Рішення

від 05.04.2022 по справі 902/1010/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2022 р. Cправа № 902/1010/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Шушковій А.П.,

За участю представників

позивача не з`явився;

відповідач Науменко С.Б., ордер АЕ №1103924 від 16.11.2021;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Гайсинське лісове господарство" (вул. Максима Кривоноса, 20, м. Гайсин, Вінницька обл., 23700)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА "ЄВРОГРАНД" (вул. Краснопільська, буд. 23, кім. 7, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000)

про стягнення 194 605,33 грн.,

ВСТАНОВИВ :

На адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №466 від 07.09.2021 (вх. №1034/21 від 07.10.2021) Державного підприємства "Гайсинське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА "ЄВРОГРАНД" про стягнення 194605,33 грн заборгованості.

Ухвалою від 11.10.2021 суд постановив позовну заяву Державного підприємства "Гайсинське лісове господарство" №466 від 07.09.2021 залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви: 10 днів з дня направлення даної ухвали на електронну адресу зазначену в позовній заяві.

25.10.2021 на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшло клопотання позивача №565 від 21.10.2021 про усунення недоліків позовної заяви, разом з яким позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою від 01.11.2021 суд постановив відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

25.11.2021 на адресу суду засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

09.12.2021 на адресу суду засобами поштового зв`язку від позивача надійшло клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 13.12.2021 суд постановив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, продовжити строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та підготовче засідання у справі призначити на 18.01.2022 о 11:00.

17.01.2022 на адресу суду засобами електронного зв`язку надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.

На визначену судом дату (18.01.2022) представники сторін не з`явились. Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на те, що строк підготовчого провадження закінчується, а тому немає можливості відкласти підготовче засідання на більш пізню дату.

Ухвалою від 18.01.2022 суд постановив закрити підготовче провадження у справі з 01.02.2022 та призначити справу для судового розгляду по суті на 23.02.2022 о 10:00.

14.02.2022 на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшла заява відповідача б/н від 11.02.2022 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 21.02.2022 суд постановив заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнити.

22.02.2022 на адресу суду засобами електронного зв`язку надійшло клопотання відповідача про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні.

23.02.2022 на адресу суду засобами електронного зв`язку надійшли пояснення відповідача по суті спору та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

На визначену судом дату (23.02.2022) у судове засідання з`явився представник позивача, представник відповідача взяла участь в режимі відеоконференції. Представник відповідача заявила усне клопотання про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Суд протокольною ухвалою постановив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні, задовольнити усне клопотання представника відповідача про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та оголосити перерву у судовому засіданні до 01.03.2022 о 10:00.

На визначену судом дату (01.03.2022) представники сторін не з`явились.

Ухвалою суду від 01.03.2022 відкладено розгляд справи по суті на 23.03.2022, з підстав викладених у відповідній ухвалі.

На визначену судом дату 23.03.2022 в судове засідання з`явся представник позивача.

У судовому засіданні 23.03.2022 суд протокольною ухвалою постановив оголосити перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 06.04.2022.

Враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, суд ухвалою від 24.03.2022 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

На визначену судом дату 06.04.2022 у судове засідання з`явився представник відповідача, яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Позивач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, про дату час та місце розгляду представник позивача був повідомлений належним чином під розписку в судовому засіданні 23.03.2022.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та зазначила про необхідність закриття провадження у справі в частині стягнення 3036,49 грн боргу в зв`язку зі сплатою даної суми боргу 22.02.2022 р. в решті позову просила відмовити як необґрунтовано заявлена.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.04.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

27.08.2019 між Державним підприємством "Гайсинське лісове господарство" (далі позивач, в договорі Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРУПА "ЄВРОГРАНД" (далі відповідач, в договорі Покупець) укладено договір 178-ПД, відповідно до п. 1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах франко-склад Продавця, необроблену деревину (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

Ціна лісоматеріалів, що постачаються згідно даного Договору, встановлюється за кубічний метр і вказується у Специфікаціях до даного Договору щодо кожного виду Товару. В ціну товару включена ціна навантаження. Ціна лісоматеріалів, що вказана у Специфікаціях, підлягає корегуванню в залежності від кон`юнктури ринку (п. 3.1. Договору).

Оплатою вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок Продавця. Оплата (передоплата 100% вартості) проводиться згідно банківських реквізитів Продавця, вказаних у даному Договорі. Оплата Товару здійснюється Покупцем на основі виставленого Продавцем рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом 5 п`яти банківських днів після отримання рахунку-фактури. Форма оплати і гарантії можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою в письмовій формі (п. 4.1. - 4.3. Договору).

Продавець передає у власність на умовах франко-склад Продавця Товар. Продавець зобов`язаний поставити всю узгоджену і оплачену місячну партію Товару протягом терміну дії Договору. Покупець оплачує вартість витрат на реквізит (вагонні стійки, дошки для оббивки, цвяхи, дріт та інші). Кожна поставка має бути забезпечена таким комплектом документів: - товарно-транспортна (залізнична) накладна; - рахунок-фактура (п. 5.1. - 5.4. Договору).

Прийом-передача Товару здійснюється на складі Продавця за умовами франко-склад Продавця: - за якістю - у відповідності з нормами відповідних національних стандартів України та інших умов згідно законодавства України; - за кількістю - у відповідності з товарно - транспортними чи залізничними накладними специфікаціями до них з підписами уповноважених осіб. Не пізніше ніж за одну добу до передачі Товару Продавець повідомляє Покупця про дату та місце поставки. Датою передачі Товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно - транспортної накладної (п. 6.1. - 6.3. Договору).

Зміни і доповнення даного Договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони зафіксовані в письмовій формі та підписані обома Сторонами. Після підписання Договору попередні переговори і листування втрачають чинність. Даний Договір підписується у 2-х примірниках українською мовою, по одному примірнику для кожної Сторони, при цьому обидва примірники мають однакову силу. Даний Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 30 вересня 2019 року, з правом наступної поставки і пролонгування Договору за обсягом і терміном (п. 11.1. - 11.3. Договору).

Як зазначено позивачем в позовній заяві, умови передачі товару позивачем виконувалися належним чином, так Постачальник забезпечив поставку товару на загальну суму 761098,33 грн., згідно товарно-транспортних накладних в кількості 54 штуки, що додані до позовної заяви. Відповідач недобросовісно поставився до своїх обов`язків та взагалі не повернув підписаних товарно-транспортних накладних. Разом з тим, відповідачем було здійснено часткову оплату за отриманий Товар, в сумі 566493,00 грн. на підтвердження зазначеного до позовної заяви додано копії платіжних доручень та касових ордерів на зазначену вище суму. Таким чином, за отриману лісопродукцію відповідач не розрахувався в повному об`ємі. Станом на момент пред`явлення позову, заборгованість відповідача за отриману лісопродукцію по Договору № 178-ПД від 27 серпня 2019 року становить 194 605,33 грн. Крім того, позивач на підтвердження даних господарських правовідносин надає ряд податкових накладних.

17.01.2020 на адресу відповідача позивачем була направлена претензія № 31 з вимогою сплати боргу в розмірі 204605,33 грн, проте відповіді від відповідача не надійшло. При цьому після направлення претензії, відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості на суму 10000,00 грн (05.02.2020 року оплата на суму 5000 грн. та 14.02.2020 року оплата на суму 5000 грн.).

Дані обставини стали підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 194605,33 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що Покупець відповідно до погоджених умов Договору здійснив попередню оплату за Товар на поточний рахунок Продавця. Перерахування попередньої оплати здійснювалось за період часу з 28.08.2019 р. по 14.02.2020 р. і склало суму грошових коштів у розмірі 566 493,00 грн, в тому числі ПДВ 94 415,50 грн, що відповідає наданим Позивачем розрахунку одержаної попередньої оплати від нашого Товариства та первинним документам, що підтверджують такі оплати та долучені до позовної заяви.

Натомість Продавець (позивач) свого обов`язку відповідно до умов договору не виконав і поставка товару не була здійснена у порядку та строки, визначені умовами Договору. Попередні оплати за товар здійснювались з відкладальною умовою поставки у майбутньому з огляду на те, що п.4.4. Договору було передбачено, що у разі ненадходження попередньої оплати за товар Покупець втратить право на придбання неоплаченої партії товару на умовах та за цінами, встановленими Договором.

Сторонами була погоджена ціна за товар, яка була відображена у протоколі погодження ціни від 27.09.2019 р. у розмірі 625,00 грн. без ПДВ за 1 куб.м, що була привабливою для Покупця, тому всі попередні оплати, здійснені Покупцем, були зроблені саме з метою закріплення ціни товару, щоб у майбутньому отримати поставку товару саме за цією ціною.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що поставки за договором фактично були здійснені навіть у більшій кількості, ніж сума попередньої оплати, що була здійснена нашим Товариством, і на підтвердження цього долучив до позовної заяви копії товарно-транспортних накладних.

При цьому жодна із долучених до позовної заяви ТТН у графі «деревину одержав за дорученням» не містить посади уповноваженої особи відповідача та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з одержання від позивача товару.

Відповідач вважає, що надані позивачем до позовної заяви копії товарно-транспортних накладних не є належними і допустимими доказами виконання позивачем своїх зобов`язань щодо поставки деревини відповідачу, не відповідають вимогам щодо їх достовірності і вірогідності, а відтак позовні вимоги ДП «Гайсинське лісове господарство» є необґрунтованими.

Таким чином позивачем при поданні позовної заяви не було надано належних та допустимих доказів щодо передачі товару Покупцеві відповідно до умов Договору, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

В додаткових поясненнях від 23.02.2022 відповідачем зазначено, що головним бухгалтером відповідача ТОВ «Група «Єврогранд» за дорученням керівника здійснено перевірку дійсного стану взаємних розрахунків з позивачем.

За результатами бухгалтерської перевірки з`ясовано, що до Розрахунку боргу за період з 01.01.2019 року по 01.09.2021 року між Державним підприємством «Гайсинське лісове господарство» і ТОВ «Група «Єврогранд» абсолютно безпідставно включено 16 (шістнадцять) товарно-транспортних накладних, за якими поставка товару відповідачеві фактично не здійснювалась, на загальну суму 248117,53 грн., а також 7(сім) платіжних документів (прибуткових касових ордерів), оплату за якими відповідач не здійснював, на загальну суму 56 358,00 грн.

Відповідач взагалі не використовує в своїй діяльності такого виду розрахунку за товари, що ним придбаваються, як готівкова. За період з 01.09.2019 по 30.11.2019 (який охоплює дати прибуткових касових ордерів) ТОВ «Група «Єврогранд» в банку готівкових коштів не отримувало, що підтверджується банківськими виписками із рахунку відповідача.

Також в зазначений період жоден із працівників ТОВ «Група «Єврогранд» у відрядження до міста Гайсин, де знаходиться позивач, не відправлявся, а отже, хто саме (яка особа) здійснювала платежі готівковими коштами в касу позивача, нам невідомо. Як невідомо відповідачеві і те, хто саме (яка особа) отримувала у позивача товар (деревину), який зазначено у товарно-транспортних накладних на суму 248117,53грн.

Додатково відповідач повідомляє суд, що за результатами проведеної бухгалтерської перевірки у відповідача було складено власний розрахунок по взаємовідносинам з позивачем і виявлено наявність кредиторської заборгованості ТОВ «Група «Єврогранд» перед ДП «Гайсинське лісове господарство» за фактично поставлений товар у сумі 3036,49 грн. Платіжним дорученням № 166 від 22 лютого 2022 року відповідач ТОВ «Група «Єврогранд» перерахувало на користь позивача вказану суму на його банківський рахунок.

Також позивач у своїй позовній заяві зазначає, що наявність господарських відносин між сторонами підтверджується податковими накладними.

Оформлення позивачем податкових накладних було фактично вчинене за першою подією - здійсненням відповідачем попередньої оплати за товар і не підтверджує жодним чином фактичне одержання товару товариством, оскільки первинні документи, що могли би свідчити про передачу товару відповідачеві, відсутні. Сама по собі податкова накладна не підтверджують факт отримання відповідачем товару, крім того вона не є первинним бухгалтерським документом.

В додаткових поясненнях від 23.03.2022 відповідач зазначив, що в вересні 2021 року представник позивача - адвокат Антощук В.Д. звертався до відповідача з адвокатським запитом саме з питання отримання від ДП «Гайсинське лісове господарство» податкових накладних, формування податкового кредиту за фактом отримання товару від позивача. У відповідь на адвокатський запит було надано вичерпну відповідь і відповідні документи - Журнали-ордери і відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по ДП «Гайсинське лісове господарство».

За результатами інвентаризації первинних документів та даних в бухгалтерському обліку відповідача ТОВ «Група «Єврогранд» у встановленому законодавством порядку подало до контролюючого органу відповідні податкові декларації (уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, з необхідними додатками 1 і 2).

Таким чином відповідач сформував податковий кредит, виходячи із вартості фактично отриманого від позивача товару. Так само, виходячи із вартості фактично отриманого товару, відповідач взяв до обліку податкові накладні позивача ДП «Гайсинське лісове господарство», а до контролюючого органу надав всі необхідні корегуючи розрахунки. Позивач же додав до позовної заяви податкові накладні, не повідомивши суду інформацію про проведене корегування, і тим самим його позовні вимоги є необґрунтованими, а надані документи не є належними доказами, оскільки не відображають дійсний стан взаємовідносин сторін.

З урахуванням викладеного, на думку відповідача, станом на сьогодні, заборгованість ТОВ «Група «Єврогранд» перед позивачем взагалі відсутня, а тому в позові ДП «Гайсинське лісове господарство» слід відмовити частково - в частині стягнення 191 568,84 грн., а в частині позову про стягнення 3 036,49 грн. - закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині (заборгованість у вказаній сумі сплачена відповідачем 22 лютого 2022 року).

Відповіді чи заперечень на відзив та додаткові пояснення відповідача від позивача до суду не надходило.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2019 між Державним підприємством "Гайсинське лісове господарство", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРУПА "ЄВРОГРАНД", як покупцем, було укладено договір №178-ПД, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах франко-склад Продавця, необроблену деревину, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

ДП "Гайсинське лісове господарство", звертаючись з позовом про стягнення з відповідача 194605,33 грн. - суми боргу за поставками по Договору №178-ПД, у зв`язку з порушенням обов`язку оплати цих поставок, посилається на те, що підприємством, у виконання вищезазначеного Договору було відпущено ТОВ "ГРУПА "ЄВРОГРАНД" лісопродукції на суму 761098,33 грн., проте останній сплатив лише 566493,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує наявністю в матеріалах справи товаро-транспортних накладних, за якими підприємець отримував лісопродукцію, меморіальними ордерами та платіжними дорученнями, згідно яких останній цю продукцію оплачував, а також податковими накладними.

Вивчаючи зазначені докази (товарно-транспортні накладні, меморіальні ордери та платіжні доручення) суду не вдалось встановити їх повну приналежність саме до господарської діяльності, направленої сторонами на виконання договору, який став підставою звернення з даним позовом.

Так, усі товарно-транспортні накладні та платіжні документи, якими підтверджуються оплати поставок, не містять посилань на спірний договір.

В усіх платіжних дорученнях, наданих позивачем, в призначенні платежу зазначено: «Оплата за деревину дров`яну зг. рах №172 від 28.08.2019». Разом з тим, в матеріалах справи відсутній даний рахунок.

У прибуткових касових ордерах, наданих позивачем, зазначена лише підстава: «попередня оплата за лісопродукцію», документи, на підставі яких були сплачені кошти за цими касовими ордерами, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

ТОВ "ГРУПА "ЄВРОГРАНД", підтверджує наявність між ним і ДП "Гайсинське лісове господарство" господарських правовідносин стосовно купівлі-продажу лісопродукції, на підставі договору №178-ПД від 27.08.2019 та те, що купівля лісопродукції за переважною більшістю товаро-транспортних накладних справді мала місце на підставі цього договору і оплати, приведені позивачем, також здійснювались за цю продукцію.

Крім того, за результатами проведеної бухгалтерської перевірки відповідачем складено власний розрахунок по взаємовідносинам з позивачем і виявлено наявність кредиторської заборгованості ТОВ «Група «Єврогранд» перед ДП «Гайсинське лісове господарство» за фактично поставлений товар у сумі 3036,49 грн.

Платіжним дорученням №166 від 22 лютого 2022 року відповідач перерахував на користь позивача вказану суму на його банківський рахунок.

Тобто, відповідач розрахувався з позивачем за послуги надані по договору №178-ПД від 27.08.2019 після відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За наведених обставин, з урахуванням поданих відповідачем доказів сплати грошових коштів у розмірі, що заявлена позивачем як частина основного боргу за договором, після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині стягнення частини основного боргу у розмірі 3036,49 грн., у зв`язку із чим провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, з покладенням витрат на сплату судового збору в цій частині на відповідача.

Проте, відповідач категорично заперечує проти того, що ним приймалась лісопродукція, відображена у товарно-транспортних накладних: №ВНБ023365 від 24.09.2019 на суму 18600,00 грн.; №ВНБ164049 від 27.09.2019 на суму 15810,00 грн.; №ВНБ023375 від 04.10.2019 на суму 22234,44 грн.; №ВНБ511197 від 07.10.2019 на суму 18135,00 грн.; №ВНБ511199 від 08.10.2019 на суму 19065,00 грн.; №ВНБ312529 від 10.10.2019 на суму 20715,76 грн.; №ВНБ023385 від 24.10.2019 на суму 18319,64 грн.; № ВНБ023386 від 24.10.2019 на суму 3102,48 грн.; №ВНБ023396 від 29.10.2019 на суму 5170,80 грн.; №ВНБ023397 від 29.10.2019 на суму 16098,71 грн.; №ВНБ164135 від 31.10.2019 на суму 2325,00 грн.; №ВНБ164134 від 31.10.2019 на суму 15345,00 грн.; №ВНБ511228 від 31.10.2019 на суму 14140,50 грн.; №ВНБ023422 від 06.11.2019 на суму 19995,00 грн.; №ВНБ023431 від 08.11.2019 на суму 19530,00 грн. та №ВНБ023454 від 14.11.2019 на суму 19530,00 грн, на загальну суму 248117,53 грн і боржником себе на вказану суму не вважає.

Таким чином, зважаючи на дані обставини, суд вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити:- назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, первинний документ має містити відомості про господарську операцію, тобто підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Відповідно до п.2.4. "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року (надалі - Положення №88), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Підпунктом 2.5 п.2 Положення №88 передбачено, що документ має бути підписаний особисто, і підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання ТМЦ, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухобліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортна накладна, як первинний документ, який дає право на врахування вартості ТМЦ у складі витрат, повинна відповідати вимогам, викладеним у ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", також і в частині зазначення посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та здійснення особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В той же час, на товарно-транспортних накладних, щодо яких заперечує відповідач, на декількох відсутні взагалі підписи осіб які відпустили деревину та які отримали деревину, на деяких накладних вчинено підписи різних водіїв, разом з тим дані підписи є однаковими, а також в усіх накладних не зазначено номеру та дати доручення на особу водія, що унеможливлює встановлення осіб яка здійснила дані підписи та отримала деревину, а тому вони не можуть бути первинними бухгалтерськими документами та підтверджувати господарську операцію і, відповідно, бути доказом продажу саме відповідачу зазначеного в них товару.

Крім того, щодо посилання позивача на податкові накладні суд зазначає наступне.

Податкова накладна може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, подані відповідачем до контролюючого органу та прийняті останнім.

З даних уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань вбачається, що відповідач сформував податковий кредит, виходячи із вартості фактично отриманого від позивача товару. Так само, виходячи із вартості фактично отриманого товару, відповідач взяв до обліку податкові накладні позивача ДП «Гайсинське лісове господарство», а до контролюючого органу надав всі необхідні корегуючи розрахунки.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом обставини та зміст позовних вимог, суд погоджується з твердженням відповідача, що позивачем не надано доказів, що підтверджують заборгованість відповідача в сумі 191568,84 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог, а тому відмовляє в їх задоволенні.

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно, а саме в частині закриття провадження на відповідача, а в частині відмови в задоволенні позову на позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Провадження у частині стягнення 3036,49 грн. основного боргу закрити.

2. В позові в частині стягнення 191568,84 грн боргу відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА "ЄВРОГРАНД" (вул. Краснопільська, буд. 23, кім. 7, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000, код ЄДРПОУ 35043747) на користь Державного підприємства "Гайсинське лісове господарство" (вул. Максима Кривоноса, 20, м. Гайсин, Вінницька обл., 23700, код ЄДРПОУ 00991396) 45,55 грн - понесених судових витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - gs_jurist@meta.ua, відповідача - evrogrand2018@gmail.com, naumenkosb@gmail.com.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 13 квітня 2022 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Максима Кривоноса, 20, м. Гайсин, Вінницька обл., 23700)

3 - відповідачу (вул. Краснопільська, буд. 23, кім. 7, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000)