Постанова

від 14.02.2022 по справі 925/967/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2022 р. Справа№ 925/967/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Іоннікової І.А.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Респект-Транс Логістик»

на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2021 (повний текст складено 07.12.2021)

у справі №925/967/21 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон АЗС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Респект-Транс Логістик»

про стягнення 608 962, 92 грн,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.11.2021 у справі №925/967/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон АЗС» задоволено частково та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Респект-Транс Логістик» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон АЗС» 214 856 грн 87 коп заборгованості, 281 547 грн 51 коп штрафу, 32 468 грн 86 коп пені, 6 614 грн 92 коп три відсотки річних, 18 474 грн 76 коп інфляційних та 8 309 грн 44 коп судового збору. Повернено Товариству з обмеженою відповідальністю «Неон АЗС» з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 918 грн 34 коп, який сплачений згідно з платіжним дорученням №1764 від 20.07.2021. Закрито провадження у частині стягнення 55 000,00 грн заборгованості.

15.11.2021 до Господарського суду Черкаської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон АЗС» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Респект-Транс Логістик» понесені позивачем судові витрати, які пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.11.2021 у справі №925/967/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон АЗС» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Респект-Транс Логістик» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон АЗС» 18 193,65 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи додаткове рішення, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу у справі №925/967/21 у сумі 20 000,00 грн підтверджені позивачем, а відповідачем не надано суду доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката у справі, тому у суду відсутні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Водночас, виходячи з приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України стосовно необхідності розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог, суд, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правову допомогу у сумі 18 193,65 грн.

Не погодившись із прийнятим додатковим рішенням, 28.12.2021 (про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «Респект-Транс Логістик» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 10.11.2021 у справі №925/967/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Неон АЗС» про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Респект-Транс Логістик» витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права при прийнятті додаткового рішення, оскільки розглянуто заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення без участі відповідача, якого не було повідомлено належним чином про дату та час судового розгляду справи.

Щодо суті поданої заяви позивача про розподіл витрат на правничу допомогу відповідач зазначає, що присуджені до стягнення з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 193,65 грн є завищеними та неспівмірними ані з предметом судового спору (його незначною складністю), ані з характером і обсягом наданих адвокатом Бердником В.В. юридичних послуг у даній справі. Заявлені вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн не відповідають критерію складності справи, суперечать критерію розумності їхнього розміру, а також не доведені належними доказами фактичного надання юридичних послуг, у тому числі детальним описом робіт (наданих правових послуг), виконаних адвокатом Бердником В.В. при надані професійної правничої допомоги у даній справі, а також розрахунком вартості юридичних послуг. Судом першої інстанції не враховані письмові заперечення відповідача, що із наданого позивачем примірника акту надання-передачі правової допомоги від 15.11.2021 неможливо встановити вартість години та/або судодня роботи адвоката Бердника В.В. у судовому процесі в господарському суді, а також вартості підготовки процесуальних документів.

Окрім того, скаржник зазначає, що у матеріалах справи немає жодного платіжного документа, що свідчив би про здійснення позивачем реальної оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору, а у заяві про ухвалення додаткового рішення позивачем не було проведено перерахунку судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 10.01.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Респект-Транс Логістик» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2021 у справі №925/967/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Респект-Транс Логістик» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2021 у справі №925/967/21, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 15.02.2022.

27.01.2022 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу на додаткове судове рішення, у якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене додаткове рішення без змін.

У відзиві позивач наголосив на тому, що відповідач скористався правом на подачу своїх заперечень до суду першої інстанції в письмовій формі, про що свідчить поданий до суду відповідачем відзив на заяву про ухвалення додаткового судового рішення.

Позивач зазначає, що відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про невідповідність витрат позивача на послуги адвоката наданим послугам, їх неспівмірність, нерозумність, доводи апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення суду ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом.

Позивач наголошує, що ціна позову, з якою позивач у липні 2021 року звернувся до суду у межах даної справи, складала 686 801,45 грн. За час розгляду справи до прийняття судом 10.11.2021 рішення пройшов значний проміжок часу (в тому числі пов`язаний з неявками представника відповідача у судові засідання та клопотанням про надання часу на вирішення справи в позасудовому порядку), протягом якого відповідач частково сплатив заборгованість, у зв`язку з чим суд і задовольнив позовні вимоги частково, а що стосується штрафних санкцій - повністю. Враховуючи те, що судом за позовною заявою стягнуто з відповідача 553 962,92 грн, а додатковим рішенням суду - 18 193,65 грн, що складає 3,28% від стягнутої суми, вказана сума не є завищеною та неспівмірною із заявленими позовними вимогами.

У судове засідання, призначене на 15.02.2022, представники сторін не з`явилися.

Відповідно до пункту 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку додаткового рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті додаткового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене додаткове рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Наведене також підтверджується численною усталеною практикою Верховного Суду, згідно з якою детальний опис робіт (наданих послуг) як окремий документ до суду не подавався, а Верховний Суд брав до уваги те, що такий детальний опис робіт (наданих послуг) міститься в інших наданих стороною доказах та визнавав достатніми надані стороною докази в їх сукупності (серед яких був відсутній детальний опис робіт (наданих послуг) як окремий документ) на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу (постанови та додаткові постанови Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №910/18954/17, від 16.06.2021 у справі №904/1672/19, від 18.06.2020 у справі №873/91/19, від 25.11.2020 у справі №911/1006/19, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19, від 07.12.2020 у справі №910/11361/19).

Відтак, саме лише посилання скаржника в апеляційній скарзі на відсутність у матеріалах справи детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, як окремого документу, не є безумовною підставою для відмови у розподілі між сторонами витрат на правничу допомогу.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Судом встановлено, що разом із позовною заявою позивачем подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: судовий збір за подання позовної заяви - 11 052,78 грн; витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою - 20 000,00 грн.

Після прийняття судом першої інстанції 10.11.2021 основного рішення позивач протягом п`яти днів подав до місцевого господарського суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в сумі 20 000,00 грн позивачем надано у матеріали справи: договір про надання правової допомоги №2/07/21 від 01.07.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕОН АЗС» (клієнт) та адвокатом Бердником Віталієм Вікторовичем, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЧК №000944 від 02.07.2018, додаткову угоду від 01.07.2021 до договору про надання правової допомоги №2/07/21 від 01.07.2021, ордер на надання правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги №2/07/21 від 01.07.2021 та акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 15.11.2021 за договором про надання правової допомоги №2/07/21 від 01.07.2021.

Відповідно до умов Договору про надання правової допомоги №2/07/21 від 01.07.2021 сторони обумовили, що предметом договору є надання адвокатом клієнту правової (правничої) допомоги, пов`язаної з захистом його прав та інтересів щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСПЕКТ-ТРАНС ЛОГІСТИК» коштів за договором поставки №2/1004/20 від 10.04.2020 та наданні таких послуг: надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання запитів, заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню у разі порушення; представництво інтересів клієнта у суді, а також у інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами з метою виконання умов договору; інші види послуг, які пов`язані з адвокатською діяльністю та виконанням цього договору.

Умовами пункту 3.1. Договору про надання правової допомоги №2/07/21 від 01.07.2021 передбачено, що розмір гонорару та порядок проведення оплати гонорару визначається за домовленістю сторін, шляхом укладання додаткової угоди до цього договору.

01.07.2021 між клієнтом та адвокатом укладено додаткову угоду до Договору №2/07/21 від 01.07.2021, якою сторони погодили розмір гонорару - 20 000,00 грн, які клієнт сплачує протягом 10 робочих днів з часу прийняття кінцевого рішення Господарським судом Черкаської області у цій справі.

Отже, сторони Договору №2/07/21 від 01.07.2021 про надання правової (правничої) допомоги погодили фіксований розмір гонорару, а посилання скаржника на відсутність визначення вартості години та/або судодня роботи адвоката Бердника В.В. у судовому процесі в господарському суді, а також вартості підготовки окремих процесуальних документів, не приймаються судом до уваги.

15.11.2021 між клієнтом та адвокатом було укладено акт приймання-передачі наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги №2/07/21 від 01.07.2021, у якому сторони визначили, що враховуючи попередні домовленості сторін щодо суми гонорару, прийняття судом рішення на користь клієнта, сторони погодили, що розмір гонорару, який підлягає сплаті, залишається попередньо обумовленим в сумі 20 000,00 грн у зв`язку з прийняттям 10.11.2021 кінцевого рішення Господарським судом Черкаської області у справі №925/967/21.

Колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, погоджується із доводами скаржника про те, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що присуджені до стягнення з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 193,65 грн є завищеними та неспівмірними ані з предметом судового спору (його незначною складністю), ані з характером і обсягом наданих адвокатом Бердником В.В. юридичних послуг у даній справі. Заявлені вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн, на переконання скаржника, не відповідають критерію складності справи, суперечать критерію розумності їхнього розміру.

Дослідивши вказані заперечення відповідача проти розподілу витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що такі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача щодо їх неспівмірності з предметом спору.

При цьому, у відзиві на заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення відповідач просив зменшити розмір судових витрат, які заявив до стягнення позивач, до грошової суми у розмірі 2 270,00 грн, у той час як в апеляційній скарзі відповідач вже просить відмовити у задоволенні вказаної заяви повністю, не надаючи при цьому доказів, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката позивача та не наводячи аргументів в обґрунтування того, що стягнута додатковим рішенням суду сума є завищеною.

Судом, натомість, встановлено, що дії представника позивача були спрямовані на прагнення до якнайшвидшого вирішення спору, розмір витрат на професійну правничу допомогу належним чином підтверджений, обґрунтований та пропорційний до предмета спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Присуджена судом до стягнення з відповідача сума витрат на правничу допомогу у розмірі 18 193,65 грн становить приблизно 3,28% від присудженої до стягнення за основним рішенням суду суми (553 962,92 грн) та не може вважатися неспівмірною із предметом спору в даній справі.

За наведених обставин, колегія суддів, враховуючи рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, участь представника позивача адвоката Бердника В.В. у чотирьох судових засіданнях (07.09.2021, 22.09.2021, 07.10.2021, 10.11.2021), поведінку відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції (подання ним клопотань про відкладення розгляду справи, у тому числі з метою мирного врегулювання спору), здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, дійшла висновку, що позивачем надано належні докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі у розмірі 20 000,00 грн.

Водночас, оскільки позовні вимоги у даній справі були задоволені частково, то, як вірно зазначив суд першої інстанції, з відповідача згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 18 193,65 грн.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

З огляду на зазначене, посилання скаржника в апеляційній скарзі на відсутність у матеріалах справи станом на дату подання заяви про ухвалення додаткового рішення доказів фактичної сплати гонорару адвокату як на підставу для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат, колегією суддів відхиляються.

Отже, доводи відповідача щодо безпідставності стягнення з нього витрат позивача на професійну правничу допомогу, покладені в обґрунтування його апеляційної скарги, є безпідставними та спростовуються вищенаведеними обставинами.

Стосовно посилань скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку із неповідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів зазначає, що відповідач висловив свої заперечення у відзиві на заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката у господарській справі від 24.11.2021, поданому представником відповідача безпосередньо до Господарського суду Черкаської області 24.11.2021, які були враховані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного додаткового судового рішення.

Водночас, суд звертає увагу на те, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 16.11.2021 про призначення до розгляду заяви ТОВ «Неон АЗС» про ухвалення додаткового судового рішення на 24.11.2021 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 18.11.2021. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі, а відтак позивач, який був обізнаний про відкрите судове провадження у справі №925/967/21, не був позбавлений можливості ознайомитися з текстом вказаної ухвали на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

За вказаних обставин суд не вбачає порушення процесуальних прав відповідача у даній справі, які могли призвести до прийняття судом неправильного по своїй суті додаткового рішення. При цьому колегія суддів враховує, що суд, враховуючи положення частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, обмежений десятиденним строком на розгляд відповідної заяви.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування додаткового рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає додаткове рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Респект-Транс Логістик» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Респект-Транс Логістик» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2021 у справі №925/967/21 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2021 у справі №925/967/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 12.04.2022.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.А. Іоннікова

І.М. Скрипка