Рішення

від 30.09.2020 по справі 760/22745/16-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/1819/20

Справа №760/22745/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі

у складі: головуючого судді Усатової І. А.,

при секретарі Омелько Г.Т.

за участі представника позивача Джас І.В.

представника відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Київ в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу "Темп-2" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року позивач Обслуговуючий кооператив Темп-2 звернувся до суду з позовом до відповідачів та з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Обслуговуючого кооперативу Темп-2 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 21404,42 грн., індекс інфляції за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 17731,15 грн., 3% річних за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 3630,34 грн., та судові витрати, які поніс позивач станом на дату винесення судового рішення по даній справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач Обслуговуючий кооператив Темп-2 посилається на наступне.

04 листопада 1962 року був створений Житлово-будівельний кооператив Темп-2 , назва якого 06 грудня 2004 року відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР №186 від 30 квітня 1985 року була змінена на Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив Темп-2 .

13 лютого 2015 року загальними зборами членів Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу Темп-2 було прийнято рішення про його ліквідацію з правом передачі всіх активів, прав та обов`язків до іншої неприбуткової організації відповідного виду - Обслуговуючого кооперативу Темп-2 .

Передача прав та обов`язків від ОЖБК Темп-2 до ОК Темп-2 відбулася 01 червня 2015 року.

Зазначає, що відповідно до довідок № 317 від 28.02.2016 та № 162 від 15.08.2016 за формою 3 з паспортного столу за місцем знаходження житлового будинку АДРЕСА_1 у квартирі АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована у вказаній квартирі з 16.03.1972, дочка відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрована у даній квартирі з 17.03.1981р., онука відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована у вказаній квартирі з 20.01.2005.

Вказує, що згідно інвентарної картки ЖБК Темп-2 ордер на право заселення і проживання від 01.04.1964 був виданий Виконкомом Железнодорожного комітету Київської міської ради депутатів трудящих ОСОБА_5 . ОСОБА_2 проживала у квартирі АДРЕСА_3 з моменту видачі ордеру на проживання членів кооперативу ЖБК Темп-2 .

Просить врахувати, що зобов`язання відповідачів щодо оплати за комунальні послуги перед ОЖБК Темп-2 за період з 01.06.2010 по 01.06.2015 в розмірі 16677,66 грн. були передані ОК Темп-2 01.06.2015, у зв`язку з чим ці зобов`язання у відповідачів щодо оплати заборгованості в розмірі 16677,66 грн. виникли з 01.06.2015 вже перед ОК Темп-2 .

З моменту прийняття позивачем на себе зобов`язань по обслуговуванню будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг у відповідачів збільшився борг за отримані, але не сплачені послуги, до 42765,91 грн., станом на 01.06.2019.

Відповідно до акта приймання-передачі майна від 31 березня 2017 року, вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 був переданий з управління ОК Темп-2 в управління ОСББ АВІА .

Виходячи з наведеного, позивач ОК Темп-2 звернувся до суду із зазначеним позовом та просить стягнути з відповідачів суму заборгованості, а також інфляційні втрати та 3% річних, в зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань у порядку ст. 625 ЦК України.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 15.02.2017 відкрито провадження в справі та призначено справу до розгляду

25.06.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву зазначено, що твердження позивача не мають дійсності та має місце перекручування даних, що містять докази по справі.

Вказано, що виключно ліквідатор ОЖБК Темп-2 був зобов`язаний та мав право подавати позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи, позивач не є а ні власником, а ні балансоутримувачем, а ні управителем будинку АДРЕСА_1 та не є виробником житлово-комунальних послуг в розумінні вимог Законів України Про житлово-комунальні послуги та Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Зазначено, що ОК Темп-2 є неналежним позивачем по справі, а вимоги викладені у позовній заяві такими, що не відповідають дійсності, незаконними і відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні просила позов задовольнити з викладених в ньому підстав.

Представник відповідачів просив у задоволенні позову відмовити з викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив підстав.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Обслуговуючого кооперативу Темп-2 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 21404,42 грн., індекс інфляції за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 17731,15 грн., 3% річних за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 3630,34 грн., в позові посилається на те, що відповідачі зареєстровані в спірній квартирі та згідно інвентарної картки ЖБК Темп-2 ордер на право заселення і проживання від 01.04.1964 був виданий Виконкомом Железнодорожного комітету Київської міської ради депутатів трудящих ОСОБА_5 . ОСОБА_2 проживала у квартирі АДРЕСА_3 з моменту видачі ордеру на проживання членів кооперативу ЖБК Темп-2 .

Судом встановлено, що відповідно до довідок № 317 від 28.02.2015 та № 162 від 15.08.2016 по формі 3 за місцем знаходження житлового будинку АДРЕСА_4 , станом на серпень 2016 року, зареєстровані :

з 16.03.1972 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

з 17.03.1981 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

з 20.01.2005 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Так, встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 до 2014 року знаходився на балансі, в управлінні та обслуговуванні ОЖБК Темп-2 , який надавав житлово-комунальні послуги згідно із Законами України Про житлово-комунальні послуги та ;Про кооперацію всім мешканцям будинку.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу № 1 від 13 лютого 2015 року ОЖБК Темп-2 був ліквідований з передачею всіх активів юридичної особи іншій неприбутковій організації - ОК Темп-2 .

Передавальним актом від 01 червня 2015 року, затвердженим рішенням загальних зборів членів ОК Темп-2 від 01 червня 2015 року, основні активи були передані від ОЖБК Темп-2 до ОК Темп-2 .

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги всі права та обов`язки щодо обслуговування житлового будинку та надання комунальних послуг мешканцям будинку АДРЕСА_1 перейшли від ОЖБК Темп-2 до ОК Темп-2 .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" /в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин/ житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад, залежно від функціонального призначення, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

За змістом ч. 3 ст. 16 Закону комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

Правовідносини, які складаються по наданню комунальних послуг врегульовані Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання послуг № 3690 від 24 березня 2015 року, укладеного між КП Головний інформаційно-обчислювальний центр та ОК`Темп-2 , нарахування та розщеплення коштів за спожиті комунальні послуги здійснює КП ГІОЦ .

Оплата за надані комунальні послуги здійснюється на поточні рахунки КП ГІОЦ , яка після її розщеплення спрямовується даною організацією на рахунки комунальних підприємств та організацій (щодо постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, опалення), балансоутримувача та/або управителя.

Виготовлення рахунків за житлово-комунальні послуги (формування та друк) в місті Києві здійснюється Комунальним підприємством Головний інформаційний обчислювальний центр на підставі даних, які подає ОК Темп-2 . Рахунки даються споживачам послуг шляхом розміщення їх у поштових скриньках мешканців будинку.

Будь-якого іншого способу вручення рахунків (особистого вручення, направлення кореспонденцією) законодавством не визначено.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

За змістом ст. 29 Закону надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 08 жовтня 1992 року, встановлено, що власники та наймач (орендар) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За змістом ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У тих випадках, коли закон не встановлює обов`язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Таким чином, якщо умови усного договору виконуються сторонами, то він вважається укладеним, а умови прийнятими обома сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.

Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15.

Судом враховано, що факт надання позивачем комунальних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: довідкою № 12 від 21 березня 2015 року про наявність договорів, актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 29 лютого 2016 року, актом прийому-передачі будинку від 01 червня 2015 року, актом приймання-передачі дебіторської заборгованості від 01 червня 2015 року, актом приймання-передачі кредиторської заборгованості від 01 червня 2015 року, списком мешканців/власників та орендарів станом на 01 червня 2015 року, списком мешканців/власників, що мають пільги та субсидії, станом на 01 червня 2015 року, договором № 3690 від 24 березня 2015 року про надання послуг, укладеного з КП ГІОЦ , договором поруки від 02 червня 2015 року, укладеного з ПАТ "Київенерго", договором поруки від 29 травня 2015 року, укладеного з ПАТ "Київенерго", ухвалою Господарського суду міста Києві від 06 квітня 2016 року в справі № 5011-48/17369-2012, відповідями ПАТ Київенерго № 050КСК/15/11/20775 від 06.12.2017 р., № 202/507 від 14 листопада 2017 року, відповіддю ПАТ Київводоканал № 5395/18/36/02-17 від 14 листопада 2017 року, повідомленнями позивача від 01.06.2015 р., 13.04.2016 р., від 19.05.2017 р. про зміну управителя та балансоутримувача житлового будинку, листом КП ГІОЦ №02-4258 від 25.10.2017 р.

З наданих позивачем розрахунків встановлено, що позивач просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 42765,91 грн. за період з 01.06.2010 по 01.06.2019.

Також встановлено, що в обґрунтування заявлених позовних вимог саме до відповідачів, позивачем долучено довідки № 317 від 28.02.2015 та № 162 від 15.08.2016 за формою 3.

З вказаних довідок лише вбачається, що за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані три особи: з 16.03.1972 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з 17.03.1981 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з 20.01.2005 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , будь-яких доказів на підтвердження права користування або права власності вказаних осіб на спірну квартиру позивачем не надано.

Виходячи з вищевикладеного, судом встановлено, що на підтвердження позовних вимог до відповідачів про стягнення заборгованості в солідарному порядку надано лише довідки по формі 3, які не дають суду можливості застосувати до виниклих правовідносин будь-які норми права та порядок стягнення, крім того, слід також врахувати, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період за який просять стягнути кошти за комунальні послуги, а саме з листопада 2009 по ІНФОРМАЦІЯ_3 була неповнолітньою, тому за вказаний період з неї не можуть бути стягнуті кошти за житлово-комунальні послуги.

Судом не приймається до уваги інвентарна картка обліку основних засобів(а.с.6т1) та позиція позивача, що відповідачі користуються квартирою на підставі ордеру на право заселення і проживання від 01.04.1964, що був виданий Виконкомом Железнодорожного комітету Київської міської ради депутатів трудящих ОСОБА_5 , оскільки будь-яких доказів цьому не надано, а інвентарна картка обліку основних засобів не є ордером.

Будь яких інших доказів на обґрунтування стягнення з відповідачів заборгованості за надані житлові послуги за вказаний період позивачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Житлового кодексу Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають із договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 156 ЖК України члени сім`ї власника житлового буднику (квартири), які проживають разом із ним в будинку (квартирі), що йому належить користуються жилим приміщенням на рівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

Згідно ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Також, суд акцентує увагу, що згідно положень ст. 322 ЦК України саме на власника покладено обов`язок утримання майна.

З огляду на положення вказаних норм права та беручи до уваги надані позивачем докази, суд позбавлений можливості задовольнити вимоги позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за вказаний ним період, та при цьому, ще й враховуючи, що відповідачка ОСОБА_4 стала повнолітньою особою тільки ІНФОРМАЦІЯ_3.

Крім того, позивач просить здійснити солідарне стягнення заборгованості з відповідачів за період по 01.06.2019, однак жодними належними та допустимими доказами не підтверджує їх реєстрацію у зазначеній квартирі станом на 2019 рік та споживання ними, а не іншими особами житлово-комунальних послуг.

Дослідивши докази, суд дійшов висновку що, позивачем не надано до суду відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно чи будь-яких інших доказів, які б підтверджували право власності на майно за адресою: АДРЕСА_4 як і не надано доказів на право користування вказаним майном. Правом витребувати вказану інформацію позивач також не скористався.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Вказаних обставин позивачем суду не наведено.

Суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень ч.ч. 3,4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.06.2010 по 01.06.2019 роки.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позивачем заявлених позовних вимог щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.06.2010 по 01.06.2019 роки.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, сплачена сума судових витрат, у тому числі судовий збір, не відшкодовується позивачеві.

У зв`язку із вказаним, суд дійшов висновку про відмову у відшкодуванні позивачеві понесених судових витрат.

Керуючись Законом України Про житлово-комунальні послуги , ст.ст.15, 16, 316, 317, 321, 322, 328, 509, 525, 526, 610, 611, 625-629 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Обслуговуючого кооперативу "Темп-2" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І. А. Усатова