Ухвала

від 31.03.2022 по справі 465/2156/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

01 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 465/2156/20

провадження № 61-2789ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики України, Державного підприємства «Калуська теплоелектроцентраль-нова», Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства енергетики України, Державного підприємства «Калуська теплоелектроцентраль-нова» (далі - ДП «Калуська теплоелектроцентраль-нова»), Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що наказом від 22 лютого 2017 року № 30-к він прийнятий на посаду виконуючого обов`язки директора ДП «Калуська теплоелектроцентраль-нова», а 17 серпня 2018 року між ним та Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, правонаступником, якого є Міністерство енергетики та захисту довкілля, укладено контракт, згідно з яким його призначено на посаду директора ДП «Калуська теплоелектроцентраль-нова» з терміном дії контракту з 17 травня 2018 року до 16 травня 2023 року. Додатковими угодами до умов контракту внесено зміни до умов контракту, зокрема, встановлено посадовий оклад в розмірі 97 910,00 грн, пунктом 24 контракту передбачено, що він припиняється за згодою сторін. 26 грудня 2019 року він подав заву з проханням звільнити його із займаної посади за згодою сторін з 28 грудня 2019 року, однак наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України видано наказ від 14 лютого 2020 року № 11-к/к, яким його звільнено з посади директора ДП «Калуська теплоелектроцентраль-нова» з 17 лютого 2020 року за угодою сторін на підставі поданої ним заяви. Зазначає, що умовами контракту передбачено, що трудовий договір припиняється в строк, визначений сторонами, відтак зазначення дати звільнення є обов`язковою умовою такого звільнення, тобто сторони повинні дійти спільної згоди щодо дати звільнення працівника. У поданій ним заяві про звільнення, просив звільнити його з 28 грудня 2019 року, а зміну дати звільнення з ним не погоджували. Крім того, з 10 лютого до 28 лютого 2020 року він був відсутній у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, а звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності не допускається. Оскільки його не було повідомлено про результат розгляду його заяви від 26 грудня 2019 року, він вважав, що заяву відхилено, у зв`язку з чим продовжував працювати на посаді директора ДП «Калуська теплоелектроцентраль-нова». Переконує, що його звільнили не за угодою сторін, а з ініціативи роботодавця без зазначення причин такого звільнення, що, на його думку, є незаконним, а відтак він підлягає поновленню на роботі. Стверджує, що у разі поновлення його на роботі він має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З наведених підстав просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 11-к/к від 14 лютого 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП «Калуська теплоелектроцентраль-нова» і поновити його на посаді директора Державного підприємства «Калуська теплоелектроцентраль-нова»; стягнути на його користь з ДП «Калуська теплоелектроцентраль-нова» середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 04 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 14 лютого 2020 року № 11-к/к «Про звільнення директора ДП «Калуська теплоелектроцентраль-нова». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ДП «Калуська теплоелектроцентраль-нова». Стягнуто з ДП «Калуська теплоелектроцентраль-нова» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 лютого по 04 червня 2021 року в розмірі 1 516 511,75 грн. Стягнуто з ДП «Калуська теплоелектроцентраль-нова» судовий збір в сумі 11 350,80 грн в дохід держави. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати йому середнього заробітку за один місяць в розмірі 97 990,00 грн допущено до негайного виконання.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем і Міністерством енергетики та захисту довкілля України не було досягнуто спільної згоди щодо дати звільнення, що є обов`язковим при звільненні за угодою сторін, тому наказ про звільнення позивача є незаконним, що є підставою для поновлення незаконного звільненого працівника на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Кабінет Міністрів України 18 лютого 2022 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

Також у касаційній скарзі заявник виклав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовує тим, що копію повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду отримав засобами поштового зв`язку лише 19 січня 2022 року, що підтверджується копією конверта Львівського апеляційного суду із трек номером 7900827752246.

Відповідно до частин першої та другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та надані заявником докази, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником доводи свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 червня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах: від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, зазначає що судами попередніх інстанцій прийнято рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

За змістом частини сьомої статті 394 ЦПК України та відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій вирішує питання про витребування матеріалів справи.

Враховуючи, що судом не встановлено підстав для залишення касаційної скарги без руху, відмови у відкритті касаційного провадження чи повернення касаційної скарги, зважаючи на те, що доводи касаційної скарги містять посилання на передбачені законом підстави касаційного оскарження судових рішень, отже наявні підстави для відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, та витребування матеріалів указаної вище справи.

Керуючись статтями 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити Кабінету Міністрів України строк на касаційне оскарження рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 червня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року.

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики України, Державного підприємства «Калуська теплоелектроцентраль-нова», Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року.

Витребувати з Франківського районного суду м. Львова матеріали вищезазначеної цивільної справи № 465/2156/20.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний