Постанова

від 22.02.2022 по справі 760/22745/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 760/22745/16-ц

провадження № 22-ц/824/521/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Кирилюк Г.М.,

суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.

при секретарі Загородньому С. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «Темп-2» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Обслуговуючого кооперативу «Темп-2» - адвоката Джас Ірини Василівни на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року у складі судді Усатової І.А.,

встановив:

29.12.2016 Обслуговуючий кооператив «Темп-2» звернувся до суду із позовом, в якому з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог від 04.06.2019 просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за спожиті комунальні послуги в розмірі 21 404,42 грн, індекс інфляції за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 17 731,15 грн, 3% річних за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 3 630,34 грн та судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 лютого 2015 року загальними зборами членів Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Темп-2» було прийнято рішення про його ліквідацію з правом передачі всіх активів, прав та обов`язків до іншої неприбуткової організації відповідного виду - Обслуговуючого кооперативу «Темп-2».

02 березня 2015 року між Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом «Темп-2» та Обслуговуючим кооперативом «Темп-2» складений та підписаний попередній акт приймання-передачі боргів мешканців та орендаторів нежитлових приміщень.

Загальними зборами членів Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Темп-2» від 01.06.2015 було прийнято рішення про затвердження ліквідаційного балансу та передачі всіх активів до Обслуговуючого кооперативу «Темп-2».

Відповідно до довідок № 317 від 28.02.2016 та № 162 від 15.08.2016 Обслуговуючого кооперативу «Темп-2» в квартирі АДРЕСА_1 проживає три особи: ОСОБА_1 , її дочка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 .

Заборгованість відповідачів щодо оплати за комунальні послуги перед Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом «Темп-2» за період з листопада 2009 року до 01.06.2015 становила 16 677,66 грн та була передана позивачу.

Станом на червень 2019 заборгованість відповідачів за надані позивачем комунальні послуги збільшилась та складає 21 404,42 грн, індекс інфляції за невиконання грошового зобов`язання - 17 731,15 грн, 3% річних за невиконання грошового зобов`язання - 3 630,34 грн, всього 42 765,91 грн.

З огляду на викладене, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

24.02.2021 представник Обслуговуючого кооперативу «Темп-2» - адвокат Джас І. В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Також просить відшкодувати судові витрати по справі.

Свої доводи мотивує тим, що позивач надавав комунальні послуги в період з 01.06.2015 по 31.03.2017 всім мешканцям будинку АДРЕСА_1 , в тому числі мешканцям квартири АДРЕСА_1 цього будинку. Судом також встановлено, що до 01.06.2015 комунальні послуги надавалися Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом «Темп-2», а борги мешканців будинку були передані позивачу за актом прийому-передачі.

Разом з тим, судом не враховано, що в судовому засіданні представником позивача зазначалось, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 в порядку спадкування. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 проживають в зазначеній квартирі, користуються наданими позивачем послугами, що підтверджується матеріалами справи. Факт належності вказаної квартири ОСОБА_1 , а також факт проживання трьох відповідачів в цій квартирі та користування нею підтвердила представник ОСОБА_4 в судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Чехович Т. Г. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а висновки суду першої інстанції про те, що довідки №162 від 15.08.2016 та №317 від 28.02.2015 підтверджують лише факт реєстрації відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 є законними та обґрунтованими.

Твердження позивача про те, що представник відповідача ОСОБА_2 підтвердила факт належності квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , а також факт проживання трьох відповідачів в цій квартирі та користування цією квартирою не відповідає дійсності.

Посилання в апеляційній скарзі на список мешканців та орендарів приміщень житлового будинку АДРЕСА_1 від 01.06.2015 та на список мешканців /власників житлових приміщень (квартир) житлового будинку АДРЕСА_1 , що мають пільги та субсидії по оплаті за комунальні послуги від 01.06.2015, як на докази підтвердження права власності ОСОБА_2 та проживання відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 є безпідставними.

Твердження позивача про факт приватизації вказаної квартири не підтверджені жодним доказом.

Зазначає, що позивач у позовній заяві просив солідарно стягнути з відповідачів кошти за комунальні послуги, а саме з листопада 2009 року, при цьому ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 17.06.2015 була неповнолітньою.

Інші учасники справи правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

В судовому засіданні представник Обслуговуючого кооперативу «Темп-2» - адвокат Джас І. В. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Додатково пояснила, що відповідно до п.14 статуту ЖБК «Темп-2» в редакції від 09.03.1970 будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 здійснювалося за рахунок внесення 40% вартості будинку власними коштами ЖБК «Темп-2» та за рахунок отриманого кооперативом державного кредиту в розмірі 60% кошторисної вартості будівництва будинку.

Членом ЖБК «Темп-2» ОСОБА_5 було сплачено 3056,51 руб. вартості квартири АДРЕСА_1 до укладення шлюбу з ОСОБА_1 і 1 591,93 руб.- після укладення шлюбу.

ОСОБА_1 не заявляла про відмову від прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 свого чоловіка ОСОБА_6 , остання на час смерті проживала та була зареєстрована в спірній квартирі, що свідчить про прийняття нею спадщини, до складу якої входить спірна квартира.

Відповідачами не заявлялось клопотання про застосування позовної давності.

Крім цього, позивач 01.10.2015 звертався з заявою про видачу судового наказу, відповідачами у березні та червні 2014 року були сплачені суми боргу за лютий та травень 2014 року, що свідчить про переривання перебігу позовної давності.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Чехович Т. Г. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначила, що на підставі п.45 рішення Виконавчого комітету Залізничної райради депутатів трудящих №349 від 09.03.1964 року «Розгляд пропозиції Правління житлового будівельного кооперативу «Темп-2» Залізничного району м. Києва» квартира АДРЕСА_1 була отримана ОСОБА_5 для проживання самого ОСОБА_5 , його матері - ОСОБА_7 та дочки - ОСОБА_8 .

29.04.1971 між ОСОБА_5 та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено шлюб.

Відповідно до довідки ЖБК «Темп-2» ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 , яким у вересні 1979 року повністю внесено пайовий внесок за квартиру.

На момент сплати пайового внеску вказана квартира належала ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.

Спадкоємцями ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_1 та дочка - ОСОБА_2 , які на час смерті проживали разом зі спадкодавцем та не заявляли відмову від прийняття спадщини. Враховуючи наведене, власниками квартири є ОСОБА_1 , якій належить ѕ квартири, та ОСОБА_2 , якій належить ј частина квартири.

Враховуючи наведене, відповідач ОСОБА_1 відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними із ѕ спільного майна.

Вважає, що Обслуговуючий кооператив «Темп-2» не є належним позивачем в частині стягнення заборгованості у розмірі 16 677,66 грн, оскільки виключно ліквідатор Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Темп-2» був зобов`язаний та мав право подавати позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Зазначила, що під час розгляду справи у суді першої інстанції представником ОСОБА_2 було заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску позовної давності. Платежі за лютий та травень 2014 року були поточною оплатою за житлово-комунальні послуги, а не оплатою боргу, а тому строк позовної давності не переривався.

Вважає, що сума заборгованості має бути розділена наступним чином: загальна сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних - 7 627,12 грн; сума заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 - 5 720,34 грн, з відповідача ОСОБА_2 - 1 906,78 грн.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 до 2014 року знаходився на балансі, в управлінні та обслуговуванні Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Темп-2».

Відповідно до п. 20.6 Статуту Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Темп-2» у разі ліквідації неприбуткового кооперативу його активи повинні бути передані іншій неприбутковій організації відповідного виду або зараховані до доходу бюджету.

До активів будь-якої організації входить усе, чим володіє підприємство, ва тому числі дебіторська заборгованість.

Рішенням загальних зборів членів Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Темп-2» кооперативу від 13 лютого 2015 року (протокол №1) вирішено припинити кооператив як юридичну особу шляхом добровільної ліквідації у загальному порядку, призначено ліквідатора.

Рішенням загальних зборів членів Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Темп-2» кооперативу від 01 червня 2015 року (протокол №3) вирішено згідно п.7.3, п.30.6 Статуту кооперативу передати неподільне майно кооперативу неприбутковому Обслуговуючому кооперативу «Темп-2» (ідентифікаційний код 39566445) та затвердити акт приймання-передачі від 01 червня 2015 року; затверджено ліквідаційний баланс Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Темп-2» станом на 01 червня 2015 року.

01 червня 2015 року складено передавальний акт прийому-передачі основних активів Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Темп-2» до правонаступника Обслуговуючого кооперативу «Темп-2» станом на 01.06.2015 р., в тому числі дебіторської заборгованості за надані послуги ЖКП мешканців/ власників квартир та орендарів нежитлових приміщень на загальну суму 744 323,05 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі дебіторської заборгованості мешканців та орендарів приміщень від 01 червня 2015 року, що є додатком №1 до передавального акту від 01.06.2015, борг ОСОБА_1 , квартира АДРЕСА_1 , станом на 01.06.2015 становить 16 677,66 грн.

Рішенням членів загальних зборів Обслуговуючого кооперативу «Темп-2» від 01 червня 2015 року, зборами правління кооперативу затверджено передавальний акт від 01.06.2015, укладений між Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом «Темп-2» та Обслуговуючим кооперативом «Темп-2». Згідно ст. 19 та 23 Закону України «Про кооперацію» вирішено прийняти на баланс Обслуговуючого кооперативу «Темп-2» активи від Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Темп-2» на підставі передавального акту від 01.06.2015, з правом використання майна в господарській діяльності Обслуговуючого кооперативу «Темп-2», сплати кредиторської заборгованості за господарськими договорами, стягнення боргів з мешканців/власників житлових квартир та приміщень перед Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом «Темп-2».

Дослідивши зібрані по справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що всі права та обов`язки щодо обслуговування житлового будинку та надання комунальних послуг мешканцям будинку АДРЕСА_1 перейшли від Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Темп-2» до Обслуговуючого кооперативу «Темп-2».

Матеріалами справи також підтверджена та обставина, що невиконані зобов`язання споживачів житлово-комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 на підставі передавального акту від 01 червня 2015 року також були передані Обслуговуючому кооперативу «Темп-2», який є належним позивачем по заявленим вимогам.

Відповідно до протоколу №2 загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «АВІА», проведених 18 лютого 2017 року, співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 прийнято рішення відмовитись від користування послугами Обслуговуючого кооперативу «Темп-2» з утримання цього будинку та його прибудинкової території з 13.03.2017 року та перейти до самостійного утримання будинку шляхом самозабезпечення.

Згідно листа Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 21.02.2018 №108-2673, відповідно до акту приймання-передачі об`єкта з управління в управління від 31.03.2017 між Обслуговуючим кооперативом «Темп-2» та ОСББ «АВІА», житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 наразі знаходиться в управлінні та обслуговуванні ОСББ «АВІА».

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по сплаті за житлово-комунальні послуги, що виникла за період з червня 2010 року по березень 2017 року в сумі 21 404,42 грн, з урахуванням інфляційної складової боргу в сумі 17 731,15 грн та 3% річних в сумі 3 630,34 грн, нарахованих станом на 01.06.2019.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження права користування або права власності відповідачів на квартиру АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем довідки від 28.02.2015 та від 15.08.2016 за формою №3 про те, що за вказаною адресою зареєстровано три особи: з 16.03.1972 - ОСОБА_1 , з 17.03.1981 - ОСОБА_2 , з 20.01.2015 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не дають можливості застосувати до виникли правовідносин будь-які норми права та порядок стягнення. З огляду на вказану обставину та положення ст. 322 ЦК України, яка покладає обов`язок утримання майна саме на власника, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність заявлених позовних вимог.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України від 24 червня 2004 року «Про житлово-комунальні послуги» (далі- Закон).

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (частина друга статті 19 Закону). Власником Закон визначає фізичну або юридичну особу, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановлене законом порядку (абзац сьомий частини першої статті 1 Закону). А споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абзац чотирнадцятий частини першої статті 1 Закону).

Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах ( частина перша статті 19 Закону).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу , якщо інше не встановлено договором ( частина перша статті 901 ЦК України).

Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина перша статті 29 Закону).

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-0комунальних послуг здійснюються виключно н а договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати у повному обсязі.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідачі мають зареєстроване місце проживання в квартирі АДРЕСА_1 та отримували за вказаною адресою житлово-комунальні послуги.

Відмовивши в задоволенні позову з підстав ненадання доказів щодо правового статусу квартири, суд першої інстанції не сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 є квартирою в будинку житлового-будівельного кооперативу, метою створення якого було будівництво житлового будинку та забезпечення членів кооперативу та їх сімей житлом в ньому.

Відповідно до інвентарної картки ЖБК «Темп-2», наданої суду першої інстанції, вартість квартири АДРЕСА_1 у вказаному будинку становила 4 648,44 крб., дата введення в експлуатацію - 1964 р., ОСОБА_5 .

Відповідно до копії свідоцтва про одруження, ОСОБА_5 29 квітня 1971 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки ЖБК «Темп-2», ОСОБА_5 з березня 1964 року був членом ЖБК «Темп-2», повністю вніс пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 у вересні 1979 року, сума паєнакопичення становить 3 600 крб.

Відповідно до ст. 15, 16 Закону України «Про власність», що був чинний на час внесення пайового внеску, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи

іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий

внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення,

надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві

спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права

регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України.

Судом встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано не було.

Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

На час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 проживали його дружина ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 , про відмову від спадщини не заявляли.

Відповідно до ч. 3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 3 ст.156 ЖК УРСР члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

З огляду на те, що спадкоємці ОСОБА_5 не звертались за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом, суд в межах даної справи позбавлений можливості встановлювати частки відповідачів у праві власності на вказану квартиру та відповідно обсяг відповідальності відповідно до своєї частки у спільному майні, доказів визначення уповноваженого власника квартири не надано, враховуючи, що відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг, які надавались за вищевказаною адресою, суд дійшов висновку про можливість покласти на всіх відповідачів відповідальність за заборгованість, що виникла, що відповідатиме принципу справедливості.

При цьому суд бере до уваги також ту обставину, що ОСОБА_3 набула повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому до цього часу зобов`язання по оплаті за спожиті нею житлово-комунальні послуги мають бути покладені на її мати, ОСОБА_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 29.12.2016 та заявив вимогу про стягнення заборгованості, яка виникла за період з червня 2010 року по 31.03.2017, а також трьох процентів річних й інфляційних втрат за період заборгованості з 20.07.2010 по 24.06.2019.

Відповідачем ОСОБА_2 подано письмову заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

Інші відповідачі заяв про застосування позовної давності не подавали.

Доводи позивача, що позовна давність по заявленим вимогам перервалася поданням заяви про видачу судового наказу, а також сплатою відповідачами у березні та червні 2014 року суми боргу за лютий та травень 2014 року є необґрунтованими.

Позовна давність - це строк , у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( частина третя та четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частина перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час , що минув до переривання перебіг у позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається знову з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників ( постанова Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №663/2070/15-ц).

Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, та частини першої статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати, судовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості ( пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати).

Судом встановлено, що до звернення з позовом позивач 01.10.2015 подав до суду заяву про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2009 по 01.09.2015.

22.10.2015 Солом`янским районним судом м. Києва видано судовий наказ.

24.12.2015 ухвалою Солом`янского районного суду м. Києва судовий наказ за заявою ОСОБА_2 скасовано.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року (справа №712/8916/17) відступила від висновку Верховного Суду України, висловленого у постановах від 21 січня 2015 року у справі №6-214цс14 і від 13 січня 2016 року у справі №6-931цс15, та від висновку Верховного Суду, висловленого в постанові від 23 травня 2018 року у справі №216/5756/15-ц про те, що подання кредитором (зокрема виконавцем послуг) в порядку, передбаченому ЦПК України, заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності. Зазначила, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною.

Сплата відповідачами у березні та червні 2014 року суми боргу відповідно за лютий та травень 2014 року не є обставинами, що свідчить про визнання ними свого боргу за попередній період (а.с.6970 т.4).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних віл простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( частина друга статті 625 ЦК України).

З огляду на те, що відповідачі прострочили виконання грошового зобов`язання, вони на вимогу позивача повинні сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми

При визначенні розміру заборгованості з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних суд бере до уваги надані 21.02.2021 довідки нарахування по видам платежів та сплату по особовому рахунку окремо по ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які складені з урахуванням житлової площі квартири, складу сім`ї, пільги -50% - 1 особа, норми споживання для застосування пільги та затвердженого тарифу.

Доказів на спростування правильності вказаних розрахунків суду надано не було.

З огляду на наведену оцінку доводів учасників справи та висновків суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення на користь позивача: з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з червня 2010 року по березень 2017 року включно в розмірі 3 170,44 грн, інфляційні втрати - 3 572,68 грн, три проценти річних -499,59 грн, всього 7 242,71 грн; з ОСОБА_2 - заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з січня 2014 року по березень 2017 року включно в розмірі 7 449,27 грн, інфляційні втрати - 7 133,83 грн, три проценти річних - 941,28 грн, всього 15 524,38 грн; з ОСОБА_3 - заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з липня 2015 року по березень 2017 року включно в розмірі 1 969,21 грн, інфляційні втрати - 830,15 грн, три проценти річних - 184,24 грн, всього 2 983,60 грн. В решті позовних вимог відмовити.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з правилами пунктів 1-3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач до суду першої інстанції подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 745,33 грн. На підтвердження вказаних витрат позивачем надано: ордер на надання правової допомоги адвокатом Джас І.В., акти прийому-передачі наданих послуг за договором №68 від 11.02.2016; рахунок №СФ-07 від 10 липня 2017 року; платіжне доручення №41 від 10.07.2017 ; рахунок №СФ-09 від 20.10.2017, платіжне доручення №61 від 23.10.2017 ; рахунок №СФ-06 від 16.04.2018 ; акт від 30.04.2018; рахунок №СФ-43 від 30.09.2019.

Також позивач просив відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на загальну суму 7 500 грн. На підтвердження вказаних витрат позивачем надано рахунок №СФ-05 від 28.02.2021, акт прийому-передачі послуг від 28.02.2021 , виписку з банківського рахунку за 01.07.2021 -15.07.2021; рахунок № СФ-04 від 23.06.2021, акт прийому-передачі послуг від 23.06.2021; рахунок №СФ-09 від 06.07.2021, акт прийому-передачі послуг від 07.07.2021; рахунок №СФ-11 від 20.09.2021, акт прийому- передачі послуг від 22.09.2021, виписку з банківського рахунок за 01.10.2021-31.10.2021; рахунок № СФ-13 від 27.10.2021, акт прийому-передачі послуг від 27.10.2021; рахунок №СФ-14 від 03.11.2021, платіжне доручення №14 від 08.11.2021.

Відповідно розмір витрат на правничу допомогу складає 14 245,33 грн.

Відповідачі не зверталися до судів першої та апеляційної інстанцій з клопотанням про зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу, не спростували їх розмір та не доводили неспівмірність цих витрат критеріям, встановленим у частині четвертої статті 137 ЦПК України, що унеможливлює вирішення судом з власної ініціативи питання про зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сторін без відповідних дій з боку таких сторін.

За подання позовної заяви та апеляційної скарги позивачем сплачено 4 259,50 грн ( 1 378 грн +2881,50 грн) судового збору.

Позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 задоволено на 16,93 %, до відповідача ОСОБА_2 - 36,30%, відповідача ОСОБА_3 -7%.

За таких підстав, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 721,13 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 411,73 грн; з ОСОБА_2 - судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 546,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 171,05 грн; з ОСОБА_3 - судові витрати по сплаті судового збору в сумі 298,16 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 997,17 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Обслуговуючого кооперативу «Темп-2» - адвоката Джас Ірини Василівни задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «Темп-2» (адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 43, код ЄДРПОУ: 39566445) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з червня 2010 року по березень 2017 року включно в розмірі 3 170,44 грн, інфляційні втрати - 3 572,68 грн, три проценти річних -499,59 грн, всього 7 242,71 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «Темп-2» (адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 43, код ЄДРПОУ: 39566445) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з січня 2014 року по березень 2017 року включно в розмірі 7 449,27 грн, інфляційні втрати - 7 133,83 грн, три проценти річних - 941,28 грн, всього 15 524,38 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «Темп-2» (адреса: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 43, код ЄДРПОУ: 39566445) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з липня 2015 року по березень 2017 року включно в розмірі 1 969,21 грн, інфляційні втрати - 830,15 грн, три проценти річних - 184,24 грн, всього 2 983,60 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Темп-2» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 721,13 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 411,73 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Обслуговуючого кооперативу «Темп-2» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 546,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 171,05 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Обслуговуючого кооперативу «Темп-2» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 298,16 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 997,17 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя - доповідач: Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. А. Семенюк