Постанова

від 10.04.2022 по справі 826/480/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 826/480/18

адміністративне провадження № К/9901/34025/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/480/18

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сангрейн Інвест» до Головного управління ДПС у місті Києві, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансагро», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Бояринцева М. А.) від 29 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Земляна Г. В., Бужак Н. П., Парінов А. Б.) від 29 квітня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сангрейн Інвест» (далі - ТОВ «Сангрейн Інвест») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), третя особа, ТОВ «Укртрансагро», в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 2592615147 від 27 жовтня 2017 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 2602615147 від 27 жовтня 2017 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 2582615147 від 27 жовтня 2017 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві № 2612615147 від 27 жовтня 2017 року.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що ТОВ «Сангрейн Інвест» не вчиняло податкових правопорушень, які зафіксовані у акті перевірки. Позивач зазначає, що реальність господарських операцій між ним та ТОВ «Агроспоживання» з постачання сільськогосподарської продукції, за результатами яких включено до складу витрат та податкового кредиту відповідні суми, підтверджена первинними документами, які складені у відповідності до вимог укладеного із цим контрагентом договору постачання та чинного законодавства, містять усі необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст, обсяг операцій, їх учасників. Вказує на подальше використання придбаної продукції у власній господарській діяльності, а також на те, що при укладенні та виконанні договору з названим контрагентом діяв добросовісно, у зв`язку з чим не повинен нести негативні наслідки за можливе недотримання податкової дисципліни іншими суб`єктами господарювання, які приймали участь у ланцюгу постачання придбаного ним товару.

3. Справа розглядалась судами не одноразово.

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 27 жовтня 2017 року № 2592615147, №2602615174, №2582615147, №2612615147.

Стягнуто на користь ТОВ «Сангрейн Інвест» з ГУ ДПС у місті Києві понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 125 701,01 грн.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 11 грудня 2020 року ГУ ДПС у місті Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Сангрейн Інвест» в задоволенні позову.

6. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. 11 лютого 2021 року до Верховного Суду від ТОВ «Сангрейн Інвест» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить залишити касаційну скаргу ГУ ДПС у місті Києві без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у місті Києві, у зв`язку із надходженням ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Підпалого В. В. від 10 травня 2017 року у справі № 757/25451/17-к, винесеної за клопотанням прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Вакарова Д. В., в межах матеріалів кримінального провадження від 07 травня 2014 року № 42014000000000375, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сангрейн Інвест», з питань дотримання податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Агроспоживання», на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України (далі - ПК України) податків і зборів за період з 16 січня 2006 року по 10 травня 2017 року.

10. За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №148/26-15-14-07-01-10/34000176 від 03 жовтня 2017 року.

11. В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- пунктів 44.1 та 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 2 923 070 грн;

- пунктів 44.1 та 44.2 статті 44, підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 652 347 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 2 782 608 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в період, що перевірявся, на загальну суму 595 623 грн.

12. Не погоджуючись з результатами перевірки, позивач, після отримання акту перевірки, подав 12 жовтня 2017 року на адресу відповідача заперечення (вих. №1210 від 12 жовтня 2017 року). Листом від 23 жовтня 2017 року контролюючий орган повідомив позивача, що висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

13. На підставі висновків викладених у акті перевірки контролюючим органом 27 жовтня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 2592615147, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2017 року в розмірі 595 623 грн;

- № 2602615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 923 070 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 730 767,50 грн;

- № 2582615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 2 782 608 грн застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф;) у розмірі 695652 грн;

- № 2612615147, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік у розмірі 652 347 грн.

14. 08 листопада 2017 року позивач звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України із вимогою про скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень. Проте, за результатами розгляду скарги було прийнято рішення залишити без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

15. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Агроспоживання», є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

17. При цьому суди вказали, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин. Суди звернули увагу, що недоліки ТТН не можуть свідчити про недоведеність реальності господарської операції з постачання товару оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов`язаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

19. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

20. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання скаржника про витребування від органів Національної поліції доказів фіктивної діяльності ТОВ «Агроспоживання».

21. Крім того скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій не були враховані доводи контролюючого органу про те, що з огляду на наявну податкову інформацію, здійснення господарських операцій позивача з вказаним контрагентом було неможливим.

22. Окремо в касаційній скарзі скаржник звертає увагу на неможливість ідентифікувати автоперевізника та осіб, які безпосередньо здійснювали транспортування (перевезення) товару, а також підтвердити взаємовідносини між ФОП « ОСОБА_1 », ТОВ «Агроспоживання» та ТОВ «Агрокомплекс Торо».

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

24. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

25. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

26. Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України.

27. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

28. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

29. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

30. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

31. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

32. За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

33. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

34. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

35. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Сангрейн Інвест» є оптова торгівля зерном (код КВЕД 46.21), відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

37. В період з 23 по 31 серпня 2016 року позивач здійснив продаж 2237,615 тон зерна на адресу ТОВ «Компанія Хлібінвест», а також 7876,655 тон зерна на адресу ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

38. Частина проданого зерна була отримана від ТОВ «Агроспоживання» за Договором від 18 серпня 2016 року № 18-08.2016-СІ.1.

39. Так, 18 серпня 2016 року між ТОВ «Сангрейн Інвест» (покупець), з однієї сторони, та ТОВ «Агроспоживання» (постачальник), з іншої сторони, укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 18-08.2016-СІ.1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується продати (поставити), а покупець прийняти та оплатити пшеницю, українського походження, врожаю 2016 року.

40. Відповідно до умов вищезазначеного договору ТОВ «Агроспоживання» поставлено, а ТОВ «Сангрейн Інвест», прийняв та оплатив пшеницю українського походження, врожаю 2016 року, у кількості 5081,198 тон (5081198 кілограм) на загальну суму 20 269 386,90 грн з ПДВ.

41. Поставка товару фактично здійснювалась у період з 19 серпня 2016 року по 31 серпня 2018 року на умовах СРТ: ТОВ «Укртрансагро», далі зерновий склад за адресою: м. Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, 2 (Інкотермс 2010).

42. Транспортування товару до терміналу «УТА Логістик», на зернові склади, розташовані за адресою: ТОВ «Укртрансагро», м. Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, 2, ТОВ «Агроспоживання» здійснювало за свій рахунок згідно умов договору.

43. В той же час, між ТОВ «Сангрейн Інвест» та ТОВ «УТА Логістик» укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування від 30 червня 2016 року № 30-2/06-16 (далі - договір №30-2/06-16). Відповідно до умов цього договору, вантаж, що належить замовнику, може на розсуд виконавця накопичуватися з вантажем, що належить іншим особам знеособлено за культурами і класами.

44. В підтвердження здійснення операцій за договором № 30-2/06-16, позивачем надані документи, що підтверджують приймання вантажу на зернових складах а саме: товарно-транспортні накладні, складські квитанції на зерно, встановленого зразка, посвідчення якості зерна, реєстри прийнятого транспорту.

45. З аналізу вищезазначених документів судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 19 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року ТОВ «Укртрансагро» прийнято (зерновий склад) на зберігання від ТОВ «УТА Логістик» для ТОВ «Сангрейн Інвест» пшеницею українського походження, врожаю 2016 року у кількості 7234538 кг, в тому числі від вантажовідправника ТОВ «Агроспоживання» - 5081198 кг.

46. На виконання договору поставки від 18 серпня 2016 року № 18-08.2016-СІ видані документально оформлені видаткові накладні на загальну суму 20 269 386,90 грн.

47. Розрахунки по договору поставки від 18 серпня 2016 року № 18-08.2016-СІ проводились у безготівковій формі. В оплату за отримані товари ТОВ «Сангрейн Інвест» перераховано грошові кошти на користь ТОВ «Агроспоживання» на загальну суму 20 269 386,90 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

48. Факт взаєморозрахунків між ТОВ «Сангрейн Інвест» та ТОВ «Агроспоживання» у повному обсязі не заперечується контролюючим органом.

49. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ «Сангрейн Інвест», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що отримання позивачем товару від ТОВ «Агроспоживання», здійснення розрахунків, використання у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем документами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки.

50. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

51. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

52. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

53. Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

54. Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

55. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагента. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

56. За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, наявності недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у ТОВ «Сангрейн Інвест» наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Агроспоживання».

57. Суди обґрунтовано відхилили доводи відповідача стосовно того, що товарно-транспортні накладні надані позивачем за спірними господарськими операціями, не можуть бути достовірним доказом на підтвердження факту перевезення зерна, оскільки товарно-транспортні накладні, що містяться в матеріалах справи мають відмітки про прийняття вантажу на ТОВ «Агроспоживання», масу брутто, нетто та масу тари (автомобіля), відмітки про проведення аналізів якості зерна, а також номери силосів, у які було розвантажено зерно.

58. При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що на 60 з наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних є штампи с прізвищем ОСОБА_2 , на 62 - ОСОБА_3 , на 49 - ОСОБА_4 , на 19 - ОСОБА_5 , на 3-х - ОСОБА_6 .

59. Факт прибуття транспортних засобів з вантажем пшениці у кількості 2860,318 тон підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 25 березня 2020 року, що посвідчені приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Макаревич В. Г. Згідно наявного в матеріалах справи наказу від 17 квітня 2019 року № 24-к ОСОБА_3 знаходиться у відпустці для догляду за дитиною зо 3-х років.

60. В матеріалах справи наявний адвокатський запит адвоката ТОВ «Сангрейн Інвест» від 27 січня 2020 року до Головного сервісного центру МВС щодо надання інформації в частині найменування власників, дату реєстрації, а також наявність ліцензій на перевезення вантажів автомобільним транспортом за переліком, що наведений у запиті.

61. Листом від 24 березня 2020 року № 31/314аз Головний сервісний центр МВС надав наявну у базі даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів інформацію про власників станом на 01 серпня 2016 року, про типи цих транспортних засобів та типи їх кузовів. Як вбачається із даного листа, зокрема додатку, усі зазначені в товарно-транспортних накладних транспортні засоби є вантажними автомобілями або причепами (напівпричепами) до вантажних автомобілів, реально існували на дату здійснення перевезень, мали реальних власників.

62. Відповідно до частини другої статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

63. Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року № 363 (далі - Правила), товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

64. Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається перевізнику.

65. Нормами Правил товарно-транспортні-накладні не визначені документами, що є єдиною підставою для оприбуткування товару. Відтак, товарно-транспортна накладна не є допустимим доказом поставки. Її доказове значення при встановленні факту поставки товару суд оцінює в сукупності з іншими доказами відповідно до норм статті 90 КАС України.

66. Не є достатньою підставою для виключення з податкового обліку ТОВ «Сангрейн Інвест» сум витрат та податкового кредиту і та обставина, що стосовно ТОВ «Агроспоживання» у кримінальному провадженні встановлені обставини, що свідчать про фіктивність цього суб`єкта підприємницької діяльності та його задіяння для ухилення від сплатити податків. Такий висновок співвідноситься з нормою частини шостої статті 78 КАС України, згідно з якою вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

67. У касаційній скарзі ГУ ДПС у м. Києві не наводить доводів щодо певних доказів, які зібрані в кримінальному провадженні та підтверджують безтоварність операцій позивача з ТОВ «Агроспоживання», так само, як і доводів про ухвалення судом вироку у кримінальному провадженні, який би мав преюдиційне значення для цієї адміністративної справи. Фактично доводи, наведені в касаційній скарзі, обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких судами зроблено висновок щодо їх не доведення відповідачем в судовому процесі.

68. Ураховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження.

69. Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

70. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/480/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов