Постанова

від 23.03.2021 по справі 178/1495/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3189/21 Справа № 178/1495/20 Головуючий у першій інстанції: Цаберябий Б.М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А,

при секретарі Догоновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області на ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2021 року по справі за позовом Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2021 року закрито провадження у даній справі за позовом Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №13/02/15/1-ДО від 13 лютого 2015 року та зобов`язання передати Божедарівській селищній раді земельну ділянку з кадастровим номером 1222085000:01:001:7030, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі Божедарівська селищна рада Криничанського району Дніпропетровської області, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Встановлено, що 19 жовтня 2020 року Божедарівська селищна рада Криничанського району Дніпропетровської області звернулась з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №13/02/15/1-ДО від 13 лютого 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ГУ Держземагенства у Дніпропетровській області; зобов`язати ОСОБА_1 передати Божедарівській селищній раді земельну ділянку з кадастровим номером 1222085000:01:001:7030 (а.с. 2-5).

Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі (а.с. 42).

ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з клопотанням про закриття провадження у даній справі, обґрунтовуючи його тим, що на підставі отриманої в оренду земельної ділянки відповідно до договору оренди землі №13/02/15/1-ДО від 13 лютого 2015 року було створено 28 жовтня 2020 року ФГ Драгота М.А. , ЄДРПОУ 43889165. Таким чином до ФГ Драгота М.А. перейшли усі права та обов`язки щодо землекористування спірною земельною ділянкою. Фермерське господарство є юридичною особою, його спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави чи захист її інтересів у спірних правовідносинах, потрібно розглядати за правилами господарського судочинства, тобто вказана справа не підсудна Криничанському районному суду Дніпропетровської області.

Встановлено, що під час розгляду цієї справи 28 жовтня 2020 року (тобто після відкриття провадження) здійснено реєстрацію фермерського господарства Драгота М.А. , згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 69).

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України установлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (стаття 45 ГПК України).

Отже, на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Відтак, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є, насамперед, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Згідно з положеннями частин 1 та 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цей принцип диспозитивності у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема, впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета і підстави позову, право позивача заявити клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем або про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача), випливають з участі у розгляді справи; забезпечують сторонам судовий захист.

У справі, яка розглядається, Божедарівська селищна рада Криничанського району Дніпропетровської області звернулась до суду з позовом до фізичної особи - ОСОБА_1 , посилаючись на те, що надання йому земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснено з порушенням вимог земельного законодавства, відповідачем не виконано вимог закону щодо реєстрації такого господарства та умови, які були підставою для надання йому в оренду землі.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України Про фермерське господарство (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Частиною 3 статті 7 Закону України Про фермерське господарство встановлено, що земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство ).

Отже, з одного боку, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, з іншого - відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Судом встановлено, що позов поданий 19 жовтня 2020 року, в той час як ФГ Драгота М.А. зареєстроване після відкриття провадження під час розгляду цієї справи 28 жовтня 2020 року (більше ніж п`ять років після укладення в лютому 2015 року оскаржуваного договору оренди землі).

Відповідно до статті 12 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 березня 2018 року в справі №348/992/16-ц.

Тобто, якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстровано, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №606/2032/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №272/1652/14-ц.

За змістом п.1 ч.1. ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Виходячи з викладеного, колегія приходить до висновку, що у цій справі спір стосується земельної ділянки, наданої громадянину для подальшого створення, реєстрації та ведення фермерського господарства і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження в цій справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Отже, наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 379, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області - задовольнити.

Ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2021 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді