Постанова

від 04.04.2022 по справі 199/5272/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2143/22 Справа № 199/5272/18 Головуючий у першій інстанції: Спаї В. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

при секретарі Паромовій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювель» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 09.08.2017 між ним та відповідачем був укладений договір про надання зворотної (строкової) безвідсоткової допомоги №1, відповідно до п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику зворотну строкову відсоткову допомогу строком на чотири місяці. Згідно з п. 2.2.1 договору позикодавець взяв на себе зобов`язання протягом двох операційних днів з дати письмового звернення надати відповідачу на строк та у розмірі, визначеному договором, зворотню (строкову) безвідсоткову допомогу. 18.09.2017 року до позивача звернувся відповідач із заявою про надання безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 520000,00 грн. з метою закупки сировини (насіння соняшнику) для виробництва соняшникової олії. На виконання умов договору 19.09.2017 року позивачем особисто під розписку було передано директору ТОВ «Ювель» ОСОБА_2 суму зворотної допомоги в розмірі 495000,00 грн., про що відповідач склав розписку; учасники договору також погодили строк повернення грошових коштів, який складає 4 місяці, та у зв`язку з чим строк повернення фінансової допомоги до 20.01.2018 року. Втім, до цього часу зобов`язання з боку відповідача не виконані, не зважаючи на направлення відповідачу претензії з питання виконання зобов`язання. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідача станом на 18.07.2018 року суму основної заборгованості за договором про надання зворотної (строкової) безвідсоткової допомоги №1 в розмірі 495000,00 грн., пеню в розмірі 81329,18 грн., інфляційні збитки в розмірі 12969,00 грн., 3% річних в сумі 7282,60 грн., а всього 596580,78 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 09 серпня 2017 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ТОВ «Ювель» був укладений договір про надання зворотної фінансової (строкової) безвідсоткової допомоги №1, відповідно до п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику зворотну (строкову) безвідсоткову допомогу, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок на строк чотири місяці; позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей на зазначених у цьому договорі умовах (а.с. 22-23 т.1).

За цим договором відсотки не нараховуються та не сплачуються (п. 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.1.1 вказаного вище договору, позикодавець зобов`язується протягом двох операційних днів з дати письмового звернення надати позичальникові на строк та у розмірі, визначених у договорі, зворотну (строкову) безвідсоткову допомогу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Укладаючи договір, сторони за ним також погодили, що договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 6.1. договору).

Зміни і доповнення до договору вносяться у вигляді підписання обома сторонами письмових додатків, що є невід`ємною частиною договору (п. 6.2).

18 вересня 2017 року до позивача звернувся відповідач із заявою про надання безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 520000,00 грн. з метою закупки сировини (насіння соняшнику) для виробництва соняшникової олії, що підтверджується копією відповідної заяви директора ТОВ «Ювель» ОСОБА_2 (а.с. 20 т.1).

Згідно змісту письмової розписки від 18 вересня 2017 року, ОСОБА_2 отримав згідно договору №1 від 09.08.2017 року, між ТОВ «Ювель» та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 чотириста дев`яносто п`ять тисяч грн. (а.с. 21 т.1).

Колегія звертає увагу, що, згідно вказаної розписки, одержувачем коштів є фізична особа ОСОБА_2 ; посада позичальника в розписці не зазначена.

ТОВ «Ювель» видано квитанцію до прибуткового касового ордеру від 19.09.2017 року, яка містить запис про прийняття від ОСОБА_1 на підставі договору №1 фінансової допомоги від 09.08.2017 року 495000,00 грн. Вказана квитанція містить підписи головного бухгалтера та касира (а.с. 179 т.1).

Відповідно до висновку експерта №4406-19, складеного 10.02.2020 року судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, два підписи у квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 19.09.2017 року - в графах: «Головний бухгалтер» та «Касир» виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису (а.с. 234-240 т.1).

На підтвердження позовних вимог, позивачем також складено розрахунки заборгованості, відповідно до яким станом на 18.07.2018 року, загальна заборгованість складає 596580,78 грн., а саме: 495000,00 грн. - основна сума боргу за договором, 81329,18 грн. - пеня, 12969,00 - інфляційні збитки, 7282.60 - 3% річних від простроченої суми.

Також встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Синельниківським міськрайонним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області 09.08.2018 року (а.с. 212 т.1).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Разом з тим, в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14 зазначено, що відповідно до норм статей 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг певної грошової суми, так і дати її отримання.

У Постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13 зазначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Доказів використання ОСОБА_2 отриманих від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 520000,00 грн. в інтересах товариства (ТОВ «Ювель») суду не представлено; клопотань про витребування відповідних доказів судом - не заявлено.

При цьому, відповідач ТОВ «Ювель» заперечує факт отримання в борг грошових коштів за договором надання зворотної фінансової (строкової) безвідсоткової допомоги №1 від 09 серпня 2017 року.

Позивачем також представлено фототаблицю, з якої вбачається факт передачі особисто ОСОБА_2 готівкових грошових коштів у національній валюті гривні; на фото також зображена свідок ОСОБА_4 , яка була присутня, відповідно до пояснень позивача, під час передачі грошових коштів та написання розписки (а.с. 65-66 т.1).

При цьому, згідно змісту договору про надання зворотної фінансової (строкової) безвідсоткової допомоги №1 від 09 серпня 2017 року, що укладений між ОСОБА_1 (позикодавець) та ТОВ «Ювель», позикодавець зобов`язується протягом двох операційних днів з дати письмового звернення надати позичальникові на строк та у розмірі, визначених у договорі, зворотну (строкову) безвідсоткову допомогу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника (пункт 2.1.1 договору).

Доказів перерахування коштів на рахунок ТОВ «Ювель», одержання цих коштів юридичною особою суду не представлено; клопотань про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколом судового засідання.

Квитанція до прибуткового касового ордеру ТОВ «Ювель» від 19.09.2017 року не містить підпис ОСОБА_2 , що встановлено висновком судової почеркознавчої експертизи; два підписи у квитанції в графах: «Головний бухгалтер» та «Касир» виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису (а.с. 234-240 т.1).

Письмова розписка від 19.09.2017 року, складена фізичною особою ОСОБА_2 , не доводить факту отримання грошових коштів ТОВ «Ювель».

Відповідно до довідки ТОВ «Ювель» від 29.03.2022 року, згідно даних бухгалтерського обліку та наявних первинних документів, відповідач не отримував від ОСОБА_1 грошові кошти за договором №1 від 09.08.20107 року; також згідно даних бухгалтерського обліку у ТОВ «Ювель» не обліковувалася та не обліковується заборгованість перед ОСОБА_1 за договором №1 від 09.08.2017 року.

Отже, судом встановлено, що грошові кошти в сумі 520000,00 грн. за умовами договору надання зворотної фінансової (строкової) безвідсоткової допомоги №1 від 09 серпня 2017 року, укладеного із позикодавцем ОСОБА_1 , відповідач не отримував.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, колегія дійшла висновку, що договір позики від 19.09.2017 року укладений між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_2 , позов до якого за життя чи до спадкоємців позичальника не пред`явлений, а ТОВ «Ювель» є неналежним відповідачем, тому підстави для задоволення позову про стягнення боргу з вказаної юридичної особи - відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що на письмовій розписці від 19.09.2017 року наявна печатка ТОВ «Ювель» - не спростовують наведених вище висновків суду, враховуючи зміст вказаної розписки та факт неодержання грошових коштів юридичною особою.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційну скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова