Постанова

від 05.09.2022 по справі 464/224/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/224/22 Головуючий у 1 інстанції: Борачок М.В.

Провадження № 22-ц/811/1197/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ніткевича А.В.

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Матяш С.І.

з участю позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 квітня 2022 року в складі судді Борачок М.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліцей «Оріяна» Львівської міської ради, з участю третьої особи Вільна профспілка Освіти і науки Львівщини про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати за час незаконного відсторонення, -

встановив:

У січні 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Ліцей «Оріяна» Львівської міської ради, з участю третьої особи Вільна профспілка Освіти і науки Львівщини про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати за час незаконного відсторонення.

Вимоги обгрунтовувала тим, що вона з 02.09.2013 працює вчителем української мови та літератури в ліцеї «Оріяна» Львівської міської ради. 08.11.2021 в.о. директора ліцею «Оріяна» Львівської міської ради ОСОБА_3 видано наказ №134-к про її відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, без збереження заробітної плати, до усунення причин, що зумовили таке відсторонення. Вважає вказаний наказ протиправним та таким, що порушує її трудові права, оскільки згідно чинного законодавства і верховенства права, вакцинація в Україні від COVID-19 є добровільною і не входить в перелік обов`язкових, відсутність вакцинації не може бути підставою, передбаченою ст. 46 КЗпП України, для відсторонення від роботи. Окрім цього зазначає, що перед проведенням щеплень особі необхідно пройти медичний огляд та лише у разі відсутності у неї відповідних медичних показань, провести щеплення. Вважає, що вакцинування проти COVID-19 є ризикованою медичною процедурою, оскільки вакцини не пройшли лабораторні дослідження. Враховуючи наведене, вважає наказ про її відсторонення від роботи незаконним, прийнятим без додержання норм законодавства, внаслідок чого порушено її право на працю.

Просила визнати незаконним і скасувати наказ Ліцею «Оріяна» Львівської міської ради від 08 листопада 2021 року № 134-К «Про відсторонення її від роботи» та стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи в розмірі 36 090 грн. 72 коп.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 квітня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Ліцей «Оріяна» Львівської міської ради, з участю третьої особи Вільна профспілка Освіти і науки Львівщини про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітної плати за час незаконного відсторонення відмовлено.

Рішення суду оскаржила позивачка ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, ухвалене за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

В обґрунтування вимог покликається на те, що відсторонення від роботи відбулось згідно постанови кабінету Міністрів України, незважаючи на те, що у ст. 12 Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що в такому випадку відсторонення працівника має відбуватися у порядку, встановленому саме Законом.

Зазначає, що відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Таким чином, виходячи з наведеного, винесення наказу про відсторонення від роботи працівника, який відмовився від профілактичного щеплення можливе за наявністю належним чином оформленого подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби. За відсутністю такого подання відсторонення, яке оформлене наказом відповідача, слід вважати неправомірним, оскільки таке здійснене не у порядку та не у спосіб встановлений законом.

Вважає, що перед тим, як проводити профілактичне щеплення проти COVID-19, роботодавець мав би здійснити заходи щодо скерування працівника на проходження медичного огляду для встановлення наявності чи відсутності медичних протипоказань. Однак, відповідач не дотримуючись зазначеної норми закону, без скерування працівників на проходження медичного огляду одразу зобов`язав працівників пройти профілактичне щеплення від COVID-19.

Суд першої інстанції не врахував того факту, що вакцина проти COVID-19, яку використовують в Україні на час примусової вакцинації не пройшла лабораторних досліджень, що підтверджує їх експериментальність. Тому апелянт не могла бути примушена до вакцинації для допуску до роботи, не маючи належної інформації про лабораторні дослідження, чим правомірно відмовилась від вакцинації з метою запобігання бути учасником експериментальних досліджень.

Також наголошує на тому, що обмеження її прав не відповідає пропорційно поставленій меті, оскільки в період коли апелянтка фактично була відсторонена від роботи, навчання проводилось в дистанційному режимі та відповідно це унеможливлювало розповсюдження та зараження вірусом учнів та педагогів, що надавало можливість захиститись в цей період від зараження вірусом, без втручання держави у права учасників освітнього процесу.

Факт покладення виконання постанови КМУ обов`язку відстороняти від роботи без збереження заробітної плати педагога, який не має протипоказань до вакцинації, але не вакцинований від COVID-19, тоді як інша категорія осіб не має вакцинації від COVID-19, але має протипоказання, на переконання апелянта є дискримінацією.

Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 квітня 2022 року та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

21 червня 2022 року від відповідача Ліцей «Оріяна» Львівської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи та враховано норми законодавства України, які регулюють дані правовідносини.

Оскаржуваний наказ був виданий на підставі чинного законодавства відповідно до вимог ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», статті 56 КЗпП України, постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зі змінами і доповненнями, наказу Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 №2153.

Просить апеляційну скаргу відхилити, судове рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд виходив з того, що відсторонення позивачки від роботи ґрунтувалось на вимогах закону та здійснено в спосіб, передбачений законом, а тому порушення прав позивачки не встановив, а також суд не вбачав підстав для задоволення вимоги про виплату заробітної плати, яка є похідною від основної.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працює вчителем української мови та літератури у ліцеї «Оріяна» Львівської міської ради з 02.09.2013 по теперішній час, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

13 жовтня 2021 року в.о. директора ліцею «Оріяна» Львівської міської ради Яндьо Л. видано наказ №132 «Про обов`язкові профілактичні щеплення», згідно із яким наказано довести до відома всіх працівників ліцею наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням»; працівникам ліцею пройти профілактичне щеплення від COVID-19 у пунктах вакцинації із відповідною реєстрацією та представити довідку про щеплення одною дозою або сертифікат про щеплення двома дозами; працівникам, які мають абсолютні протипоказання до проведення щеплень, представити відповідний медичний документ; довести цей наказ підпис кожному працівнику. Зазначений наказ доведено до відома позивача, про що свідчить її підпис на даному наказі.

Відповідно до наказу в.о. директора ліцею «Оріяна» Львівської міської ради Яндьо Л. від 08 листопада 2021 року №13к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », позивачку відсторонено від роботи з 08.11.2021 у зв`язку з відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 до усунення причин, що зумовили таке відсторонення і отримання допуску до роботи за результатами контролю, без збереження заробітної плати.

Із вказаним наказом позивачка ОСОБА_1 ознайомлена під розписку 08 листопада 2021 року. Ознайомившись із наказом, позивач зазначила про свою незгоду із ним.

Підставою для винесення оскаржуваного наказу є пояснювальна записки ОСОБА_1 від 08.11.2021, з якої вбачається, що остання відмовилася від вакцинації та обґрунтувала свою позицію з приводу відмови.

Частиною першою статті 46 КЗпП України визначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Пунктами а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян, у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

У статті 30 згаданого Закону закріплена можливість запровадження щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань проведення обов`язкових медичних оглядів, профілактичних щеплень, карантинних заходів в порядку, встановленому законами України.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

У частині другій вказаної статті зазначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників, або поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Відповідно до цього Переліку, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, зокрема, закладів вищої, післядипломної, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальної, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форм власності.

При цьому, переліком професій не конкретизовано найменування посад, які підлягають обов"язковій вакцинації. Тобто всі працівники відповідача підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19 на період дії карантину, в тому числі і позивачка.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 , як працівник закладу освіти, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, підлягала обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України № 1096 від 20 жовтня 2021 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року№ 1236Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, яку доповнено п. 41-6, за яким керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбаченапереліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням,затвердженимнаказомМіністерства охорониздоров`явід4жовтня2021року№2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно достатті 46Кодексу законів про працю України,частини другоїстатті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб тачастини третьоїстатті 5 Закону України Про державну службу, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуваннямчастини першоїстатті 94 Кодексу законів про працю України,частини першоїстатті 1 Закону України Про оплату праці тачастини третьоїстатті 5 Закону України Про державну службу; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.. Постанова у вказаній частині змін набрала чинності з 08 листопада 2021 року.

Разом з тим, Наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» передбачається, що щеплення проводиться в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16.09.2011 №595.

Відповідно до п.3 вказаного Переліку протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем, який вирішує питання щодо проведення вакцинації відповідно до рекомендацій, викладених у цьому Переліку та інших національних настановах. У п.4 Переліку визначені абсолютні протипоказання до ведення вакцини.

02 листопада 2021 року наказом МОЗ №2394 затверджено форму довідки №028-1/о «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19».

Окрім того, Наказом МОЗ України від 5.02.2020 за № 521 Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року № 133, доповнено розділом "Особливо небезпечні інфекційні хвороби" пунктом 39 такого змісту: "COVID-19".

З оскаржуваного позивачкою наказу вбачається, що вчитель української мови та літератури ОСОБА_1 відсторонена від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку із відмовою від обов`язкового щеплення проти COVID-19.

З матеріалів справи безспірно встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працюючи вчителем української мови та літератури ліцею «Оріяна» Львівської міської ради, посада якої віднесена до тих, працівники на якій підлягають обов`язковому профілактичному щепленню проти COVID-19, не надала керівнику ліцею «Оріяна» Львівської міської ради, ні довідки відповідної форми про наявність протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, ні сертифікату про проходження вакцинації, що беззаперечно підтверджує відсутність у ОСОБА_1 протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, на спростування таких висновків позивачка, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надала суду належних та допустимих доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

У законодавстві відсутнє чітке визначення поняття відсторонення від роботи. За своїм змістом це призупинення трудових відносин, яке полягає у тимчасовому увільненні працівника від виконання трудових обов`язків з метою відвернення та/або попередження негативних наслідків.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68 Конституції України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Жоден із наведених вище нормативно-правових актів, зокрема, накази Міністерства охорони здоров`я України та постанова Кабінету міністрів України, не визнані неконституційними, тому визначені даними правовими актами вимоги є обов`язковими для виконання.

Отже, Ліцей «Оряна» Львівської міської ради в особі в.о. директора Л.Яндьо не міг діяти в інший спосіб, ніж той, який передбачений згаданою постановою Кабінету Міністрів України та наказом Міністерства охорони здоров`я України, а тому наказ про відсторонення відповідає вимогам чинного, на час видання такого наказу, законодавства.

Навпаки, бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників могла мати негативні наслідки для нього, оскільки статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Наведені нормативні акти у взаємному зв`язку з положеннями ст. 46 КЗпП України, постановою КМУ від 09.12.2021 № 1236, Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 вказують на обґрунтованість рішення роботодавця щодо відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі і дітей.

Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Колегія суддів зауважує, що в законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. Навіть якщо щеплення обов`язкове, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

Щодо доводів позивачки про сумнівність ефективності вакцини, то ЄСПЛ в ухваленому 08.04.2021 рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13) посилається на загальний консенсус щодо життєвої важливості такого заходу та засобу захисту населення від хвороб, які можуть мати серйозні наслідки для здоров`я людини та які в разі серйозних спалахів можуть викликати проблеми в суспільстві. Зважаючи на те, що частота ускладнень є досить незначною, однак безсумнівно, їх виникнення є досить загрозливим для здоров`я людини, органи Конвенції підкреслили важливість прийняття необхідних запобіжних заходів перед вакцинацією… Очевидно, це стосується перевірки в кожному окремому випадку можливих протипоказань. Це також відноситься до моніторингу безпеки застосовуваних вакцин. У кожному з цих аспектів Суд не вбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації. Вакцинація проводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти про будь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів».

Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає позивачка, яка відмовилась від щеплення, ЄСПЛ зазначив таке (п. 306):

«Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

Отже, право позивачки на працю у навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки ОСОБА_1 відмовилася від обов`язкового щеплення, не надала адміністрації школи доказів на підтвердження про проходження обов`язкової вакцинації, ні документальних доказів наявності у неї протипоказань для вакцинації.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням законодавства, правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 .

Доводи апелянтки про те, що щеплення проти COVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень визначених Законом і не може бути підставою для відсторонення від роботи особи, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Як зазначено раніше, Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік № 2153, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники, зокрема, закладів загальної середньої освіти незалежно від типу та форми власності.

Враховуючи законодавче врегулювання на національному рівні питання відсторонення працівників у зв`язку із відсутністю у них щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, вимога про обов`язкову вакцинацію працівників окремих професій, зокрема закладів освіти, проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, є виправданою та також не порушує ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наказ про відсторонення позивачки від роботи був прийнятий у повній відповідності до законодавства і підстав для його скасування та визнання незаконним немає. Також суд правильно вказав, що оскільки вимога позивачки про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи задоволенню не підлягає, тому необхідно відмовити й у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за період незаконного відсторонення, яка є похідною від основної вимоги.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 372, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 вересня 2022 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк