Постанова

від 22.09.2021 по справі 209/2468/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7429/21 Справа № 209/2468/20 Суддя у 1-й інстанції - Шендрик К. Л. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

за участю секретаря - Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", треті особи: Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської Професійної спілки працівників Акціонерного Товариства комерційного банку "ПриватБанк" про скасування наказу та поновлення на роботі

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 травня 2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

20 серпня 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом, в якому просили суд:

-визнати незаконним та скасувати наказ АТ КБ Приватбанк №Э.DN-УB-2020-6986210-п від 20.07.2020 про звільнення ОСОБА_1 ;

-визнати незаконним та скасувати наказ АТ КБ Приватбанк № Э.DN-УB-2020-6994782-п від 20.07.2020 про звільнення ОСОБА_2 ;

-визнати незаконним та скасувати наказ АТ КБ Приватбанк № Э.DN-УB-2020-6994745-п від 20.07.2020 про звільнення ОСОБА_4 ;

-визнати незаконним та скасувати наказ АТ КБ Приватбанк № Э.DN-УB-2020-6998744-п від 20.07.2020 про звільнення ОСОБА_3 ;

-поновити ОСОБА_1 на роботі в АТ КБ Приватбанк на посаді Керівника проекту Напрямку трудових ресурсів (HR) та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу;

-поновити ОСОБА_2 на роботі в АТ КБ Приватбанк на посаді головного фахівця Напрямку трудових ресурсів (HR) та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу;

-поновити ОСОБА_4 на роботі в АТ КБ Приватбанк на посаді головного менеджеру з персоналу Напрямку трудових ресурсів (HR) та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу;

-поновити ОСОБА_3 на роботі в АТ КБ Приватбанк на посаді Керівника напрямку-Заступника Керівника Дирекції' Напрямку трудових ресурсів (HR).

В обґрунтування своїх вимог позивачі в позовній заяві зазначили, що вони були співробітниками Напрямку трудових ресурсів HR АТ КБ Приватбанк та є членами Первинної профспілкової організації співробітників АТ КБ Приватбанк (надалі - Профспілка ), окрім ОСОБА_3 , яка є членом Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської Професійної спілки працівників Акціонерного Товариства Комерційного Банку Приватбанк (далі - Всеукраїнська профспілка). 09.05.2020 року Голова Правління AT КБ Приватбанк П. Крумханзл, згідно рішення Наглядової ради банку (протокол № 11/20 від 19.03.2020) видав Наказ № Э.28.0.0.0/1-6824295 Про зміни в штатному розкладі Головного офісу Банку , яким розпорядився:

1.Ліквідувати напрямок трудових ресурсів (HR) та Управління оцінки ефективності та створити інші підрозділи з лінійним підпорядкуванням Керівнику дирекції з HR та корпоративного управління;

2.Скоротити штат працівників та вивести із штатного розкладу Банку більше шістдесяти штатних одиниць, включаючи посаду Керівника напрямку - Заступника Керівника дирекції Напрямку трудових ресурсів Головного офісу (HR) Головного офісу;

3.Ввести до штатного розкладу Банку нові посади у створені підрозділи та затвердити штатний розклад дирекції з HR та корпоративного управління.

4.Попередити працівників, які обіймають посади, які підлягають скороченню, не пізніше, ніж за два місяці, про їх можливе наступне звільнення 20.07.2020, одночасно запропонувавши їм вакантні посади, наявні у Банку, що відповідають їх спеціальності та кваліфікації, або які вони можуть знайти з урахуванням їх освіти, кваліфікації, досвіду та стану здоров`я;

5.Повідомляти працівників, що підлягають скороченню, про подальше появлення вакантних посад;

6.Звільнити працівників, які не виявили бажання зайняти запропоновані або інші вакантні посади у Банку, з дотриманням усіх прав та гарантій таких працівників згідно трудового законодавства;

7.Розробити посадові інструкції по усіх нових посадах відповідно до Методичних рекомендацій до розробки посадових інструкцій співробітників Приватбанку.

20.07.2020 року позивачів було звільнено з займаних посад у AT КБ Приватбанк на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідно до наказу № Э.28.0.0.0/1-6824295 Про зміни в штатному розкладі Головного офісу Банку . Вважають, що таке звільнення є незаконним тому, що фактично було змінено лише назви посад та структурних підрозділів, а сама реорганізація є фіктивною. Намагаючись обійти вимогу ст. 49-2 КЗпП України, представники адміністрації пропонували співробітникам Напрямку трудових ресурсів Головного офісу (HR) переведення на знов створені посади (по факту це посади з іншими назвами, ніж були раніше), та надавали їм для ознайомлення посадові функціональні обов`язки тих посад, які ці співробітники обіймали, видаючи їх за функціональні обов`язки нових посад, які, як вже йшлося вище, ще не були розроблені. Також відповідач не виконав вимоги закону щодо надання для ознайомлення всіх вакансій, наявних на підприємстві, бо кожному з Позивачів була запропонована лише одна посада. Крім того, в попередженні про скорочення штату працівників було зазначено, що можливе переведення на одну з вакантних посад, анонсованих на комунікаційних ресурсах Банку , але де саме цей перелік знаходиться та які саме посади є вакантними, жодному з позивачів не було повідомлено, а повний перелік вакансій так і не був до них доведений. Отже, вважають, що відповідач порушив вимоги ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України. Також вказують, що запропоновані AT КБ Приватбанк посади були нижчі за рангом, ніж ті, які вони займали. Крім того, позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, а тому на нього розповсюджується дія ст. 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників. Зазначають, що накази про звільнення позивачів були винесені з грубим порушенням Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності . Первинною профспілковою організацією співробітників AT КБ Приватбанк було обґрунтовано відмовлено в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зазначено, що наказ № Э.28.0.0.0/1-6824295 Про зміни в штатному розкладі Головного офісу Банку є незаконним. Теж саме стосується Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнської Професійної спілки працівників АТ КБ Приватбанк , членом якої є ОСОБА_3 , яка також обґрунтовано відмовила Відповідачу в наданні згоди на звільнення. Окремо звертають увагу суду, що Відповідач не надсилав подання на звільнення, а Первинна профспілкова організація співробітників AT КБ Приватбанк не надавала згоди на звільнення ОСОБА_4 , яка прийнята в Профспілку 01.05.2020 року. Крім того, вказують, що, згідно п. 7 статуту, держава є 100% власником AT КБ Приватбанк і не заінтересована у звільненні працівників в період карантину (том 1 а.с. 2-8).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 травня 2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до АТ КБ "ПриватБанк", треті особи: Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської Професійної спілки працівників Акціонерного Товариства комерційного банку "ПриватБанк" про скасування наказу та поновлення на роботі - задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ АТ КБ Приватбанк № Э.DN-УB-2020-6986210-п від 20.07.2020 про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в АТ КБ ПриватБанк на посаді Керівника проекту Напрямку трудових ресурсів (HR).

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 564846 гривень 94 копійки.

Визнано незаконним та скасовано наказ АТ КБ ПриватБанк № Э.DN-УB-2020-6994782-п від 20.07.2020 про звільнення ОСОБА_2 .

Поновити ОСОБА_2 на роботі в АТ КБ "ПриватБанк" на посаді головного фахівця Напрямку трудових ресурсів (HR).

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 343154 гривні 06 копійок.

Визнано незаконним та скасовано наказ АТ КБ ПриватБанк № Э.DN-УB-2020-6994745-п від 20.07.2020 про звільнення ОСОБА_4 .

Поновлено ОСОБА_4 на роботі в АТ КБ ПриватБанк на посаді головного менеджеру з персоналу Напрямку трудових ресурсів (HR).

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 386622 гривні 98 копійок.

Визнано незаконним та скасовано наказ АТ КБ ПриватБанк № Э.DN-УB-2020-6998744-п від 20.07.2020 про звільнення ОСОБА_3 .

Поновлено ОСОБА_3 на роботі в АТ КБ ПриватБанк на посаді Керівника напрямку - Заступника Керівника Дирекції' Напрямку трудових ресурсів (HR).

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір в розмірі 13032 грн. 40 копійок. (том 3 а.с. 244-250).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 травня 2021 року виправлено описки та арифментичні помилки, допущені у мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду від 21.05.2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до АТ КБ "ПриватБанк", треті особи: Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської Професійної спілки працівників Акціонерного Товариства комерційного банку "ПриватБанк" про скасування наказу та поновлення на роботі.

Викладено абзац перший резолютивної частини рішення від 21.05.2021 року у цивільній справі № 209/2468/20 (провадження 2/209/156/21), у наступній редакції:

"Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ) до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 1 Д), треті особи: Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 43067985, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, узвіз Крутогірний, 28-136), Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської Професійної спілки працівників Акціонерного Товариства комерційного банку "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 43086479, юридична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30) про скасування наказу та поновлення на роботі - задовольнити у повному обсязі." Абзац тринадцятий резолютивної частини рішення, який був викладений наступного змісту: "В іншій частині позовних вимог - відмовити." - виключити.

Вважати вірним абзац 13 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Відповідно до ст. 430 ЦПК України, рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільнених працівників - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - допустити до негайного виконання".

Абзац чотирнадцятий резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції: "Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь держави судовий збір в розмірі 13873 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят три) грн. 20 копійок".

У мотивувальній частині рішення вважати вірними розмір судового збору: за подачу позову немайного характеру у розмірі - 3363,20 грн.; за подачу позову майного характеру у розмірі 10510 грн., вважаючи вірною до стягнення з відповідача на користь держави суму судового збору у розмірі 13873,20 грн.(том 3 а.с.252).

Не погодившись із рішенням суду, АБ КБ «ПриватБанк» , звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог (том 4 а.с.2-12).

В порядку ст. 360 ЦПК України, від позивачів надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом 1 інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 13.05.2020 року був під підпис повідомлений про скорочення штату працівників та йому було запропоновано: переведення на посаду Головний фахівець Управління кадрового діловодства з окладом 31800 грн. на місяць і групою преміювання 6; переведення на одну з вакантних посад, що є на даний час в АТ КБ ПриватБанк , анонсованих на телекомунікаційних ресурсах Банку (т. 2 а.с. 35-36).

24.06.2020 року за вих. №20.1.0.0.0./7-106000 банком первинній профспілковій організації співробітників АТ КБ ПриватБанк було направлено подання про отримання згоди на вивільнення працівників ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у зв`язку з скороченням штату та чисельності працівників через зміни до організаційної структури Дирекції з HR та корпоративного управління (т. 2 а.с. 37-38).

06.07.2020 року за вих. № 20.1.0.0.0./7-113595 ОСОБА_5 банком було направлено повідомлення (т. 2 а.с. 40), в якому нагадали про майбутнє вивільнення працівників 20.07.2020 року та зазначили, що ознайомитись із актуальним списком вакантних посад та обрати посаду, відповідно до спеціальності, кваліфікації та досвіду можливо за посиланням: https://privatbank.ua/work . Вказаний лист від 06.07.2020 року позивачем ОСОБА_1 отриманий не був. Надане представником відповідача повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с. 42) не містить підпису позивача ОСОБА_1 , а лише мість підпис працівника поштового зв`язку.

13.07.2020 року Первинна профспілкова організація співробітників АТ КБ ПриватБанк на повідомлення банку про вивільнення працівників не надала своєї згоди щодо звільнення ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 87-89).

Наказом № Э.DN-УВ-2020-6986210-п від 20.07.2020 року ОСОБА_5 був звільнений (т. 2 а.с. 43) на підставі п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України через зміни в організації виробництва і праці та скорочення штату працівників. З наказом він ознайомився особисто та поставив свій підпис.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_5 від 08.12.2015 року (т. 1 а.с. 79).

Позивач ОСОБА_2 13.05.2020 року був під підпис повідомлений про скорочення штату працівників та йому було запропоновано: переведення на посаду Головний фахівець Управління організаційного розвитку зі збереженням умов оплати праці; переведення на одну з вакантних посад, що є на даний час в АТ КБ ПриватБанк , анонсованих на телекомунікаційних ресурсах Банку (т. 2 а.с. 44-45).

06.07.2020 року за вих. № 20.1.0.0.0./7-113601 ОСОБА_2 банком було направлено повідомлення (т. 2 а.с. 46), в якому нагадали про майбутнє вивільнення працівників - 20.07.2020 року та зазначили, що ознайомитись із актуальним списком вакантних посад та обрати посаду, відповідно до спеціальності, кваліфікації та досвіду можливо за посиланням: https://privatbank.ua/work . Вказаний лист від 06.07.2020 року позивачем ОСОБА_2 отримано не було.

Наказом № Э.DN-УВ-2020-6994782-п від 20.07.2020 року позивач ОСОБА_2 був звільнений (т. 2 а.с. 47) на підставі п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України через зміни в організації виробництва і праці та скорочення штату працівників. З наказом він ознайомився особисто та поставив свій підпис.

Позивача ОСОБА_3 18.05.2020 року на засіданні з робочих питань Дирекції HR та корпоративного управління АТ КБ ПриватБанк шляхом аудіо-конференції із застосуванням програмного забезпечення Zoom було вчергове ознайомлено із Наказом Про зміни в штатному розкладі головного офісу банку від 09.05.2020 року за № Э.28.0.0.0/1-6824295 та повідомлено про майбутнє вивільнення працівників Дирекції HR та корпоративного управління, включаючи і посаду, яку вона обіймала. На засіданні ОСОБА_3 було запропоновано вакантні посади станом на день проведення засідання, що підтверджується актом про повідомлення працівника про майбутнє вивільнення (т. 2 а.с. 48).

24.06.2020 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-105999 банком Дніпропетровській обласній організації Всеукраїнської Професійної спілки профспілковій організації співробітників АТ КБ ПриватБанк було направлено подання про отримання згоди на вивільнення працівників, в тому числі ОСОБА_3 , у зв`язку з скороченням штату та чисельності працівників через зміни до організаційної структури Дирекції з HR та корпоративного управління (т. 2 а.с. 49-51).

24.06.2020 року за вих. №20.1.0.0.0/7-106564 банком на адресу ОСОБА_3 направлялось повідомлення (т. 2 а.с. 53-57), в якому нагадали про майбутнє вивільнення працівників - 20.07.2020 року, надіслали перелік вакансій станом на 22.06.2020 року та зазначили, що ознайомитись із актуальним списком вакантних посад та обрати посаду, відповідно до спеціальності, кваліфікації та досвіду можливо за посиланням: https://privatbank.ua/work . Вказаний лист від 24.06.2020 року позивачем ОСОБА_3 отримано не було.

03.06.2020 року на електронну пошту ОСОБА_3 був направлений електронний лист (т. 2 а.с. 60), який був продубльований за вих. № 20.1.0.0.0/7-113576 від 06.07.2020 року та направлений поштовим зв`язком на домашню адресу ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 61), в якому нагадали про майбутнє вивільнення працівників - 20.07.2020 року, надіслали перелік вакансій станом на 03.07.2020 року та зазначили, що ознайомитись із актуальним списком вакантних посад та обрати посаду, відповідно до спеціальності, кваліфікації та досвіду можливо за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказані листи позивачем ОСОБА_3 отримані не були.

12.07.2020 року за вих. № 2/13-07 Дніпропетровська обласна організація Всеукраїнської професійної спілки працівників АТ КБ ПриватБанк надала відповідь на ім`я керівництва банку, у якій було зазначено, що пропозицію голови правління АТ КБ ПриватБанку стосовно звільнення 15 працівників, в тому числі і ОСОБА_3 , вважають такою, що порушує вимоги законодавства (т. 3 а.с.122-124).

Наказом № Э.DN-УВ-2020-6994744-п від 20.07.2020 року ОСОБА_3 була звільнена (т. 2 а.с. 65) на підставі п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України через зміни в організації виробництва і праці та скорочення штату працівників.

20.07.2020 року о 15:41:09 та 15:42:14 ОСОБА_3 додала додатковим виконавцем 1 та 2 рівень 2 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а о 16:00:03 ОСОБА_3 проставила відмітку "ознайомлений" в системі електронного документообігу AT КБ "ПриватБанк" "ПриватДок" (т. 2 а.с. 64).

ОСОБА_4 13.05.2020 року була під підпис повідомлена про скорочення штату працівників та їй було запропоновано: переведення на посаду Головний фахівець Управління винарогод та мотивації з окладом 26000 грн. на місяць і групою преміювання 6; переведення на одну з вакантних посад, що є на даний час в АТ КБ ПриватБанк , анонсованих на телекомунікаційних ресурсах Банку (т. 2 а.с. 71-72).

06.07.2020 року за вих. № 20.1.0.0.0./7-113588 ОСОБА_4 банком було направлено повідомлення (т. 2 а.с. 73), в якому нагадали про майбутнє вивільнення працівників - 20.07.2020 року та зазначили, що ознайомитись із актуальним списком вакантних посад та обрати посаду, відповідно до спеціальності, кваліфікації та досвіду можливо за посиланням: https://privatbank.ua/work . Вказаний лист від 06.07.2020 року позивач ОСОБА_4 не отримувала.

Наказом № Э.DN-УВ-2020-6994745-п від 20.07.2020 року ОСОБА_4 була звільнена (т. 2 а.с. 75) на підставі п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України через зміни в організації виробництва і праці та скорочення штату працівників.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не дотримався вимог КЗпП України при процедурі звільнення позивачів, а тому є підстави для скасування наказів про звільнення позивачів та поновлення їх на роботі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Таким чином, при скороченні чисельності або штату вказаною нормою встановлено обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27 червня 2012 року у справі № 6-65цс12, ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи, ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку із такими змінами при умові дотримання власником вимог частини другої статті 40, статей 42, 43, 49-2 КЗпП України.

Крім того, як роз`яснено у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Законодавством не встановлено форму й порядок попередження працівників про наступне вивільнення.

Попередження має бути зроблено в такий спосіб, щоб у разі виникнення конфліктної ситуації роботодавець міг документально підтвердити факт попередження працівника не пізніше ніж за два місяці до звільнення.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом України у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Постановою Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 161/7196/19 (провадження № 61-4375св20) визначено, що "Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника....Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення".

Такий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, постанові від 18.09.2018 року у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18) провадження № 11-431асі18.

Відповідно до п.а ч. 2 ст. 9 Конвенції МОП № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яка ратифікована Україною 04.02.1994 року та набрала чинності для України 16.05.1995 року, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці.

Суд 1 інстанції дійшов висновку про те, що при звільненні позивачів, відповідачем, в порушення ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, останнім не були були запропоновані всі вакантні посади (інша робота), які з`явились та існували на підприємстві з моменту повідомлення позивачів про наступне вивільнення по день звільнення, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, а тільки запропонував одну посаду, яка на думку відповідача відповідала спеціальності позивачів. Посилання відповідача на інтернет ресурс та зазначення, що позивачі можуть ознайомитись із актуальним списком вакантних посад та обрати посаду, відповідно до спеціальності, кваліфікації та досвіду за посиланням: https://privatbank.ua/work , не є належним доказом виконання відповідачем своїх зобов`язань, що передбачені ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, оскільки неможливо встановити, які саме вакансії на той період перебували на вказаному відповідачем інтернет ресурсі, чи були там всі наявні в той час вакантні посади, чи ознайомились позивачі з вказаним переліком вакансій і взагалі, чи мали позивачі доступ до вказаного інтернет ресурсу.

Судами встановлено, що позивачам не було запропоновано всі інші вакантні посади (інша робота), оскільки доказів такого матеріали справи не містять. А посилання в апеляційній скарзі про направлені повідомлення, колегія суддів відхиляє, оскільки такі не містять підпису позивачів.

Доводи апеляційної скарги про необхідність врахування при розгляді справи рішенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська по справі № 204/3702/20 за позовом ОСОБА_3 , відповідно до якого було встановлено, що відповідач дотримався всіх умов законодавства щодо звільнення працівників, колегія суддів погоджується з висновками суду 1 інстанції, що вказане рішення не є доказом дотримання відповідачем норм трудового законодавства, оскільки предметом позову у вказаному рішенні було визнання незаконним та скасування наказу № Э.28.0.0.0/1-6824295 Про зміни в штатному розкладі Головного офісу банку , а не поновлення на роботі.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції, що відповідач не дотримався вимог КЗпП України, а тому є підстави для скасування наказів про звільнення позивачів та поновлення їх на роботі.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу та надання до апеляційної скарги довідок, колегія суддів відхиляє, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України, оскільки відповідач не обґрунтував поважності причин неподання доказів до суду 1 інстанції. Крім того, протягом розгляду справи в суді 1 інстанції, відповідач не наводив свої розрахунків середньої заробітної плати та не наголошував на невідповідності довідок наданих позивачами, які ними було отримано у апелянта.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 травня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді: