Постанова

від 22.02.2022 по справі 761/3490/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 761/3490/21

провадження № 61-17549св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Національний цирк України»,

розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року у складі судді Пономаренко Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Національний цирк України» (далі - ДП «Національний цирк України») про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 01 січня 1999 року вона обіймала посаду головного адміністратора цирку ДП «Національний цирк України».

13 січня 2021 року її звільнено у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

При її звільненні відповідач порушив вимоги трудового законодавства, зокрема, не запропонував їй усі наявні вакантні посади, які вона могла зайняти відповідно до кваліфікації.

При звільненні не було врахововано, що в першу чергу перевага залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці та є працівниками з тривалим безперервним стажем роботи на підприємстві.

Крім того, її звільнено під час перебування на лікарняному.

У зв`язку з наведеним просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Національний цирк України» від 13 січня 2021 року № 21-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити її на посаді головного адміністратора ДП «Національний цирк України» з 14 січня 2021 року;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що звільнення позивачки з займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення позивачки на посаді головного адміністратора та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідач дотримався усіх вимог щодо попереднього повідомлення про скорочення посади, яку обіймала позивачка, тричі їй пропонував інші вакантні посади (позивачка відмовилася поставити підпис на повідомленнях, у яких їй пропонувалися вакантні посади, про що складено відповідні акти). При цьому позивачка не мала переважного права на залишення на роботі, оскільки таке право не застосовується між працівниками, що займають різні посади та різні функціональні обов`язки. Позивачка як на підставу для задоволення позову посилалася також і на те, що в день звільнення - 13 січня 2021 року вона перебувала на лікарняному, про що свідчить долучений до позову листок непрацездатності, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 у період із 13 січня 2021 року до 18 січня 2021 року перебувала на амбулаторному лікуванні. Однак у судовому засіданні встановлено, що протягом робочого часу в день свого звільнення 13 січня 2021 року ОСОБА_1 перебувала на своєму робочому місці. При цьому позивачка не надала доказів на підтвердження того, що вона повідомила відповідача про своє перебування відповідно до листка непрацездатності на амбулаторному лікуванні в день звільнення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року змінено в частині визначення дати звільнення з посади, а саме з 13 січня 2021 року на 20 січня 2021 року.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про законність звільнення позивачки із займаної посади, однак зауважив, що в день звільнення остання перебувала на лікарняному, що підтверджує її тимчасову непрацездатність, тому рішення суду першої інстанції належить змінити в частині викладених мотивів суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав зміни дати звільнення ОСОБА_1 з роботи, зазначивши про необхідність внесення змін відповідачем в частині дати звільнення, вказавши - 20 січня 2021 року замість 13 січня 2021 року.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У жовтні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що:

- при відмові у задоволенні позову суди не врахували, що фактично жодного скорочення її посади не було, а мало місце лише перейменування посади. Вважає, що за рахунок її посади введено аналогічну посаду зі схожою назвою. В матеріалах справи відсутня посадова інструкція нової посади, у зв`язку з чим суди не здійснили порівняння посадових обов`язків за новою та попередньою інструкціями. Відповідач нову інструкцію не надав. Суди не з`ясували, чому при наявності «дублювання» посад, як зазначено в наказі відповідача, скоротили саме її посаду;

- вона мала переважне право на залишення на роботі на підприємстві, що залишилося поза увагою судів;

- їй не було запропоновано жодних вакантних посад одночасно з повідомленням про звільнення. Складання акту «заднім числом» не передбачено чинним законодавством, як доказ пропонування їй вакантних посад;

- у день звільнення вона перебувала на лікарняному, а тому не могла бути звільнена з роботи.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У грудні 2021 року до Верховного Суду від ДП «Національний цирк України» надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на обгрунтованість висновку судів попередніх інстанцій про законність звільнення позивачки із займаної посади. При звільненні позивачки були дотримані усі вимоги трудового законодавства, зокрема, її своєчасно повідомлено про скорочення її посади, а також запропоновано інші вакантні посади, на які вона не погодилася. Суди правильно вказали, що у ДП «Національний цирк України» мало місце скорочення штату, а не скорочення чисельності працівників.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15, постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 755/14564/18, від 22 травня 2019 року у справі № 753/3889/17, від 31 березня 2021 року у справі № 554/3264/18, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що наказом ДП «Національний цирк України» № 1к з 01 січня 1999 року ОСОБА_1 переведено на посаду головного адміністратора цирку.

Наказом ДП «Національний цирк України» від 28 серпня 2020 року № 68 в цілях впорядкування організаційної структури ДП «Національний цирк України» 13 січня 2021 року скорочено посаду головного адміністратора розділу «Керівні працівники» та введено за її рахунок посаду заступника головного адміністратора Служби організації і обслуговування глядачів. Внесено відповідні зміни до штатного розпису ДП «Національний цирк України» в частині виведення посади головного адміністратора розділу «Керівні працівники» та в установленому порядку затверджено такі зміни уповноваженим органом управління - Міністерством культури та інформаційної політики України (не пізніше 13 листопада 2020 року). У наказі також вказано на необхідність вручення працівникові, посада якої підлягає скороченню, повідомлення про наступне звільнення згідно зі статтею 49-2 КЗпП України, тобто не пізніше 13 листопада 2020 року, та необхідність запропонувати працівникові, посада якої підлягає скороченню, роботу на інших вакантних посадах, які є на підприємстві. (а. с. 11).

Наказом ДП «Національний цирк України» від 13 листопада 2020 року № 369к ОСОБА_1 попереджено про її майбутнє звільнення 13 січня 2021 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України (а. с. 9).

Відповідно до повідомлення № 2 «Про наявні вакантні посади» від 13 листопада 2020 року, № 3 від 16 грудня 2020 року, № 4 від 13 січня 2021 року позивачці були запропоновані такі вакантні посади:

- заступник головного адміністратора Служби організації й обслуговування глядачів;

- заступник начальника господарського відділу;

- адміністратор Служби організації й обслуговування глядачів;

- адміністратор черговий Будинку артистів цирку.

Відповідач стверджував, що позивачка відмовилась ставити свій підпис на вказаних повідомленнях, тому ним були складені відповідні акти про відмову від проставлення підпису на підтвердження вказаних повідомлень: № 1 від 13 листопада 2020 року, № 2 від 16 грудня 2020 року, № 3 від 13 січня 2021 року (а. с. 79, 81, 85).

ОСОБА_1 не була членом профспілкового комітету ДП «Національний цирк України». Первинна профспілкова організація ДП «Національний цирк України» на своєму засіданні 01 грудня 2020 року (протокол № 13) вказувала на те, що вона не повинна надавати згоду (не має повноважень) на звільнення ОСОБА_1 , яка не є членом Профспілки. Однак зважаючи на звернення керівництва ДП «Національний цирк України» Профспілковий комітет не заперечував щодо скорочення посади головного адміністратора із посади «Керівні посади» штатного розпису ДП «Національний цирк України» (а. с. 45).

За наказом ДП «Національний цирк України» від 13 січня 2021 року № 21к на підставі наказів: від 28 серпня 2020 року № 68 «Про скорочення штату» та від 13 листопада 2020 року № 369к «Про попередження про звільнення у зв`язку із скороченням штату», ОСОБА_1 , як головного адміністратора, 13 січня 2021 року звільнено з посади у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України та грошової компенсації за 23 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 20 квітня 2020 року до 13 січня 2021 року. Копію вказаного наказу позивачка отримала 13 січня 2021 року, про що свідчить її особистий підпис (а. с. 8).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вказав, що звільнення у зв`язку зі скороченням посади головного адміністратора, яку займала позивачка, відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову. У зв`язку з перебуванням позивачки на лікарняному суд апеляційної інстанції змінив дату звільнення.

Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстави, зазначеної у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці( частина перша статті 42 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 554/3264/18 (провадження № 61-20054св19) вказано, що «при вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України. За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду. При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо».

У справі, що переглядається:

- з 01 січня 1999 року ОСОБА_1 обіймала посаду головного адміністратора цирку ДП «Національний цирк України»;

- 28 серпня 2020 року в цілях впорядкування організаційної структури ДП «Національний цирк України» з 13 січня 2021 року скорочено посаду головного адміністратора розділу «Керівні працівники» та введено за її рахунок посаду заступника головного адміністратора Служби організації і обслуговування глядачів;

- наказом відповідача від 13 листопада 2020 року позивачку попереджено про її майбутнє звільнення 13 січня 2021 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України;

- відповідно до штатного розпису ДП «Національний цирк України», який введений в дію з 01 вересня 2020 року, у штаті цирку були наявні 2 посади головного адміністратора, а саме: у розділах «Служба організацій й обслуговування глядачів» (а. с. 22) та «Керівні працівники» (а. с. 20);

- у відзиві на позовну заяву ДП «Національний цирк України» також стверджувало, що існувало дві посади головного адміністратора, та в цілях упорядкування організаційної структури і з метою уникнення дублювання функцій було прийнято рішення про скорочення штату працівників шляхом скорочення з 13 січня 2021 року посади головного адміністратора, яку обіймала позивачка. Крім того, цирк зазначив, що діяльність по функціональним обов`язкам головного адміністратора розділ «Керівні працівники» входило до функціональних обов`язків головного адміністратора розділ «Служба організації та обслуговування глядача», тобто визнавши ці дві посади ідентичними, а не різними, як вважали суди (а. с. 53, 54);

- за наявності двох посад «головний адміністратор», одна з яких була скорочена, суд повинен був перевірити, чи не мала позивачка, посаду якої скорочено, переважного права на залишення на роботі;

- суди вважали, що посади головного адміністратора у розділах «Керівні працівники» і «Служба організації й обслуговування глядачів» є різними, не дослідивши при цьому посадові обов`язки за цими посадами.

У зв`язку з цим висновок про відмову у задоволенні позову є передчасним.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати та надавати оцінку доказам, враховуючи вимоги касаційної скарги, справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення матеріального права до спірних правовідносин і не дотримано норм процесуального права, касаційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржені судові рішення - скасувати з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук