Окрема думка

від 22.02.2022 по справі 909/1067/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

"23" лютого 2022 р. Справа №909/1067/19

судді Матущака О.І.

27.09.2019 в Господарський суд Івано-Франківської області звернувся обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську" з позовом до Угринівської сільської ради та обслуговуючого кооперативу Гаражно- будівельний кооператив "Довга Нива" (з врахуванням заяви про зміну предмету позову (т. 1 а.с. 173-174) у якому просив:

1)усунути перешкоди позивачу (обслуговуючому кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив №16 в м. Івано-Франківську) в користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним рішення Угринівської сільської ради народних депутатів від 17.12.1996 в частині передання гаражно-будівельному кооперативу "Довга Нива" в постійне користування для гаражного будівництва земельної ділянки в розмірі 0,4962 га;

2)визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею №I-ІФ №000630, виданого Угринівською сільською радою народних депутатів 20.01.1997, яке прийняте поза межами її компетенції, оскільки спірна земельна ділянка належить до комунальної власності міста Івано-Франківськ та частково перетинається із земельною ділянкою відповідача-2.

В обґрунтування позовних вимог стверджує, що спірна земельна ділянка передана відповідачу-2 поза межами компетенції Угринівської сільської ради оскільки її частина була раніше передана позивачу на підставі рішення Івано-Франківської міської ради народних депутатів №290 від 13.09.1995 року на праві постійного користування земельною ділянкою для будівництва і обслуговування гаражів, територіальною громадою м. Івано-Франківська, що підтверджується Державним актом серії II-ІФ №002017 15/04-000097 на право постійного користування землею, площею 2,7035 га.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.08.2021 позов задоволено. Усунено перешкоди обслуговуючому кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив №16 в м. Івано-Франківську"в користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним рішення Угринівської сільської ради народних депутатів від 17.12.1996 щодо передання обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив "Довга Нива" в постійне користування для гаражного будівництва земельну ділянку в розмірі 0,4962 га та відповідно визнано недійсним Державний акт на право постійного користування цією земельною ділянкою №I-ІФ №000630, що виданий Угринівською сільською радою народних депутатів 20.01.1997, оскільки встановлено перетин земельних ділянок, земельною ділянкою відповідача-2 та поза межами компетенції органу місцевого самоврядування, чим право позивача порушено та підлягає захисту.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 у цій справі апеляційні скарги Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Тисменицького району за № 500від 29.09.2021 та Обслуговуючого кооперативу «Гаражно - будівельний кооператив "Довга Нива" б/н від 27.09.2021 задоволено. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.08.2021, у справі №909/1067/19 скасовано. Прийняте нове. В задоволенні позову відмовлено.

Однак, як член колегії, з таким рішенням не погоджуюсь з огляду на таке.

З предмета та підстав заявленого позову вбачається, що позивач просить захистити його право на земельну ділянку, оскільки відповідач-2 створює перешкоди в її користуванні через те, що частина спірної земельної ділянки виділена з накладенням.

З огляду на це, в предмет доказування по даній справі входить з`ясування обставин щодо того чи існує накладення земельної ділянки, яка виділена відповідачу-2 на земельну ділянку, яка виділена позивачу, а у випадку якщо існує здійснити ефективний судовий захист порушеного права позивача.

Тобто наявність самого факту накладення є достатньою підставою для висновку про наявність порушеного права та його судового захисту.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється статтями 123, 124 ЗК України. Цей порядок полягає в такому:

Зацікавлена особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У клопотанні зазначаються, зокрема, орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення і додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування надає дозвіл (або мотивовану відмову у його наданні).

За замовленням заінтересованої особи виконавець розробляє проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Він погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у користування, яким затверджує проєкт землеустрою щодо відведення ділянки.

На момент виникнення спірний правовідносин, передача в користування земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеного рішення шляхом видачі відповідного державного акта.

До цього моменту, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають процедурні відносини щодо оформлення права користування на земельну ділянку.

Метою розробки проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є її індивідуалізація (конкретизація). Здійснення такої індивідуалізації, зокрема, дозволяє здійснити формування земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до частини другої цієї ж статті формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Відповідно до розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 6 вересня 2012 року № 5245-VI 10 документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Тобто, як земельна ділянка позивача, так і відповідача, вважається сформованою.

Законодавець, запроваджуючи регулювання щодо надання землі у користування, не міг мати на меті стимулювання зловживань, посилення соціальної нерівності і спрямованість на неправовий та непрозорий перерозподіл основного національного багатства - землі. Отже, відповідне законодавство слід тлумачити таким чином, що за наявності двох або більше осіб які тримали одну і ту частину земельної ділянки державної чи комунальної власності в користування - право користування, яке оформлене останньому користувачу не відповідає вимогам справедливості.

З огляду на це вважаю, що наявність факту накладення спірних земельних ділянок дозволяє здійснити судовий захист в даній справі.

Що стосується документального підтвердження факту накладення, то вважаю зазначити наступне.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що згідно з нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

В підтвердження вимог, щодо перетину із земельною ділянкою відповідача-2, позивач покликається на висновок судової земельно-технічної експертизи, проведеної Івано-Франківським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз(а.с.72-84, т.4) та на висновок експерта проведеного на замовлення позивача: Івано-Франківького науково-дослідного експертно криміналістичного центру МВС України від 04.03.2021 (а.с.115-120, т.4).

За експертного висновку складеного Івано-Франківським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19.11.2020 за №388/2591/20-28 площа перетину склала 0067 га.

За висновком експерта проведеного на замовлення позивача: Івано-Франківького науково-дослідного експертно криміналістичного центру МВС України від 04.03.2021 (а.с.115-120, т.4) площа перетину склала 0,0155 га.

Тобто обидва висновки підтвердили факт накладення, а відтак і про факт порушення права позивача на користування своєю земельною ділянкою.

З огляду на це вважаю рішення суду першої інстанції правильним, оскільки більшість доказів, які виконані з залученням спеціальних знань, підтверджують факт порушення прав позивача.

Суддя О.І. Матущак