Рішення

від 29.03.2022 по справі 178/1495/20

КРИНИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 178/1495/20

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 березня 2022 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Лісняк В.В.,

за участі секретаря Коваль Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Кринички позовну заяву Божедарівської селищної ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 13/02/15/1-ДО від 13.02.2015 р., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Божедарівська селищна рада, звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 , яким позивач просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 13/02/15/1-ДО від 13.02.2015 р., зобов`язати ОСОБА_1 передати Божедарівській селищній раді земельну ділянку з кадастровим номером 1222085000:01:001:7030, стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 4204,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 13 лютого 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки № 13/02/15/1-ДО. Відповідно до п.2.1 цього Договору земельна ділянка (загальною площею 47,6641 га, кадастровий номер 1222085000:01:001:7030) передавалась відповідачу ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» від 18.11.2019 р. № 4-3778/15-19-сг Божедарівській селищній об`єднаній територіальній громаді (Божедарівській селищній раді) Криничанського району Дніпропетровської області передано у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 119,0175 га згідно з додатком до акту прийому-передачі. Згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 18.11.2019 та додатком до нього земельна ділянка загальною площею 47,6641 га, кадастровий номер 1222085000:01:001:7030 передана у власність Божедарівської селищної ради. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності № 195646289 вказана земельна ділянка знаходиться у комунальній власності позивача.

Отримання земельної ділянки в оренду пов`язується зі створенням фермерського господарства в порядку передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Саме зі створенням фермерського господарства у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб, Закон України «Про фермерське господарство» пов`язує можливість особи займатися фермерським господарством (як формою підприємницької діяльності) та використовувати орендовану земельну ділянку за призначенням.

Однак, відповідач не створив фермерське господарство, що давало б йому можливість використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням.

Відповідно до п.10.4.2 договору, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням відповідно до, визначеної у пункті 2.1 цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного й екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Відповідно до п.г ч.1 ст.141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Тому позивач просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 13/02/15/1-ДО від 13.02.2015 р., укладений між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області, в зв`язку з використанням землі не за ціловим призначенням, зобов`язати ОСОБА_1 передати Божедарівській селищній раді земельну ділянку з кадастровим номером 1222082000:01:001:7030 та стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача адвокат Богдан Л.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Представник відповідача адвокат Костюченко М.С. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, пред`явлено позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди з підстав використання земельної ділянки відповідачем не за цільовим призначенням. Позивач не навів жодної норми, які передбачають підстави для визнання недійсними договорів, що були порушені під час укладення та державної реєстрації договору оренди. Окремою підставою для припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є використання орендарем землі не за цільовим призначенням, доказів нецільового призначення позивачем не надано.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази, з точки зору належності, допустимості, а у своїй сукупності, з точки зору достатності та достовірності, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 3 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між фізичною особою ОСОБА_1 (далі - орендар) та Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області (далі - орендодавець) був укладений договір оренди №13/02/15/1-ДО від 13.02.2015 року (далі - договір), згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 47,6641 га з кадастровим номером 1222082000:01:001:7030 для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Покровської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

В подальшому, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 60-р від 31.01.2018 року № 60-р та на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області № 4-3778/15-19-сг від 18.11.2019 Божедарівській селищній об`єднаній територіальній громаді (Божедарівській селищній раді) Криничанського району Дніпропетровської області було передано за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 119,0175 га на території Божедарівської селищної об`єднаної територіальної громади Криничанського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту.

При укладанні договору оренди №13/02/15/1-ДО від 13.02.2015 було допущено технічну описку щодо кадастрового номеру земельної ділянки. Замість правильного кадастрового номеру 1222085000:01:001:7030 було помилково зазначено 1222082000:01:001:7030. В публічній кадастровій карті України не існує кадастрового номеру ділянки 1222082000:01:001:7030.

Згідно умов вказаного договору, в оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Покровської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області. Нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Покровській сільській раді Криничанського району Дніпропетровської області за 1,0 га станом на день підписання цього договору становить - 25 331 грн. за 1,0 га. Договір укладено на строк 49 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлені за згодою сторін у договорі оренди. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (в національній валюті України - гривна). Орендна плата на рік встановлюється відповідно до статей 269, 270, 271, 277, 288 Податкового кодексу України та рекомендацій Міністерства аграрної політики та продовольства України від 03.04.2013 № 37-13-5-13/6651 та становить 4% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі на території Покровської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області. Розмір орендної плати становить 48294 гривень за всю площу орендованої земельної ділянки за рік. Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі розробленого проекту її відведення впродовж десяти календарних днів з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, встановленому чинним законодавством України за актом приймання-передачі, підписаним сторонами по цьому договору. Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; смерті фізичної особи - орендаря; засудження його до позбавлення волі та відмови чи відсутності осіб - спадкоємців, які відмовилися від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з даними Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців фермерське господарство «ОСОБА_1.» створене ОСОБА_1 28.10.2020 р.

Орендна плата за користування спірною земельною ділянкою проводилась фізичною особою ОСОБА_1 , що не оспорювалось сторонами в судовому засіданні. Також сторонами не оспорювався факт, що оспорювана земельна ділянка обробляється та засіяна посівами, що зафіксовано в акті обстеження № 1 від 03.06.2020 р., складеному представниками виконкому Божедарівської селищної ради.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Відповідно до ч.2 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).

Вимогами Закону України «Про фермерське господарство» строк, упродовж якого громадянин повинен створити та зареєструвати фермерське господарство не встановлений.

Ст.ст.125-126 Земельного кодексу України, ст.ст.1, 6 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що спочатку громадянину надається земельна ділянка у користування (або у власність) для ведення фермерського господарства, після чого у нього виникає право на створення фермерського господарства. Отримання земельної ділянки в оренду пов`язується зі створенням фермерського господарства в порядку передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Саме зі створенням фермерського господарства у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб, Закон України «Про фермерське господарство» пов`язує можливість особи займатися фермерським господарством (як формою підприємницької діяльності) та використовувати орендовану земельну ділянку за призначенням, що стверджує і сам позивач.

Ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частина 1 ст.626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до положень ст.31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Таким чином, умови, за наявності яких можливе розірвання договору в односторонньому порядку, мають бути чітко визначені договором про оренду земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Із змісту зазначеної статті випливає, що правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, до яких, зокрема, треба віднести: законність змісту правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам законодавства, його спрямованість. Правочин є чинним, якщо він не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам громадського суспільства.

До компетенції Головного управління (станом на час підписання договорів оренди землі) належала передача, відповідно до закону , земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області, відповідно до вимог ст.122 ЗК України.

Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області у межах наданої йому компетенції, відповідно до вимог чинного законодавства, за згодою сторін укладено договір оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту на території Покровської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

Укладення договору оренди земельної ділянки та реєстрація речового права є складовими отримання земельної ділянки у користування, що в свою чергу є обов`язковою умовою реалізації права на створення фермерського господарства, та за часом всі вище вказані дії передують виникненню можливості реалізації права громадянина (кількох громадян - родичів) на створення фермерського господарства.

Відповідно до вимог п. 15.1 Договору, договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Договір оренди землі набрав чинності у зв`язку із підписанням сторонами та здійсненням державної реєстрації права оренди землі.

Договір оренди землі укладений компетентним органом з урахуванням наданих йому законодавством повноважень, у спосіб та з дотриманням вимог, передбачених діючим законодавством.

ОСОБА_1 на підставі отриманої в оренду земельної ділянки відповідно до Договору оренди землі № 13/02/15/1/ДО від 13.02.2015 р. 28.10.2020 року було створено фермерське господарство «ОСОБА_1.», код ЄДРПОУ 43889165. Таким чином, до фермерського господарства «ОСОБА_1.» перейшли усі права та обов`язки щодо землекористування спірною земельною ділянкою.

Позивач не навів доказів, які передбачають підстави для визнання недійсним договору у відповідності до вимог законодавства.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК, саме на момент здійснення правочину.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до положень статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

У статті 25 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендар земельної ділянки зокрема, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі , отримувати продукцію і доходи.

Землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до положень статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону, та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У розумінні наведених положень земельного законодавства дострокове розірвання договору оренди можливе виключно за згодою або на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором.

При цьому окремою підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням.

Згідно ст.96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено ЗК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц (провадження № 61-2276св19) вказано, що «наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Земельна ділянка (загальною площею 47,6641 га, кадастровий номер 1222085000:01:001:7030), яка є предметом позову, за своїм цільовим призначенням належить до земель сільськогосподарського призначення.

В судовому засіданні стронами не оспорювався той факт, що орендна плата за користування спірною земельною ділянкою проводилась ОСОБА_1 . Також сторонами не оспорювався факт, що зазначена земельна ділянка обробляється та засіяна посівами, що зафіксовано в акті обстеження № 1 від 03.06.2020 р., складеному представниками виконкому Божедарівської селищної ради.

Поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

Нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель сільськогосподарського призначення є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.

Позивачем доказів на підтвердження нецільового використання ОСОБА_1 земельної ділянки всупереч земельному законодавству України не надано.

Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору не є підставою для його визнання недійсним.

Позивачем доказів на підтвердження недійсності договору оренди з посиланням на норми права не надано.

Позивачем невірно обрано спосіб захисту.

Згідно з вимогами статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи все вище викладене, суд приходить до висновку про недоведеність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, а отже і про відсутність підстав для задоволення позову.

У відповідності до ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог Божедарівської селищної ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 13/02/15/1-ДО від 13.02.2015 р. - відмовити.

Протягом тридцяти днів з дня проголошення на рішення суду всіма учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 11 квітня 2022 року.

Суддя: В. В. Лісняк