Постанова

від 22.02.2022 по справі 909/1067/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2022 р. Справа №909/1067/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Матущака О.І.,

секретар судового засідання Чудяк Х.В.,

явка учасників справи:

від позивача Коржан І.В. голова кооперативу, Гавриляк Б.Б. ордер №1017867 від 14.12.21 представник (адвокат)

від третьої особи на стороні позивача - не з`явився

від відповідача-1 не з`явився

від відповідача-2 Гуменюк І.В. голова кооперативу, Іванців М.В. ордер №1012592 від 12.01.22

розглянув апеляційні скарги:

1.Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади за № 502 від 29.09.2021

2.Обслуговуючого кооперативу «Гаражно - будівельний кооператив "Довга Нива" б/н від 27.09.2021

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.08.2021, суддя Неверовська Л.М., м. Івано-Франківськ, повний текст рішення складено 10.09.2021

за позовом обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську"

до відповідача- 1 Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади

до відповідача-2 обслуговуючого кооперативу «Гаражно -будівельний кооператив "Довга Нива"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Івано-Франківської міської ради

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсними: рішення Угринівської сільської ради народних депутатів від 17.12.1996 в частині передання гаражно-будівельному кооперативу "Довга Нива" в постійне користування для гаражного будівництва земельної ділянки в розмірі 0,4962 га; та Державного акту на право постійного користування землею №I-ІФ №000630, виданого Угринівською сільською радою народних депутатів 20.01.1997,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

27.09.2019 в Господарський суд Івано-Франківської області звернувся обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську" з позовом до Угринівської сільської ради та обслуговуючого кооперативу « Гаражно- будівельний кооператив "Довга Нива" (з врахуванням заяви про зміну предмету позову (т. 1 а.с. 173-174) у якому просив:

1) усунути перешкоди позивачу (обслуговуючому кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив №16 в м. Івано-Франківську») в користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним рішення Угринівської сільської ради народних депутатів від 17.12.1996 в частині передання гаражно-будівельному кооперативу "Довга Нива" в постійне користування для гаражного будівництва земельної ділянки в розмірі 0,4962 га; визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею №I-ІФ №000630, виданого Угринівською сільською радою народних депутатів 20.01.1997, яке прийняте поза межами її компетенції, оскільки спірна земельна ділянка належить до комунальної власності міста Івано-Франківськ та частково перетинається із земельною ділянкою відповідача-2.

Зазначає, що спірна земельна ділянка передавалася позивачу на підставі рішення Івано-Франківської міської ради народних депутатів №290 від 13.09.1995 року на праві постійного користування земельною ділянкою для будівництва і обслуговування гаражів, територіальною громадою м. Івано-Франківська, що підтверджується Державним актом серії II-ІФ №002017 15/04-000097 на право постійного користування землею, площею 2,7035 га.

Посилається на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2015 у справі №909/1174/15, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 04.04.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2016, відповідно до якого встановлено, що спірна земельна ділянка передана відповідаачу-2 поза межами компетенції Угринівської сільської ради.

Правовою підставою позову зазначає ст. 21Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 22, 23, 31, 32, 34, 63, ст.152 Земельного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.08.2021 позов задоволено. Усунено перешкоди обслуговуючому кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив №16 в м. Івано-Франківську"в користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним рішення Угринівської сільської ради народних депутатів від 17.12.1996 щодо передання обслуговуючому кооперативу «Гаражно -будівельний кооператив "Довга Нива" в постійне користування для гаражного будівництва земельну ділянку в розмірі 0,4962 га та відповідно визнано недійсним Державний акт на право постійного користування цією земельною ділянкою №I-ІФ №000630, що виданий Угринівською сільською радою народних депутатів 20.01.1997, оскільки встановлено перетин земельних ділянок, земельною ділянкою відповідача-2 та поза межами компетенції органу місцевого самоврядування, чим право позивача порушено та підлягає захисту.

Стягнуто з Угринівської сільської ради та обслуговуючого кооперативу «Гаражно будівельний кооператив "Довга Нива" судові витрати.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг відповідача-1 та відповідача-2, в яких вони просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальненні доводи відповідачів, викладених в апеляційних скаргах:

відповідач-1 зазначає, що місцевий господарський суд не взяв до уваги те, що земельна ділянка, яка була відведена ОК ГБК «Довга Нива» на підставі прийнятого рішення Угринівської міської ради від 17.12.1996 (державний акт на право постійного користування землею ІФ №000630 від 20.01.1997)нікому іншому не передавалася в користування чи у власність, відносилася та відноситься до земель Угринівської сільської ради, а тому рішення прийнято в межах її компетенції.

Вважає, що судом невірно застосовано як преюдицію рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2015 у справі № 909/1174/15, що суперечить положенням ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Стверджує, що місцевий господарський суд неправомірно відмовив в задоволенні клопотання Угринівської сільської ради від 17.12.1996 про призначення додаткової земельно-технічної експертизи.

Зазначає, що судом порушено положення ч. 6 ст. 233 ГПК України, оскільки повний текст рішення складений через 15 (п`ятнадцять) днів після проголошення вступної і резолютивної частини рішення, а саме 10.09.2021;

відповідач-2: зазначає ті ж самі доводи в апеляційній скарзі, що відповідач-1, додає, що суд першої інстанції порушив положення ст.ст. 257-268 ЦК України, коли не взяв до уваги, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про скасування рішення Угринівської сільської ради.

Узагальнені доводи та заперечення позивача та третьої особи.

У відзивах на апеляційні скарги позивач та третя особа погоджуються з висновками місцевого господарського суду, просять апеляційні скарги залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Доводи відзивів на апеляційні скарги аналогічні висновкам місцевого господарського суду, що викладені в оскаржуваному рішенні.

В судове засідання 23.02.2022 з`явилися представники позивача та відповідача 2, пояснення надали аналогічні викладені відповідно в апеляційних скаргах та у відзиві.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції відповідно скасуванню та прийняття нового рішення про відмову в позові.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно зі ст.144 Конституції органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч.1 ст.59 закону «Про місцеве самоврядування в Україні» місцева рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Рішенням Угринівської сільської ради народних депутатів від 17.12.1996 (а.с.98) затверджено проект відводу земельної ділянки гаражно-будівельному кооперативу (відповідачу-2)"Довга Нива", площею 0,4962 га та передано в постійне користування цю земельну ділянку. Угринівською сільською радою народних депутатів 20.01.1997 видано Державний акт на право постійного користування землею №I-ІФ №000630(т.3, а.с.3-6), з описом меж трьох земельних ділянок, де від А до Б землі Івано-Франківського відділення Львівської залізниці, Б до В землі Угринівської сільської ради, В до А -дорога, Г до Д, - вул.Тролейбусна, Д до Г, Е до Є землі Угринівської сільської ради, Є до Е дорога.

Позивач однією із підстав позову зазначає, що рішення Угринівської сільської ради народних депутатів від 17.12.1996, прийняте з порушенням його компетенції, оскільки земельна ділянка, якою розпорядилася сільська рада на користь відповідача-2 належить до земель Івано-Франківської міської ради.

В підтвердження цього покликається на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.15 у справі №909/1174/15 за позов Івано-Франківської міської ради до відповідачів Тисменицької районної ради Івано-Франківської області та Угринівської сільської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідача: Гаражно-будівельного кооперативу №15, Гаражно-будівельного кооперативу №16, Управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та відділу Держгеокадастру у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, яким визнано недійсним рішення Тисменицької районної ради від 31 січня 1998 року "Про затвердження проекту встановлення меж населених пунктів та погодження проекту формування територій і встановлення меж Угринівської сільської ради Тисменицького району" та рішення Тисменицької районної ради від 29.07.1999 року "Про внесення змін до рішення районної ради від 31.01.1998 року "Про затвердження проекту встановлення меж населених пунктів та погодження проекту формування територій і встановлення меж Угринівської сільської ради Тисменицького району", яке постановою від 04.04.2016 Львівського апеляційного господарського суду залишено без змін.

За змістом мотивувальної частини цього судового рішення вбачається, що оскільки була порушена процедура коригування проектної межі між містом Івано-Франківськ та селом Угринів Тисменицького району, а тому має факт непогодження межі цих населених пунктів. З цих підстав і скасовано рішення Тисменицької районної ради від 29.07.1999 року "Про внесення змін до рішення районної ради від 31.01.1998 року "Про затвердження проекту встановлення меж населених пунктів та погодження проекту формування територій і встановлення меж Угринівської сільської ради Тисменицького району".

За висновком суду першої інстанції- це судове рішення у справі №909/1174/15, в силу ст.75 ГПК України, має преюдиціальне значення для справи №909/1067/2019, що розглядається. Проте, встановлені обставини вищезазначеним рішенням не встановили жодного факту, який би мав значення для вирішення цього спору, а тому не є преюдицією в силу ст.75 ГПК України .

Як стверджують відповідачі, що Івано-Франківська обласна рада на 1 сесії 1 демократичного скликання 20.04.1990 року прийняла рішення «Про розв`язання питань земельної реформи» та «Про впорядкування земельно-територіального устрою». Друга сесія обласної ради 30.11.1990 року розглянула землевпорядні матеріали і рішення(подання) районних і міських рад та прийняла рішення «Про земельну реформу в Івано-Франківській області», якою з 1 листопада 1990 року передала землі в розпорядження рад як суб`єкта державної власності на землю в межах їх компетенції, визначила межі та закріпила території усіх місцевих рад області в розрізі усіх населених пунктів області та склад основних угідь по районах і містах обласного підпорядкування, в тому числі і межі Угринівської сільської ради. 23.03.1992 дев`ята сесія першого демократичного скликання Івано-Франківської області «Про затвердження земельного звіту» затвердила уточнені площі та границі територій рад базового рівня, в тому числі Угринівської сільської ради.

У законі «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI визначено: генеральний план населеного пункту містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (п.2 ч.1 ст.1); містобудівна документація затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (п.7 ч.1 ст.1). Відповідно до ст.17 закону №3038-VI генплан населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генплан населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно листа Івано-Франківської філії ДП Україський науково-дослідний державний інститут проектування міст Діпромісто (а.с.108,т.2) від 10.02.2000 (що долучений позивачем до матеріалів справи) зазначено, що генплан села Угринів корегувався в 2006 році та 2019 році. В описі цієї відповідді не зазначено, які саме зміни та корегування відбулися в генеральному плані села Угринів. Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях, проте дане корегування не впливає на законність прийняття рішення Угринівської сільської ради народних депутатів від 17.12.1996 та відповідно і на право постійного користування землею відповідаем-2.

Отже, відсутні будь-які дані, які б свідчили про включення в межі міста Івано-Франківська земель, які б вилучалися від Угринівської сільської ради, та якими вона розпорядилася на користь відповідача-2, прийнявши рішення, що є предметом оскарження.

Доводи апеляційних скарг, що спірне рішення органу місцевого самоврядування, що оскаржується прийнято в межах його компетенції, знайшло підтвердження в суді апеляційної інстанції. З цих підстав висновок суду першої інстанції є помилковим та не відповідає встановленим обставинам по справі.

Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Виходячи зі змісту статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту земельних прав наведено в частині третій статті 152 ЗК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним частиною третьою статті 152 ЗК України, або ж іншим способом, який передбачено законом.

Статтею 152 ЗК України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Позовні вимоги, сформульовані позивачем як зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у здійсненні права користування на належну земельну ділянку на праві постійного користування шляхом визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування є фактично оскарження нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування. Аналогічне тлумачення щодо змісту позовних вимог викладено в постанові ВП Верховного Суду від 15 травня 2019 року, справа №363/3786/17, яку апеляційний суд і застосовує.

Предметом спору є також визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею I-ІФ №000630, виданого Угринівською сільською радою народних депутатів 20.01.1997 на підставі рішення, що є предметом оскарження.

Окрім того земельна ділянка, за твердженням позивача, що йому належить на праві постійного користування частково перетинається із земельною ділянкою, що належить на праві постійного користування відповідачу-2.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 514/1571/14-ц зазначено, що на підтвердження факту порушення прав позивача мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем.

Виходячи із характеру спірних правовідносин, у цій справі підлягали встановленню обставини: фактичного землекористування земельними ділянками, а саме: фізичні характеристики земельних ділянок (конфігурації, площі, проміри тощо; відповідність фактичного землекористування характеристикам земельних ділянок, визначених правовстановлюючими документами на ці земельні ділянки; якщо так, то чи існує фактичне накладення (перетинання) земельної ділянки, яка належить на праві постійного користування позивачу та земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні відповідача-2.

22.12.1995 гаражно-будівельному кооперативу №16(позивачу) видано Державний акт серії II-ІФ №002017 15/04-000097 на право постійного користування землею, площею 2,7035 га для гаражного будівництва відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради народних депутатів №290 від 13.09.1995 року.

Згідно невід`ємного додатку до цього державного акту зазначено опис меж, з якими межує позивач землі Львівської залізниці, землі Івано-Франківської міської Ради (а.с.212, т.1) та конфігурація земельної ділянки.

Згідно п.п.1.6.1.7.Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних акті на право, в тому числі і право користування землею(затв. Наказом Деркомітету України із земельних ресурсів від 15.04.93 за №28) виготовлення державного акту на право постійного користування земельною ділянкою провадиться після винесення в натуру(на місцевість) меж земельних ділянок за проектами їх відведення (шляхом складання плану земельної ділянки). Дані вимоги були виконанні щодо позивача та відповідача-2.

Відповідно до статті 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, яка відповідно до статті 193 ЗК України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування

та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Статтею 198 ЗК України встановлено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування.

Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Згідно кадастрового плану (а.с.214, т.1) зазначена площа 2,2604 га, що знаходиться у фактичному користуванні позивача (де відмічена охоронна зона 0,1234 га та 0,1446 га право постійного проїзду на транспортному засобі по наявному шляху), що підтверджує пояснення відповідачів-1 та 2, що між гаражними кооперативами існує проїзна дорога.

Згідно витягу з протоколу №201 від 12.09.2019 року засідання узгоджувальної комісії виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (а.с.218, т.1) з розгляду земельних спорів, комісія вирішила погодити обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив №16» (кадастровий номер 2610100000:01:007) непогоджені межі земельної ділянки на вул. Тролейбусній (для обслуговування гаражів(із накладенням земельного сервітуту на частину даної земельної ділянки, площею 0,1446 га) для права проходу(проїзду)на транспортному засобі по наявному шляху(зі сторони вул.Тролейбусній), згідно виданих суміжним користувачам, власникам гаражів в ОК «Гаражно будівельний кооператив №16» правовстановлюючих документів на земельні ділянки по вул. Тролейбусній фізичним особам: Базіву Б., Терлецькому О., Ставничому М., Соловці М., Вівчаруку М., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 також доданий перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути ( а.с.219-220 т.1), площею 2,2604 га земельної ділянки ОК «Гаражно будівельного кооперативу №16» за переліком 07.02 «право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху».

З даних відображених в протоколі вбачається, що має місце накладення земельного сервітуту на частину земельної ділянки, площею 0,1446 га, яка на кадастровому плані зазначена як площа, що належить позивачу «право постійного проїзду на транспортному засобі по наявному шляху» (а.с.214, т.1), проте це не стосується права постійного користування відповідача-2.

Згідно наданої інформації головного управління Держгеокадастру в Івано- Франківській області від 01.03.21 (а.с.157,т.4) та за наявною копією викопіювання з публічної кадастрової карти (а.с.224, т.1), яка згідно вимог ст.ст.1,2, 35, 36 Закону України «Про Державний земельний кадастр» є офіційними відомостями Державного земельного кадастру щодо встановлення меж земельної ділянки, наявності перетину між земельними ділянками за кадастровим номером 2610100000:01:07(належить позивачу) та за кадастровим номером 2625886801:02:013:0695(належить відповідачу-2) не виявлено.

За звітом обмірів земельною ділянки (а.с.226,т.1) загальна площа земельної ділянки, що належить позивачу(якою фактично він користується) на праві постійного користування складає 2,2604 га.

Згідно технічних документів, копії проекту за матеріалами коректури 1982 року (визначені землі с.Угринів) виготовлений Івано-Франківською філією інституту Укрземпроекту у 1988 році(а.с.26,т.2) та копії плану існуючого використання земель Угринівської сільської ради, виготовлений у 2008 році ДП «Івано-Франкіський інститут землеустрою» (а.с.36, т.2), що земельна ділянка, яка виділена відповідачу-2 належала до земель Угринівської сільської ради та на плані (2008) схематично зображено землі, що займають гаражні кооперативи, які розділені смугою, накладень не зображено, відповідно не встановлено, що земельна ділянка відповідача-2 збільшилася б за рахунок земель позивача.

Згідно відповіді Головного управління в Івано-Франківській області Держгеокадастру (відділ у Тисьменицькому районі) (а.с.53,т.2) зазначено, що згідно книг записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею станом на 01.01.2013 року земельна ділянка площею 0,4962 га для гаражного будівництва належить гаражно-будівельному кооперативу «Довга Нива» на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії I-IФ №000630 від 20.01.1997 року, що виданий на підставі рішення Угринівської сільської ради від 17.12.1996 року.

Кадастровий план земельної ділянки (а.с.103-105, т.2), що належить відповідачу -2, на якому схематично зображено земельну ділянку за кадастровим номером 2610100000:01:007:0104, опис меж, в тому числі із зазначенням номерів гаражів, що належать членами гаражного кооперативу.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі виготовлена 28.12.2019, ТОВ «НВП ГІС».

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку відповідача-2 (а.с.128, т.2), дата формування 04.02.2020 наданого на заяву ОК ГБК « Довга Нива», зазначено кадастровий номер земельної ділянки 2625886801: 02: 013: 0694, інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня, площа земельної ділянки склала 0.0280 га.

витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку відповідача-2 (а.с.122, т.2, аналогічний в т.3, а.с.23 ), дата формування 04.02.2020 наданого на заяву ОК ГБК « Довга Нива», зазначено кадастровий номер земельної ділянки 2625886801:02:013:0695, інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня, площа земельної ділянки склала 0.0956 га.;

з витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку відповідача-2 (а.с.99, т.2), зазначено кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:01:007:0104, інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня, площа земельної ділянки склала 2.1974 га;

В підтвердження вимог, щодо перетину із земельною ділянкою відповідача-2, позивач покликається на висновок судової земельно-технічної експертизи, проведеної Івано-Франківським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз(а.с.72-84, т.4) та на висновок експерта проведеного на замовлення позивача: Івано-Франківького науково-дослідного експертно криміналістичного центру МВС України від 04.03.2021 (а.с.115-120, т.4). Висновки яких заперечують відповідачі, та вказують на їх суперечність правовстановлюючим та реєстраційним документам право постійного користування земельними ділянками.

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. Такої оцінки експертному висновку та висновку експерта на замовлення позивача судом першої інстанції надано не було.

Апеляційний суд, провівши аналіз експертного висновку складеного Івано-Франківським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19.11.2020 за №388/2591/20-28 прийшов до висновку, що він є недостатньо повним, оскільки його висновки не узгоджуються із дослідницькою частиною та іншими доказами по справі, що вище проаналізовані судом.

Так, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку відповідача-2 (а.с.99, т.2), зазначено кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:01:007:0104, де площа земельної ділянки склала 2.1974 га. В супереч цього експерт зазначає, що на одну із земельних ділянок(саме цю земельну ділянку, витягу з Державного реєстру немає і він на експертизу не надавався, відповідно і відсутні дані в поземельній книзі щодо цієї земельної ділянки. Як наслідок цього, експерт виключає цю площу (2.1974 га) земельної ділянки та проводить дослідження щодо двох інших ділянок та не зазначає чи вилучення з дослідження цієї площі земельної ділянки може вплинути на кінцеву площу накладення. За висновком експерта площа перетину склала 0067 га.

На основі цього експертного дослідження, на замовлення позивача, інший експерт, який в силу ч.6 ст.102 ГПК України має ті самі права і обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду, на предмет експертного дослідження якого надані всі поворотні точки розміщення земельної ділянки відповідача-2 в повному обсязі дає відповідь про накладення площі земельної ділянки відповідача-2 та земельної ділянки позивача, що зазначена в Державному акті на право постійного користування серії II-IФ за №002016 від 07.12.1995, проте вже площа перетину складає 0,0155 га, хоча аналіз проводить тим самим методом, зіставленням даних в державних актах на земельні ділянки, які знаходяться в користуванні сторін, ситуаційної схеми розташування земельної ділянки ГБК «Довга нива», копії витягів з Державного кадастру про земельну ділянку 2625886801:02:013:0695, площа якої склала 0.0956 га ( що і попередній експерт) і піддає знову ж таки аналізу одну земельну ділянку без обгрунтування причин розбіжності при однакових вихідних даних.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 86 ГПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, провівши аналіз земельно-технічної експертизи та висновку експерта на замовлення позивача, судом встановлено невідповідність цих висновків встановленим обставинам по справі на підставі вищевикладених та проаналізованих доказів, а тому зібрані по справі докази є більше вірогідними порівняно з висновками цих земельно-технічних експертиз.

Здійснюючи захист порушених прав позивача, який вважає, що таке порушення завдано внаслідок протиправних дій відповідачів, а тому на підтвердження факту порушення прав позивача мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, чи порушена межа його земельної ділянки відповідачем-2.

Наведене зумовлено тим, що підлягає встановленню факт протиправності саме дій особи, до якої пред`явлено позов.

Враховуючи принцип змагальності, а також те, що висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях, апеляційний суд приходить до висновку про те, що стороною позивача не доведено достатніми доказами обставини, які мають значення для вирішення цього спору, а саме: факт накладення земельної ділянки відповідача-2 на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні позивача, згідно з правовстановлюючими документами на ці земельні ділянки. Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення прав позивача, а звідси і відсутність підстав для скасування як рішення органу місцевого самоврядування так і Державного акту на право постійного користування землею відповідачем-2.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. У постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: «Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Заперечення позивача викладені у відзиві на апеляційну скаргу не відповідають фактичним обставинам по справі, а тому суд враховує їх як необґрунтовані.

Доводи апеляційної скарги спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його висновки, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню та відповідно прийняття нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено, то судовий збір в розмірі сплачений відповідачами за подання апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційні скарги Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Тисменицького району за № 500від 29.09.2021 та Обслуговуючого кооперативу «Гаражно - будівельний кооператив "Довга Нива" б/н від 27.09.2021 задоволити.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.08.2021, у справі №909/1067/19 скасувати.

Прийняте нове.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську", вул. Тролейбусна, м. Івано-Франківськ, 76008 (ідентифікаційний код 22168622) на користь Угринівської сільської ради, вул. Польова 1, с. Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77423 (ідентифікаційний код 04356426) - 5763,00 судового збору у відшкодування витрат за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську", вул. Тролейбусна, м. Івано-Франківськ, 76008 (ідентифікаційний код 22168622) на користь Обслуговуючого кооперативу Гаражно будівельний кооператив "Довга Нива", вул. Польова 1, с. Угринів, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77423 (ідентифікаційний код 20569854) - 5763,00 судового збору у відшкодування витрат за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 327 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.04.2022

Головуючий-суддя: С.М. Бойко

Судді:Т.Б. Бонк

О.І.Матущак