Окрема думка

від 25.01.2022 по справі 366/3616/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Окрема думка

суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Олійник А. С., Усика Г. І.

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 366/3616/17

провадження № 61-391св21

за позовом керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» до Іванківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , про визнання недійсними і скасування розпоряджень Іванківської районної державної адміністрації, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_15 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 04 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У листопаді 2017 року керівник Броварської місцевої прокуратури (прокурор) в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» (далі - ДП «Іванківське лісове господарство»), звернувся до суду з позовом до Іванківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , про визнання недійсними і скасування розпоряджень Іванківської районної державної адміністрації, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтовано тим, що Броварська місцева прокуратура Київської області виявила факт порушення вимог земельного законодавства під час відведення земельної ділянки лісового фонду на території Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області. Зокрема розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації від 20 грудня 2007 року № 1091 затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 земельні ділянки на території Страхоліської сільської ради за межами населеного пункту, для ведення особистого селянського господарства, зареєстровані у Державному кадастрі за номерами: 3222081400:02:002.0019; 3222081400:02:002:0020; 3222081400:02:002:0021; 3222081400:02:002:0022; 3222081400:02:002:0023; 3222081400:02:002:0024; 3222081400:02:002:0025; 3222081400:02:002.0026; 3222081400:02:002:0027; 3222081400:02:002:0028; 3222081400:02:002:0029; 3222081400:02:002:0030; 3222081400:02:002:0031.

Далі на підставі цивільно-правових угод земельні ділянки, кадастрові номери: 3222081400:02:002:0028, 3222081400:02:002:0020, 3222081400:02:002:0021, 3222081400:02:002:0022, 3222081400:02:002:0023, 3222081400:02:002:0024, 3222081400:02:002:0025, 3222081400:02:002:0026, 3222081400:02:002:0027, перейшли у власність ОСОБА_2 , а земельні ділянки, кадастрові номери: 3222081400:02:002:0031, 3222081400:02:002:0029, 3222081400:02:002:0019, - у власність ОСОБА_1 .

Розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації від 03 липня 2008 року № 718 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо зміни цільового використання земельних ділянок, кадастрові номери: 3222081400:02:002:0031, 3222081400:02:002:0029, 3222081400:02:002:0019, 3222081400:02:002:0030, з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва, а розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації від 03 липня 2008 року № 719 надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку технічної документації із землеустрою щодо цільового використання земельних ділянок кадастрові номери: 3222081400:02:002:0020, 3222081400:02:002:0021, 3222081400:02:002:0022, 3222081400:02:002:0023, 3222081400:02:002:0024, 3222081400:02:002:0025, 3222081400:02:002:0026, 3222081400:02:002:0027, 3222081400:02:002:0028, з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва.

Розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації від 29 жовтня 2008 року № 1163 затверджено документацію із землеустрою щодо зміни цільового використання земельних ділянок з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва щодо земельних ділянок, кадастрові номери: 3222081400:02:002:0019, 3222081400:02:002:0020, 3222081400:02:002:0021, 3222081400:02:002:0022, 3222081400:02:002:0023, 222081400:02:002:0024, 3222081400:02:002:0025, 3222081400:02:002:0026, 3222081400:02:002:0027, 3222081400:02:002:0028, 3222081400:02:002:0029, 3222081400:02:002:0030, 3222081400:02:002:0031. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 13 листопада 2008 року отримали державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки, з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва.

У процесі перевірки встановлено, що вказані вище земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП «Іванківське лісове господарство» в 83 кварталі Оранського лісництва, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, яке не надавало дозволів на їх вилучення.

Посилаючись на те, що розпорядження Іванківської районної державної адміністрації від 20 грудня 2007 року № 1091 та від 29 жовтня 2008 року № 1163, прийняті з порушенням вимог статей 6, 14, 19 Конституції України, статей 20, 22, 56, 57, 83, 84, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 57 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), а спірні земельні ділянки вибули з власності держави з порушенням встановленого законом порядку та поза її волею, прокурор просив визнати незаконними та скасувати оскаржувані розпорядження Іванківської районної державної адміністрації, визнати недійсними державні акти на право власності на спірні земельні ділянки, видані на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , витребувати спірні земельні ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави, в особі ДП «Іванківське лісове господарство».

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 04 червня 2020 року позов задоволено. Визнано поважними причини пропуску прокурором позовної давності для звернення до суду з позовом та поновлено його. Визнано недійсним та скасовано розпорядження Іванківської районної державної адміністрації Київської області від 20 грудня 2007 року № 1091, яким затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів Страхоліської сільської ради громадянам та передано земельні ділянки, кадастрові номери: 3222081400:02:002.0019; 3222081400:02:002:0020; 3222081400:02:002:0021; 3222081400:02:002:0022; 3222081400:02:002:0023; 3222081400:02:002:0024; 3222081400:02:002:0025; 3222081400:02:002.0026; 3222081400:02:002:0027; 3222081400:02:002:0028; 3222081400:02:002:0029; 3222081400:02:002:0030; 3222081400:02:002:0031, у приватну у власність. Визнано недійсним та скасовано розпорядження Іванківської районної державної адміністрації Київської області від 29 жовтня 2008 року № 1163, яким затверджено технічні документації із землеустрою щодо зміни функціонального використання земельних ділянок з ведення особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва щодо земельних ділянок, кадастрові номери: 3222081400:02:002.0019; 3222081400:02:002:0020; 3222081400:02:002:0021; 3222081400:02:002:0022; 3222081400:02:002:0023; 3222081400:02:002:0024; 3222081400:02:002:0025; 3222081400:02:002.0026; 3222081400:02:002:0027; 3222081400:02:002:0028; 3222081400:02:002:0029; 3222081400:02:002:0030; 3222081400:02:002:0031. Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки: серія ЯЗ № 449217, виданий 13 листопада 2008 року на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 13 листопада 2008 року за № 010834400084; серія ЯЗ № 449218, виданий

13 листопада 2008 року на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 13 листопада 2008 року за № 010834400085; серія ЯЗ № 449215, виданий 13 листопада 2008 року на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 13 листопада 2008 року за № 010834400087; серія ЯЗ № 449216, виданий

13 листопада 2008 року на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 13 листопада 2008 року за № 010834400086; серія ЯЗ № 449243, виданий 13 листопада 2008 року на ім`я

ОСОБА_2 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на право постійного користування землею, договорів оренди землі 13 листопада 2008 року за № 010834400090; серія ЯЗ № 449241, виданий 13 листопада 2008 року на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 13 листопада 2008 року за № 010834400092; серія ЯЗ № 449236, виданий 13 листопада 2008 року на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 13 листопада 2008 року за № 010834400097; серія ЯЗ № 449237, виданий 13 листопада 2008 року на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 13 листопада 2008 року за № 010834400096; серії ЯЗ № 449239, виданий 13 листопада 2008 року на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 13 листопада 2008 року за № 010834400094; серії ЯЗ № 449240, виданий 13 листопада 2008 року на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 13 листопада 2008 року за № 010834400093; серія ЯЗ № 449242, виданий 13 листопада 2008 року на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 13 листопада 2008 року № 010834400091; серія ЯЗ № 449244, виданий 13 листопада 2008 року на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 13 листопада 2008 року за № 010834400089; серія ЯЗ № 449238, виданий 13 листопада 2008 року на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі 13 листопада 2008 року за № 010834400095. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави в особі ДП «Іванківське лісове господарство» земельні ділянки, загальна площа 25,0 га, кадастрові номери: 3222081400:02:002.0019; 3222081400:02:002:0020; 3222081400:02:002:0021; 3222081400:02:002:0022; 3222081400:02:002:0023; 3222081400:02:002:0024; 3222081400:02:002:0025; 3222081400:02:002.0026; 3222081400:02:002:0027; 3222081400:02:002:0028; 3222081400:02:002:0029; 3222081400:02:002:0030; 3222081400:02:002:0031, які знаходяться в адміністративних межах Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області. Стягнено солідарно з Іванківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь прокуратури Київської області судові витрати у розмірі 35 988,81 грн. Стягнено солідарно з Іванківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ДП «Іванківське лісове господарство» судові витрати за проведення земельно-технічної експертизи в сумі 14 872,00 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що доказами у справі підтверджується, що передача у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельних ділянок для індивідуального садівництва на території Страхоліської сільської ради Іванівського району Київської області відбулась з порушенням встановленого законодавством порядку вилучення земельних ділянок та зміни цільового призначення земель, внаслідок чого відбулося порушення прав держави, яке підлягає відновленню шляхом їх витребування від набувачів.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Іванківського районного суду Київської області від 04 червня 2020 року змінено в частині стягнення судового збору. Стягнено з Іванківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь прокуратури Київської судові витрати по 11 996,27 грн з кожного. Стягнено з Іванківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ДП «Іванківське лісове господарство» судові витрати за проведення земельно-технічної експертизи по 4 957,34 грн з кожного.

Змінивши рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору, суд апеляційної виходив з того, що у правовідносинах, що виникли між сторонами, предметом зобов`язання є сплата судових витрат відповідачами, тому зобов`язання є подільним, у зв`язку з чим судовий збір необхідно стягнути з кожного із відповідачів.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який повно і всебічно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку доказам, та дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

Касаційна скарга ОСОБА_2 , подана через представника ОСОБА_15 , мотивована тим, що суди не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, провадження № 14-95цс18, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19, постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 914/801/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 910/4266/16, постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15.

Суди залишили поза увагою той факт, що позивачем у справі є не керівник Броварської місцевої прокуратури, а Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Іванківське лісове господарство», тому для перевірки дотримання позовної давності звернення із цим позовом має значення, коли саме ці особи дізналися або могли дізнатися про порушення власних прав оскаржуваними розпорядженнями Іванківської районної державної адміністрації.

Суди, зазначивши про те, що прокурор виявив порушення вимог земельного законодавства лише у березні 2017 року, не звернули уваги, що прокурор не навів жодних обставин чи поважних причин, за яких він не міг виявити відповідне порушення раніше вказаної дати.

Суди дійшли помилкового висновку, що пріоритетним у вирішенні цього спору є «суспільний» та «публічний» інтерес.

Суд апеляційної інстанції, в порушення норм процесуального права, відхилив клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 08 грудня 2020 року № 162/12-2020, що призвело до неправильного встановлення обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Стислий зміст ухвали Верховного Суду

Постановою Верховного Суду від 26 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника ОСОБА_15 , задоволено частково.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 04 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в частині вирішення вимоги керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства про визнання недійсними і скасування розпоряджень Іванківської районної державної адміністрації Київської області, визнання недійсними державних актів на права приватної власності на земельні ділянки скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в позові.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 04 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог керівника Броварської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі ДП «Іванківське лісове господарство», про визнання недійсними і скасування розпоряджень Іванківської районної державної адміністрації Київської області, визнання недійсними державних актів на права приватної власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння скасовано.

Позов керівника Броварської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі ДП «Іванківське лісове господарство», до Іванківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , про визнання недійсними і скасування розпоряджень Іванківської районної державної адміністрації, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки про визнання недійсними і скасування розпоряджень Іванківської районної державної адміністрації Київської області, визнання недійсними державних актів на права приватної власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, залишено без розгляду. Стягнено з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_2 84 000,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Погоджуємося з мотивами Верховного Суду в частині вирішення позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі ДП «Іванківське лісове господарство», оскільки відсутні передбачені законом підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства, та з мотивами відмови у позовних вимог прокурора про визнання недійсними та скасування розпоряджень Іванківської районної державної адміністрації Київської області, визнання недійсними державних актів на права приватної власності на земельні ділянки, оскільки такі вимоги не є ефективним способом захисту порушеного права держави, яким за встановлених судами обставин, є вимога про витребування спірних земельних ділянок.

Мотиви незгоди з висновками Верховного Суду в частині вирішення позовних вимог прокурора, який здійснює представництво держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства про витребування земельних ділянок

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», в редакції на час звернення до суду (далі - Закон № 1697-VII).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 121 Конституції України ( в редакції на час звернення прокурора до суду) на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 23 Закону № 1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до абзацу першого статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (абзац третій частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII).

Таким чином, прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

Колегія суддів правильно зазначила, що в судовому процесі, зокрема цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин.

Таким чином, позивачем у справі є держава, а не прокурор, який здійснює представництво її інтересів в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах чи сам орган, зокрема Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства.

Переглядаючи законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині, Верховний Суд вказав, що ефективним способом захисту у цій справі є вимоги про витребування спірної земельної ділянки. Проте позивач, звертаючись до суду з позовом, не заявляв вимог про витребування земельних ділянок на користь держави саме в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства. Тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства про визнання недійсними і скасування розпоряджень Іванківської районної державної адміністрації, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відому в позові в цій частині.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах зауважувала, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункт 6.22); від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункт 4.20); від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 33), від 26 червня 2019 року у справі 587/430/16-ц (пункт 26), від 18 грудня 2019 року у справі 688/2479/16-ц (пункт 22), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 у справі № 761/3884/18. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. пункт 27 постанови від 26 червня 2019 у справі № 587/430/16-ц) (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року, справа № 911/2169/20, провадження № 12-20гс21).

У цій справі Верховний Суд виходив з того, що до спірних правовідносин в цій частині підлягає застосуванню стаття 388 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Власником земельних ділянок є держава, прокурор просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави в особі ДП «Іванківське лісове господарство» земельні ділянки, загальна площа 25,0 га, кадастрові номери: 3222081400:02:002.0019, 3222081400:02:002:0020; 3222081400:02:002:0021; 3222081400:02:002:0022, 3222081400:02:002:0023; 3222081400:02:002:0024; 3222081400:02:002:0025, 3222081400:02:002.0026; 3222081400:02:002:0027; 3222081400:02:002:0028, 3222081400:02:002:0029, 3222081400:02:002:0030, 3222081400:02:002:0031, які знаходяться в адміністративних межах Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області.

У цій справі керівник Броварської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Іванківське лісове господарство».

Відповідно до пунктів 4.3 - 4.5 Положення про Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 12 листопада 2012 року № 401, до повноважень зазначеного органу виконавчої влади, зокрема належить здійснення державного контролю за додержанням норм, правил та інших нормативно-правових актів з ведення лісового господарства в межах повноважень, визначених законодавством, реалізація державної політики в галузі лісового та мисливського господарства.

Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства підпорядковується Держлісагентству та є його територіальним органом. Завданням Управління є реалізація повноважень Держлісагентства на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці у сфері лісового та мисливського господарства. (пункти 1, 3 вказаного Положення).

Відповідно до Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року № 521

Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства (пункт1).

Держлісагентство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств і в установленому порядку подає їх Міністрові захисту довкілля та природних ресурсів; вносить Міністрові захисту довкілля та природних ресурсів пропозиції щодо загальнодержавних і регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів, розвитку мисливського господарства; здійснює державне управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління; організовує ведення лісовпорядкування та впорядкування мисливських угідь; веде державний лісовий кадастр та облік лісів; здійснює моніторинг лісів; приймає рішення про віднесення лісів до відповідної категорії; об`єднаннями, іншими представницькими організаціями працівників лісового і мисливського господарства, які мають відповідні повноваження; здійснює управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Держлісагентства (пункти 1, 2, 5, 6, 7, 8, 9, 30 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України).

Отже, Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства є територіальним органом Держлісагенства, тобто місцевим органом виконавчої влади з відповідними повноваженнями щодо реалізації державної політики в галузі лісового та мисливського господарства на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Зазначений орган виконавчої влади є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовні вимоги про витребування у відповідачів спірних земельних ділянок на користь держави в особі ДП «Іванківське лісове господарство» прокурор обґрунтовував тим, що зазначені земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення, є державною власністю, використовуються для ведення лісового господарства та перебувають у постійному користуванні ДП «Іванківське лісове господарство», яке не надавало згоди на їх вилучення, а тому оскаржувані ним розпорядження Іванківської районної державної адміністрації про передачу їх у приватну власність фізичним особам - відповідачам без згоди її власника - держави, яка діє через уповноважені органи виконавчої влади, що мають відповідні повноваження у спірних правовідносинах, є незаконними. Посилаючись на наведене стверджував, що вилучення спірних земельних ділянок із державної власності, зміна їх цільового призначення та передача у власність фізичних осіб, порушує права та інтереси держави, у тому числі в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, яке як уповноважений суб`єкт владних повноважень тривалий час не вживало заходів направлених на захист інтересів держави, що відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» надає прокурору право на представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до змісту позовної заяви прокурор заявив вимогу про витребування спірних земельних ділянок на користь держави як її власника, а не користь конкретного органу, зокрема Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства чи ДП «Іванківське лісове господарство», оскільки саме держава є власником зазначених земельних ділянок лісогосподарського призначення та позивачем у справі. Зазначення у прохальній частині позовної заяви про витребування у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірних земельних ділянок на користь держави в особі ДП «Іванківське лісове господарство», не змінює суті такої вимоги - витребування земельних ділянок на користь держави як власника, із зазначенням особи постійного землекористувача - ДП «Іванківське лісове господарство».

Згідно з частинами першою, другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Зазначаємо, що позивач визначає підстави позову, а норму матеріального права до спірних правовідносин застосовує суд.

Оскільки у цій справі позов заявлено в інтересах держави в особі відповідного органу державної влади, то Верховний Суд з урахуванням встановлених обставин справи мав застосувати норму матеріального права до спірних правовідносин, змінити рішення, зазначивши про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства відповідних земельних ділянок.

З огляду на викладене, висновок колегії суддів Верховного Суду про те, що прокурор звернувшись до суду з позовом, не заявляв вимогу про витребування земельних ділянок на користь держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, на нашу думку, є проявом надмірного формалізму, що призвело до того, що заявлений у листопаді 2017 року спір залишився невирішеним.

Судді: А. С. Олійник

Г. І. Усик