Рішення

від 04.04.2022 по справі 464/224/22

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/224/22

пр.№ 2/464/639/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.04.2022 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Борачка М.В.,

секретар судового засідання Мерза Д.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Зелінської Н.В. та Коропецької І.Б. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліцею "Оріяна" Львівської міської ради, третя особа: Вільна профспілка Освіти і науки Львівщини про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати за час незаконного відсторонення, -

в с т а н о в и в :

позивач звернулася до суду з позовом, уточнивши вимоги якого просить визнати незаконним і скасувати наказ Ліцею «Оріяна» Львівської міської ради від 08 листопада 2021 року № 134-К про відсторонення її від роботи та стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи в розмірі 36 090 грн. 72 коп.

В обґрунтування позову покликається на те, що вона з 02.09.2013 працює вчителем української мови та літератури в ліцеї «Оріяна» Львівської міської ради. 08.11.2021 в.о. директора ліцею «Оріяна» Львівської міської ради Яндьо Л. було видано наказ №134-к про її відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, без збереження заробітної плати, до усунення причин, що зумовили таке відсторонення. Вважає вказаний наказ протиправним та таким, що порушує її трудові права, оскільки згідно чинного законодавства і верховенства права, вакцинація в Україні від COVID-19 є добровільною і не входить в перелік обов`язкових, відсутність вакцинації не може бути підставою, передбаченою ст. 46 КЗпП України, для відсторонення від роботи. Окрім цього, зазначає, що перед проведенням щеплень особі необхідно пройти медичний огляд та лише у разі відсутності у неї відповідних медичних показань, провести щеплення. Вважає, що вакцинування проти COVID-19 є ризикованою медичною процедурою, оскільки вакцини не пройшли лабораторні дослідження. Враховуючи наведене, вважає наказ про її відсторонення від роботи незаконним, прийнятим без додержання норм законодавства, внаслідок чого порушено її право на працю. Відтак, просить позов задоволити.

Ухвалою від 14.01.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

07.02.2022 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву яким відповідач заперечив позовні вимоги повністю, посилаючись на те, що оскаржуваний наказ був виданий відповідно до ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», Постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 зі змінами і доповненнями та на виконання Постанови КМУ «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» від 20.10.2021 № 1096, яка зобов`язує керівників установ, організацій, підприємств забезпечити контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 та відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком, та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, який набрав чинності з 08.11.2021 року затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, у відповідності до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають зокрема працівники закладів вищої, післядипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у т. ч. спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Так як позивач є працівником закладу загальної середньої освіти, працівники якого підлягають обов`язковій профілактичній вакцинації від COVID-19, немає протипоказань до вакцинації, засвідчено факт її ухилення від щеплення, відповідач був зобов`язаний відсторонити позивача від роботи. Тому 08.11.2021 відповідач видав наказ №134-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » до часу усунення причин, що спричинили відсторонення. Із вказаним наказом позивач була ознайомлена того ж дня під розписку. Оскаржуваний наказ прийнятий на основі та на виконання законодавчих норм на підставі відмови працівника від проходження обов`язкового профілактичного щеплення від Covid-19. Додатково зазначає, що порушення права позивача на працю відсутнє, оскільки за нею зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, а відсторонення від роботи було правомірним та здійснено в законному порядку. Також наголошує, що зважаючи на те, що позивачем усунуті причини, які слугували для відсторонення, а саме пред`явлено документ про проведення профілактичного щеплення (жовтий сертифікат), останню допущено до роботи з 18.01.2022 року.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовну заяву підтримала з підстав зазначених у ній та додатково зазначила, що з 18 січня 2022 року вона допущена відповідачем до роботи оскільки зробила профілактичне щеплення проти COVID-19.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, просили відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні позов підтримав, зазначивши, що оскаржуваний наказ порушує право позивача на працю.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 4, частиною 1 статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач працює вчителем української мови та літератури у ліцеї «Оріяна» Львівської міської ради з 02.09.2013 по теперішній час, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

13 жовтня 2021 року в.о. директора ліцею «Оріяна» Львівської міської ради Яндьо Л. було видано наказ №132 «Про обов`язкові профілактичні щеплення», згідно із яким, наказано довести до відома всіх працівників ліцею наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням»; працівникам ліцею пройти профілактичне щеплення від COVID-19 у пунктах вакцинації із відповідною реєстрацією та представити довідку про щеплення одною дозою або сертифікат про щеплення двома дозами; працівникам, які мають абсолютні протипоказання до проведення щеплень, представити відповідний медичний документ; довести цей наказ підпис кожному працівнику. Зазначений наказ було доведено до відома позивача, про що свідчить її підпис на даному наказі.

Відповідно до наказу в.о. директора ліцею «Оріяна» Львівської міської ради Яндьо Л. від 08 листопада 2021 року №13к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », прийнятого на виконання вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», статті 46 КЗпП України, на підставі вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби CОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та з врахуванням наказу Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», позивача відсторонено від роботи з 08.11.2021 року у зв`язку з відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 до усунення причин, що зумовили таке відсторонення і отримання допуску до роботи за результатами контролю, - без збереження заробітної плати. Із вказаним наказом позивач ознайомлена під розписку 08 листопада 2021 року. Ознайомившись із наказом, позивач зазначила про свою незгоду із ним.

Підставою для винесення оскаржуваного наказу слугувала пояснювальна записки ОСОБА_1 від 08.11.2021 року, з якої вбачається, що остання відмовилася від вакцинації та обґрунтувала свою позицію з приводу відмови.

Стаття 46 КЗпП України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи лише у випадках, прямо передбачених законодавством.

Частиною 1, 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, зі змісту ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» випливає, що центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, може встановлюватись перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковому щепленню також проти інших (крім тих, які визначені в ч. 1 ст. 12 вказаного Закону) інфекційних захворювань.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники: центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Разом з тим, наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» передбачено, що щеплення проводиться в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, (у редакції наказу МОЗ України від 11 жовтня 2019 року № 2070).

Відповідно до пункту 3 Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем, який вирішує питання щодо проведення вакцинації відповідно до рекомендацій, викладених у цьому Переліку та інших національних настановах. За потреби для отримання додаткової інформації щодо верифікації діагнозу, перебігу захворювання, необхідності додаткових обстежень, лікар скеровує пацієнта до профільного спеціаліста, за висновком якого остаточно приймає рішення щодо проведення вакцинації.

Пунктом 4 вказаного Переліку визначені абсолютні протипоказання до введення вакцини, а саме наявність в анамнезі анафілактичної реакції на попередню дозу вакцини (підпункт 5.5 пункту 5 цього Переліку); вагітність - протипоказано введення живих вакцин (підпункт 5.12 пункту 5 цього Переліку); тяжка імуносупресія/імунодефіцит - протипоказано введення живих вакцин (підпункти 5.6, 5.7 пункту 5 цього Переліку); гострі захворювання з підвищенням температури вище 38,0°C - протипоказання для рутинної вакцинації (підпункт 5.1 пункту 5 цього Переліку).

З офіційного сайту «Вакцинація від COVID-19» (https://vaccination.covid19.gov.ua) вбачається, що усі вакцини від COVID-19 не можна використовувати у разі: важкої алергічної реакція на їхні компоненти чи попередню дозу; гострого захворювання (температура тіла вище 38,0°C); Вакцину CoronaVac/Sinovac Biotech не можна застосовувати, у разі вагітності чи годування грудьми; синдром Гійєна-Барре в анамнезі. мРНК-вакцину виробника Pfizer/BioNTech не можна використовувати, якщо наявна тяжка алергічну реакцію після першої дози вакцини або до будь-якого з її компонентів (наприклад, анафілактичний шок тощо); негайну алергічну реакцію будь-якого ступеня тяжкості на першу дозу вакцини мРНК COVID-19 або будь-якого з її компонентів (включно з поліетиленгліколем) після введення вакцини; негайну алергічну реакцію будь-якого ступеня тяжкості на полісор.

Суд звертає увагу на те, що протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем, який вирішує питання щодо проведення вакцинації відповідно до рекомендацій, викладених у Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень.

Позивачем ОСОБА_1 суду не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що вона має абсолютні протипоказання, за наявності яких не можна використовувати будь-яку вакцинацію. Більше того, про відсутність протипоказань свідчить той факт, що позивач в січні 2022 року зробила профілактичне щеплення проти COVID-19.

Покликання позивача на те, що вакцини проти COVID-19, які використовують в Україні, не пройшли лабораторні дослідження, а тому є експериментальним препаратом з непередбачуваними наслідками не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ Міністерства охорони здоров`я № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акту полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (пункт 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 № 731).

Отже, у разі виникнення недовіри до вказаного наказу та питань щодо його законності, не має бути сумнівів, зважаючи на те, що необхідну процедуру введення його в дію він пройшов.

Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1236 (в оновленій редакції) саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч.3 ст.5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням ч.1 ст. 94 КЗпП, ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» та ч.3 ст.5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; відсторонення від роботи оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому мають бути наведені підстава та строки відсторонення. Працівник має ознайомитись з таким наказом негайно під підпис.

Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки згідно із ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей.

Законодавством України не передбачена примусова вакцинація, відтак навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо. Саме тому, у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

Приймаючи рішення у даній справі, неможливо оминути увагою право позивача на повагу до приватного життя, яке закріплене у ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де вказано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, примусова вакцинація - як примусове медичне лікування - означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи, як це гарантується пунктом 1 статті 8 (див. Сальветті проти Італії, № 42197/98, 9 липня 2002 р., та Маттер проти Словаччини, № 31534/96, 5 липня 1999 р.)

Водночас, Європейський суд з прав людини висловлював думку, що порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі «Соломахін проти України» від 15 березня 2012 року).

У постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №331/5291/19 вказано, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим.

З`ясовуючи питання про те, чи було втручання у право позивача, встановлено, що обов`язкова вакцинація для певних категорій працівників чітко передбачена національним законом, а саме ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст.5 та ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Окрім цього, 30.03.2020 до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» були внесені зміни та доповнено такий Прикінцевими положеннями, у п. 2-3 яких законодавець зокрема вказав, що тимчасово, на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, з урахуванням епідемічної ситуації, можуть бути запроваджені обмежувальні протиепідемічні заходи щодо фізичних осіб.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що оскільки позивач, як працівник ліцею «Оріяна» Львівської міської ради підлягає обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, однак відмовилася від щеплення та не надала документу щодо медичних протипоказань та застережень до проведення її профілактичного щеплення, а тому керівник навчального закладу правомірно видав наказ про її відсторонення від роботи на підставі чинного законодавства у відповідності до вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», статті 46 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби CОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», наказу Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Окрім цього, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач покликалася також на порушення її права на працю.

Обмеження прав громадян, зокрема права на працю можливе лише в умовах військового чи надзвичайного стану та мають встановлюватися виключно законом, ухваленим Верховною Радою України. Однак в даному випадку, обов`язкова вакцинація ОСОБА_1 з подальшим її відстороненням у разі відсутності щеплення тимчасово обмежила її право на працю з огляду на суспільні інтереси. Тобто, позивач не звільнена з роботи, а тимчасово відсторонена.

Окрім того, згідно із статтею 43 КЗпП України право на працю включає в себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Отже, позивач не позбавлена можливості обирати професію чи заняття, які не вимагають обов`язкової вакцинації.

Враховуючи те, що відсторонення від роботи позивача є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків та на період відсторонення від роботи ОСОБА_1 , робоче місце за нею зберігається, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутнє порушення права позивача на працю, визначене статтею 43 Конституції України, відтак позовні вимоги про скасування наказу про відсторонення від роботи не підлягають задоволенню.

Також встановлено, що відповідно до наказу в.о. директора ліцею «Оріяна» Львівської міської ради Яндьо Л. від 17.01.2022 року № 12-к «Про допуск до роботи ОСОБА_1 » позивача з 18 січня 2022 року допущено до роботи, як таку, що усунула причини її відсторонення.

Крім того, з огляду на те, що у частині позовних вимог щодо скасування наказу суд дійшов висновку про їх безпідставність, то у задоволенні позовної вимоги про виплату заробітньої плати за час незаконного відсторонення від роботи також слід відмовити, оскільки по своїй суті такі вимоги є похідними.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, відтак понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 908 грн. слід покласти на позивача, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 265 ЦПК України,

у х в а л и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Ліцею "Оріяна" Львівської міської ради, третя особа: Вільна профспілка Освіти і науки Львівщини про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати за час незаконного відсторонення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення..

Позивач: ОСОБА_1 , код РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Ліцей "Оріяна" Львівської міської ради, ЄДРПОУ - 20822052, адреса місцезнаходження:79070, м.Львів, вул. Чукаріна, 3.

Третя особа: Вільна профспілка Освіти і науки Львівщини, код ЄДРПОУ - 34028720, адреса місцезнаходження: 79008, м.Львів, пл.Данила Галицького, 4.

Повне судове рішення складено 08 квітня 2022 року.

Головуючий Борачок М.В.