, створено комісію для визначення працівників, що мають переважне право залишитися на роботі і таких, яких заборонено звільняти з ініціативи роботодавця.

Про те, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку було попереджено про заплановане вивільнення та (або) зміну істотних умов праці з 01.09.2021 року у зв`язку із змінами в штатній структурі Долинського наукового ліцею-інтернату, свідчить наказ № 70-к від 02.06.2021 року (а.с. 134) та акт від 02.06.2021 року, складений директором Долинського наукового ліцею-інтернату Долинської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_9, заступником з АГР В.Маланчуком та головним бухгалтером ОСОБА_26 (а.с. 133), у відповідності до якого ОСОБА_1 відмовилася підписатися на оригіналі цього наказу про ознайомлення з ним.

Відповідно до наказу № 76-К «Про попередження працівників про можливе вивільнення або можливу зміну істотних умов праці» від 18.06.2021 року (а.с. 137), ОСОБА_1 повідомлено про можливе вивільнення або можливу зміну істотних умов праці.

Акт від 22.06.2021 року, складений директором Долинського наукового ліцею-інтернату ОСОБА_9 в присутності ОСОБА_6 та матері учня 2-Б класу ОСОБА_7 , підтверджує, що в цей день о 11:30 год. вихователю ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитись з повідомленням про заплановане вивільнення від 18.06.2021 року, отримати його та розписатись про отримання, однак, вона ознайомилась із його змістом, але розписатися про його отримання відмовилась, так як з ним не згідна.

Про те, що ОСОБА_1 було запропоновано з 01.09.2021 року перевестись на посаду вихователя Долинського наукового ліцею-інтернату Долинської міської ради Івано-Франківської області на час перебування ОСОБА_8 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, свідчить повідомлення за підписом директора даного закладу ОСОБА_9 від 18.06.2021 року (а.с. 138).

У відповідності до витягу з протоколу засідання комісії відповідача для визначення працівників, що мають переважне право залишитися на роботі і таких, яких заборонено звільняти з ініціативи роботодавця від 27.08.2021 року (а.с. 140-142), остання вирішила, що у випадку ненадання ОСОБА_1 згоди до 31.08.2021 року на переведення її на посаду вихователя на час перебування ОСОБА_8 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку її рекомендовано звільнити за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином суд встановлено, що скорочення чисельності та штату працівників у відповідача дійсно мало місце та відбулося з дотриманням вимог ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, порушень трудового законодавства під час його проведення не виявлено.

Даний факт також підтверджується актом від 08.10.2021 року № ІФ2505/531/АВ Управління Держпраці в Івано-Франківській області (а.с. 75-79), складеним за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці, у відповідності до якого в Долинському ліцеї «Науковий» Долинської міської ради при звільненні з роботи вихователя ОСОБА_1 виявлено тільки те порушення, що виплата розрахункових коштів проведена не в день її звільнення 31.08.2021 року, а 03.09.2021 року.

При цьому суд вважає безпідставним посилання позивачки на те, що звільнення її із займаної посади є незаконним, оскільки вона є одинокою матір`ю, на утриманні якої перебуває неповнолітня дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто дитина до 14 років і відповідно до ст. 184 КЗпП України вона не підлягала звільненню, так як воно спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», одинокою матір`ю вважається жінка, яка не перебуває в шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує й утримує дитину сама.

Таким чином, для набуття статусу «одинока мати» необхідні 2 факти: не перебування у шлюбі, а також виховання і утримання дитини самими матір`ю чи батьком відповідно, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.

При цьому судом встановлено, що батько неповнолітньої дочки позивачки ОСОБА_2 ОСОБА_4 регулярно сплачує на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини, що підтверджується наданою на виконання ухвали суду про витребуваня доказів інформацією Івано-Франківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» від 21.01.2022 року № 571/17/2022 та долученими до неї квитанціями: № 47314136 від 21.01.2020 року, № 47966313 від 21.02.2020 року, № 48641803 від 31.03.2020 року, № 58885299 від 22.10.2021 року, № 59324901 від 16.11.2021 року, № 52790345 від 20.11.2020 року, № 53532907 від 29.12.2020 року, № 53916330 від 25.01.2021 року, № 54489112 від 25.02.2021 року, № 54900504 від 19.03.2021 року, № 55479571 від 20.04.2021 року, № 56149223 від 28.05.2021 року, № 56585693 від 22.06.2021 року, № 57186675 від 23.07.2021 року, № 57727048 від 20.08.2021 року, № 58379500 від 24.09.2021 року (а.с. 168-184).

Ці письмові докази спростовують дані долученого позивачкою акту обстеження від 23.06.2021 року, складеного депутатом Долинської міської ради Новіковим В.В. в присутності сусідів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (а.с. 21), їхні показання в судовому засіданні та письмову заяву за підписом ОСОБА_4 від 04.01.2022 року (а.с. 158).

Отже судом встановлено, що позивачка не є одинокою матір`ю, на утриманні якої перебуває неповнолітня дитина до 14 років, оскільки батько дитини приймає участь в її утриманні, регулярно сплачуючи аліменти, а тому норми ст. 184 КЗпП України про заборону звільнення на неї не поширюються.

Одночасно судом також встановлено відсутність в позивачки більш високої кваліфікації та продуктивності праці в порявнянні з іншими працівниками, що займали аналогічні посади.

Так, з наданих відповідачем інформаційних довідок щодо осіб, які мають переважне право залишитись на роботі, або підлягали звільненню з ініціативи роботодавця на час проведення реорганізації станом на 31.08.2021 року (а.с. 127-129, 198-217) вбачається, що ОСОБА_1 не має підстав для переважного права залишення на роботі та відмовилась від запропонованої їй посади вихователя на час відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_8 , а також інших посад, зокрема, посади лаборанта хімічного кабінету. Встановлено, що вихователі: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 є спеціалістами вищої категорії, а також мають звання «старший вихователь», ОСОБА_20 також є спеціалістом вищої категорії, має звання «вихователь-методист», ОСОБА_21 має вищу продуктивність праці (обласні та районні заходи), ОСОБА_22 має вищу продуктивність праці (районні заходи), ОСОБА_23 має вищу продуктивність праці (обласні заходи) та погодилась на тимчасову посаду, ОСОБА_24 має вищу продуктивність праці та погодилась на тимчасову посаду, ОСОБА_25 має вищу продуктивність праці та погодилась на тимчасову посаду.

З клопотання відповідача про долучення письмових доказів (а.с. 194-197) вбачається, що ОСОБА_1 характеризується як недисциплінований працівник, в якого відсутнє бажання до самоосвіти, відсутнє бажання покращити свої професійні навики та підвищувати свій кваліфікаційний рівень.

Доказів того, що ОСОБА_1 має більш високу кваліфікацію в порівнянні з іншими працівниками, що займали таку ж посаду, оскільки вона має додаткову кваліфікацію «Вихователь групи продовженого дня», чого не мають інші працівники, остання судуне надала.

Таким чином судом встановлено, що відповідачем дотримано визначену законом процедуру вивільнення працівників щодо позивачки: здійснено попередження не пізніше ніж за два місяці до дня звільнення, одночасно з попередженням запропоновано іншу роботу в тій же установі, проведено порівняння кваліфікації і продуктивності праці працівників для визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що звільнення позивачки з займаної посади вихователя на підставі п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому правові підстави для задоволення її позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату компенсації за час вимушеного прогулу та стягнення матеріальної шкоди відсутні і ці вимоги до задоволення не підлягають.

На підставі викладеного, ст. 43 Конституції України, ст.ст. 32,40,42,49-2,184 Кодексу законів про працю України, ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Долинського ліцею «Науковий» Долинської міської ради Івано-Франківської області, третя особа: директор Долинського ліцею «Науковий» Долинської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_9, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 15.05.2003 року Долинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області.

Відповідач: Долинський ліцей «Науковий» Долинської міської ради Івано-Франківської області, 77500, Івано-Франківська область Калуський район м.Долина вул. Грцшевського, 24, код ЄДРПОУ: 20555378.

Третя особа: директор Долинського ліцею «Науковий» Долинської міської ради Івано-Франківської області ОСОБА_9, 77500, Івано-Франківська область Калуський район м.Долина вул. Грушевського, 24.

Суддя:

Повний текст судового рішення виготовлено 11.04.2022 року.