Постанова

від 09.08.2022 по справі 902/1010/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2022 року Справа № 902/1010/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Петухов М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Гайсинське лісове господарство"

на рішення Господарського суду Вінницької області від 06.04.2022 р.

ухвалене у м. Вінниці, повний текст складено 13.04.2022 р.

у справі № 902/1010/21 (суддя Маслій І.В.)

за позовом Державного підприємства "Гайсинське лісове господарство"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА "ЄВРОГРАНД"

про стягнення 194605,33 грн.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 06.04.2022 р. у справі № 902/1010/21 відмовлено у позові в частині стягнення 191568,84 грн. боргу. Провадження у частині стягнення 3036,49 грн. основного боргу закрито.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач Державне підприємство "Гайсинське лісове господарство" подав до Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 06 квітня 2022 року у справі № 902/1010/21 в частині відмови у стягненні 191568,84 грн. і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення 191568,84 грн. боргу.

Позивач вважає, що висновки, викладені у рішенні господарського суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи та наданим документам. На думку Державного підприємства "Гайсинське лісове господарство" суд першої інстанції дійшов невірного висновку при оцінці доказів, які були надані відповідачем. Пояснює, що суд зазначив про надані позивачем до позовної заяви податкові накладні, але без повідомлення суду інформації про проведене корегування, і тому позовні вимоги суд оцінив як необґрунтовані, а надані документи - неналежними доказами, які не відображають дійсний стан взаємовідносин сторін.

Вважає, що незазначення контрагентами у первинних бухгалтерських документах реквізитів договору не є підставою вважати, що господарські взаємовідносини між сторонами були відсутні. Стверджує, що додані до основного позову докази - копії товаро-транспортних накладних та інші матеріали справи - дозволяють зробити висновок про вибірковість судом при обранні, яким саме доказом керуватися.

На підставі викладеного просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 06 квітня 2022 року у справі № 902/1010/21 в частині відмови про стягнення 191568,84 грн. і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення із відповідача суми боргу 191568,84 грн.

Також, позивач на підтвердження того, що ним не здійснювалося корегування податкових накладних із відповідачем додав до апеляційної скарги реєстр податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Апеляційним судом встановлено, що реєстр податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі податкових накладних /а.с. 109 у т.2/ до суду першої інстанції не подавався.

Згідно з частиною третьою статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Норми частини 3 статті 269 ГПК України передбачають наявність критеріїв, що є обов`язковою умовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме - "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". Отже, при поданні доказів, які не були подані до суду першої інстанції, учасником справи має бути обґрунтовано, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також неможливість надання відповідних доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Позивач не надав такого обґрунтування, що виключає прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів (реєстру податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) у порядку статті 269 ГПК України. При цьому на підставі матеріалів справи колегія справи встановила, що суд першої інстанції надав учасникам справи рівні можливості надати всі необхідні докази і пояснення у справі, неодноразово відкладав розгляд справи і оголошував перерви, роз`яснюючи сторонам (їх представникам), які саме докази на підтвердження їхніх вимог і заперечень можуть бути надані в цій справі, тобто - створив всі умови для надання таких доказів.

Відповідач ТОВ Група Єврогранд подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, її доводи такими, що не заслуговують на увагу, оскільки скарга не містить жодних передбачених процесуальним законодавством підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Зазначає, що з огляду на зміст апеляційної скарги позивача ДП «Гайсинське лісове господарство» і додатково доданий ним реєстр податкових накладних можна зробити висновок про те, що єдиним доводом скаржника є невизнання судом першої інстанції податкових накладних позивача як беззаперечних доказів здійснення господарських операцій між сторонами і, відповідно, доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Посилається на норм ст. 269 ГПК України і вказує, що суд першої інстанції надав учасникам справи рівні можливості надати всі необхідні докази і пояснення у справі, неодноразово відкладав розгляд справи і оголошував перерви, роз`яснював сторонам (їх представникам), які саме докази на підтвердження їхніх вимог і заперечень можуть бути надані в цій справі, створив всі умови для надання таких доказів. Разом з тим, позивач своїм правом надати суду першої інстанції додаткові докази так і не скористався, вважав, що його вимоги є достатньо підтвердженими.

Стверджує, що в даній справі факти поставки товару і наявності заборгованості відповідача перед ДП «Гайсинське лісове господарство» не підтверджені належними і допустимими доказами - первинними документами. Саме через недоведеність наявності такої заборгованості, через ненадання позивачем відповідних доказів суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині стягнення боргу 191568,84 грн.

На підставі викладеного просить апеляційну скаргу Державного підприємства «Гайсинське лісове господарство» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 06.04.2022 р. у справі № 902/1010/21 залишити без змін.

Відповідно до ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і сторони не подавали клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд апеляційної скарги відбувся в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

27.08.2019 р. Державним підприємством "Гайсинське лісове господарство та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРУПА "ЄВРОГРАНД" укладений договір № 178-ПД, відповідно до п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує на умовах франко-склад продавця, необроблену деревину (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов договору /а.с.17-19 у т.1/.

Ціна лісоматеріалів, що постачаються згідно з даним договором, встановлюється за кубічний метр і вказується у специфікаціях до даного договору щодо кожного виду товару. В ціну товару включена ціна навантаження. Ціна лісоматеріалів, що вказана у специфікаціях, підлягає корегуванню в залежності від кон`юнктури ринку (п. 3.1. договору).

Оплатою вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оплата (передоплата 100% вартості) проводиться за банківськими реквізитами продавця, вказаними у договорі. Оплата товару здійснюється покупцем на основі виставленого продавцем рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом 5 п`яти банківських днів після отримання рахунку-фактури. Форма оплати і гарантії можуть бути змінені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою в письмовій формі (п. 4.1. 4.3. договору).

Продавець передає у власність на умовах франко-склад продавця товар. Продавець зобов`язаний поставити всю узгоджену і оплачену місячну партію товару протягом терміну дії договору. Покупець оплачує вартість витрат на реквізит (вагонні стійки, дошки для оббивки, цвяхи, дріт та інші). Кожна поставка має бути забезпечена таким комплектом документів: - товарно-транспортна (залізнична) накладна; - рахунок-фактура (п. 5.1. 5.4. договору).

Відповідно до п. 6.1. 6.3. договору прийом-передача товару здійснюється на складі продавця за умовами франко-склад продавця: - за якістю у відповідності з нормами відповідних національних стандартів України та інших умов згідно законодавства України; - за кількістю згідно з товарно-транспортними чи залізничними накладними, специфікаціями до них з підписами уповноважених осіб. Не пізніше ніж за одну добу до передачі товару продавець повідомляє покупця про дату та місце поставки. Датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно - транспортної накладної.

Зміни і доповнення даного договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони зафіксовані в письмовій формі та підписані обома сторонами. Після підписання договору попередні переговори і листування втрачають чинність. Даний договір підписується у 2-х примірниках українською мовою, по одному примірнику для кожної сторони, при цьому обидва примірники мають однакову силу. Даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 30 вересня 2019 року, з правом наступної поставки і пролонгування договору за обсягом і терміном (п. 11.1. 11.3. договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

17.09.2019 р. Державним підприємством «Гайсинське лісове господарство» та ТОВ "ГРУПА "ЄВРОГРАНД" підписаний протокол погодження ціни, яким передбачено, що ціна за 1 м.куб. деревини (без ПДВ) становить 625 грн. /а.с.20 у т.1/.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Державним підприємством «Гайсинське лісове господарство» на виконання договору було передано ТОВ "ГРУПА "ЄВРОГРАНД" лісопродукції на суму 761098,33 грн. На підтвердження здійснення поставки позивачем до матеріалів справи додано товарно-транспортні накладні на а.с. 23-76 у т.1.

Також позивач доводить, що відповідач ТОВ "ГРУПА "ЄВРОГРАНД" перерахував за період часу з 28.08.2019 р. по 08.11.2019 р. грошові кошти у розмірі 556493 грн. відповідно до платіжних доручень та прибуткових касових ордерів /а.с.77-101 у т.1/.

17.01.2020 р. на адресу відповідача позивачем була направлена претензія № 31 з вимогою сплати боргу в розмірі 204605,33 грн. /а.с.21-22 у т.1/. Відповіді від відповідача на претензію матеріали справи не містять.

Разом з тим, після направлення претензії відповідачем здійснено часткова оплата боргу на суму 10000 грн. (05.02.2020 р. оплата на суму 5000 грн. та 14.02.2020 р. - на суму 5000 грн.) /а.с.102-103 у т.1/.

Позов заявлений про стягнення боргу 194605,33 грн. як грошового зобов`язання за договором № 178-ПД товару ДП "Гайсинське лісове господарство".

Відповідач проти позову заперечив і доводить, що по 16 товарно-транспортних накладних, які надані суду позивачем, поставка товару відповідачеві фактично не здійснювалась на загальну суму 248117,53 грн. Також заперечує здійснення оплати 7 прибутковими касовими ордерами на загальну суму 56358 грн.

Відповідач надав суду власний розрахунок боргу в сумі за результатами проведеної бухгалтерської перевірки по взаємовідносинам з позивачем. Платіжним дорученням № 166 від 22 лютого 2022 року відповідач перерахував на користь позивача на його банківський рахунок /а.с.30 у т.2/.

Суд першої інстанції, врахувавши подані відповідачем докази сплати грошових коштів 3036,49 грн. як частина основного боргу за договором після відкриття провадження у справі, дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в цій частині, у зв`язку із чим закрив провадження у справі в частині стягнення основного боргу відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, і колегія суддів оцінює таке рішення суду першої інстанції як обґрунтоване.

Щодо решти позовних вимог в частині стягнення 191568,84 грн. боргу Господарським судом Вінницької області відповідно до рішення від 06.04.2022 р. у справі № 902/1010/21 в позові відмовлено. Беручи до уваги, що позивач оскаржує рішення в частині стягнення 191568,84 грн. та не оскаржує в частині закриття провадження щодо стягнення основного боргу у розмірі 3036,49 грн., колегія суддів відповідно до норм ст. 269 ГПК України переглядає рішення суду в оскаржуваній частині.

Згідно зі ст.ст.1-4,181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

На умовах договору про закупівлю № 178-ПД від 27.08.2019 р. сторони погодили істотні умови договору поставки, які регулюються нормами пар.1, 3 гл.54 Цивільного кодексу України та пар.1 гл. 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Частиною 2 ст.712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм ст.181 ГК України та ст.207 ЦК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа. Разом з тим, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

ДП "Гайсинське лісове господарство" звертаючись з позовом про стягнення з відповідача 194605,33 грн. свої вимоги обґрунтовує наявністю в матеріалах справи товаро-транспортних накладних, за якими підприємець отримував лісопродукцію, меморіальними ордерами та платіжними дорученнями як доказами оплати цього товару, а також податковими накладними.

Надані суду товарно-транспортні накладні, меморіальні ордери та платіжні доручення /а.с. 23-103 у т.1/ не містять посилань на договір № 178-ПД від 27.08.2019 р. як підставу господарської операції.

В усіх платіжних дорученнях, наданих позивачем, в призначенні платежу зазначено: Оплата за деревину дров`яну зг. рах №172 від 28.08.2019 без посилання на договір /а.с.77-82, 86-89, 92-99, 102-103 у т.1/. Поряд з тим, в матеріалах справи відсутній зазначений рахунок.

У прибуткових касових ордерах /а.с.83-85,90-91,100-101 у т.1/, наданих позивачем, зазначена лише підстава: попередня оплата за лісопродукцію. Натомість первинні облікові документи на підтвердження факту і підстави передачі лісопродукції суду не надані.

Сторонами визнається, що між ним існували господарські правовідносини з купівлі-продажу лісопродукції на підставі договору № 178-ПД від 27.08.2019 р., і відповідач не заперечує, що за переважною більшістю товаро-транспортних накладних справді мало місце одержання товару на підставі цього договору і оплати також здійснювались за цю одержану лісопродукцію.

Колегією суддів враховується, що відповідач оплатив за поставлений товар загальну суму 513171,49 грн. згідно з платіжними дорученнями у справі /а.с. 77-82, 86-89, 92-99, 102-103 у т.1/, а також за результатами проведеної бухгалтерської перевірки відповідач ТОВ Група Єврогранд перерахував ДП Гайсинське лісове господарство за фактично поставлений товар 3036,49 грн. платіжним дорученням №166 від 22 лютого 2022 року. Разом з тим, відповідач заперечує, що ним було здійснено оплату 7 прибутковими касовими ордерами, на загальну суму 56358 грн. /а.с.83-85,90-91,100-101 у т.1/.

Також відповідач ДП Гайсинське лісове господарство заперечує одержання ним лісопродукції на підставі товарно-транспортних накладних № ВНБ023365 від 24.09.2019 на суму 18600,00 грн., № ВНБ164049 від 27.09.2019 на суму 15810,00 грн., № ВАБ 023375 від 04.10.2019 на суму 22234,44 грн., № ВАБ 511197 від 07.10.2019 на суму 18135,00 грн., № ВАБ 511199 від 08.10.2019 на суму 19065,00 грн., № ВНБ312529 від 10.10.2019 на суму 20715,76 грн., № ВАБ 023385 від 24.10.2019 на суму 18319,64 грн., № ВАБ 023386 від 24.10.2019 на суму 3102,48 грн., № ВНБ 023396 від 29.10.2019 на суму 5170,80 грн., № ВАБ 023397 від 29.10.2019 на суму 16098,71 грн., № ВАБ 164135 від 31.10.2019 на суму 2325,00 грн., № ВНБ164134 від 31.10.2019 на суму 15345,00 грн., № ВАБ 511228 від 31.10.2019 на суму 14140,50 грн., № ВНБ023422 від 06.11.2019 на суму 19995,00 грн., № ВАБ 023431 від 08.11.2019 на суму 19530,00 грн. та № ВАБ 023454 від 14.11.2019 на суму 19530,00 грн, на загальну суму 248117,53 грн. /а.с.21, 43, 46, 49, 50, 53, 61-67, 72, 74-75 у т.1/.

Дослідивши надані суду первинні облікові документи як докази право чинів, колегія суддів встановила наступне.

Загальні вимоги до первинних документів встановлені у ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 (із змінами та доповненнями), зареєстрованого Мінюстом України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку /далі по тексту Положення/ первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Підпунктом 2.5 п.2 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, і підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання ТМЦ, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухобліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортна накладна як первинний документ, який дає право на врахування вартості ТМЦ у складі витрат, повинна відповідати вимогам, викладеним у ч.ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", також і в частині зазначення посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та здійснення особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що жодна із товарно-транспортних накладних, щодо яких заперечує відповідач, у графі деревину одержав за дорученням не містить посади уповноваженої особи відповідача, відомостей про доручення та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в одержання від позивача товару.

Отже, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи є письмовими свідоцтвами, що підтверджують факти підприємницької та іншої господарської діяльності, які впливають на рух товарно-матеріальних цінностей, стан майна, капіталу і фінансових результатів. Для надання їм юридичної сили і доказовості первинні документи мають містити обов`язкові реквізити за п.2.4 цього Положення, зокрема прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, тощо. Надані суду позивачем суду первинні документи не містять таких обов`язкових реквізитів як посади і підписи працівників/представників відповідача, що свідчить про одностороннє складання/оформлення первинного документа і не може бути доказом того, що господарська операція (в даному випадку передача/прийняття товарів за договором поставки) фактично відбулась діяльності і, відповідно не є доказом зобов`язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.

Щодо посилань позивача на податкові накладні колегія суддів зазначає, що податкова накладна може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, подані відповідачем до контролюючого органу та прийняті останнім. З даних уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань вбачається, що відповідач сформував податковий кредит, виходячи із вартості фактично отриманого від позивача товару. Так само, виходячи із вартості фактично отриманого товару, відповідач взяв до обліку податкові накладні позивача ДП Гайсинське лісове господарство, а до контролюючого органу надав всі необхідні корегуючи розрахунки.

Також, колегією суддів враховується, що у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом мають відповідати вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки з урахуванням вищенаведеного сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19, яка враховується колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

Отже, позивачем/скаржником не доведено належними та допустимими доказами відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України факт поставки на спірну суму і, відповідно, наявність заборгованості за договором № 178-ПД від 27.08.2019 р. Тому вимога, наведена у апеляційній скарзі, про стягнення 191568,84 грн. боргу є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 06.04.2022 р. у справі № 902/1010/21 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гайсинське лісове господарство" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 06.04.2022 р. у справі № 902/1010/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 902/1010/21 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений 12 серпня 2022 року

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Петухов М.Г.