Ухвала

від 10.04.2022 по справі 543/404/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 543/404/21

провадження № 61-2879ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 січня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частку такого майна: нежитлової будівлі - складу площею 764,6 кв. м та асфальтної площадки площею 1982 кв. м (реєстраційний номер 23443353236), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 233 094 грн; земельної ділянки для роздрібної торгівлі та комерційних послуг площею 0,1 га, кадастровий номер 5323655100:30:041:1000 (реєстраційний номер 18777253236), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 118 159 грн; нежитлової будівлі - гаража площею 135,1 кв. м (реєстраційний номер 24288853236) вартістю 65 199 грн, нежитлової будівлі - складу № 2 площею 163,7 кв. м (реєстраційний номер 24236653236) вартістю 93 859 грн, нежитлової будівлі - складу № 1 площею 130 кв. м (реєстраційний номер 24167753236) вартістю 80 422 грн, нежитлового будинку з житловими і службовими приміщеннями загальною площею 128,7 кв. м, житловою площею 48 кв. м (реєстраційний номер 24083153236) вартістю 124 639 грн, житлового будинку загальною площею 124,1 кв. м, житловою площею 85,8 кв. м (реєстраційний номер 24002753236) вартістю 122 633 грн, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку площею 0,25 га, кадастровий номер 5323683001:01:002:0010 (реєстраційний номер 23934453236) вартістю 26 508 грн, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,08 га, кадастровий номер 5323683001:01:002:0011 (реєстраційний номер 23771753236) вартістю 8 622 грн, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,44 га, кадастровий номер 5323683001:01:002:0012 (реєстраційний номер 23678753236) вартістю 41 471 грн, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що 20 листопада 1999 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, який розірвано за рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 14 листопада 2014 року. За час перебування у шлюбі протягом 2006-2010 років сторони придбали вищевказане нерухоме майно, право власності на яке було зареєстроване за відповідачем. На час пред`явлення позову все їх спільне майно знаходилося під арештами, накладеними виконавчими службами, у зв`язку із судовим рішенням про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості в сумі 11 594 863,50 грн. Вона не відповідає за зобов`язаннями свого колишнього чоловіка щодо повернення позики та не є солідарним боржником, що підтверджується рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 11 вересня 2013 року та рішенням Апеляційного суду міста Києва від 05 листопада 2013 року, тому належна їй частка майна не підлягає арешту та примусовій реалізації органами виконавчої служби. Крім того, в період з 18 по 20 березня 2013 року її чоловіком ОСОБА_2 все вищевказане майно було відчужене за договорами купівлі-продажу. Однак рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 13 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 всі договори купівлі-продажу були визнані недійсними і право власності на всі 10 відчужених об`єктів повернуто ОСОБА_2 .

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2021 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на таке майно: 1/2 частки нежитлової будівлі - гаража площею 135,1 кв. м, реєстраційний номер 24288853236, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/2 частки нежитлової будівлі - складу № 2 площею 163,7 кв. м, реєстраційний номер 24236653236, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/2 частки нежитлової будівлі - складу № 1 площею 130 кв. м, реєстраційний номер 24167753236, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/2 частки нежитлового будинку з житловими і службовими приміщеннями загальною площею 128, 7 кв. м, житловою площею 48 кв. м, реєстраційний номер 24083153236, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/2 частки житлового будинку загальною площею 124,1 кв. м, житловою площею 85,8 кв. м, реєстраційний номер 24002753236, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/2 частки земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, площею 0,25 га, кадастровий номер 5323683001:01:002:0010, реєстраційний номер 23934453236, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/2 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,08 га, кадастровий номер 5323683001:01:002:0011, реєстраційний номер 23771753236, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/2 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0, 44 га, кадастровий номер 5323683001:01:002:0012, реєстраційний номер 23678753236, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; 1/2 частки нежитлової будівлі - складу площею 764, 6 кв. м та асфальтної площадки площею 1982 кв. м, реєстраційний номер 23443353236, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частки земельної ділянки для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, площею 0,1 га, кадастровий номер 5323655100:30:041:1000, реєстраційний номер 18777253236, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

21 лютого 2022 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 січня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2021 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2022 року (на час подання касаційної скарги) - 2 481 грн.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що загальна вартість спірного нерухомого майна становить 914 606 грн. Вартість 1/2 частини спірного нерухомого майна становить 457 303 грн.

Отже, ціна позову в цій справі становить 457 303 грн, що станом на 01 січня 2022 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн х 250 = 620 250 грн). Тобто справа № 750/7889/21 не підлягає касаційному перегляду в силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.

Аргументи заявника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявником не вказано, щодо застосування якої норми права відсутній висновок Верховного Суду, та не наведено правового обґрунтування необхідності формування такого висновку. Саме по собі посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, не доводить наявності обставин, передбачених підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, а тому не свідчить про необхідність відкриття касаційного провадження в цій справі, ціна позову в якій не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а ухвалені судові рішення не підлягають касаційною оскарженню в силу вимог закону.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення апеляційним судом в оскаржуваній постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову в цій справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 05 січня 2022 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 січня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко