Постанова

від 10.04.2022 по справі 209/2468/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 209/2468/20

провадження № 61-16308 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

треті особи: первинна профспілкова організація співробітників акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської Професійної спілки працівників акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний

банк «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 травня 2021 року у складі судді Шендрика К. Л. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з окремими позовами до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк), треті особи: первинна профспілкова організація співробітників АТ КБ «ПриватБанк», Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської Професійної спілки працівників АТ КБ «ПриватБанк», про визнання незаконними і скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що вони були співробітниками напрямку трудових ресурсів HR АТ КБ «ПриватБанк» та є членами первинної профспілкової організації співробітників АТ КБ «ПриватБанк», крім ОСОБА_3 , яка є членом Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської Професійної спілки працівників АТ КБ «Приватбанк» (далі - Всеукраїнська профспілка).

Рішенням Наглядової ради банку (протокол від 19 березня 2020 року № 11/20) видано наказ «Про зміни в штатному розкладі Головного офісу Банку» від 09 травня 2020 року № Э.28.0.0.0/1-6824295, яким зобов`язано:

- ліквідувати напрямок трудових ресурсів (HR) та управління оцінки ефективності і створити інші підрозділи з лінійним підпорядкуванням керівнику дирекції з HR та корпоративного управління;

- скоротити штат працівників та вивести із штатного розкладу банку більше шістдесяти штатних одиниць, включаючи посаду керівника напрямку - заступника керівника дирекції напрямку трудових ресурсів головного офісу (HR) головного офісу;

- ввести до штатного розкладу банку нові посади у створені підрозділи та затвердити штатний розклад дирекції з HR та корпоративного управління;

- попередити працівників, які обіймають посади, що підлягають скороченню, не пізніше, ніж за два місяці, про їх можливе наступне звільнення 20 липня 2020 року, одночасно запропонувавши їм вакантні посади, наявні у банку, що відповідають їх спеціальності та кваліфікації, або які вони можуть знайти з урахуванням їх освіти, кваліфікації, досвіду та стану здоров`я;

- повідомляти працівників, що підлягають скороченню, про подальше появлення вакантних посад;

- звільнити працівників, які не виявили бажання зайняти запропоновані або інші вакантні посади у банку, з дотриманням усіх прав та гарантій таких працівників згідно трудового законодавства;

- розробити посадові інструкції по усіх нових посадах відповідно до Методичних рекомендацій до розробки посадових інструкцій співробітників ПриватБанку.

20 липня 2020 року окремими наказами AT КБ «ПриватБанк» їх було звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Вважали своє звільнення незаконним, оскільки фактично було змінено лише назви посад та структурних підрозділів, тобто реорганізація в AT КБ «ПриватБанк» була фіктивною.

Намагаючись обійти положення статті 49-2 КЗпП України, представники адміністрації банку пропонували співробітникам напрямку трудових ресурсів головного офісу (HR) перевестися на знов створені посади, які фактично є посадами з іншими назвами, ніж були раніше, та надавали їм для ознайомлення посадові функціональні обов`язки тих посад, видаючи їх за функціональні обов`язки нових посад, які ще не були розроблені.

Відповідач не запропонував усі наявні вакантні посади, оскільки їм була запропонована лише одна посада. Крім того, у попередженні про скорочення штату працівників зазначено, що можливе їх переведення на одну з вакантних посад, проте не зазначено де саме знаходиться перелік вакантних посад та які саме посади є вакантними. Отже, при їх звільненні відповідач допустив порушення положень частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Крім того, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, а тому на нього поширюється дія положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників.

Накази про звільнення позивачів були винесені з грубим порушенням Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки первинною профспілковою організацією співробітників AT КБ «ПриватБанк» було обґрунтовано відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і зазначено, що наказ банку № Э.28.0.0.0/1-6824295 «Про зміни в штатному розкладі Головного офісу Банку» є незаконним. Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської Професійної спілки працівників АТ КБ «ПриватБанк», членом якої є ОСОБА_3 , також обґрунтовано відмовила у наданні згоди на звільнення останньої.

Банк не надсилав подання на звільнення, а первинна профспілкова організація співробітників AT КБ «ПриватБанк» не надавала згоди на звільнення ОСОБА_4 , яка прийнята у профспілку 01 травня 2020 року.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просили суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ АТ КБ «ПриватБанк» від 20 липня 2020 року № Э.DN-УВ-2020-6986210-п про звільнення ОСОБА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати наказ АТ КБ «ПриватБанк» від 20 липня 2020 року № Э.DN-УВ-2020-6994782-п про звільнення ОСОБА_2 ;

- визнати незаконним та скасувати наказ АТ КБ «ПриватБанк» від 20 липня 2020 року № Э.DN-УВ-2020-6994745-п про звільнення ОСОБА_4 ;

- визнати незаконним та скасувати наказ АТ КБ «ПриватБанк» від 20 липня 2020 року № Э.DN-УВ-2020-6998744-п про звільнення ОСОБА_3 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді керівника проєкту напрямку трудових ресурсів (НR) в АТ КБ «ПриватБанк» та стягнути з банку середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

- поновити ОСОБА_2 на посаді головного фахівця напрямку трудових ресурсів (НR) в АТ КБ «ПриватБанк» та стягнути з банку середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

- поновити ОСОБА_4 на посаді головного менеджеру з персоналу Напрямку трудових ресурсів (НR) в АТ КБ «ПриватБанк» та стягнути з банку середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

- поновити ОСОБА_3 на посаді керівника напрямку-заступника керівника дирекції напрямку трудових ресурсів (НR) в АТ КБ «ПриватБанк».

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 травня 2021 року, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 31 травня 2021 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ АТ КБ «ПриватБанк» від 20 липня 2020 року № Э.DN-УВ-2020-6986210-п про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на роботі в АТ КБ «ПриватБанк» на посаді керівника проєкту напрямку трудових ресурсів (НR). Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 564 846,94 грн.

Визнано незаконним та скасовано наказ АТ КБ «ПриватБанк» від 20 липня 2020 року № Э.DN-УВ-2020-6994782-п про звільнення ОСОБА_2 . Поновлено ОСОБА_2 на роботі в АТ КБ «ПриватБанк» на посаді головного фахівця напрямку трудових ресурсів (НR). Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 343 154,06 грн.

Визнано незаконним та скасовано наказ АТ КБ «ПриватБанк» від 20 липня 2020 року № Э.DN-УВ-2020-6994745-п про звільнення ОСОБА_4 . Поновлено ОСОБА_4 на роботі в АТ КБ «ПриватБанк» на посаді головного менеджеру з персоналу Напрямку трудових ресурсів (НR). Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 386 622,98 грн.

Визнано незаконним та скасовано наказ АТ КБ «ПриватБанк» від 20 липня 2020 року № Э.DN-УВ-2020-6998744-п про звільнення ОСОБА_3 . Поновлено ОСОБА_3 на роботі в АТ КБ «ПриватБанк» на посаді керівника напрямку-заступника керівника дирекції напрямку трудових ресурсів (НR). Відповідно до статті 430 ЦПК України рішення у частині поновлення на роботі незаконно звільнених працівників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 допущено до негайного виконання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при звільненні позивачів банком у порушення положень частини третьої статті 49-2 КЗпП України не було запропоновано їм усі вакантні в АТ КБ «ПриватБанк» посади, а запропоновано лише одну посаду, яка відповідала спеціальності позивачів.

Посилання банку на інтернет-ресурс, на якому позивачі могли ознайомитися із актуальним списком вакантних посад та обрати посаду, згідно зі спеціальністю, кваліфікацією і досвідом за відповідним посиланням, не є належним доказом виконання відповідачем своїх зобов`язань, що передбачено положеннями статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, оскільки у суду відсутня можливість встановити, які саме вакансії на той період перебували на вказаному відповідачем інтернет-ресурсі, чи були там усі наявні у той час вакантні посади, чи ознайомилися позивачі з вказаним переліком вакансій, чи мали вони доступ до вказаного інтернет-ресурсу.

Доводи позивачів про відсутність згоди профспілкових організацій на їх звільнення є безпідставними, оскільки вказані відмови не мають належного обґрунтування та посилання на відповідне законодавство, а містять лише незгоду профспілки з наказом АТ КБ «ПриватБанк» від 09 травня 2020 року № Э.28.0.0.0/1-6824295 «Про зміни в штатному розкладі Головного офісу Банку», та посилання на те, що Кабінет Міністрів України не рекомендував звільняти працівників у період карантину.

Районний суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивачів щодо незаконності наказу АТ КБ «ПриватБанк» від 09 травня 2020 року № Э.28.0.0.0/1-6824295 «Про зміни в штатному розкладі Головного офісу Банку», оскільки вказаний наказ не визнано незаконним та не скасовано.

На ОСОБА_5 не поширюється переважне право залишення на роботі, тому що при зміні штатного розпису у банку мало місце повне скорочення працівників напрямку трудових ресурсів (НR), унаслідок чого суд приходить до висновку, що норма частини другої статті 42 КЗпП України у цьому випадку не застосовується.

Оскільки звільнення позивачів відбулось з порушенням положень трудового законодавства, тому на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які заявляли такі вимоги, підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, розмір якого визначено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що банком, як роботодавцем, у порушення положень статті 49-2 КЗпП України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачам протягом терміну попередження було запропоновано усі вакантні посади в АТ КБ «ПриватБанк», а запропоновано лише одну посаду, яка на думку банку, відповідала їх спеціальності.

Доводи банку про необхідність врахування рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2020 року у справі № 204/3702/20, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до АТ КБ «ПриватБанк» про скасування наказу, є безпідставними, оскільки воно не свідчить про законність звільнення позивачів, так як предметом позову у справі № 204/3702/20 було визнання незаконним та скасування наказу АТ КБ «ПриватБанк» від 09 травня 2020 року № Э.28.0.0.0/1-6824295 «Про зміни в штатному розкладі Головного офісу Банку», а не поновлення на роботі.

Посилання банку на неправильність розрахунку середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та долучення до апеляційної скарги нових довідок щодо заробітної плати позивачів, апеляційний суд до уваги не прийняв, оскільки банк не обґрунтував поважності причин неподання таких доказів до суду першої інстанції. Крім того, протягом розгляду справи у суді першої інстанції банк не наводив своїх розрахунків середньої заробітної плати та не заперечував достовірності довідок, наданих позивачами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 209/2468/20 з Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що положеннями частини третьої статті 49 КЗпП України не визначено вимог до форми здійснення від роботодавця працівнику пропозиції у зв`язку з його звільненням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України усіх вакантних посад на підприємстві. Отже, направлене позивачам посилання на інтернет-ресурс, офіційний сайт АТ КБ «ПриватБанк», на якому вони могли ознайомитися із актуальним списком вакантних посад та обрати посаду, згідно зі спеціальністю, кваліфікацією і досвідом за відповідним посиланням, є належним доказом виконання відповідачем обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 49 КЗпП України. Крім того, позивачам на адреси їх реєстрації було направлено рекомендовані листи із переліком вакантних посад в АТ КБ «ПриватБанк».

Суди дійшли безпідставного висновку про об`єднання в одне провадження чотирьох позовів про поновлення позивачів на роботі, оскільки заявлені позивачами вимоги стосуються кожного з них індивідуально, як і обставини, якими вони обґрунтовують позовні вимоги й докази, які підтверджують ці обставини. Звільнення позивачів відбулось на підставі чотирьох окремих наказів банку. Отже, районним судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання банку про роз`єднання позовів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_6 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Звільнення позивачів у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці відбулося із порушенням положень трудового законодавства, оскільки їм не було запропоновано усі вакантні посади, а доводи банку про те, що позивачам запропоновано ознайомитися з усіма вакантними посадами за відповідним посилання на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк» не підтверджує виконання банком вказаного обов`язку згідно з положеннями частини третьої статті 49 КЗпП України. Зазначають, що вимоги статті 188 ЦПК України щодо об`єднання декількох вимог в одному позові не є порушенням вимог процесуального права.

У січні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» подало письмові пояснення на відзив, в яких підтримало доводи касаційної скарги.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю,

що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048 цс 15.

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що у порушення положень частини третьої статті 49-2 КЗпП України при звільненні позивачів у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, банком не було запропоновано їм усі наявні вакантні посади в АТ КБ «ПриватБанк», а запропоновано лише одну посаду, яка на думку банка, відповідала їх кваліфікації, спеціальності та досвіду.

Ураховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про те, що звільнення позивачів відбулось з порушенням положень трудового законодавства, унаслідок чого вони підлягають поновленню на роботі зі стягненням середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які заявляли такі вимоги. Розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Доводи касаційної скарги про те, що направлене банком позивачам посилання на інтернет-ресурс, офіційний сайт АТ КБ «ПриватБанк», на якому вони могли ознайомитися із актуальним списком вакантних посад, не свідчать про виконання банком, як роботодавцем, обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, оскільки при звільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці саме на роботодавця покладено обов`язок з їх працевлаштування, тобто запропонувати працівнику усі вакантні посади на підприємстві. Проте банком належних та допустимих доказів на підтвердження виконання такого обов`язку не надано.

Посилання касаційної скарги на те, що позивачам на адреси їх реєстрації було направлено рекомендовані листи із переліком вакантних посад в АТ КБ «ПриватБанк», на увагу не заслуговують, оскільки відсутні докази отримання позивачами цих листів.

Доводи касаційної скарги про те, що суди дійшли безпідставного висновку про об`єднання чотирьох вимог в одному позові про поновлення позивачів на роботі, на увагу не заслуговують, так як це не вплинуло на законність судового рішення та не є підставою для скасування законних й обґрунтованих судових рішень лише з формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України).

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 травня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць