Рішення

від 31.03.2022 по справі 723/1818/21

СТОРОЖИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 723/1818/21

Провадження № 2/723/200/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2022 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернівецької області в складі:

головуючого судді Бужори В.Т.,

при секретарі Петреску Л.М.

за участі

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Сторожинецької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування, недійсним державного акту про право приватної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки, усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Сторожинецького районного суду до відповідачів ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , Сторожинецької міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області із позовною заявою про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування, не дійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном зазначала, що рішенням 11 сесії ХХ1У скликання Сторожинецької міської Ради від 30 квітня 2002 року № 22/ ХХ1У їй передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0,03 га для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 . В подальшому за рішенням цього ж органу місцевого самоврядування від 04 лютого 2003 року внесено зміни та встановлено, за результатами інвентаризації, остаточний розмір площі земельної ділянки за цим же цільовим призначенням - 0,0395га.

28 грудня 2004 року на підставі останнього рішення сесії міської Ради позивач отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧВ № 092971, відповідно до якого вона є власником земельної ділянки розміром 0,0209 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 7324510100:04:001:0045.

На земельній ділянці, що належить позивачу на праві приватної власності побудовано житловий будинок з надвірними будівлями, право на які підтверджено в установленому законом порядку. За усною домовленістю з відповідачем ОСОБА_5 , оскільки земельна ділянка належала міській раді, позивач користувалася заїздом по земельній ділянці розміром 0,0195 га до сараїв літ. «Б» та «В», та для обслуговування каналізаційного люку, так як іншого заїзду до цих господарських будівель і споруди немає.

Суміжним землекористувачем земельної ділянки позивача є відповідач ОСОБА_5 , якій на підставі неіснуючого рішення № 11 від 11 листопада 1998 року виконкому Сторожинецької міської Ради 07 грудня 1998 року було видано державний акт серії 1-ЧВ 017644 на право приватної власності на землю розміром 0,0370 га, з яких 0,0195 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,0175 га для сільськогосподарських угідь, що розташовані в АДРЕСА_2 .

В жовтні 2019 року відповідачі ОСОБА_5 та її син ОСОБА_6 встановили огорожу та ворота на початку заїзду земельної ділянки та заявили, що земельна ділянка належить їм на праві власності, а тому не дозволяють нею користуватися.

З цього приводу між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 виник спір, за вирішенням якого 24 січня 2020 року позивач звернулася до відповідача Сторожинецької міської Ради, який самоусунувся від його вирішення, повідомивши, що земельна ділянка належить ОСОБА_5 на праві приватної власності і тому з нею необхідно вирішувати цей спір.

В лютому 2020 року дізнавшись з листа органу місцевого самоврядування про те, що відповідач ОСОБА_5 здійснила приватизацію земельних ділянок, позивач почала виясняти правомірність приватизації землі ОСОБА_5 про існування якої їй відомо не було.

На звернення позивача про надання рішення органу місцевого самоврядування про дозвіл на приватизацію земельної ділянки розміром 0,0370 га ОСОБА_5 міська Рада листом від 07.02.2020 року повідомила, що документи в міській Раді відсутні. Архівний відділ Чернівецької районної РДА №5 листами від 17 лютого 2020 року № 146 та від 09 квітня 2021 року № 343 повідомив, що в протоколах засідання виконкому Сторожинецької міської Ради за 1998 рік рішення № 11 від 11 листопада 1998 року немає, а також не існує рішення сесії Сторожинецької міської Ради від 11 листопада 1998 року. Також позивач дізналась, що згідно рішення виконкому Сторожинецької міської Ради від 11 листопада 1998 року № 279 ОСОБА_5 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку розміром 0,02 га для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2 ., хоча згідно державного акту земельна ділянка розташована по АДРЕСА_2 .

З приводу підробки рішення органу місцевого самоврядування позивач звернулася із заявою до правоохоронних органів в лютому 2020 року. За повідомленням поліції по даному факту внесено відомості до ЄРДР за № 12020260150000188 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.398 ч.1 КК України та наразі тривають слідчі та процесуальні дії по вказаному кримінальному провадженню.

В державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельна ділянка згідно державного акту від 07 грудня 1998 року серії 1-ЧВ №017644 за кадастровим номером 7324510100:04:001:0488 не значиться зареєстрованою.

Відповідач Сторожинецька міська Рада, прийняла рішення від 11 листопада 1998 року № 279 про передачу ОСОБА_5 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки розміром 0,02 га для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2 , хоча житловий будинок ОСОБА_5 розташований по АДРЕСА_2 . Про приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_2 також йшлося у заяві ОСОБА_5 до виконкому міської Ради від 26 жовтня 1998 року. Таким чином орган місцевого самоврядування довів загальний розмір земельної ділянки у відповідності до державного акту - 0,0370 га, який видано на підставі підробленого рішення.

До 2019 року позивач безперешкодно користувалася проїздом до сараїв літ. Б, В та для обслуговування каналізаційного люку. Та тільки у жовтні 2019 року проїзд до цих споруд було закрито відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 встановленням воріт на заїзді.

Позивач вважає, що прийняттям рішення від 11 листопада 1998 року № 279 відповідачем міською Радою порушено її законні права та інтереси, оскільки ОСОБА_5 , ставши власником земельних ділянок на підставі незаконного рішення, без погодження з позивачем меж цих ділянок, зі своїм сином ОСОБА_6 перешкоджають їй в користуванні нерухомим майном. З цих підстав рішення органу місцевого самоврядування просила визнати недійсним, а кадастровий номер земельної ділянки скасувати.

Оскільки рішення виконкому Сторожинецької міської Ради та рішення сесії цього органу за № 11 від 11 листопада 1998 року взагалі не існує, інше рішення про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_5 не приймалося, то відповідно державний акт серії 1-ЧВ 017644 на право приватної власності на земельну ділянку розміром 0,0370 га, з яких 0,0195 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,0175 га для сільськогосподарських угідь, що розташовані в АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_5 просила визнати недійсним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити посилаючись на обставини викладені вище.

Представники відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - адвокати Морозова О.В. та Олар Е.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні цих вимог посилаючись на те, що приватизація земельних ділянок ОСОБА_5 проведена на підставі рішення виконкому Сторожинецької міської ради від 11.11.1998 року, матеріалів технічної документації по виготовленню державних актів, згідно якими передано безоплатно в приватну власність ОСОБА_7 земельну ділянку розміром 0,0370 га в АДРЕСА_2 . Погодження меж земельних ділянок, на момент виготовлення технічної документації проводилося з суміжними землевласниками - Сторожинецької міською радою від А до Б, від Б до В - з ОСОБА_8 і від В до А - з ОСОБА_9 . Оскільки позивач не була власником земельної ділянки та належним землекористувачем станом на 1998 рік, то погодження меж з нею не проводилося. Відповідач ОСОБА_5 не перешкоджала заїзду позивачу до господарських будівель, а лише встановила огорожу для відмежування належної їй земельної ділянки. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог за їх необґрунтованістю, а також застосувати строк позовної давності до цих правовідносин.

Представник відповідача Сторожинецької міської ради в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, остаточне рішення суду просили винести на розсуд суду.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд знаходить, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно ч.10 ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частина перша ст.55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Порушене право може бути захищено у спосіб, хоча і не передбачений зазначеною нормою, законом чи договором, але такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим порушенням.

У статті 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 17 Земельного Кодексу України від 18 грудня 1990 року N 561-XII (норма права, яка діяла на момент виникнення правовідносин) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї.

Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

Судом встановлено, що передача у власність земельної ділянки відповідачу ОСОБА_5 відбулася з порушенням вищевказаної норми закону. Так, судом встановлено, що рішення виконкому Сторожинецької міської ради №11 від 11.11.1998 року, посилання на яке міститься в державному акті, що посвідчує право приватної власності на землю, у протоколах засідання виконкому - відсутнє. Також не знайдено (не існує) рішення 11 сесії Сторожинецької міської ради від 11.11.1998 року на підставі яких, передано у приватну власність відповідачу ОСОБА_5 земельну ділянку розміром 0,0370 га в АДРЕСА_2 , що підтверджується листами від 09.04.2021 року №343 та №146 від 17.02.2020 року архівного відділу Чернівецької РДА №5. (а.с. 13-14).

Водночас, як вбачається з державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ЧВ 017644 від 07.12.1998 року ОСОБА_5 набула право приватної власності на земельну ділянку розміром 0,0370 га для будівництва житлового будинку і господарських будівель на підставі рішення виконкому Сторожинецької міської ради №11 від 11.11.1998 року в АДРЕСА_2 . (а.с. 30, 114)

Відповідачем ОСОБА_5 в обґрунтування своїх заперечень надано технічну документацію по виготовленню державного акту, в якому міститься копія заяви ОСОБА_5 про виготовлення державного акту на право приватної власності на земельну ділянку розміром 0,04 га для будівництва житлового будинку і господарських будівель, Дана заява датована 10.10.1998 року з додатком до заяви виписки з рішення Сторожинецької міської ради від 11.11.1998 року (а.с. 104), що є неможливим.

Між тим, як вбачається із копії рішення виконкому Сторожинецької міської ради №279 від 11.11.1998 року ОСОБА_5 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку розміром 0,02 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 . (а.с. 24, 112) В державному акті місцем розташування земельної ділянки розміром 0,0370 га зазначено АДРЕСА_2 .

З витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки (а.с.115, 118) вбачається, що державна реєстрація, належних ОСОБА_5 земельних ділянок розміром 0,195 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7324510100:04:001:0488 та розміром 0,0175 га кадастровий номер 7324510100:04:001:0485 здійснено на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення)меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) від 06.09.2019 року, а документом, що посвідчує право - є державний акт від 07 грудня 1998 року серії 1-ЧВ №017644.

Однак, як вбачається із листа ГУ Держгеокадастру в Чернівецькій області від 29.10.2021 року, який наданий на виконання ухвали суду, технічна документація на земельну ділянку з місцем розташування в АДРЕСА_3 площею 0,0370 га у відділі №6 управління відсутня. (а.с. 158). Таким чином відповідачем не доведено чи виготовлявся державний акт та чи проведена державна реєстрація права власності на земельні ділянки на підставі технічної документації, чи була вона предметом розгляду органу місцевого самоврядування.

Отже, суд приходить до висновку, що при прийнятті рішення органом місцевого самоврядування, щодо передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки для будівництва житлового будинку і господарських будівель та споруд та видачі державного акту були допущені порушення норм Земельного Кодексу України 1990 року а також норм Земельного Кодексу України України, що діяв на момент державної реєстрації земельних ділянок.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України (правова позиція Верховного Суду України згідно з постановою № 6-93цс 13 від 23.10.2013 року).

Відповідно до п. «г» ч.3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч.І ст. 155 ЗК України).

Згідно з п. «г» ч.І ст.91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати право власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

У постанові Верховного Суду України від 22.05.2013 року у справі №6-33 цс 13 викладена правова позиція про те, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

З договору міни житлових будинків від 27.09.1997 року (а.с. 133) вбачається, що ОСОБА_1 стала власником Ѕ частини незавершеного будівництва житлового будинку з 73 % готовності, що знаходиться в АДРЕСА_4 в порядку міни з ОСОБА_10 . Отже, заслуговують уваги твердження позивача про те, що вона стала землекористувачем земельної ділянки, що розташована під вказаним житловим будинком, а тому на момент приватизації земельної ділянки ОСОБА_5 в жовтні 1998 року мало б проводитися погодження меж земельної ділянки з позивачем.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_5 є суміжними землевласниками, що підтверджується витягом з публічної кадастрової карти України (а.с. 11) та не заперечується відповідачем.

Між сторонами виник спір щодо заїзду позивача до належних їй на праві власності господарських будівель та споруд (а.с. 8-10), що розташовані по АДРЕСА_5 .

Вчинення відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перешкод в користуванні позивачем господарськими будівлями, каналізаційним люком підтверджується фотознімками (а.с. 40-45). Обставини облаштування воріт відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не заперечуються їхнім представниками. Доказів існування можливості іншого заїзду до господарських будівель позивача, представниками відповідача не надано.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Представником відповідача адвокатом Морозовою О.В. заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вказаних правовідносин.

Згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, заявивши вимогу про застосування строку позовної давності представник відповідача повинна була надати суду докази того, в який момент позивач довідалась чи могла довідатись про порушення свого права, що не було виконано. Між тим, за твердженням позивача, і це ґрунтується на матеріалах справи, ОСОБА_1 дізналась про порушення свого права щодо безперешкодного користування власністю лише у жовтні 2019 року в момент коли було встановлено ворота на проїзді до належних їй господарських споруд, а також після цієї дати дізналася про допущені порушення приватизації земельних ділянок відповідачем ОСОБА_5 , що підтверджено листом Сторожинецької міської ради від 07.02.2020 року №317. (а.с. 19), а з даним позовом позивач ОСОБА_1 звернулась до суду 23.04.2021 року, тобто в межах трьох річного строку позовної давності.

Згідно ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем сплачено судового збору в сумі 3632 гривень та понесено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 гривень, що підтверджено квитанцією №55535355 від 22.04.2021 року, розпискою адвоката, детальним описом виконаних робіт та актом наданих послуг

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 4, 12, 19, 81, 133, 141, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 256, 257, 261, 391 ЦК України, ст. ст. 91, 116, 118, 152 ЗК України, ст. 17 ЗК України від 18.12.1990 р., ЗУ «Про місцеве самоврядування», суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Сторожинецької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування, недійсним державного акту про право приватної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки, усунення перешкод в користуванні нерухомим майном - задовольнити.

Визнати частково недійсним та частково скасувати рішення виконкому Сторожинецької міської ради від 11 листопада 1998 року №279 в частині про передачу ОСОБА_5 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки розміром 0,02 га для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2 .

Визнати недійсним виданий 07 грудня 1998 року на ім`я ОСОБА_5 державний акт серії І-ЧВ №017644 на право приватної власності на землю розміром 0,0370 га, з яких 0,0195 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,0175 га для сільськогосподарських угідь, що розташовані в АДРЕСА_2 , який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №445.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки розміром 0,0175 га кадастровий номер 7324510100:004:01:0485 та земельної ділянки розміром 0,0195 га кадастровий номер 7324510100:04:001:0488.

Зобов`язати ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні сараями літ. «Б», «В», каналізаційним люком, які належать ОСОБА_1 та розташовані в АДРЕСА_5 шляхом знесення воріт, встановлених на земельній ділянці розміром 0,0195 га.

Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Сторожинецької міської ради на користь ОСОБА_1 по 3210 гривень з кожного на відшкодування витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, до Чернівецького апеляційного суду через Сторожинецький районний суд Чернівецької області.

Повний текст рішення складений 11 квітня 2022 року.

СУДДЯ: